В Україні
Провалений іспит на корупцію: чому Верховний Суд заходить на нове коло реформування?
Двадцять третього червня на засіданні РНБО обговорювали питання подолання проявів корупції в системі правосуддя. А напередодні цього засідання спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук анонсував потужний меседж від Ради національної безпеки і оборони щодо того, «як нам треба реально реформувати й очистити судову владу». У контексті цього громадськість очікує можливу нову реформу Верховного Суду – з надією на врахування минулих промахів та вдалих прикладів доборів до інших інституцій.
Читайте також: Невже й після цього українці не припинять вірити в так звану «антикорупційну реформу»?
Відомо й те, що 15 травня антикорупційні органи викрили голову Верховного Суду Всеволода Князєва на хабарі в близько 3-х мільйонів доларів та повідомили, що фігурантами справи можуть бути ще 13 суддів Верховного Суду. Виявлення корупції у Верховному Суді тоді назвали «чорним днем в історії суду». Тільки от складається враження, що це радше справжня чорна смуга, яка почалася ще задовго до скандалу. Корупційна історія такого масштабу стала чітким сигналом для української влади, суспільства й міжнародних партнерів щодо потреби в справжній реформі Верховного Суду, а не її ілюзії.
У 2016 році в ході судової реформи парламент ухвалив ліквідацію Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів. Замість них розпочали формування з нуля нового Верховного Суду, до чого провели окремий суддівський конкурс: спершу у 2017, а згодом – у 2019 роках. На думку авторів реформи, це мало б сприяти очищенню найвищої судової інстанції від недоброчесних суддів.
Міжнародні партнери вклали в цей процес значні ресурси і, на перший погляд, все відбувалося відповідно до вимог і законів, як не як – перший відкритий конкурс, новий суд! Тільки от, як відомо, диявол криється в деталях: процедура добору до Верховного Суду тоді була абсолютно бутафорською – практично всі недоброчесні судді пройшли, а численні зауваження та вимоги громадськості були проігноровані.
Зокрема, 25% суддів, які були призначені до ВС, раніше отримали негативний висновок Громадської ради доброчесності (ГРД) – вона надавала оцінку під час конкурсу. А для понад 50% ГРД надала інформацію, яка могла свідчити про низький рівень доброчесності, серед них був екс-голова ВС Всеволод Князєв. Незважаючи на ці та інші факти, які потребували оперативного вирішення, у 2019 році Верховний Суд був повністю укомплектованим.
Читайте також: До 15 років позбавлення волі з конфіскацією за корупційні злочини у сфері правосуддя
Та вже зовсім скоро ілюзія «покращення» розсіялася, новостворений ВС показав свої справжні кольори. Пройдемося найсвіжішими слідами: російський паспорт Богдана Львова, тепер уже колишнього голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, обрання на його місце недоброчесної судді Лариси Рогач, корупційний скандал за участі голови ВС, зрештою поспішне, як на нашу думку, обрання заміни Князєву: Верховний Суд очолив Станіслав Кравченко, голова Касаційного кримінального суду у складі ВС.
Усе це яскраво демонструє необхідність більш прискіпливого та критичного підходу при розробці та оцінці реформ у сфері верховенства права, які зараз є ядром процесу вступу України до ЄС. Верховний Суд – одна з ключових інституцій, яка забезпечує верховенство права в країні, адже всі важливі справи закінчують або навіть розпочинають свій розгляд у цьому суді. І зараз ми спостерігаємо, як репутація та рівень довіри до суду з гучним тріском провалюються. При цьому це ставить під загрозу подальшу євроінтеграцію України – адже без утвердження принципу верховенства права неможливо стати членом європейської спільноти. А отже, глибинна реформа Верховного Суду неминуча.
А судді хто?
Що робити з теперішнім складом ВС? Тепер потрібні додаткові жорсткі заходи, аби хоч якось реабілітувати Верховний Суд і гарантувати доброчесність його суддів. Далеко ходити не потрібно: ще в 2019 році Венеційська комісія вказувала, що судді ВС можуть пройти додаткову перевірку, якщо Громадська рада доброчесності запропонує чіткі вимоги, яким мають відповідати судді. З огляду на те, що ГРД вже надала переконливі висновки та інформації десяткам суддів Верховного Суду, другий етап перевірки є критично необхідним для побудови довіри до цієї інституції.
Водночас представники влади багато говорять про необхідність реформування не Верховного Суду в цілому, а лише його Великої Палати, адже саме її рішення «коштувало» 3 мільйони доларів… Ще навіть задовго до корупційного скандалу про реформування Великої Палати суду згадував заступник Керівника Офісу Президента України Андрій Смірнов.
При цьому потрібно бути неабияк обережними в обранні механізму для змін у цій частині ВС та з’ясувати, чи справді вони потрібні, бо ймовірно, саме в такий спосіб Велику Палату ВС хочуть «прибрати до рук», відповідно, зробити її політично залежною. Своєю чергою, це лише поглибить кризу Верховного Суду, а не вирішить її.
І кандидати хороші, і конкурси цікаві: як добирати нових суддів ВС?
Як не дивно, але кількість суддів у Верховному Суді стрімко зменшується: за останні кілька років частина з них уже звільнилася. Згідно із законом, у ВС може бути не більше 200 суддів, наразі близько чверті посад у суді не зайняті. Це означає, що скоро нас може чекати новий конкурс до Верховного Суду.
Попередній конкурс дав зрозуміти, що оцінювати кандидатів до Верховного Суду точно не можуть самі ж сумнівні судді із системи, а голос громадськості в жодному разі не має бути нівельованим. Новий процес добору повинен відрізнятися своєю відкритістю та враховувати найкращі уроки, винесені з добору інших органів судової влади.
Читайте також: Антикорупційні цифрові продукти
Наприклад, у 2018 році під час формування Вищого антикорупційного суду (ВАКС) перевірку доброчесності майбутніх суддів делегували міжнародним експертам. Це спрацювало позитивно – робота комісії із шести шанованих міжнародних фахівців спільно з громадянським суспільством у результаті забезпечила відбір високої якості, гарантуючи, що в чесності призначених до суду кандидатів не було серйозних сумнівів.
І дещо далі. Добором до Вищої ради правосуддя займався змішаний склад комісії: половину її складали незалежні міжнародні експерти, а іншу половину – українські судді, у випадку роздільного голосування перевагу мали міжнародники. Втім, результати цього конкурсу вийшли неоднозначними: попри позитив у пам’яті залишилося проведення співбесід за закритими дверима без можливості спостереження для громадськості, допуск до участі кандидатів із сумнівним минулим та заборону участі в конкурсі відомій судді-викривачці Ларисі Гольник.
Водночас Конкурсна комісія, яка проводила конкурс до Вищої кваліфікаційної комісії суддів і також мала половину міжнародних експертів у складі, показала приклад відкритості процесу для громадськості. Це мало позитивні наслідки для довіри до конкурсу та фінального складу ВККСУ.
У результаті, можна чітко простежити сформовану тенденцію: чим сильніший голос не суддів, а міжнародників чи громадськості, – тим кращий виходить результат. Цей урок ми маємо врахувати, щоб не допустити чергових львових чи князєвих на посадах.
Через терни до ЄС
Ефективна імплементація судової реформи в Україні, в тому числі і Верховного Суду, критично важлива не лише для захисту прав та свобод громадян, а й післявоєнного відновлення. Водночас справедливий і незаангажований ВС унеможливлюватиме будь-які корупційні схеми всередині суду і держави загалом, оскільки встановлюватиме надійну систему стримувань та противаг, забезпечуючи верховенство права.
Зараз вкрай важливо не йти на компроміс з недоброчесними політиками і суддями щодо якості реформ у сфері верховенства права. Реформа Верховного Суду має бути справжньою, а не лише на папері чи у звітах для міжнародних партнерів. Зрештою, саме від реального стану речей залежить наше майбутнє членство в ЄС.
Ніка Крейденкова,
адвокаційна менеджерка Фундації DEJURE
Марія ГЛУШКО,
комунікаційниця Фундації DEJURE
Катерина Бутко,
голова Всеукраїнського Об’єднання «Автомайдан»
Тетяна Шевчук,
юристка Центру протидії корупції
Джерело: Юридичний вісник України
