В Україні
Регіональна політика та вимоги ЄС: що потрібно зробити Україні?
Наталія Галецька, кандидат юридичних наук, голова комісії з євроінтеграції, міжнародного та міжрегіонального співробітництва Львівської обласної ради
Недоліки в регіональній політиці гальмують сьогодні розвиток навіть «тилових» регіонів. Водночас, зважаючи на важливість такої дискусії для європейської перспективи України, спробуємо до неї долучитися.
Сьогодні, попри війну, Україна активно готується до набуття членства в Європейському Союзі. Відповідні переговори можуть розпочатися вже наприкінці цього року. А поки українська влада формує свою переговорну позицію та проводить іншу домашню роботу.
Читайте також: Підтримати Україну у вступі до НАТО закликає Верховна Рада
Нагадаємо, 2 лютого Єврокомісія презентувала звіт щодо готовності України до вступу до ЄС. Цей документ – свого роду екзаменаційний листок, а кожен включений параметр (всього їх 31) – предметний іспит. Варто докладніше зупинитися на такому параметрі, як регіональна політика. Для Євросоюзу це не менш важливий пункт, аніж питання державних закупівель, зеленої енергетики чи безпеки.
Наразі за параметром «регіональна політика» Україна отримала 2 бали з 5. А це означає, що регіональна політика в Україні потребує доопрацювання за кількома напрямками. Передовсім, це правова рамка.
Так, на сьогодні в нашій країні відсутня правова база для досягнення цілей, передбачених статтями 174–175 Угоди про функціонування ЄС. Йдеться про підтримку сільських територій, віддалених та рідконаселених територій, індустріалізованих зон. Усі економічні політики в ЄС мають підпорядковуватися цим цілям.
В Україні також відсутній фонд, подібний до European Social Fund+. А Державний фонд регіонального розвитку, який діє в нашій країні, наразі виконує інші цілі. А це означає, що владі потрібно змінити пріоритети щодо розподілу бюджетних коштів в рамках фондів, що також відіб’ється і на проектах, які можуть ініціювати та реалізовувати громади.
Це один пункт – інституційна структура.
В цій частині Єврокомісія відзначає потребу в координації між органами державної, регіональної та місцевої влади. Її рівень має бути ефективнішим, щоб була змога здійснювати управління європейськими структурними фондами. Тут, як варіант, Україна може розглянути досвід Польщі й створити структуру, як от Центр європейських проектів, який здійснює менеджмент частини європейських фінансових фондів.
Головні завдання цього Центру, який підпорядковується міністру розвитку та регіональної політики – підвищення ефективності освоєння європейських коштів, контроль за їх раціональним використанням. Він спеціалізується на підтримці транскордонного та транснаціонального співробітництва.
Щодо фінансів потрібно також врахувати, що в ЄС діє довгострокове бюджетування: наприклад, теперішній бюджетний період почався 2021 й завершується 2027-м роком. І це теж вимагає дещо іншого підходу щодо планування та управління.
Наступний пункт, над яким потрібно працювати Україні в частині регіональної політики, як випливає зі звіту, – це адміністративна спроможність.
Відповідні зауваження Єврокомісії сформульовані коротко й зрозуміло: децентралізовані органи влади не мають достатньої адміністративної спроможності здійснювати менеджмент регіональних операційних фондів коштів ЄС. Це, до речі, можна яскраво простежити на численних прикладах реалізації проектів Міжнародної технічної допомоги навіть на Львівщині – не всі вони реалізовуються вчасно, часто вносяться зміни до самого проекту та продовжуються строки його тривалості, що свідчить про неготовність приймати якісні управлінські рішення. Виходом із такої ситуації є підготовка кадрів в органах місцевого самоврядування, які будуть відточувати свою організаційну спроможність.
Щодо програмних документів, то тут Єврокомісія відзначає певний прогрес. Та, будьмо відверті, синхронізація державних програмних документів із регіональними та місцевими програмами залишає бажати кращого. Поки кожна громада не матиме конкретної стратегії розвитку, яка буде синхронізована з регіональною та державною стратегією (але конкретною, а не «за все добре, проти всього поганого»), доти влада жодного рівня не розумітиме, які саме проекти слід реалізовувати.
Читайте також: Законопроект про реєстровані партнерства підтримав Комітет з питань молоді і спорту
Наведу приклад Белзької громади, яка в своїй Стратегії вказала наявність міжнародного пункту пропуску як важливий момент для розвитку. І це цілком зрозуміло, адже точно ще хоча б один пункт пропуску має бути в Червоноградському прикордонному районі.
Проте уряд лише нещодавно оголосив про розробку стратегії прикордонної інфраструктури на західному кордоні. Тож будь-які плани Белзької громади прямо залежні від найвищих урядових рішень. Така «розсинхронізація» сповільнює розвиток навіть тилових територій.
І ще один важливий пункт – фінансовий моніторинг. У цій частині було одне з найкритичніших зауважень: відсутність попереднього ex ante контролю за використанням коштів. І ці контрольні процедури повинні були впроваджувати якраз органи місцевого самоврядування – як регіональні, так і місцеві.
Це, серед іншого, й перевірка потенційних контрагентів, їхньої здатності виконати певний проект, наявності досвіду в реалізації подібних ініціатив. Тому розробка таких процедур – це те, над чим уже можна й треба працювати й до чого вже варто готуватися і бізнесу також.
Що залишилося поза звітом Єврокомісії? Це ті прохання і побажання, які Україна висловлювала раніше, зокрема окрема програма для Карпат – розробка Карпатської макрорегіональної стратегії. Власне, ці питання й слід ставити перед Єврокомісією, щоб при вступі України до Європейського Союзу і в наступному бюджетному періоді вони були враховані. Адже мало перед іспитом лише виконати домашнє завдання, варто ще й на етапі навчання виявляти ініціативу.
Джерело: Юридичний вісник України
