Рейдерство: нові нюанси. Коли український бізнес забуде про цю проблему?

Рейдерство — це системна деструктивна проблема регресу або повільного розвитку вітчизняного бізнесу, яка виникла на тлі протиправного захоплення чи примноження капіталу. Це явище бере свої витоки ще з 90-х років і триває й донині.

Механізми рейдерських атак осучаснюються швидше, аніж удосконалюється антирейдерське законодавство. Про межі рейдерства в Україні свідчить і світовий рейтинг захисту права власності, в якому наша країна посідає 115 місце зі 128 країн. У порівнянні з 2015 роком ми опустилися в цьому рейтингу на 8 позицій. Натомість новий міністр юстиції Денис Малюська запевняє, що наразі системного рейдерства вже не існує. «Зараз немає активно працюючих груп чи компаній, які заробляють свої гроші на тому, що атакують бізнес чи громадян-власників об’єктів нерухомості. Це припинено. Трапляються хіба поодинокі випадки: коли хтось, десь, на якомусь дрібному об’єкті вчиняє разовий «наїзд». Таке ще трапляється. Тож ми не можемо сказати, що рейдерство в країні подолано повністю. Але епоха безкарності закінчилася, це однозначно». Міністр також відзначив «проблему відсутності гучних справ та покарань для рейдерів», яка насправді існує. Разом із тим Мін’юст не відповідає за правоохоронні органи, які мають працювати в цьому напрямку, а рейдерам Д. Малюська пообіцяв «теплий прийом» у пенітенціарних закладах. Ось такі думки міністра, трохи наївні і точно без знання суті проблеми. Та все ж таки керівництво Мін’юсту не сидить на місці, а таки щось робить у напрямку протидії рейдерству. Так, 8 лютого набрав чинності черговий наказ Мін’юсту, яким посилено вимоги щодо доступу до єдиних та державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції міністерства. Йдеться про наказ від 3 лютого 2020 року № 340/5 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України», відповідно до якого доступ до реєстрів надається користувачу виключно за умови відсутності щодо нього діючих рішень про тимчасове блокування (анулювання) доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Доступ до реєстрів державному реєстратору віднині надається за умови проходження спеціальної перевірки його діяльності або тестування на знання законодавства, а також самого процесу (правил) державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб—підприємців та громадських формувань — для осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора, але не перебували на цій посаді до цього.

Існують і деякі інші умови доступу до держреєстрів. Бо саме ці реєстри були і є головним інструментом виготовлення «справжньої документації» з доступу до певних об’єктів власності, які й ставали опісля об’єктами захоплення. Свою роль відігравали й куплені суди та правоохоронці. А загалом механізми вчинення рейдерських атак відомі вже давно — з моменту їх виникнення. Проте протидія цим атакам є досить проблемною — ці процеси забюрократизовані, запізнілі й обтяжливі. Експерти свого часу проаналізували кілька сотень помилок у рішення Антирейдерської комісії, в результаті яких суди скасовували ці рішення.

Існує навіть типологія цих помилок. За даними Мін’юсту з моменту заснування Антирейдерської комісії 1 січня 2016 року вона розглянула 11 781 скаргу. Звісно, це досить багато. Ми ж зупинимося на одній із них. Іноді Мін’юст розміщує на сайті повідомлення про розгляд скарги за день або півтора до початку засідання. Однак протоколи засідання Антирейдерської комісії чомусь не викладаються на тому ж сайті. А було б добре, щоб відомство проводило розгляд заяв про захоплення відкрито. Тоді б не було помилок і заяв про формальність роботи комісії. Та головним у справі протидії рейдерству має стати припинення дії принципу екс-територіальності. Це коли реєстратор, скажімо, із Сєвєродонецька «вирішує» справи по Києву або Вінниці.

Рейдери повинні бути позбавлені можливості проводити захоплення по всій території України через одного й того самого «чорного» реєстратора, нотаріуса, «свого» судді, адже таких у кожному регіоні вистачає. Хоча найпопулярнішою схемою рейдерського захоплення є проведення державної реєстрації нерухомого майна на підставі підробленого судового рішення, якого немає у відповідному реєстрі, про що говорила ще Олена Сукманова, колишній перший заступник міністра юстиції.

Загалом же треба сказати, що законодавчі нововведення в цілому носять позитивний характер і вони таки сприяють запобіганню рейдерським захопленням. Але «рейдерство поукраїнськи» тримається на тому, що закон порушують усі, зокрема й правоохоронці, чого не повинно бути в принципі. Ці органи мають сказати своє вагоме слово, чого від них чекають давно, в тому числі і бізнес, і суспільство.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути