В Україні
Що означає бути волонтером?
Яна Холод, студентка 2 курсу Академії адвокатури
Ще на початку Антитерористичної операції на сході країни люди, які готові змінювати країну в тилу почали активно допомагати ледь не кожному українцю. Двадцять четвертого лютого 2022 року, прокинувшись від вибухів у більшості українських міст й почувши про повномасштабне вторгнення рф в Україну, ми усвідомили потребу об’єднати зусилля задля спільної мети – перемоги.
Трохи історії
Із того часу люди із сильною громадянською позицією поділені на 2 групи – одна захищає нас на фронті, інша займається волонтерством. Якщо згадати історію України, можна легко зробити висновок, чому волонтерський рух настільки поширений в нас, українців. Ще в XX ст. наші попередники створювали товариства та добровольчі батальйони. Робили вони це в державницьких цілях. Наприклад, такими об’єднаннями були товариство «Сокіл», «Пласт», «Січові стрільці» та інші. Не стала винятком і Друга світова війна. З розповідей старожилів, дізнаємося, як люди допомагали один одному, підтримували військо, робили все, аби наблизити день перемоги. В ті часи навряд чи можна було почути слово «волонтер», але відчуття громадянського обов’язку спонукало рухатися далі.
Читайте також: Волонтерську діяльність зараховуватимуть до навчальної практики незалежно від згоди ВНЗ
Пройшло немало часу, змінилися покоління та й загалом суспільство, а в крові українців досі залишається любов і шана до своєї Батьківщини. Саме тому відразу як виникає потреба, є ті, хто неодмінно прийде на допомогу – це волонтери. Сьогодні вже маємо нормативно-правову регламентацію їхньої діяльності, яка, зокрема, регулюється Законом України «Про волонтерську діяльність». Закон регулює відносини, пов’язані з провадженням волонтерської діяльності в нашій країні, визначає загальні положення волонтерства, чітко встановлює напрями такої діяльності. Відповідно до ч. 3 ст. 1 цього закону волонтерська діяльність здійснюється за такими напрямами, як:
– надання волонтерської допомоги з метою підтримки безробітних, багатодітних, безпритульних, осіб, які потребують соціальної реабілітації, осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
– здійснення догляду за хворими, особами з інвалідністю, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги;
– надання волонтерської допомоги Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, дії правового режиму надзвичайного чи воєнного стану…
Окрім цього, до «джерельної» бази можна віднести: Закони України «Про благодійну діяльність і благодійні організації» та «Про громадські об’єднання». Якщо говорити про міжнародні акти, то це Загальна декларація прав людини, Декларація про волонтерську діяльність від січня 2001 року, Міжнародна Конвенція про права дитини. Безумовно, саме завдяки законодавчому закріпленню ці суспільні відносини є врегульованими. Але чи дійсно це вирішує проблеми, які виникають при здійсненні волонтерської діяльності?
Проблеми волонтерського руху
Щоб відповісти на це та інші питання, 19 березня цього року в Академії адвокатури України кафедра кримінального та адміністративного права організувала дискусійну платформу «Актуальні проблеми волонтерського руху в Україні». Зацікавленість у погляді цього питання була помітна одразу, адже до зустрічі приєдналося чимало студентів, аспірантів та викладачів. Не дивно, бо до розмови був запрошений цікавий гість, – Віталій Пономаренко – волонтер ГО «Чернігівщина». Він не лише здійснює організаційну діяльність, а й безпосередньо бере участь у доставці допомоги. Тому залюбки відповідав на цікаві та актуальні питання, брав участь в обговоренні важливих аспектів волонтерства. У свою чергу викладачі та студенти академії спільними зусиллями, роздумуючи над кожною почутою думкою, намагалися знайти вирішення тих проблем, які сьогодні так чи інакше заважають волонтерам якісно та швидко надавати допомогу тим, хто її потребує.
Обговорення почалося зі вступного слова Романа Вереши, завідувача кафедри кримінального та адміністративного права Академії адвокатури України, голови згаданого вже ГО «Чернігівщина». Він окреслив тему розмови та поділився особистим досвідом волонтерської діяльності, зокрема детально розповів про оформлення допомоги, яка ввозиться на територію України. Як відомо, постановою Кабінету Міністрів України № 953 від 05.09.2023 року затверджено порядок пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану. Відповідно до цього документу має існувати автоматизована система реєстрації гуманітарної допомоги. Тобто той, хто ввозить «гуманітарку», повинен формувати й подавати декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, в електронній формі через єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» або через вже згадану автоматизовану систему. Перед цим потрібно внести інформацію про такі товари до цієї системи шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті.
У результаті внесення такої інформації даному переліку товарів автоматично присвоюється унікальний код гуманітарної допомоги, який засвідчує факт визнання товарів гуманітарною допомогою, відповідно до закону. А подання декларації без унікального коду гуманітарної допомоги не дозволяється. Якщо мислити з точки зору законодавства, цей механізм декларування реалізовує принцип прозорості. Держава зможе відслідкувати, чи дійсно, наприклад, транспортний засіб ввезений в Україну не для власних потреб, а для фронту. Однак, коли проаналізувати всі можливі проблеми: збій у роботі автоматизованої системи реєстрації даних товарів; відсутність у маленьких організаціях компетентної особи, яка на засадах волонтерської діяльності буде в найкоротші строки заповнювати електронні форми, вносити відповідну інформацію тощо, то клопотів тут вистачає. До того ж, це лише маленька частка того, що ще має зробити волонтер перед тим, як допомога надійде до особи, яка її чекає. Боляче згадувати, скільки вже на даний час наших захисників так і не дочекалися необхідного екіпірування та спорядження через складний механізм доставки. Обговорюючи це питання на дискусійній платформі, всі учасники дійшли висновку, що держава має сприяти діяльності волонтерів. Повинен бути розроблений такий механізм отримання, оформлення та передачі предметів гуманітарної допомоги, який би дозволяв у найкоротші строки задовольняти потреби її набувачів.
У контексті цього питання згадалося й питання щодо освіти волонтерів. Відповідно до Закону «Про волонтерську діяльність» волонтерами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в нашій країні на законних підставах та є дієздатними. Неповнолітні особи можуть здійснювати волонтерську діяльність також, але за згодою батьків. Зрозуміло, що не кожна особа, яка не є юристом, досконало знає законодавство. Саме тому дуже часто й виникають проблеми з нерозумінням як реалізувати ту чи іншу норму права, неуважність/неврахування певних процесуальний дій. Відтак цілком логічно було б звернути увагу на аспект навчання волонтерів у правовому полі. Хоча й існують певні організації, об’єднання, знову ж таки, самих добровольців, які готові ділитися практичними знаннями, не зайвою була б просвітницька діяльність між людьми на тему волонтерської діяльності.
Звісно, не можна оминути й питання оподаткування волонтерства. Чітку відповідь на них надав професор кафедри кримінального та адміністративного права Олег Муза. Ми можемо часто помічати на просторах мережі інтернет грошові збори, які проводяться на особисті банківські картки осіб. На зібрані кошти купується спорядження, лікарські засоби та інші речі, яких потребують військовослужбовці для здійснення своїх обов’язків. Якщо керуватися Податковим кодексом, то ці кошти вважаються «іншим доходом громадянина». За загальним правилом оподаткуванню підлягає будь-якій дохід фізичної особи «на користь платника податку протягом звітного періоду» незалежно від джерел його отримання. Але ст. 165 кодексу містить винятки з цього правила, оскільки наводить перелік доходів, які за наявності певних ознак та підстав не оподатковуються. Однак випадок зі збором коштів на власні картки волонтерів у даному переліку не наводиться, а отже, не підлягає звільненню від сплати податку. У зв’язку з цим постає питання: а як фінансувати волонтерський рух? На це питання відповіла згадана раніше ст. 165 ПК України, яка містить норми, що дозволяють уникнути оподаткування коштів, які збираються на волонтерську діяльність. Так, звільняються від оподаткування доходи, отримані благодійниками-фізичними особами, які внесені до реєстру волонтерів і якщо ці кошти використані на допомогу Збройним Силам України чи іншим підрозділам, задіяним у захисті країни від збройної агресії… Тобто заняття волонтерством має бути офіційним.
До цієї дискусії приєдналася й Тетяна Варфоломеєва, виконувачка обов’язків ректора Академії адвокатури України. За її словами – студенти та аспіранти академії вразили своїми практичними знаннями і діями в цій сфері. У подальшому говорилося про те, як важко дотримуватися безпеки сучасним волонтерам. Взяти хоча б вищезгадані електронні системи, які, маючи персональні дані клієнтів: прізвище, ім’я, по-батькові, засоби зв’язку, можливо навіть IP адресу та інші дані, безумовно захищені від кібератак, але наскільки? Ми спостерігаємо гібридну війну, а отже, маємо, в тому числі, дбати про безпеку людей.
Складною є й сама доставка допомоги військовим. Нерідко, волонтерам доводиться самим відправлятися в «гарячі точки», аби набувачі допомоги отримали саме те, що їм необхідно, що вони просили.
Загалом же, значну увагу учасники платформи приділили проблемам провадження волонтерської діяльності за дійсно актуальним для кожного з нас напрямом – відсіч ворогу. Водночас говориться й про інші суспільні потреби, як то підтримка малозабезпечених, багатодітних сімей; охорона навколишнього природного середовища; здійснення догляду за хворими та інші сфери, які також потребують уваги й допомоги. Як наголошувалося, незважаючи на такий складний період для нашої держави, слід приділяти увагу й іншим напрямам волонтерської діяльності, зокрема вже вказаним.
Читайте також: Пропонують карати не за всяке використання гуманітарної допомоги для отримання прибутку
Цього дня, думаю, фактично всі ми відчували захоплення волонтерами, людьми, які змінюють світ своїми руками, котрі попри перешкоди намагаються допомогти всім, хто з таким проханням до них звертається. І кожен з нас шукав відповідь на питання: що ж мотивує волонтерів? На цьому етапі в розмову активно долучилися всі її учасники. Як результат, присутні погодилися з думкою, що мотивація для них – це вдячні очі людей, а ще розуміння того, що ця їхня праця не є даремною.
Я й сама настільки захопилася темою дискусійної платформи, що вирішила детальніше її дослідити. Мені було цікаво, як не лише великі організації, а звичайні люди наближають день нашої Перемоги. Для цього слід звернути увагу й на маленькі містечка та селища. Проблема тут у тому, що в таких місцевостях волонтеру важче організувати допомогу, бо населеність менша. Оскільки я й сама родом з невеликого села, вирішила звернутися до своєї односельчанки, Вікторії Анатоліївни Савченко, яка волонтерить з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. Своїм прикладом вона згуртовувала односельчан в справі підтримки та допомоги нашим воїнам. І продовжує це робити вже понад два роки. Коли я запитала в неї, з якими проблемами найчастіше зіштовхується волонтер, то почула – це доставка допомоги. Нерідко волонтерам доводиться шукати третіх осіб, які б взяли на себе відповідальність та відвезли все зібране на фронт. До того ж, інколи самі військові не можуть отримати цю допомогу, бо перебувають «на нулі». В цьому випадку, все, скажімо, що готувалося не один тиждень, залишається в маловідомих людей, а волонтери сподіваються, що хлопці все ж встигнуть отримати надіслані їм речі.
У цьому ряду й проблеми залученості до волонтерства – плетіння тих же маскувальних сіток, приготування їжі тощо – так і питання браку коштів. Волонтер хоч і намагається робити все від нього залежне, але ніяк не може самостійно забезпечити всі суспільні потреби. Небайдужі люди, які розуміють наскільки це тяжкий труд, допомагають. Як каже пані Вікторія, навіть учні місцевого ліцею допомагають. Однак, на жаль, меншість. Таких, активних, завжди менше.
Волонтерство – підґрунтя нашої національної єдності. Сьогодні ми протистоїмо спільному ворогу, боремося за одне на всіх мирне небо над нашими головами, і тому маємо спільного працювати заради цього. Бути волонтером – це мати непорушну громадянську позицію, брати на себе відповідальність за інших і добиватися свого попри перешкоди. А ще – це змінювати світ, починаючи з себе…
Джерело: Юридичний вісник України
