В Україні
Судова реформа: чи зможе влада довести її до логічного завершення?
Володимир КОРОЛЮК,
заслужений журналіст України
В Україні тільки лінивий не говорив про необхідність судової реформи. Натомість відмовлялася говорити про втілення позитивних змін у судовій гілці влади значна частина представників української Феміди, яких повністю влаштовувала ситуація, а суди різних інстанцій були тією куркою, що несла для них золоті яйця. То який був сенс, якою була мета зарізати цю курку? А те, що інколи десь якийсь вершитель людських доль потрапляв у поле зору представників засобів масової інформації чи громадських активістів, то що поробиш? І на «дикому», чи то пак цивілізованому, Заході таке трапляється. Але ж там ніхто не волає про необхідність капітального ремонту судової гілки влади.
Коли закон, як дишло…
До чого я веду? Я про те, що в останні 10—15 років новими палітрами заграло прислів’я «Закон, як дишло, куди повернеш, туди й вийшло». І справді, деякі представники Феміди законами маніпулювали, як хотіли, рішення притягували за вуха, аби тільки догодити «клієнту». І це, в першу чергу, стосується ще не реформованих місцевих господарських та апеляційних господарських судів.
Читайте також: Судова реформа: оновити не можна зупинити
Зрозуміло, в читача може виникнути закономірне запитання: а звідки в мене така інформація? Чи не «очорнюю» часом я безневинних громадян, які чесно виконують свій обов’язок? Хотілося б, щоб таке було насправді. Але багаторічна робота й глибоке знайомство з реаліями суддівської влади, не дозволяють зробити такі висновки.
І, щоб не тягнути кота за хвоста, наведу конкретний приклад з мого журналістського досвіду, в якому, як у дзеркалі, відбилися всі вади, всі болячки судової гілки влади, а також — обґрунтування необхідності реформування судової гілки влади.
Не кола, а роки судового пекла…
Данте в своїй «Божественній комедії» стверджував, що пекло має дванадцять кіл. Однак боротьба довкола Закритого акціонерного товариства ВТФ «Радосинь» спростовує висновки геніального поета. Кола пекла вимірюються роками, адже захищають, відстоюють свої права акціонери «Радосині» вже півтора десятки літ. І весь цей час рейдерам допомагали, як не прикро, люди в мантіях. Щоправда, уточню: не всі й не завжди.
Власне, справа, про яку йдеться, переконаний, може стати, а, можливо, й стала навчальним практичним посібником з історії становлення і розвитку, історії занепаду української судової гілки влади. (Забігаючи наперед і дещо ухиляючись від теми, зауважу: в мене постійно виникало захоплення акціонерами, які вірили в свою правоту, в те, що рано чи пізно справедливість восторжествує. Вірили навіть тоді, коли країною правив, як хотів, президент-утікач. Вірили попри те, що ситуація була не на їхню користь. А це була осінь 2013 року. Вищий господарський суд України тоді зіграв на боці рейдерів, а рішення можна було оскаржити у Верховному Суді лише з дозволу того ж таки ВГСУ, який і прийняв неправосудне рішення.
Вірили , вистояли і… Усе-таки зроблю паузу, бо ще на початку минулого року здавалося, що акціонери «Радосині» перемогли… Але почалося нове коло суддівського пекла.
«Я сказав люміній…»
Коли готував попередній текст статті «Атаки рейдерів на «Радосинь» повертаються» («Юридичний вісник України» № 22—23 від 11—24 червня 2021 р.), в якому детально розповідалося про те, як виникла нова судова тяганина довкола «Радосині», весь час пригадувався старий армійський анекдот про старшину, якому зробили зауваження, що треба правильно говорити: не люміній, а алюміній. На що старшина відповів: «Я сказав люміній, значить буде люміній».
У нашому випадку під словом «люміній» мається на увазі те рішення, яке винесла суддя Т. Ю. Кирилюк щодо позову ТОВ «ФК Єврокредит» до Альфа-банку та УАСП ТОВ «Каіс», які взаємозарахували свої борги один перед одним. Однак суддя відмінила їхню дію…
Не буду акцентувати увагу на недолугості рішення Т. Ю. Кирилюк, бо про це йшлося в попередньому матеріалі. Зауважу: мої сподівання були марними — Північний апеляційний суд (колегія суддів: Б. О. Ткаченко, А. Г. Майданевич, А. І. Мартюк) також вирішив, що він старшина і підтвердив право Т. Ю.Кирилюк алюміній називати люмінієм. Про що свідчать такі рішення? Про непрофесіоналізм чи небажання всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, чи недобропорядність?
Замість післямови
Реформа Верховного Суду уже дає результати. Саме колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (судді: В. І. Студенець, О. М. Баранець, О. О. Мамалуй), розглянувши касаційну скаргу ЗАТ «ВТФ «Радосинь» 09.09.2021 року, скасували рішення першої і другої інстанцій і повернули справу на новий розгляд, що вчергове підтвердило вкрай назрілу потребу реформування ще нереформованої суддівської гілки влади.
Є сподівання на те, що Президент України Володимир Зеленський таки зуміє переконати і законодавців, і суддівський корпус сформувати такі правила поведінки представників Феміди, що скарги на їхню діяльність будуть рідкістю в українській спільноті.
Джерело: Юридичний вісник України
