Connect with us

В Україні

Тендерні маніпуляції Укртрансгазу

Юрій Котнюк, ЮВУ

Другого січня Окружний адміністративний суд Києва ухвалив рішення, яким відмовив публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» (100 відсотків акцій якого належать державі) в задоволенні позову до Антимонопольного комітету України в спорі про дотриманням процедури закупівлі товарів за державні кошти. Аналіз його тексту дає підстави для висновку про те, що позивач, намагаючись відсіяти небажаних для нього учасників тендерних конкурсів, не гребує навіть підробленням поданих ними документів.

Як можна заробляти на «технічному газі»

Ця історія почалася в липні минулого року, коли Укртрансгаз, виступаючи в ролі замовника, розмістив на порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі (prozorro.gov.ua) оголошення про закупівлю природного газу для забезпечення виробничо-технологічних потреб, тобто палива для двигунів газотурбінних компресорних станцій, які ганяють природний газ по трубопроводах. Тут треба зробити невеличкий відступ, аби розповісти читачеві, що з цим газом, за наявності бажання, вміння й політичного даху, можна робити дуже цікаві речі.

Так, кілька років тому, ще при Януковичу, вийшов закон, відповідно до якого всі газовидобувні підприємства, у структурі власності яких державі належало «п’ятдесят відсотків плюс одна акція», зобов’язані були продавати весь видобутий природний газ одному конкретному покупцеві – Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», причому за тою ціною, за якою вона скаже, а ціни були значно нижчі від ринкових, бо потім Нафтогаз продавав цей газ населенню теж по заниженим цінам. Під категорію таких напівдержавних підприємств підпадала тоді компанія «Укрнафта», фактичним господарем якої був усім відомий Ігор Коломойський. Для того, аби обійти закон, його люди використали зачіпку у вигляді одного з його пунктів, який робив виняток для газу, що витрачається для забезпечення виробничо-технологічних потреб підприємства. Плутяги придумали хитрий план: «Укрнафта» взяла в оренду цех синтезу аміаку Дніпродзержинського заводу «Дніпроазот» (який теж належав компанії Коломойського), а потім почала поставляти йому природний газ, необхідний для виробництва мінеральних добрив. Таким чином, газ використовувався із суто комерційною метою, але у звітах писалося, ніби його було спалено для забезпечення виробничо-технологічних потреб. За даним фактом уже при новій владі Національне корупційне бюро відкрило кримінальне провадження й проводило обшуки, але до суду справа так і не дійшла.

Стверджувати, ніби такі от схеми назавжди залишилися в минулому, було би перебільшенням. Так, наприклад, керівництво Нафтогазу не втомлюється обвинувачувати газопостачальні підприємства в тому, що ті, отримуючи за пільговими цінами соціальний газ для населення, потім тишком-нишком продають його за комерційними цінами промисловим підприємствам олігархів. Як доказ наводяться результати перевірки одного лише газопостачального підприємства ВАТ «Кіровоградгаз», під час проведення якої були виявлені сотні фіктивних адрес абонентів, на які були списані мільйони кубічних метрів природного газу. Зрозуміло, що паливо випускалося не в повітря, однак для того, аби змінити його рух у напрямку промислових зон, а не
житлових масивів, необхідно, щоб у схемі були задіяні десятки, а може й сотні фахівців, які оперують газовими вентилями і контрольно-вимірювальними приладами. Ця система шліфувалася десятиліттями, тож її демонтаж займе не один рік, а минулорічні спроби уряду вивести Укртрансгаз із підпорядкування Нафтогазу показали, що Кабінет Міністрів, як видається, всіляко зацікавлений у збереженні корупційних схем. Будь його воля, він би взагалі не лише «відкусив» цей шматок від Нафтогазу, а із задоволенням «з’їв» би й нове керівництво останнього, але за цими людьми стоїть Європейський банк реконструкції й розвитку, який саме під них регулярно дає 300 мільйонів доларів США на імпортні закупівлі природного газу, тож за таких умов уряд мусить себе стримувати.

Банківська гарантія як форма тендерного забезпечення

Але повернімося до згаданого скандального тендеру на закупівлю газового палива. Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» Укртрансгаз, як замовник, розмістив у своєму оголошенні вимоги до тендерних пропозицій, котрі повинні були надіслати фірми, які б захотіли взяти участь у конкурсі. Тендерна пропозиція мала подаватися в електронному вигляді шляхом заповнення таких собі електронних анкет з окремими вікнами, в яких зазначалася інформація про ціну та інші критерії оцінки товару. Решта необхідних документів подавалася шляхом завантаження електронних файлів з ними. Окремо йшлося про документи, які би підтверджували
забезпечення тендерної пропозиції можливих учасників, про що також варто розповісти докладніше.

Дане застереження робиться для відсіювання фіктивних учасників, які, не маючи за душею жодного товару, пропонують його за найдешевшою ціною, внаслідок чого перемагають на конкурсах, а потім, не укладаючи ніяких договорів про купівлю-продаж, зникають у небуття. Внаслідок таких от вивертів замовник мусить починати все спочатку – розміщувати оголошення, проводити конкурс, і процес закупівлі може затягуватися до безкінечності. Реальні учасники втрачають до нього інтерес, тож рано чи пізно настає момент, коли в кільканадцятому за ліком тендері берують участь лише ті продавці, які у змові з корумпованим керівником підприємства замовника. Аби якось запобігти подібним фокусам люди й при думали забезпечення тендерної  пропозиції. Воно представляє собою таку собі заставу, яка в тому чи іншому вигляді переходить у власність замовника, якщо переможець конкурсу відмовиться продавати запропонований ним товар.

У даному випадку забезпечення тендерної пропозиції мало форму банківської гарантії, тобто документа, в якій банк запевняв Укртрансгаз, що така-то фірма має на його рахунках таку-то заброньовану суму грошей, подальша доля якої залежатиме від результатів тендерного конкурсу. І якщо ця фірма поводитиме себе не так, як личить у порядному товаристві (діловою мовою це звучить як «у разі настання обставин, передбачених умовами гарантії»), банк, як гарант, перерахує цю суму бенефіціару, в ролі якого виступає замовник, тобто Укртрансгаз. Щодо змісту й форми банківської гарантії, то вона, за умовами проведення конкурсу, повинна відповідати вимогам цивільного законодавства України. Зокрема, бути оформленою в електронному вигляді на бланку банку-гаранта й підписана керівником цього банку-гаранта або уповноваженою ним посадовою особою. При цьому мають бути дотримані вимоги законодавства про електронний документообіг та електронний цифровий підпис. Це означає, що вказаний підпис має бути накладений за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» чи «телефонний банкінг».

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Замовник приписав учаснику механічну помилку

На оголошення Укртрансгазу про конкурс на закупівлю газу, поряд з іншими претендентами, відгукнулося й таке собі ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ». В рішенні суду не йдеться про те, які обсяги газу вона пропонувала й за якою ціною, але вони не так будуть цікаві читачеві, як сама конструкція схеми під умовною назвою «Як пропустити на тендер лише «Рога і копита». А вказана вище фірма, судячи з усього, була для замовника небажаним учасником, якого будь-що треба було не пропустити.

Отже, бажаючи взяти участь у конкурсі, «Еско-Північ» надіслала на електронну адресу Укртрансгазу пакет документів, у складі якого була й банківська гарантія, де, зокрема, зазначалося, що її підписав заступник голови правління Акціонерного банку «Південний» Максим Цимбал, який діяв на підставі довіреності від 26.04.2016 р. No 116724. Начебто нічого особливого – все як і вимагалося. Але чиновники Укртрансгазу попросили претендента прислати на додачу ще й копію самої довіреності на Цимбала, хоча цей документ і не значився в переліку обов’язкових для тендерної пропозиції документів. Працівники фірми «Еско-Північ» не наважилися відмовити клеркам замовника і копію довіреності надіслали, вважаючи, що кашу маслом на зіпсуєш. Але саме тут їм підклали свиню.

Так, 17 серпня 2017 р. тендерний комітет Укртрансгазу ухвалив рішення відхилити пропозицію «Еско-Півночі», а причиною такого кроку стала невідповідність у номерах довіреності на Цимбала: у банківській гарантії було написано, що її номер 116724, а в копії самої довіреності дана комбінація виглядала як 161724. Різниця в одну цифру, але, на думку Укртрансгазу», така плутанина могла призвести до неможливості скористатися цією банківською гарантією в разі настання гарантійного випадку. Причому, як уже потім з’ясувалося в судовому засіданні, ніякого навмисного обману з боку «Еско-Північ» або ненавмисної описки не було: в обох документах, які надсилав учасник на адресу замовника – і в банківській гарантії і в довіреності – було зазначено номер 116724. Таким чином виходить, що чиновники Укртрансгазу в даному випадку вирішили спробувати себе в ролі екзаменатора, який сам придумує помилки своїм абітурієнтам.

Ображені бізнесмени з фірми «Еско-Північ» не стали порушувати питання про вчинення службового підроблення (ст. 366 Кримінального кодексу України), але подали скаргу до постійно діючої комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. А вже остання, провівши відповідну перевірку, 13 вересня того ж року прийняла рішення, яким зобов’язала Укртрансгаз скасувати своє рішення про відхилення тендерної пропозиції скаржника. Дане рішення було мотивоване тим, що довіреність на ім’я заступника голови правління банку-гаранта не входила до переліку обов’язкових документів, які подаються учасником у загальному пакеті тендерної пропозиції, а відтак усі посилання замовника на те, що в цій довіреності «щось не так», не можуть бути причиною дискримінації учасника конкурсу.

Не погодившись із таким рішенням, Укртрансгаз пішов із позовною заявою до Окружного адміністративного суду Києва, але в даному питанні він там не знайшов жодної підтримки. Бо й справді: навіщо засмічувати портфель зайвими документами у вигляді довіреності на банкіра, якщо всі повноваження цього банкіра підтверджуються електронно-цифровим підписом, у справжності якого можна будь-якої миті переконатися за допомогою бази даних Національного банку України? А відтак суд ухвалив у задоволенні позову Укртрансгазу до Антимонопольного комітету відмовити.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі
Клікніть для коментування

You must be logged in to post a comment Login

Залишати коментар

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.