Connect with us

В Україні

Українські газові схеми з американським акцентом

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Цієї осені газовидобувна галузь України несподівано й небажано для себе опинилася в центрі уваги світових засобів масової інформації. Причина цьому зовсім не в її успіхах чи провалах, а в скандалі, пов’язаному з нинішнім президентом США Дональдом Трампом і колишнім віце-президентом цієї країни Джозефом Байденом. Конфлікт між цими претендентами на майбутніх виборах витягнув на світ Божий, начебто, давно вже закрите питання: чому вдалося утриматися на плаву двом газовидобувним структурам, створеним під себе двома колишніми міністрами епохи Януковича — Едуардом Ставицьким і Миколою Злочевським?

Вдало вийшли з піке

Як відомо, недержавні компанії щороку видобувають близько п’яти мільярдів кубометрів газу, що становить четверту частину вітчизняного газовидобутку. Найбільша з них «Нафтогазвидобування», на рахунку якої два мільярди, порівняно щасливо уникла політично-корупційних скандалів, що пояснюється дуже просто: її власник Рінат Ахметов ніколи серйозно не вірив у довговічність президентства ні Ющенка, ні Януковича, ні Порошенка, а тому не поспішав за їх протекції придбавати за символічною ціною права на розробку надр.

Друге місце — близько 1 млрд м3 на рік займає в цьому переліку низка підприємств ,об’єднаних у так звану групу Бурісма, створену Миколою Злочевським, який у 2010–2012 роках очолював Міністерство екології і природних ресурсів та сприяв отриманню ними спеціальних дозволів на розробку газових родовищ.

Що ж стосується товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік», яке було створене з тією ж метою наступним очільником згаданого відомства Едуардом Ставицьким, то про нього можна сказати, що воно нахапало ліцензій з перспективою на майбутнє і в загальному обсязі приватного газовидобування поки що займає дуже скромне місце. Сам Ставицький після втечі Януковича теж утік (тільки не в Росію, а в Ізраїль), оскільки в Україні щодо нього почалося кримінальне переслідування, а компетентний орган в особі Державної служби геології і надр України анулював спецдозволи, видані «Голден Деррік» на експлуатацію 19 газоносних площ. Але потім стався несподіваний поворот — дану фірму придбав наближений до оточення колишнього президента Порошенка харківський бізнесмен Павло Фукс, який одразу ж змінив його назву на «Іст Юроуп Петроліум». А в 2016 році, як повідомляли ЗМІ, в Тель-Авіві Ставицького з таємною місією відвідали два заступники тодішнього Генерального прокурора України Юрія Луценка, після чого згадане ТОВ у судовому порядку й за дуже сумнівних підстав добилося відновлення відібраних у нього ліцензій.

Впливові весільні генерали

А тепер повернімося до Бурісми, через яку розгорівся такий міжнароджний сир-бор. Засновуючи фірми, яким потім щедро роздавав спецдозволи, Злочевський далекоглядно реєст рував їх у США: можливо, теж не вірив у довговічність режиму Януковича, а можливо, припус кав, що рано чи пізно той почне відбирати в нього нахапане, щоб роздавати членам своєї сім’ї. Звичайно, зареєструвати й утримувати фірму в Сполучених Штатах обійдеться набагато дорожче, аніж десь на Кіпрі чи в іншому офшорі, але разом з тим це давало можливість встановити ділові стосунки з тамтешніми бізнесменами.

Після перемоги Революції Гідності Злочевський (на той момент уже не міністр, а заступник секретаря РНБО) накивав п’ятами з України, але теж не в Росію, а спочатку в Лондон, звідки потім перебрався в Монако. Неприємності ж не забарилися: в січні 2015 р. Генеральна прокуратура України, очолювана в той період Віталієм Яремою, розпочала кримінальне переслідування Злочевського за обвинуваченням у незаконному збагаченні (стаття 3682 ККУ). Екс-міністра було оголошено в розшук, а на його банківських рахунках у Великобританії правоохоронними органами цієї країни було заарештовано 23 мільйони доларів США. У червні того ж року (теж органами прокуратури) було відкрите кримінальне провадження за статтею 364 ККУ (Зловживання владою), а в липні наступного, 2016 р., Печерський райсуд Києва наклав арешт на 64 свердловини, які експлуатували компанії, що входили до групи Бурісма.

Проте Злочевський не став чекати, коли створений ним холдинг розберуть по частинах нові «господарі життя», а задіявши закордонні зв’язки, включив до складу ради його директорів дуже впливових весільних генералів. Першим із них був Джозеф Копер Блек, який три десятиліття працював у ЦРУ й завершив свою кар’єру там у 2002 року на посаді керівника Антитерористичну центру, після чого працював у найбільшій у США приватній охоронній фірмі, де займався консульта цією провідних світових компаній щодо розвитку бізнесу та оцінки ризиків. Другим був колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський, який мав дуже високий авторитет в Україні, ну а третім Хантер Байден — син тодішнього віце-президента США Джозефа Байдена.

Після цього згадані вище кримінальні провадження почали розсипатися. Обвинувачення в незаконному збагаченні було перекваліфіковане на ухилення від сплати податків (ст. 212 ККУ), причому не з боку самого Злочевського, а з боку абстрактних посадових осіб тих компаній, які входили до очолюваної ним корпорації. У жовтні 2016 р. головного фігуранта було знято з розшуку, так само як і знято арешт з його лондонських мільйонів та українських свердловин. А в січні 2017 р. сайт Бурісми з великою помпою повідомив про те, що внаслідок тісної співпраці з ГПУ їй вдалося добитися припинення кримінального переслідування як самого Злочевського, так і Бурісми, причому все це обійшлося останній у 180 мільйонів гривень.

Що ж стосується справи по зловживанню владою, то в рамках її розслідування слідчі прокуратури допитали двадцятьох працівників міністерства, причетних до процедури видачі ліцензій, і шістьох керівників компаній, яким вони були видані, але за наслідками слідчих дій обвинувачення нікому пред’явлено не було, арешт на жодне майно не накладався. В подальшому матеріали даного провадження були передані до новоствореного Національного антикорупційного бюро України, де й припадали пилом аж до 1 серпня 2017 року, коли один із прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на ім’я Іван Федоренко своєю постановою закрив його через те, що в ході досудового розслідування, буцімто, не було встановлено складу злочину й були вичерпані процесуальні можливості отримання доказів його вчинення.

До цього лишається додати, що незвичну прихильність до компаній Злочевського стали демонструвати не лише органи прокуратури, а й органи судової влади. Так, 15 листопада 2017 року Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов одної з фірм, що входила до групи Бурісма — ТОВ «Парі», і своїм рішенням зобов’язав Держгеонадра видати їй без аукціону право на 20-річну експлуатацію надр Чемигівської площі, розташованої в Івано-Франківській області. В подальшому постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій цей вердикт було залишено без змін.

«Ніхто не вміє тримати язик за зубами»

Отже, по тому Злочевський разом зі своєю Бурісмою міг насолоджуватися тишею, яку так люблять гроші. До того, як розгорівся усім відомий скандал, увага до нього з боку громадськості була привернута лише двічі, та й то не гучно.

Першим приводом стала конференція у Вашингтоні, організована в січні 2018 року приватною американською організацією «Рада з міжнародних відносин», на якій Джозеф Байден розповів, як він змусив керівництво Украї ни відправити у відставку одного з її Генпрокурорів, погрожуючи у випадку відмови затримати надання їй фінансової допомоги в сумі один мільярд доларів. Байден у запалі навіть обізвав цього чоловіка «сучим сином», хоча його ім’я називати не став, але шляхом співставлення фактів усі здогадалися, що він мав на увазі Віктора Шокіна, звільненого в березні 2016 року. Аналітики швидко пов’язали цей факт із «доходним місцем» Хантера Бай дена в Бурісмі: Шокін, мовляв, хотів розслідувати діяльність її засновника до кінця, а Байден, нібито турбуючись про добробут свого сина, вимагав від нього закрити справу. Однак на тому все швидко стихло.

 

Наступний сплеск інтересу стався в квітні того ж року, коли депутат Олександр Оніщенко, який переховувався від українського правосуддя в Іспанії, опублікував диктофонні записи, зроблені в кабінеті Петра Порошенка. Прослухавши їх, можна було дізнатися про те, що Злочевський, в обмін на припинення його кримінального переслідування з боку правоохоронних органів України, постачав на дуже пільгових умовах природний газ на Пісківський завод скловиробів, що на Київщині, який належить самому Порошенку і його бізнес-партнеру Ігорю Кононенку. Саме під час цієї розмови, що відбулася у 2016 році, тодішній Президент України сказав про Злочевському свою знамениту фразу «Коля — хороший хлопець». Однак і цей випадок не спричинив значного резонансу — поговорили й забули.

Але справжні події розгорнулися після того, як 25 квітня вже нинішнього року Джозеф Байден оголосив, що збирається брати участь участь у президентських виборах 2020 року. Те, що сталося потім, підтверджує правильність слів одного американського розвідника про те, що в Вашингтоні «теорія змови» не діє, оскільки там «ніхто не вміє тримати язика за зубами». За даними ЗМІ, яким злив інформацію хтось із учасників цих подій, тодішній Генпрокурор України Юрій Луценко через посередників, буцімто запропонував особистому адвокату президента Трампа Рудольфо Джуліані компромат на Байдена, пов’язаний з участю в діяльності Бурісми його сина. Що було далі — відомо всім: 25 липня Трамп у телефонній розмові попросив новообраного Президента України Володимира Зеленського більш ретельно розслідувати пов’язані з Бурісмою справи, а 24 вересня стенограма цієї розмови була оприлюднена і в той же день спікер Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі оголосила про початок процедури імпічменту.

Під враженням бурі, яку спричинила на американському Олімпі ця доволі другорядна корупційна справа, керівництво України, судячи з усього, настільки перелякалося, що нині боїться зайве слово сказати. Зокрема, свіжоспечений Генпрокурор Руслан Рябошапка, коли журналісти задали йому конкретне питання, утримався навіть від того, аби назвати прізвище Миколи Злочевського, — сказав, що мовляв, переглядаються 15 кримінальних проваджень, в яких фігурує колишній міністр екології часів Януковича. Це при тому, що окрім самого Злочевського і вже згаданого Ставицького у 2010–2014 роках цю посаду обіймали ще двоє чоловіків, кожен з яких теж, до речі, фігурує у кримінальних провадженнях.

Із цих подій, на жаль, слід зробити невтішний висновок: антикорупційну активність українських правоохоронних органів, як і раніше, визначатиме політична доцільність, причому з урахуванням закордонних факторів.

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Суддівська освіта в період пандемії, спричиненої COVID-19

Пандемія COVID-19 і пов’язаний із нею карантинний період круто змінив ритм нашого звичного життя, як і роботи конкретних трудових колективів, установ та організацій. Тим не менш не всі з них, так би мовити, впали в цю вимушену тимчасову «сплячку». Виявляється, можна ефективно працювати й за такого «форс- мажору». Це доводить і наша розмова з ректором Національної школи суддів України, доктором юридичних наук Миколою ОНІЩУКОМ. Виявляється, поки частина з нас не знала, як діяти й куди себе подіти, НШСУ продуктивно працювала онлайн, забезпечуючи якісну підготовку суддів і працівників апаратів судів для судової системи країни. Спрацювала професійна «чуйка» керівництва школи, яке ще задовго до цього почало переводити частину навчального процесу в онлайн-режим.

— Миколо Васильовичу, зараз НСШУ, як і вся країна, перебуває в непростій ситуації. Уже третій місяць триває обмеження на проведення навчальних заходів із великою кількістю людей через ризики поширення COVID-19. Чи припинилося на вчання суддів взагалі після запровадженням карантину?

— Ні. Правда, попервах, у зв’язку з підвищеними ризиками поширення епідеміологічної ситуації, пов’язаної з коронавірусом, та беручи до уваги ряд звернень судів, суддів і працівників апаратів судів з 12 березня до прийняття окремого рішення Національна школа суддів України тимчасово зупинила підготовку суддів, працівників апаратів судів та проведення інших організаційних заходів, зокрема, круглих столів, семінарів, тренінгів, в яких передбачається масове зібрання людей.

Тим не менш, попри ці тимчасові обмеження, нині Національна школа суддів України забезпечує безперервність суддівської освіти шляхом збільшення кількості дистанційних курсів для своїх слухачів. Також ми активно впроваджуємо навчальні заходи в режимі відеоконференцій, вебінарів, відеолекцій в онлайн форматі. Зокрема, за період карантину в Національній школі суддів уже проведено 26 заходів з підготовки та періодичного навчання суддів, в яких взяли участь 434 судді, дистанційні курси пройшли 130 суддів. Наразі триває навчання ще на шести онлайн курсах. Також було зафіксовано понад 4 000 переглядів відеозанять суддями та працівниками апаратів судів на офіційному YouTube каналі Національної школи суддів України.

— Чому Ви пішли цим шляхом, чому навчання суддів не було перенесено на закінчення карантину?

— Згідно з вітчизняним законодавством в Україні суддя зобов’язаний не рідше одного разу на три роки пройти навчання, час якого не може бути меншим сорока академічних годин. Таке навчання здійснюється у формі обов’язкових семінарів та тренінгів — залежно від індивідуальних потреб судді: відповідно до необхідності вдосконалення його знань, вмінь та навичок; а ще залежно від досвіду роботи, рівня і спеціалізації суду, де він працює.

«Ми адаптували існуючі матеріали до викладання в онлайн-режимі»

Ми не стали відкладати заходи з підготовки суддів до закінчення карантину в зв’язку з неможливістю проведення очних занять, а здійснили адаптацію існуючих матеріалів до викладання в онлайн­форматі. В результаті за цей час у Києві було проведено підготовку суддів місцевих загальних судів, окружних та апеляційних адміністративних судів, місцевих господарських судів та суддів судових палат у кримінальних та цивільних справах апеляційних судів. У регіональних відділеннях Національної школи суддів України також проводилися онлайн­підготовка суддів та семінари.

Збільшується також попит і на дистанційні курси Національної школи суддів України, оскільки цей формат навчання дозволяє суддям у зручний для них час опрацьовувати міні­лекції, переглядати відеоматеріали й виконувати практичні завдання, розроблені для самостійного застосування отриманих знань на практиці та набуття відповідних вмінь і навичок. Ще однією перевагою такого підходу є можливість обговорення на форумі з колегами актуальних проблем та отримання від викладачів консультацій з тематики навчальних курсів.

На відміну від традиційних форм організації підготовки в аудиторії, в ході дистанційного навчання використовується віртуальне навчальне багатосуб’єктне середовище, де кожен слухач має можливість брати активну участь у спільній побудові знань і досягненні навчальних цілей.

Так, на сьогодні проводяться 8 дистанційних навчальних курсів для суддів, серед яких «Управління залою судового засідання», «Застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в цивільному судочинстві», «Застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Досудове розслідування», «Застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Судовий розгляд», «Застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини» для суддів адміністративних судів, «Права людини та охорона довкілля», «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні» та «Управління часом у суддівській діяльності».

Усе більшої популярності набувають і відеозаняття, які розміщені на офіційному YouTube каналі Національної школи суддів України. Основними їх темами є «Іпотека та застава як способи забезпечення виконання зобов’язань», «Про захист права власності», «Актуальні питання щодо вирішення судових спорів внутрішньо переміщених осіб», «Про актуальність розгляду справ щодо стягнення аліментів», «Особливості розгляду трудових спорів», «Поділ майна подружжя», «Актуальні аспекти судового розгляду спорів щодо спадкування. Судова практика», «Про визнання правочинів недійсними», «Розгляд судами спорів про виселення».

Продовжується також підготовка та підвищення рівня кваліфікації працівників апаратів судів. У період карантину Національна школа суддів України провела 12 циклів підготовки працівників апаратів судів і 6 циклів навчання для співробітників Служби судової охорони. Здійснено підготовку 1 692­х працівників апаратів судів: у форматі дистанційного навчання підготовку пройшли 719 осіб, у форматі вебінару — 175 і в онлайн­режимі — 798.

Одним із компонентів, який дозволяє вивести підготовку суддів та працівників апаратів судів на новий рівень є «Електронна школа», засобами якої забезпечується автоматизація освітнього процесу, впровадження засобів інтерактивності в навчанні, функціонування електронної бібліотеки з базами навчальних матеріалів, онлайн доступ до освітніх ресурсів та результатів навчальних заходів, створення електронних реєстрів слухачів і викладачів Національної школи суддів України, анкет суддів, які пройшли тренінги.

— Миколо Васильовичу, останні місяці були досить складними для всіх нас, у тому числі й для колективу школи. Чи продовжується робота з підготовки нових курсів?

— Безперечно. При тому окремим напрямом роботи Національної школи суддів України є проведення наукових досліджень. Наші наукові підрозділи здійснюють розробку тренінгів, стандартизованих лекцій та семінарів для суддів і кандидатів на посади суддів з використанням різноманітних способів інформаційних і комунікаційних технологій — програм «Zoom», «Blue Jeans» групових чатів у месенджері «Viber» та «Skype». За період карантину проведено понад 30 засідань робочих груп з розробки тренінгів, семінарів­практикумів та дистанційних навчальних курсів, 10 засідань робочих груп з розробки стандартизованих лекцій та 7 засідань робочих груп з розробки тренінгів та посібників для тренерів. В онлайн режимі апробовано та проведено тренінг для тренерів по курсу «Кримінально­правовий захист професійної діяльності журналістів».

Крім роботи над тренінгами, стандартизованими лекціями та дистанційними навчальними курсами, активізовано й заходи з підготовки вебінарів. Зокрема, вже проведено вебінар для суддів­наставників (коучів) «Передача суддівського досвіду: методологія та практика», триває робота над іншими вебінарами.

Зазначу й те, що відділом науково­методичного супроводження психологічної підготовки суддів підготовлено «Практичні поради психолога для працівників системи правосуддя України у зв’язку із підвищеними ризиками поширення епідеміологічної ситуації». Ці поради доступні у форматі відеоматеріалу та були поширені серед суддів і працівників апаратів судів. За участі вказаного відділу проведено для працівників апаратів судів онлайн­лекцію на тему «Психологічний імунітет».

Підготовка суддів до роботи в умовах пандемії

Які ще заходи присвячені проблематиці роботи суддів в умовах пандемії?

— У зв’язку зі спалахом COVID­19 стала очевидною важливість готовності судової системи України до ефективного реагування на пандемію. Подібно до судових систем у всьому світі, українські суди зіштовхнулися з багатьма пов’язаними з пандемією викликами стосовно внутрішнього управління судом, комунікації, а також доступу до суду та судових послуг. У зв’язку з цим, Національною школою суддів України у співпраці з Програмою USAID «Нове правосуддя» спільно з Національним суддівським коледжем у місті Рено (США) вперше проведено серію відкритих семінарів «Роль судді та судового адміністратора в умовах пандемії», «Медіація для суддів та судових адміністраторів», «Усвідомленість та зниження стресу в нинішні непрості часи». Для участі в першому вебінарі зареєстровано 263 учасники, другому — 385, третьому — 377.

Під час вебінару «Роль судді та судового адміністратора в умовах пандемії» акцентовано увагу на тому, що весь персонал судової системи, в тому числі судді й судові адміністратори, відіграють важливу роль у ході ухвалення правильних рішень у справах, пов’язаних із надзвичайною ситуацією у сфері громадського здоров’я або порушеннями карантинних обмежень, підготовки ефективного реагування в своєму суді, розробки і впровадження плану дій на випадок надзвичайної ситуації, комунікації із апаратом суду, представниками ЗМІ й громадськістю, а також забезпечення безперервної діяльності суду.

Вебінар з питань медіації надав учасникам можливість зрозуміти, як продовжувати допомагати вирішувати справи під час періоду «соціального дистанціювання» та забезпечити більше можливостей для використання медіації. Крім того, було розглянуто способи проведення медіації на відстані та продемонстровано переваги використання медіації як допоміжного механізму для суддів і персоналу суду з метою забезпечення доступу до правосуддя разом із спільнотою медіаторів.

Судді та судові адміністратори, які взяли участь у вебінарі «Усвідомленість та зниження стресу в нинішні непрості часи», обговорили проблеми в підтримці здорового балансу при реагуванні на надзвичайні обставини, пов’язані з роботою в умовах пандемії COVID-19 та отримали практичні навички протидії стресу, покращення лідерських якостей і стимулювання креативності в контексті забезпечення ефективного реагування на виклики сьогодення. У фокусі уваги вебінару були сучасні дослідження щодо усвідомленості, зокрема, нейронауки та впливу усвідомленості на професійні навички й поведінку. Після ознайомлення із досвідом судової системи США, пов’язаним із роботою в умовах поширення коронавірусу, учасники вебінару обговорили заходи, які вживає Україна у протидії пандемії.

Судді також стали учасниками вебінарів «Всесвітній досвід та уроки управління судами в умовах пандемії», «Медіація телефоном — поради з 23-річного досвіду», «Кращі практики судових комунікацій в умовах пандемії». Спільно з Програмою USAID «Нове правосуддя» продовжується й розробка навчального посібника — путівника для суддів щодо роботи в умовах пандемії та карантину.

У співпраці з проектом Європейського Союзу «ПРАВО-JUSTICE» проведено три засідання міжнародної робочої групи з розробки вебінару «Передача суддівського досвіду: методологія та практика» та зустріч проект ної ради Ініціативи «Модельні суди». Судді та працівники апаратів судів отримали можливість взяти участь у вебінарах «Ефективність команди під час дистанційної роботи», «Особиста безпека суддів та працівників апарату суду», «Дистанційне правосуддя», «Цифрова безпека: як не потрапити в пастку інформаційних технологій».

НШСУ продовжує роботу над навчальними курсами «Особливості розгляду кримінальних проваджень, пов’язаних із домашнім насильством», «Подолання гендерних стереотипів при здійсненні правосуддя» (спільно з Українсько-канадським проектом підтримки судової реформи), «Судовий розгляд кримінальних проваджень щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» (спільно з проектом РЄ/ЄС «Посилення заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму в Україні»), курсами для тренерів «Методика підготовки і проведення тренінгів з медіації» (спільно з Програмою ООН із відновлення та розбудови миру) та «Застосування гендерно орієнтованого підходу при здійсненні правосуддя» (спільно з проектом ОБСЄ «Підтримка професійного навчання суддів»).

Зазначу й те, що для Національної школи суддів України вже стало звичним проведення тренінгів, семінарів-практикумів для суддів та працівників апаратів судів в режимі онлайн. Проводити дистанційні навчальні курси, відеоконференції та онлайн- лекції ми почали вже давно, і попередні напрацювання дозволили задовольнити попит в онлайн-навчанні у період нових викликів. Здобутий нами досвід сприяє подальшій діджиталізації навчального процесу, що дозволяє збільшувати його гнучкість і динамізм, створювати можливість для кожного слухача, незалежно від рівня суду й суддівської спеціалізації, працювати за особистим графіком підвищення кваліфікації. Навчання працівників системи правосуддя онлайн є вимогою часу й наші зусилля будуть зосереджені на його подальшому розвитку.

Дякуємо за змістовні й конкретні відповіді.

Спілкувався
Федір ІЛЛЮК,
ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Для подолання наслідків епідемії уряд стимулюватиме економіку

Уряд затвердив із доопрацюванням Програму щодо стимулювання економіки для подолання наслідків епідемії COVID-19.

У Програмі враховано ініціативи за такими напрямами: доступ до фінансів, доступ до ринків, дерегуляція, модернізація та розвиток, доступ до інфраструктури. Важлива частина Програми – системна та ґрунтовна підтримка вітчизняного виробника. Принциповими пріоритетами є створення робочих місць і сплата податків в Україні.

Програма передбачає широкий спектр методів підтримки: допомога просуванню експорту; доступні кредити, грантові програми; розширення участі малого і середнього бізнесу у державних закупівлях.

З основними положеннями Програми можна ознайомитись за посиланням.

Читати далі

В Україні

Строк звернення за допомогою по частковому безробіттю збільшено до 90 днів

Роботодавці подали вже 12 763 заяв на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, що дозволить забезпечити фінансову підтримку для близько 150 тисяч працівників.

Зокрема, 9 204 роботодавців вже отримали позитивні рішення для виплати заробітної плати 96 811 працівнику. Решта отримали рекомендації щодо доповнення  пакету поданих документів.

«Програма діє фактично місяць і на сьогодні ми вже можемо говорити про її ефективність. Держава вже допомогла виплатити зарплати для майже 100 тисяч працівників, роботодавці яких були вимушені зупинити/скоротити свою діяльність через карантин. Заявки приймаються і опрацьовуються центрами зайнятості в щоденному режимі, то ж ми закликаємо малий і середній бізнес звертатися за такою допомогою», –  повідомив Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко.

Нагадаємо, що Законом від 13 травня 2020 р. № 591-IX розширено коло отримувачів допомоги – тепер нею можуть скористатися і фізичні особи-підприємці, які є застрахованими особами.

Також збільшено строки звернення – до 90 днів з моменту зупинення (скорочення) виробництва, та звільнено роботодавців від оподаткування ПДФО та військовим збором.

 

Процедура оформлення допомоги по частковому безробіттю в умовах протидії поширенню COVID-19

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.