В Україні
В ЄС і НАТО через Закарпаття: що може й має бути зроблено на регіональному рівні?
Дмитро ТУЖАНСЬКИЙ,
директор Інституту Центральноєвропейської стратегії
Хоча Закарпаття не завжди потрапляє до новин через позитивні події стосовно України — насправді найзахідніша область країни мала би бути головним регіональним плацдармом для нашої європейської та євроатлантичної інтеграції. Цей регіон найпізніше з усіх інших став частиною Радянського Союзу і найменше часу перебував під тоталітарним радянським гнітом та практиками «совка». Натомість, лише протягом ХХ століття Закарпаття перебувало в складі Австро-Угорської монархії, Чехословаччини та Угорщини. У межах цієї області є державний кордон відразу з 4-ма країнами ЄС і НАТО, а з Ужгорода ближче до понад 10 європейських столиць, ніж до Києва.
Стиль життя і географія
Завдяки історичній мультикультурності та поліетнічності Закарпаття є ідеальним місцем для міжкультурного діалогу та згуртованості, що є одним зі стовпів Європейського Союзу. Попри шокуючу еміграцію з регіону, чимало місцевих мешканців їздять до ЄС виключно на заробітки, щоразу повертаючись в Україну не тільки із заробленими грошима, а й із отриманим досвідом роботи та життя за стандартами ЄС. При цьому Закарпатська область є регіоном активних міжнародних контактів: тут не лише 2 консульства Угорщини, а й по консульству Словаччини та Румунії, три почесних консули (Чехії, Словаччини та Литви), а нещодавно відновлено роботу представництва МЗС України.
В основі Євросоюзу лежить торгівля, а Закарпаття в останні роки є лідером серед регіонів України за часткою експорту товарів до ЄС, яка незмінно складає понад 90%, що вище за інші західноукраїнські області, тобто йдеться про постійні тісні міжнародні ділові контакти в регіоні.
Є цікавинки і для співпраці з НАТО
За радянських часів Закарпатська область використовувалася як місце розміщення стратегічних військових формувань (військовий аеродром у Мукачеві, РЛС «Дніпро», занітно-ракетний комплекс неподалік Берегова та інше. Сьогодні тут базується одна з найпотужніших бригад Збройних Сил України — 128 окрема гірськоштурмова, яка, зокрема, брала участь в запеклих боях під Дебальцевим. Військова інфраструктура Закарпаття вже використовується ЗСУ для внутрішніх військових навчань, тож могла би бути використана й для постійних навчань під егідою НАТО в регіоні. До слова, тут вже проходили навчаня Багатонаціонального інженерного батальйону «ТИСА» (Blonde Avalanche 2014).
Чи достатньо Україна використовує можливості Закарпаття для своєї європейської та євроатлантичної інтеграції? Звісно, що ні. Хоча це — не повний список можливостей регіону.
Транскордонні можливості
Мало хто знає, що Закарпатська область — єдина з усіх регіонів України має можливість брати участь у всіх 4-х програмах транскордонної співпраці з ЄС, які фінансуються Євросоюзом, а саме Польща — Білорусь — Україна, Угорщина — Словаччина — Румунія — Україна, Румунія — Україна та Дунайська транскордонна програма. Для порівняння: Львівщина може розраховували лише на першу з перелічених програм. Тобто жодна інша область України не має стільки можливостей для транскордонної співпраці в рамках програм ЄС.
Більше того, саме із Закарпаття в 2008-ому році почала свою роботу Асоціація «Єврорегіон Карпати — Україна», що є національним представництвом Карпатського єврорегіону, який об’єднує 16 мільйонів осіб у п’яти країнах Центрально-Східної Європи — Україні, Польщі, Румунії, Словаччині та Угорщині.
У 2015 році Закарпатська область отримала ще один інструмент для залучення коштів ЄС в Україну: у Брюсселі зареєстрували Європейське об’єднання територіального співробітництва з обмеженою відповідальністю «ТИСА (EGTC Tisza). До його складу входять угорська прикордонна область Саболч — Сатмар — Берег, місто Кішварда та Закарпатська область. Ключові сподівання на це об’єднання сьогодні в Україні — що в селі Яноші під Береговом нарешті запрацює на повну сміттєсортувальна лінія, і це допоможе рушити з мертвої точки вирішення проблеми сміття в Закарпатській області, яка стала вже міжнародною.
Щоб використовувати всі ці можливості та створювати нові — Закарпаттю потрібно мобілізувати зусилля, внутрішні та зовнішні. Звичайно, суттєве нарощення експорту не станеться за чиїмось бажанням, а для проведення навчань під егідою НАТО потрібні капіталовкладення, та й це перспектива не одного року. Але щоб організувати на Закарпатті культурний діалог про Європу в Україні за участю керівництва держави та партнерів з сусідніх країн ЄС, великих зусиль не потрібно — лише політична воля. Тим паче, що приводів чимало.
Для прикладу, якщо вся Україна все одно повинна десь святкувати День Європи в травні, то чому б (окрім Києва) не зробити місцем такої уваги саме Закарпаття? Зрештою, саме тут, на Рахівщині, є навіть символічний знак — географічний центр Європи. Це міг би стати український аналог форуму в польській Криниці, і саме в цьому напрямку команда форуму Re:Open Zakarpattia готова розвивати власну платформу.
Що стосується проектів транскордонної співпраці, то саме зараз час Україні та Закарпаттю продемонструвати рішучість та лідерство, адже починається новий 7-річний етап програм — до 2028 року. І в цьому ключі було би добре зробити наступне:
1. Мати окрему програму щодо транскордонної співпраці та підтримки проектів цього профілю на рівні обласної ради й саме на період 2021– 2028 р.р.
2. Разом з сусідніми регіонами України адвокатувати рішення на рівні парламенту щодо скасування ПДВ для транскордонних проектів, що власне було зроблено нещодавно за принципом виключення щодо польського кредиту на розбудову прикордонної інфраструктури на 100 мільйонів євро.
Українському уряду варто всерйоз приділити увагу підтримці транскордонних проектів чи то на рівні існуючої інфраструктури Секретаріату Кабміну, чи Мінрегіону або віце-прем’єра з європейської та євроатлантичної інтеграції, або створити окрему профільну інституцію. Для прикладу, в Угорщині є Центральноєвропейська служба сприяння транскордонним ініціативам (CESCI). Ключова ідея цієї інституції була би в підвищенні спроможності регіонів у втіленні проектів транскордонної співпраці, забезпечення інституційної пам’яті та підтримка держави.
3. Відкрити офіс євроінтеграції на Закарпатті, аналогічний до тих, які вже діють у Херсоні та Дніпрі, виконуючи координаційну функцію між органами влади та громадянським суспільством. Цієї координації вкрай не вистачає Закарпаттю. При тому ініціатива з відкриття такого офісу має йти саме з регіону.
І взагалі, як слушно порадив на форумі Re:Open Zakarpattia двічі прем’єр-міністр Литви, а сьогодні авторитетний депутат Європарламенту Андрюс Кубілюс, Україні варто скористатися історичними та культурними зв’язками таких регіонів, як Закарпаття для створення політичної Карпатської коаліції країн-сусідів, які б стали не просто друзями чи адвокатами України в ЄС, а й і лобістами її вступу як до Європейського Союзу, так і до НАТО.
Ідея ця, звісно, дуже амбіційна. Але є всі передумови для того, щоб спробувати її реалізувати в Україні — саме на Закарпатті.
Джерело: Юридичний вісник України
