В Україні
Від української «Мрії» до злітної смуги, або Про що мав би сказати Президент
Писати про складні відчуття після останньої великої прес-конференції Президента України Володимира Зеленського в добу маси резонансних подій справа невдячна. Нашу увагу вже привертають події останніх днів: професійне досягнення українського гурту GO_A на Євробаченні, авіапіратство Лукашенка, різка зміна позиції американської влади в питанні будівництва Nord Stream-2 тощо. Та не будемо поспішати з висновками, мовляв, про що там можна ще говорити. Ну завершилася перша половина президентської каденції та й годі. А далі буде.
Виявляється, є про що і поміркувати, і писати, бо те, про що говорив та недоговорив, доводив та не довів Володимир Зеленський, стосується нас усіх, всієї України, а не окремої частини людей. Звісно, що за минулі дні своїми думками про прес-конференцію глави держави поділилися практично всі впливові аналітики та суспільні авторитети. Й здебільшого нічого доброго в їх «одкровеннях» особисто я не побачив. Практично все зводилося до проявів некомпетентності і недалекоглядності, самозакоханості та зосередженості влади на самій собі. А майбутнє, ймовірно, побачимо в розриві «гнійника», що накопичується в суспільстві як наслідок взаємодії вказаних вище проявів.
Після цього почуваєшся незатишно й тривожно. А хочеться все ж побачити світло в кінці тунелю, власне наш рух уперед. Хоча дехто вважає, що рухаємося ми в напряму тоталітарної системи на чолі з героєм серіалу про слугу народу. Що доброго встиг зробити пан Президент за ці два роки?
У цьому плані згадується мудрий Омар Хайям, який свого часу сказав, що «в людини немає можливості робити добро всім, проте в неї є можливість не причиняти нікому зла». Для головного політичного лідера країни ці слова як ніколи актуальні. Як на мене, то краще за все зрозуміти, що саме досяг Президент і його команда в юридичному сенсі, який мав би бути для нього і мовою, і суттю справ, і результатом дій. Буду відвертим, значимих результатів поки не бачу. Жодного, бо все, як мовиться, в процесі поки що, в намірах. Ідеться про ринок землі, очищення України від корупціонерів, контрабандистів, олігархів, злодіїв в законі тощо. Та головна особливість нинішнього Президента — його очевидна юридична слабкість. Попри те, що за освітою він юрист, жодне питання, яке йому адресувалося під час прес-конференції, не було ним аргументовано з правової точки зору. Перед нами був філософ, психолог, педагог в одному обличчі. Але не юрист-державний діяч, юрист-прагматик. У своїй вступній частині, а особливо відповідаючи на запитання, він проголосив пріоритети, успішність яких є вельми сумнівною.
Поставити питання Президентові особисто мені не вдалося — слова не дали. А воно було наступним: «Чи розумієте Ви, пане Президенте, що оголошуючи війну фізичним особам, малому бізнесу, ви, тим самим, наближаєте загальне невдоволення українців, черговий Майдан?» Бо розсудливі очільники держав у таких випадках обкладали податками, як правило, юридичних осіб, а фізичних осіб лишали в спокої, звісно, притягуючи їх до відповідальності за ті, чи інші проступки, але не обкладаючи санкціями.
Різниця між особами фізичними та юридичними, що активно діють у господарському обороті, є вельми суттєвою. Фізичні особи, ФОПи зокрема, будуть надто здивовані, якщо уважно переглянуть останні зміни до Податкового кодексу, які, нібито, спрямовані проти олігархічних структур, адже знайдуть вони там і «сюрпризи» для себе у вигляді прихованого збільшення податків для промисловості та сільських господарників, чергового підняття акцизів на тютюн та алкоголь. Юридичні особи, в першу чергу, керівники державних підприємств, цим особливо не заморочуватимуться. В гіршому випадку їх можуть зняти з посади, але один-два роки роботи на «хлібній посаді» дають можливість накопичити про запас на все життя. А от як жити далі малим підприємцям — це вже питання.
Отже, як висновок, щоб ділитися досвідом щодо того, як будемо жити в епоху «великого будівництва», проведення ковід-вакцинацій тощо й переконувати, хто кому став вироком та чому такою поганою є кадрова політика в президентському оточенні, треба бачити відповідний горизонт бачення всієї картини державного буття, а не окремих його фрагментів. Фрагментарність підходів, міркувань, переконань — це, мабуть, головна вада, про яку я дізнався з прес-конференції Президента. Для здолання її є ще два роки каденції. Можливо, в кінці її ми побачимо іншого Президента. Час, щоб дістатися від «мертвої мрії до злітної смуги», ще є. І Президент мав би сказати, що все в нас вийде. Але для цього потрібні конкретні приклади зробленого, запланованого, задуманого.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
