В Україні
Відповідальність перед людьми і суспільством
Що означає бути повноцінним юристом?
Напередодні професійного свята — Дня юриста редакція ЮВУ провела власне невеличке опитування серед студентів-правників та практикуючих юристів. Ми намагалися з’ясувати, на якого юриста є сьогодні соціальний запит? Результати виявилися дещо несподіваними, адже більшість відзначила такі бажані ознаки для правника, як професійна гідність, незаплямована репутація та комунікативна компетентність. Ці риси хочуть бачити як уособлення справжнього юриста.
Читайте також: Освіту кримськотатарською мовою переведуть на латинський алфавіт до 1 вересня 2025 р.
Водночас переважна більшість респондентів вказала на небажаність такої риси, як «нерукопожатість», що є своєрідним покаранням колег у ставленні до певного кола осіб, які викликають негативні емоції. Безумовно, своє професійне свято наші шановні юристи зустрічають, будучи на передовій подій правового життя. Їх професійна гідність, ділова репутація та комунікативна компетентність дає мені всі підстави бути впевненим у абсолютній поінформованості всіх або більшості юристів. А інформаційні «вибухи» подій останнього часу не залишають нам часу на самозаспокоєність, я не кажу вже про «героїв» цих подій. Усіх їх, або, принаймні, переважну більшість, доводиться іноді впізнавати за ознакою неналежної поведінки чи людської непередбачуваності. Скажімо, зустріч на вулиці з «героями» скандалів останнього часу не викличе у вас потреби вітатися або подати їм руку. «Нерукопожатість», на жаль, стала ознакою сучасних високопосадовців, замішаних у скандалах, неприємних і дивних історіях. Чи то це банкіри Укрексімбанку, які заважають журналістам фахово розслідувати причини колосальних збитків цієї фінустанови, чи то їх колеги, які виводили кошти з Приватбанку, чи то інші посадовці, які проходять по справах, ініційованих НАБУ, САП та слідчими Нацполіції. На жаль, багато з цих справ наразі зависли й коли юристи-слідчі доведуть їх до суду — поки невідомо. А напередодні нашого славного професійного свята додали галасу й журналісти об’єднання «Слідство.Інфо», що приєдналися в своєму розслідуванні до іншої групи з дивною назвою Pandora Papers, які озвучили імена 336 офшорних любителів — бізнесменів та політиків із різних країн. І лідером за кількістю пов’язаних з офшорними компаніями людей стала саме наша країна, яка «делегувала» туди 38 наших співгромадян.
Читайте також: Читайте також: Вища юридична освіта в XXI столітті: Виклики і перспективи розвитку
Як не дивно, та ж Росія опинилася лише на другому місці — 19 осіб. А от країни, економіка яких повністю залежить від видобутку нафти та газу (Колумбія, ОАЕ та Гондурас) мають лише 11 представників у цьому списку бізнесменів, що можуть стати «нерукопожатими» в міжнародному сенсі. Отже, «нерукопожатість» — це не лише своєрідне покарання, а й риса сучасного бізнесу. Використання офшорів бізнесом — на сьогодні досить поширена практика, яку вони активно продукують. Так, на запитання журналістів, навіщо тому ж «Кварталу-95» офшори, радник Президента України Сергій Шефір відповів порадою: «Це ви спитайте в наших законотворців, які створили таку ситуацію, коли бізнес постійно під загрозою бандитів, які приходять до влади. У той час це була можливість таким чином захистити свої інтереси». Можливо, й на це потрібно зважати, хоча принаймні як на аргумент. А от використання офшорів політиками — то зовсім інша парафія, бо це приховування самого себе, не інакше. Й на виборах виборцям говорилося одне, у дійсності ж — інше. Справа в тому, що професія політика, власне як і публічного юриста, презюмує повну відкритість. Ідеш у публічну площину — втрачаєш конфіденційність, бо всидіти на двох стільцях — не вийде, це — проблемно. Й у більшості випадків тут є склад злочину, чи, щонайменше, підстави для відставок та звільнень. Говорю про це в сенсі цивілізованого критичного праворозуміння. Бо політик, публічний юрист не можуть використовувати «номінальних власників», на яких вони отримують доходи, будучи «при посаді». Більше того, вони не повинні призначати людей на посади, адже, використовуючи свої зв’язки один з одним, тримають себе на короткому повідку. Таким чином, формується кругова порука, за нею — соціальне свавілля.
Отже, публічному юристу, як і будь-якому політику, варто викласти все в публічний доступ і дати можливість подивитися на себе, так би мовити, ззовні. Бо якщо вирішив служити своєму народові, якому й підзвітний, то немає чого приховувати. Зрештою, ми всі хочемо бачити наших юристів професійно гідними, з доброю репутацією та озброєними комунікативною компетентністю. Якщо все буде саме так, то питання «нерукопожатості» відпаде саме собою. Й саме на таких правників є суспільний запит сьогодні. Зі святом, вас, шановні юристи.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
