В Україні
Відрядження суддів не покращує доступу громадян до правосуддя
Олексій МАЛОВАЦЬКИЙ,
заступник голови Вищої ради правосуддя, член Першої дисциплінарної палати, адвокат
Сьогодні українським судам не вистачає близько двох тисяч суддів. На моє переконання, ситуація з кадровим наповненням поступово може змінитися тільки після запуску Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. В іншому разі судову систему чекає колапс.
Як відомо з червня 2020 року на Вищу раду правосуддя покладено повноваження самостійно, без рекомендацій чи подань Вищої кваліфкомісії суддів ухвалювати рішення про відрядження суддів. Передбачалося, що за відсутності ВККСУ, це дасть змогу стабілізувати ситуацію в судах, запустити суди без суддів, і водночас вирівняє навантаження. Все це, звісно, робилося, однак кадрова ротація суддів не вирішує самої проблеми з критичним спустошенням судів та не покращує доступ громадян до правосуддя. Саме тому переведення суддів розглядається як тимчасовий захід, поки не запрацює ВККСУ.
Нагадаю, 20 червня 2020 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України». За майже 10 місяців з моменту передачі ВРП права ухвалювати рішення про відрядження суддів за відсутності ВККСУ розроблено чіткі критерії для надання згоди на відрядження. Вища рада правосуддя ретельно перевіряє всі підстави для ухвалення рішення про відрядження. Найголовніше для прийняття такого рішення – оцінка навантаження суду. Рада оцінює, яке навантаження має суд, з якого суддя відряджається, та суд, до якого він направляється. Якщо таке навантаження приблизно однакове, ВРП відмовляє в переведенні у зв’язку з його недоцільністю. Якщо в суді, де суддя готовий працювати, навантаження надмірне й значно більше, це є головною підставою для ухвалення позитивного рішення про відрядження судді. Пріоритетним є переведення найбільш ефективних суддів, які демонструють позитивну динаміку розгляду справ та успішно працюють в умовах навантаження, яке мають.
Отже, Рада керується насамперед принципом доцільності. ВРП відмовляє у відрядженні, якщо:
1) переведення судді позбавить можливості розглядати справи в складі колегії суддів. Переведення одного із суддів суду, де правосуддя фактично здійснюють лише три судді, спричинить неможливість здійснювати правосуддя «в трійці», що призведе до ще більших проблем для громадян, ніж тривале очікування рішення суду;
2) суддя призначений на посаду вперше й термін його призначення добігає кінця. Наприклад, переведення судді, до завершення строку повноважень якого залишилося менше шести місяців, є недоцільним: за 2 місяці до припинення повноважень судді зупиняється автоматичний розподіл справ, ще близько місяця йому потрібно, аби передати свої справи, переїхати та розпочати роботу на новому місці. Тобто залишається приблизно 3 місяці для здійснення правосуддя, тому таке переведення вважаю неефективним;
3) суддя є головуючим у кримінальних справах, які вже розглядаються по суті. Відрядження такого судді перешкоджає здійсненню правосуддя та спричинить затягування розгляду кримінальної справи. Це особливо критично, коли йдеться про тримання особи під вартою, особливо тяжкі злочини, зокрема такі, як вбивство, бандитизм тощо.
Відрядження в наведених випадках неможливе, оскільки суперечить головній меті – забезпеченню доступу громадян до правосуддя. Ми не вирівнюємо навантаження суддів одного суду на шкоду іншому. Крім того, критичне навантаження суддів не виключає потреби в розгляді справ у розумні строки та відповідальність судді за безпідставне затягування судової справи. Звертаю увагу, що відрядження можливе лише за згодою судді до суду аналогічних спеціалізації та рівня. Можливість підвищення судді на посаді, наприклад, перехід із суду першої інстанції до апеляційної, наразі також не реалізується через відсутність ВККСУ.
Наостанок зазначу, нещодавно ВРП оприлюднила статистичний звіт про звільнення суддів, динаміка якого виглядає доволі невтішно – у 2020 році звільнилося на 70 % більше суддів, ніж у 2019 році. Це ще раз підтверджує, що відрядження не в змозі вирішити дану проблему комплексно. Якщо судді продовжать звільнятися, а судова система не поповнюватиметься новими суддями, колапс її неминучий.
У лютому Вища рада правосуддя надала Верховній Раді України позитивний консультативний висновок щодо законопроекту № 3711-д, спрямований на запуск Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Після проведення низки національних обговорень комітет Верховної Ради з питань правової політики доопрацював даний законопроєкт з урахуванням більшості застережень професійної спільноти. Сподіваюся, ВРУ розгляне його вже найближчим часом.
Джерело: Юридичний вісник України
