В Україні
Ядерна безпека у критичних регіонах
Після 24 лютого минулого року світова спільнота все активініше заговорила про ядерний тероризм та ядерну безпеку під час військових дій в Україні. Основною екологічною проблемою, яку може спричинити війна, українці називають радіаційне зараження. При цьому в значної частини наших співвітчизників найбільші побоювання викликає можливість радіаційної аварії через обстріли атомних електростанцій, що зрозуміло. Саме ці питання ми й попросили прокоментувати голову Національної комісії з радіаційного захисту населення України, народного депутата України, академіка НАНУ Олександра КОПИЛЕНКА.
Головне – безпека людей
Сфера роботи нашої комісії – це безпека населення. І все, що відбувається з ядерними об’єктами країни – також питання безпеки людей. Так, нещодавно ми провели засідання нашої комісії, на якому аналізували роботу атомної енергетики України у військовий час. Були запрошені представники Державної інспекції ядерного регулювання України, ветерани атомної енергетики та науковці Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАНУ.
Читайте також: Припинити співпрацю з рф у сфері ядерної енергетики закликає Верховна Рада
Як відомо, в Україні є п’ять атомних станцій. Одна з них – Чорнобильська АЕС – перебуває зараз на етапі зняття з експлуатації. На чотирьох діючих АЕС працюють 15 блоків. Крім атомних станцій, на території України діють два дослідницьких реактори: ВВР-М (Інститут ядерних досліджень НАН України); ДР-100. Одна критична збірка (Севастопольський інститут ядерної енергетики і промисловості), підкритична збірка «Джерело нейтронів» у Харкові, об’єкт «Укриття», сховище відпрацьованого палива «мокрого» типу СВЯП-1 та сухе сховище СВЯП-2 на майданчику ЧАЕС, сухе сховище відпрацьованого ядерного палива на майданчику ЗАЕС. Є ще шість міжобласних спецкомбінатів (МСК) із захоронення радіоактивних відходів, п’ять гірничовидобувних комбінатів, два гідрометалургійних заводи з переробки урану, а також близько семи тисяч підприємств, які використовують радіоактивні речовини, радіоізотопні прилади та джерела іонізуючого випромінювання загальною кількістю близько 100 тис. одиниць. Додам і те, що на території України на сьогодні розвідано понад два десятки родовищ урану. На двох із них – Інгульскому та Смолинському (Кіровоградщина) – відбувається видобуток уранової руди. Ще одне, Новокостянтинівське родовище, підготовлено для промислового видобутку руди.
Із перерахованих ядерних об’єктів у руках ворога була Чорнобильська АЕС, розташовані на її проммайданчику сховища відпрацьованого ядерного палива «мокрого» та «сухого» типу, Об’єкт «Укриття», Чорнобильська зона відчуження, а також пункти захоронення та тимчасової локалізації радіоактивних відходів, Запорізька АЕС (м. Енергодар) та сухе сховище відпрацьованагого ядерного палива на території її проммайданчика. Ще близько 1 200 джерел іонізуючого випромінювання перебувають на окупованих територіях з 2014 р., у тому числі ядерний реактор у Севастополі, Донецьке сховище радіоактивних відходів, на якому порушено герметизацію, та затоплена шахта «Юний Комунар» (об’єкт «Кліваж»), де в 1979 році було здійснено підземний ядерний вибух у мирних цілях.
Варто зазначити, що обсяги радіоактивності, які перебували під контролем агресора, в тисячі разів перевищують обсяг емісії з ІV енергоблоку ЧАЕС протягом 26 квітня – 6 травня 1986 р. та за вмістом 137Cs i 90Sr відповідають шестистам тисячам атомних бомб, скинутих на Хіросіму в 1945 році.
Зазначу й те, що внаслідок бомбардування поблизу с. Пирогово в районі розташування Центрального виробничого майданчика ДСП «Об’єднання «Радон» (сховище радіоактивних відходів) стався потужний вибух, унаслідок чого вийшла з ладу інтегрована автоматизована система радіаційного моніторингу «Нувія» (ІАСРМ «Нувія») і був відсутній будь-який зв’язок. Фахівці ЦВМ ДСП «Об’єднання «Радон» оперативно обстежили територію умовно «брудної» зони сховищ радіоактивних відходів мобільними приладами радіаційного контролю, а саме дозиметрами-радіометрами «Пошук МКС-07» у ручному режимі. Було відновлено нормальну роботу ІАСРМ «Нувія» й отримано показники, що збігаються з даними дозиметрів – радіометрів. При візуальному обстеженні жодних порушень системи фізичного захисту сховищ не виявлено.
Сьогодні радіаційний фон там – в межах 0,09-0,14±15% мкЗв/год, тобто не перевищує рівнів, які фіксувалися до вторгнення, поверхневе забруднення відсутнє. Виходу радіонуклідів в навколишнє середовище не відбулося. Проте не можна сказати з повною впевненістю, що під час такого потужного вибуху не відбулося руйнування (тріщини, розломи тощо) цілісності сховищ РАВ. Обстеження їх цілісності необхідно буде обов’язково провести після завершення бойових дій для запобігання розгерметизації і подальшого руйнування, виходу радіонуклідів у довкілля та негативного впливу на людину.
Фахівці НКРЗ України постійно вимірювали радіаційний фон у районі Академмістечка та на своєму сайті інформували населення столиці щодо змін радіаційного фону. Загалом із 7 квітня по 16 вересня 2022 на сайті комісії було опубліковано 84 повідомлення про стан радіаційної обстановки в умовно «брудних» зонах пунктів зберігання радіоактивних відходів ОМФ ДСП «Об’єднання «Радон».
Усі ми усвідомлюємо, що атомні електричні станції та інші ядерні установки є об’єктами мирного використання ядерної енергії і не призначені для роботи в умовах бойових дій та не повинні піддаватися військовому нападу. Своїми терористичними діями, пов’язаними з обстрілом і захопленням ядерних об’єктів на Чорнобильській та Запорізькій АЕС, бомбардуванням майданчика Південно-української АЕС, дослідницької ядерної установки «Джерело нейтронів» у м. Харкові, російська федерація порушила всі світові принципи ядерної безпеки.
До того ж, російські загарбники тримають персонал ядерних об’єктів у полоні, руйнують систему електропостачання та обстрілюють захисні споруди, створюючи таким чином загрозу радіаційних аварій.
Читайте також: Залишки коштів фонду енергетики та комунальних послуг спрямують на оборону
У світі фактично немає досвіду реагування на подібні події. Відомо лише про єдиний випадок проведення бойових дій поблизу АЕС у Словенії (KRSKO, один блок PWR, 700 МВт). Під час війни 1991 р. тамтешня атомна станція продовжувала працювати, але вона не знаходилася під огневим ураженням і не була окупована. Й саме після цього фахівцями з безпеки був проведений аналіз, який засвідчив, що найбільш безпечний стан АЕС при можливості військового ураження – «холодний зупин».
Можна ще згадати іранську АЕС у Бушері, яка була готова приблизно на 75 %, коли в 1980 році почалася восьмирічна війна з Іраком. Протягом цього часу станція зазнала кількох атак з боку ворога. Відсутність ядерного палива тоді обмежила можливість «тяжкого» пошкодження АЕС. Однак, незважаючи на те, що захисна оболонка реактора побудована з важкого залізобетону, у куполі такої оболонки другого блоку було «утворено» два наскрізних отвори, кожний діаметром близько півметра.
Відомо і про цілеспрямовані руйнування «винищувачами» будівель дослідницьких реакторів в Іраку у 1981 і в Сирії в 2007 році. Але активні зони цих реакторів тоді теж не були завантаженими.
Безпека на ядерних об’єктах: хто несе відповідальність?
Звісно, що за безпеку на ядерних установках несе відповідальність експлуатуюча організація, якою для українських АЕС є НАЕК «Енергоатом». І саме вона повинна приймати рішення щодо переведення енергоблоків АЕС в стан «холодний зупин», а рішення Колегії Держатомрегулювання має рекомендаційний характер.
Але з початку війни МАГАТЕ, як і багато інших міжнародних організацій, на події в Україні практично жодним чином не відреагували. МАГАТЕ, на жаль, обмежувалося лише «стурбованими зверненнями» до світової спільноти і не вказувало на провину єдиного винуватця цих подій – російську федерацію як терористичну державу. Сьогодні ми всі розуміємо, що цього замало. «Засудили», «висловили занепокоєність» – усі ці гасла на країнуагресора не діють.
Водночас, на порушення Конвенції про оперативне оповіщення про ядерну аварію, ратифікованої, в тому числі, росією та її союзником Білоруссю, МАГАТЕ повідомляє про відсутність небезпеки та функціонування бомбардованих і окупованих російською федерацією українських ядерних об’єктів у штатному режимі, тим самим порушуючи норми міжнародного права, зокрема Конвенцію про ядерну безпеку, Об’єднану конвенцію про безпеку поводження з відпрацьованим ядерним паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами, як і Угоди між Україною та МАГАТЕ про застосування гарантій у зв’язку з договором про нерозповсюдження ядерної зброї.
Нагадаю, відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» радіаційна аварія (аварія) – подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки.
Не менш стриманою була й реакція інших міжнародних організацій, пов’язаних із використанням ядерної енергії в мирних цілях, – Агентства з ядерної енергії (OECD/NEA), Всесвітньої асоціації організацій, які експлуатують атомні електростанції (WANO), Всесвітньої ядерної асоціації (WNA), Асоціації регулюючих органів Західної Європи (WENRA) тощо.
Трохи більше року тому, а саме 5 березня 2022 р., я виступав на телеканалі «Рада» з цих питань. Я проаналізував тоді складність ситуації навколо Запорізької АЕС і наголосив на необхідності дотримання норм безпеки експлуатації ядерних реакторів АЕС, бо окупація Чорнобильської та Запорізької АЕС призвела до фактичного руйнування систем фізичної ядерної безпеки об’єктів; системи аварійної готовності; відповідальності за ядерні збитки; до порушення системи обліку та контролю ядерних матеріалів, а отже, і режиму нерозповсюдження ядерної зброї.
«Глибока стурбованість» від МАГАТЕ
Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Маріанно Ґроссі тоді також виступив із заявою, в якій висловив чергову «глибоку стурбованість» обстрілом Запорізької атомної електростанції та наголосив на необхідність якнайшвидше надіслати на ЗАЕС місію МАГАТЕ з ядерної безпеки, куди увійдуть експерти із безпеки та захисту
Як було зазначено, обстріли посилюють цілком реальну небезпеку ядерної катастрофи, яка може загрожувати здоров’ю населення й навколишньому середовищу в Україні та за її межами. Гроссі закликав усі сторони виявляти максимальну стриманість поблизу цього важливого ядерного об’єкта, додавши, що засуджує будь-які насильницькі дії, вчинені на ЗАЕС, поблизу неї чи проти її персоналу. За його словами, інспектори МАГАТЕ мають провести на станції необхідні заходи з перевірки, а також надати об’єктивну та незалежну інформацію про стан об’єкту. Правда, представники МАГАТЕ тоді таки з’явилися на ЗАЕС, але не більше.
Нагадаю, в умовах війни (бойового впливу) безпека не може гарантуватися, а наслідки такого впливу на життя й здоров’я людей та стан навколишнього природного середовища можуть бути катастрофічними в масштабах континентів, а не окремих країн.
Сьогодні можна сказати й те, що досвід роботи атомної енергетики під час війни в Україні є унікальним, його потрібно проаналізувати й розробити рекомендації щодо підвищення готовності ядерних установок із забезпечення безпеки під час військової загрози. Виходячи з результатів аналізу досвіду війни в Україні, потрібно оцінити можливі небезпеки та їх наслідки на кожній АЕС, ядерному майданчику, а також розробити додаткові технічні та організаційні заходи. Потрібно також переробити існуючі плани захисту персоналу і населення у випадку радіаційної аварії на АЕС з урахуванням нових викликів. При цьому в цих аварійних планах потрібно передбачити питання надійності радіаційного моніторингу, підвищення надійності й незалежності каналів зв’язку, додаткові дублюючі шляхи евакуації населення, а також доставки на об’єкт персоналу, дизельного палива та запасних частин у випадку порушення існуючої логістики. Ми пам’ятаємо, коли через порушення шляхів доставки персоналу Чорнобильської АЕС доводилося на звичайних рибацьких човнах проводити його ротацію. А для того, щоб вирішити це складне питання, потрібно об’єднати зусилля багатьох фахівців з НАЕК «Енергоатом», Держатомрегулювання, наукових установ тощо.
Усі наведені в статті дані
взяті з відкритих джерел
Джерело: Юридичний вісник України
