Connect with us

В Україні

ЄС та НАТО в Конституції: навіщо Україні особливий шлях до членства?

Петро Порошенко хоче змінити Конституцію, зафіксувавши в ній вступ до Євросоюзу та НАТО як мету України. Відповідний законопроект Президент обіцяє внести до парламенту найближчим часом.

«Орієнтація на Євросоюз та Північноатлантичний альянс підтримуються абсолютною більшістю громадян, про що переконливо свідчить динаміка української думки», — сказав П. Порошенко в недавній промові з нагоди Дня Конституції.

Дану ідею підтримує й інша владна сила — «Народний фронт». «В Конституції треба визначити курс на членство України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Сьогодні є однозначна воля більшості українського народу: Україна має бути в ЄС і в НАТО», — заявив її лідер Арсеній Яценюк.

Щоправда, соціологія дещо суперечить таким бравурним заявам. За останнім опитуванням групи «Рейтинг», 51% українців підтримують вступ до ЄС, що є найменшим показником із квітня 2014 року, принаймні в дослідженнях цієї соціологічної компанії, 44% за інтеграцію до НАТО — тобто зовсім не «абсолютна більшість», і тут також значної позитивної динаміки останніми роками немає.

Тож владі треба насамперед наполегливо працювати, аби збільшувати цю підтримку, в тому числі через дієві проєвропейські реформи, які доводять переваги цього курсу й вигоди від нього для кожної людини, а також через належну комунікацію з суспільством.

Для чого це потрібно і що дасть?

Однак питання навіть не в звичних уже промовах із «перебільшеннями». Вступ до ЄС та НАТО як мету України зафіксовано в законах про національну безпеку та оборону і про засади внутрішньої та зовнішньої політики. Яку ж «додану вартість» дасть ще й зміна Конституції, чим саме допоможе?

Порошенко говорить про «загрозу ревізії». «Серед політиків дедалі більше стає охочих поставити під сумнів наш чітко вивірений європейський курс. Окремі безвідповідальні політикани малюють необхідність повернення на схід. Щоб ніхто не думав «петляти», впевнений, що це має бути прямим текстом зафіксовано в Конституції», — переконаний Президент України.

Логіка глави держави така: змінити Конституцію важче, ніж звичайний закон. Тому навіть якщо на вищих посадах або в парламенті будуть «політикани», то європейському та євроатлантичному вибору України ніщо не загрожуватиме. Однак хіба що люди з дуже багатою фантазією можуть уявити, як у разі умовного приходу до влади антиєвропейських чи євроскептичних сил вони просуватимуть Україну до НАТО та ЄС, бо ж так записано в Основному Законі. Європейська та євроатлантична інтеграція — це наполеглива щоденна законодавча та урядова робота, сукупність складних та важливих змін і реформ. Для цього потрібна насамперед політична воля — і явно недостатньо лише законодавчих положень, де б їх не було записано.

Брак такої волі видно і на прикладі нинішньої, декларативно проєвропейської влади. А ще є гарний урок з минулого. Переговори про Угоду про асоціацію з Євросоюзом були фактично заморожені при, нібито, прозахідних Ющенкові та Тимошенко в 2007–2009 роках. Зате їх було поновлено й відносно швидко завершено при проросійському Януковичі. Але, зрештою, підписати угоду в листопаді 2013-го його не змусив навіть законодавчо зафіксований курс України на європейську інтеграцію.

У будь-якому разі, гіпотетичний вступ до ЄС та НАТО забере багато часу, а теперішній світ й обставини швидко змінюються. Скажімо, навіть без євроскептиків при владі за 10–20 років може виявитися, що Україні з тих чи інших причин не вигідно вступати в ЄС — як от Норвегії чи Швейцарії. Або Євросоюз чи НАТО трансформуються з часом у щось не таке привабливе чи конче необхідне для нас: скажімо, розвалиться Росія, й безпекова ситуація радикально зміниться. Або Україна вступить таки в ЄС та НАТО.

Власне, статися може багато чого. І що тоді робити з конституційними положеннями про приєднання до цих організацій?

Що робили інші

Певним показником доцільності тих чи інших європейських та євроатлантичних кроків традиційно є досвід країн колишнього соціалістичного блоку, які приєдналися до омріяних нами організацій після його розпаду. Жодна з 11 постсоціалістичних держав, які в 1999– 2013 роках вступали до ЄС та НАТО, не фіксувала в Конституції мету здобуття членства в цих організаціях. Конституція Чорногорії, яка вступила торік до НАТО і веде переговори про вступ до ЄС, містить обтічне формулювання про «відданість співробітництву на рівних з іншими народами та державами, а також європейській та євроатлантичній інтеграції».

І хоча ці інтеграційні процеси таки зачіпають конституційні положення, однак зовсім в інший спосіб. Скажімо, приєднання до ЄС означає передачу частини економічного суверенітету країни до Брюсселя, тобто до наднаціональних органів Євросоюзу. Саме тому всі 11 країн проводили референдуми, як правило, вже після підписання угод про вступ. За потреби корегували також і конституції.

Наприклад, у Хорватії, яка приєдналася до ЄС останньою в 2013 році в результаті в Основному законі з’явилася глава «Європейський Союз». У ній прописано участь країни в інституціях ЄС, роль спільного законодавства Євросоюзу, право громадян бути обраними до Європарламенту, а також права громадян Євросоюзу. Фактично в Конституцію перенесено деякі положення Договору про ЄС.

Натомість членство в НАТО загальнонаціонального голосування не вимагає. Тим не менше, кілька країн провели референдуми, деякі змінили за потреби свої конституції. Так, Словаччина в 2001 році внесла до Основного Закону поправки, які дозволяли країні виконувати статтю 5 Північноатлантичного договору, що передбачає колективну оборону. Зміни стосувалися розміщення військ союзників на її території, надсилання власних військ на захист інших держав альянсу, процедуру оголошення війни тощо.

У 2003 році після референдуму були внесені поправки в Конституцію Румунії. Вони також стосувалися певних процедурних питань, пов’язаних із вступом в НАТО (приєдналася в 2004 р.) та в ЄС, куди румуни вступили 2007-го — головним чином порядку затвердження вступу до цих організацій національним парламентом.

Болгарія, яка стала членом НАТО 2004 року, врегулювала конституційне питання в інший спосіб — в 2003-муо тодішній президент вніс до Конституційного суду запит про те, чи повинна країна змінювати Основний Ззакон через майбутній вступ до альянсу. Суд постановив, що питання розміщення іноземних військ на території країни та надсилання своїх солдат за кордон належить до компетенції уряду.

Іншим країнам для вступу до НАТО вистачило чинних положень конституції. Наприклад, Естонія скористалася статтею Основного Закону, що передбачає схвалення приєднання країни до міжнародних організацій через ратифікацію відповідних угод парламентом. Дві наступні країни — Угорщина та Словенія — провели перед вступом до НАТО консультативні референдуми, які, однак, не передбачали змін конституції. Причини були винятково політичні: недостатньо висока підтримка ідеї приєднання до альянсу суспільством. Ті голосування стали до певної міри страховкою для урядів.

Ризик зворотного ефекту

Знову ж, згадані конституційні зміни та інші кроки не мають нічого спільного з тим, що пропонує Петро Порошенко. Тамтешні політики та урядовці діяли, виходячи з практичною потреби, яка виглядає надуманою в нашому випадкові.

Потреба конституційних змін виникала тоді, коли в результаті реформ країни відповідали критеріям членства в ЄС та НАТО і були на порозі цих організацій. Це природно й логічно. Тоді як непродумані чи популістські кроки та акції цілком можуть давати й зворотній ефект.

Порошенко висловив упевненість, що Верховна Рада підтримає його ініціативу, а для зміни Конституції потрібно щонай- менше 300 голосів. Однак у передвиборчий період будь-які подібні речі надто ризиковані та авантюрні — як для їх ініціаторів, так і для самої ідеї європейської та євроатлантичної інтеграції України. Особливо, якщо пояснити нагальну необхідність цих ініціатив дуже важко.

Ймовірність невдачі з фіксацією європейського та євроатлантичного курсу в Конституції є досить високою — 300 мандатів під це зібрати буде однозначно важко. Що, своєю чергою, може принести збитки іміджу України.

Удача ж не наблизить Україну ані до Євросоюзу, ані до НАТО, не посприяє отриманню нами перспектив членства в ЄС або ж Плану дій з набуття членства в альянсі. Найголовніше, що може й має робити нині для цього Україна — проводити реформи, які перетворюватимуть її на потужну, істинно європейську країну, яка буде дедалі ціннішою — в тому числі для структур, в які ми прагнемо вступити.

Анатолій Марциновський,
ЄП

В Україні

Наступного року фінансування спорту зросте майже втричі

Як повідомив заступник Міністра фінансів, у Держбюджеті-2021 збільшено фінансування українського спорту, яке зросте у 2,7 рази проти показників поточного року і сягне 7,4 млрд грн.

За його словами, 2021-й рік – олімпійський. Тож за рахунок цих видатків буде профінансовано підготовку й участь українських спортсменів у літніх Олімпійських, Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, а також – підготовку до зимових Олімпійських та Паралімпійських ігор 2022-го.

Також передбачено 2,67 млрд гривень на підготовку та участь національних команд у понад тисячі інших міжнародних змаганнях, організацію в Україні близько 800 державних та 40 міжнародних спортивних заходів. Із цього обсягу 717,7 млн буде спрямовано на розвиток спорту серед осіб з інвалідністю.

«Поточного року підвищили більше, аніж на 30% норми на харчування спортсменів та удвічі – на медичне забезпечення. У 2021-му за цими нормами будемо фінансувати утримання та тренувальний процес більше 2 тисяч штатних спортсменів та більше 160 тренерів. Витрати на розвиток спортивної інфраструктури наступного року пропонуємо збільшити до 1,3 млрд грн (на 36% проти 2020-го). Ці кошти, зокрема, буде витрачено на модернізацію і матеріально-технічне забезпечення семи баз олімпійської та паралімпійської підготовки (818,8 млн грн)», ‒ повідомив заступник Міністра фінансів Роман Єрмоличев.

Читати далі

В Україні

Реєстратори та нотаріуси зможуть перевіряти справжність судових рішень онлайн

Державне підприємство «Національні інформаційні системи» запровадило інформаційний обмін з Державною судовою адміністрацією України (ДСА).

Відтепер державні реєстратори та нотаріуси можуть отримувати повний текст судового рішення при розгляді заяв у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однією з підстав для зміни речових прав на нерухомість є рішення суду. У таких випадках, заявник надає реєстратору рішення суду, проте єдиною можливістю перевірити справжність рішення, чи вступило воно в силу тощо, дотепер був письмовий запит до відповідного суду.

Водночас, у публічній версії Єдиного реєстру судових рішень низка важливих даних не розкриваються (замість конкретних імен та адрес використовуються Особа_1, Особа_2, Адреса_1, Адреса_2). Це дозволяло рейдерам знаходити будь-яке більш менш схоже за суттю судове рішення та підставляти потрібні імена та адреси.

Нововведення дозволять реєстраторам перевіряти справжність рішення безпосередньо у Єдиному реєстрі судових рішень, отримуючи повну інформацію, що включає сторони справи, адреси тощо, у режимі онлайн.

Читати далі

В Україні

Завершено перший в історії аудит Верховної Ради

Рахункова палата завершила перший в Україні аудит Верховної Ради.

«Це перший аудит в історії − Верховна Рада не перевірялася жодного разу за часи незалежності нашої держави. Ми охопили 7 років − 2013−2019 роки, щоб не було упередженості. Перевірили, наскільки ефективно використовувалися бюджетні кошти та як відбувалося управління державним майном Апаратом Верховної Ради», − повідомив Голова Рахункової палати Валерій Пацкан.

За 2013−2019 роки Апаратом Верховної Ради України, Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, а також підприємствами, установами та організаціями їх сфери управління було використано 7,7 млрд грн коштів державного бюджету та майже 114 млн грн коштів місцевих бюджетів.

Основна частина коштів, використаних за ці 7 років, пішла на здійснення законотворчої діяльності парламенту (51%), обслуговування та організаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення Верховної Ради (44%), фінансову підтримку санаторно-курортного комплексу, висвітлення діяльності парламенту через ЗМІ, розвиток електронного урядування (5%).

Водночас, Апарат Верховної Ради України не в повній мірі забезпечив продуктивне, результативне та економне використання бюджетних коштів, а також прийняття законних та своєчасних управлінських рішень під час управління коштами бюджету та державним майном.

Аудитори зазначають, що у 2014−2017 роках кошториси Верховної Ради України не затверджувалися, а на 2013 та 2019 роки були затверджені з порушенням термінів. Звіти про виконання кошторисів Верховної Ради України не розглядалися Парламентом.

Через відсутність своєчасного ініціювання перерозподілу бюджетних асигнувань на кінець 2013−2019 років невикористано понад 475 млн грн. В Управлінні справами Апарату Верховної Ради України, а також на підпорядкованих підприємствах, установах та організаціях, станом на 1 січня 2020 р. рахувалось нерухоме майно загальною залишковою вартістю понад 2,4 млрд грн та транспортні засоби − на 19,8 млн грн. Водночас, аудит встановив, що на 5,7% загальної площі земельних ділянок відсутні правовстановлюючі документи на право постійного користування земельними ділянками.

За результатами аудиту Рахункова палата, зокрема, рекомендувала парламенту затвердити Постановою Верховної Ради України Положення про Апарат Верховної Ради України, вдосконалити законодавство, у тому числі щодо управління державним майном, оплати праці у державному секторі, механізму здійснення виплат, передбачених народним депутатам України на оренду житла та винайм готельного номеру.

Рекомендації також надано Апарату Верховної Ради України, Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, іншим підприємствам, установам та організаціям сфери їх управління.

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram