В Україні
Юристи на війні: допомога країні — пріоритет
Асоціація правників України продовжує публікувати історії юристів, які, не полишаючи роботу на правовому фронті, стали на захист країни.
Сергій Ніжинський, Голова Комітету АПУ з міграційного права, радник Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції
Організатор комплексної допомоги на кордоні
«Як Голова Комітету АПУ з міграційного права я як ніхто знаю проблемні питання, адже працював волонтером і в Сараєво, і в Косово. Також очолював напрям з протидії торгівлі людьми, коли був заступником Міністра соціальної політики України. Тож зосередився на наданні допомоги у вирішенні соціальних, міграційних і гуманітарних питань для населення. Мою ініціативу підтримав Офіс євроінтеграції.
Зокрема, я поїхав на кордони з Румунією та Молдовою, щоб максимально пришвидшити евакуацію людей, верифікувати проблеми та попередити випадки викрадення й торгівлі людьми. Спільно з ДПСУ, ДСНС та місцевою владою організував низку евакуаційних процедур (не тільки державних, а й проєктних).
Був створений проєкт from-ukraine.org, в межах якого працюють медіаштаб, гуманітарні хаби на кордонах з ЄС, дитячі центри та інфопоінти, мобільні команди допомоги гуманітарним організаціям, портал з повною та перевіреною інформацією щодо підтримки для українців за кордоном, забезпечено технічну й фінансову підтримку онлайн-сервісів для біженців від лідерів українських IT-community. Ця ініціатива реалізована у співпраці з канадським проєктом SURGe та ЮНІСЕФ.
Разом із ЮНІСЕФ створюємо сенсорні кімнати для дітей, які бояться вибухів, комунікуємо з громадами для зодоволення гуманітарних потреб, а також забезпечуємо інформаційну, гуманітарну та соціальну підтримку іноземців, які «застрягли» в Україні».
Олексій Борис, юрист, журналіст “Юридичної газети”, ексчлен Правління Ліги студентів АПУ
Випускник військової кафедри, молодший лейтенант. Коригувальник вогню протитанкової батареї 58 мотопіхотної бригади
«Займаюся коригуванням вогню протитанкової батареї, у чому мені допомагає волонтерський квадрокоптер. Робота начебто проста, але має свої особливості. Завдяки коптеру з повітря спостерігаю за рухом супротивника і фактично коригую вогонь батареї, у разі якщо є промахи. Це основна задача. Також здійснюю командування окремими військовослужбовцями для відбиття атаки ворога.
З 2014 року я бачив, що «русскій мір» творить в окупованому Криму та на Донбасі, а тому розуміння того, що «росія і зло» – є словами синонімами, прийшло давно. У 2016-2018 роках пройшов навчання на факультеті підготовки офіцерів запасу Університету оборони України. Я завжди розумів, що відбудеться повномасштабне вторгнення РФ, і я піду служити і захищати свою країну, бо не хочу, щоб в моєму рідному місті Києві відбувалося те ж саме, що в окупованих Донецьку та Луганську в 2014 році. Я розумів, які складнощі будуть і які жахи будуть відбуватися, тому я не хотів щоб мої близькі люди гинули від рук російських окупантів. Саме з цією метою і пішов захищати свою сім’ю і свою країну. Я дуже сильно люблю Україну і наш народ, якому дав присягу, коли закінчував навчання на військовій кафедрі.
Є історія, яка особисто дуже вразила. 25 лютого я пішов у військкомат, звідки мене відправили у військову частину, яка на той момент базувалась в лісі. Там знаходився склад, куди вантажили боєприпаси протягом 25 і 26 лютого. О другій половині дня 26 лютого мене забрали в мій підрозділ. А через пів години у склад, куди ми завантажували патрони, гранати та заряди до протитанкових гранатометів, влучила російська ракета. Загинуло близько 10 людей та більше 20 отримали поранення та контузії. Через пару днів я дізнався про цей вибух і мені здалося, що сталось маленьке диво, завдяки якому я лишився живим. Мабуть, мене вберіг мій янгол-охоронець».
Дмитро Шаповал, керуючий партнер Юридичної фірми Glagos, член Ради Комітету АПУ з процесуального права
Столичний волонтер
«Завдяки автоволонтерству познайомився із журналістами The New York Times, яким наразі допомагаю висвітлювати події в Україні. Також збираю кошти і замовляю необхідні речі захисникам, наприклад, бронежилети, рації, шоломи. До того, як почав співпрацювати з журналістами, возив людей на вокзал, займався доставкою ліків.
Для мене нині війна — це дівчинка віку мого молодшого сина, яка стоїть на Південному вокзалі, вдягнена в теплий комбінезон, рожевий колір якого прихований багатотижневою грязюкою ірпінського бомбосховища.
Це бородянський дідусь, який порається біля розбитих червоних «Жигулів», які хоч і понівечені, але з радістю приймають ящики напівгнилої картоплі зі зруйнованого гаража. А його окуляри обережно лежать перед лобовим склом. Нехай і вибитим. Вони лежали там завжди, і ніяка паскуда цього не змінить».
Партнери ЮФ Bargen: Дмитро Никифоров, член Ради Комітету АПУ з питань телекомунікації, інформаційних технологій та Інтернету, Андрій Гевко, член Ради Комітету АПУ з аграрного права, та Святослав Бартош, член АПУ
«Перші дні, коли трохи оговтались і прийшли до тями, ми включилися в Інтернет-війну: скаржилися на ворожі телеграм-канали та DDoSсили сайти. А потім побачили потенціал у тому, щоб допомагати армії та теробороні. Перші запити стосувалися різної амуніції для військових частин та тероборони: розгрузок, тепловізорів, рюкзаків тощо.
Що ми мали на старті: 1) друзів за кордоном, які готові були придбати; 2) друзів в Україні, які готові були забирати з кордону і передавати у Київ; 3) клієнтів, які готові були фінансувати витрати і 4) запити від знайомих військових і тероборони. Тобто виходило, що ми можемо самі, незалежно від інших, повністю закрити ланцюжок від магазина чи воєнторга в Польщі, Німеччині, Чехії до кінцевого отримувача. Дмитро Никифоров постійно був у Києві, а Андрій Гевко курсував між Хмельницьким і Києвом. Він міг пробігтися по воєнторгам і закрити кілька актуальних запитів. У цей же час Святослав Бартош закривав юридичний фронт і консультував клієнтів, а також відповідав на запити з волонтерського чату АПУ.
Перші закуплені речі з Чехії перетнули кордон України та Польщі на 7 день війни, а наразі ми допомогли вже багатьом і продовжуємо допомагати. Ми навіть і не думали, що можна інакше, а одразу почали робити те, що від нас залежить. Це маленькі кроки до перемоги, але її посилює внесок кожного із нас».
Команда Юридичної фірми Sayenko Kharenko
Співробітники фірми — волонтери у Благодійному фонді «Дихай»
Діяльність Благодійного фонду «Дихай» з початком повномасштабної війни трансформувалася. Організація була створена партнерами Юридичної фірми Sayenko Kharenko спільно з українськими бізнесменами для підтримки медичних закладів у період пандемії COVID-19. Наразі Фонд залучає всі кошти й ресурси на підтримку лікарень і цивільного населення України, які постраждали унаслідок війни. А співробітники фірми працюють у ньому волонтерами.
У цей період активної роботи Фонд отримав майже 5 млн грн від благодійників з усього світу. БФ «Дихай» підтримує лікарні, дитячі будинки, будинки престарілих та хоспіси, в яких не вистачає найнеобхіднішого.
Дмитро Яценко, партнер АО «Гладкий, Яценко та Партнери», Голова Відділення АПУ в Запорізькій області
Волонтерить разом із дружиною
«На початку війни ми з дружиною допомагали родичам і друзям із евакуацією на Західну Україну, потім повернулися до Запоріжжя і скерували свої можливості на допомогу бійцям із Запоріжжя та Харкова. За час війни ми зібрали й відправили на потреби армії чимало продуктових наборів та предметів гігієни, які вкрай необхідні хлопцям.
Що спонукало займатися волонтерством на користь армії? Напевно, віра в те, що тільки разом ми зможемо перемогти. Раніше такого досвіду у нас не було, оскільки разом із дружиною у мирний час займалися лише юриспруденцією. Проте у воєнний час бути осторонь ми просто не змогли».
Асоціація правників України висловлює щиру вдячність усім представникам юридичної спільноти за щоденну хоробрість та самовідданість, за незламність і рішучі кроки на шляху до перемоги України у війні з Росією!
Перша частина історій про юристів на війні — за посиланням.
