В Україні
Закони війни технологій не відміняють людського фактора…
Уважно передивився матеріал, опублікований днями Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним в The Economist. Над ним дійсно працювали вправні технократи й попрацювали гарно. Немає нічого зайвого, непотрібного, таємного. Так, бачимо, що війна переходить у позиційний двобій, в якому превалюють статичні та виснажливі бої на відміну від маневрової війни, якій притаманні рух та швидкість. Подібне уповільнення бойових дій грає на користь росії, оскільки дозволяє їй швидше відновити свою військову міць, а нам приносить величезні ризики, як для ЗСУ, так і для самої Української держави.
Наразі ж рівень нашого технологічного розвитку загнав у «ступор» і нас, і наших ворогів. Не можна не погодитися з тим, що нам видно все, що робить ворог, а він, у свою чергу, бачить усе, що робимо ми. Щоб вийти з цього глухого кута, «нам потрібно щось нове, як порох, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо один одного», — відзначив Головнокомандувач ЗСУ. Однак, за його словами, цього разу вирішальним фактором має бути не один новий винахід, а поєднання всіх технологічних рішень, які вже існують.
Читайте також: Хто може отримати статус «дитини війни»?
Найбільший ризик окопної війни полягає в тому, що вона може «затягнутися на роки й вимотати українську державу», — зазначає В. Залужний і він при цьому нагадує, що росія — «це феодальна держава, де найдешевший ресурс — людське життя». «А для нас найдорожче, що в нас є, — це наші люди», — підкреслює Головнокомандувач ЗСУ. Наразі, за словами Валерія Залужного, ЗСУ вистачає солдатів. Однак чим довше триватиме війна, тим важче її буде продовжувати. «Треба шукати це рішення, треба знайти цей порох, швидко оволодіти ним і використати для швидкої перемоги. Бо рано чи пізно ми виявимо, що в нас просто не вистачає людей для боротьби», — підсумував генерал. В підсумку хтось назвав цю публікацію сенсаційною, а дехто з провладних коридорів навіть почав дискутувати з Головнокомандувачем. Я ж хочу привернути увагу до зовсім іншого боку проблеми війни, яку почала проти нас росія. Дійсно, звучить певна частина міркувань, які виходять за межі питань військового обладнання, зброї та вмінь. Бо технологія ведення війни лишиться другорядною темою порівняно з тим, яку загрозу для всіх несе ця війна. Я про ментальність завойовників, їх неминучий моральний упадок, про наростання злоби від війни, що, як снігова лавина всіх їх накриє. Це обов’язково станеться.
Зрештою, як думаю, росіяни з цієї війни теж вийдуть іншими. Перемоги вони не здобудуть, а поразка вже наближається. Недавні трагічні події в місті Волноваха, де, озброєні до зубів російські військові, за пляшку горілки знищили всю родину разом із дітьми, стали відомими і в рф. Випадків таких звірств нам відомо чимало, але лише одному з них у «рашці» надано статус публічної події. Бо така команда. Можливо, колись до російського суспільсьтва дійде, що насправді відбувається. Хоча тамтешня влада безумовно розуміє, що з нами воює «ментальне дно», якому вбити легше, аніж лишатися живим. Ментальний закон такого дна: спочатку вб’ю я, а потім нехай уже вб’ють мене. Втрата трьохсот тисяч життів своїх співгромадян не зупиняє російську владу, яка не бажає бачити втрат, готуючи нові випробування для свого населення. Сучасний феодалізм, розбудований у росії за останні двадцять років, він такий по своїй суті й відрізняється від середньовіччя лише тим, що ролі сюзеренів і васалів у ній розподілені на кілька десятиріч наперед. Весною 2024-го путін збирається йти на чергові вибори й у разі перемоги залишиться при влади до 2030 року. Для всього світу це буде випробування до кінця його каденції. Хоча в середині самої росії можливі певні зміни, бажає цього хтось, чи ні, вони насуваються.
Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси
Водночас, коли аналізуєш російські ЗМІ, догодиш невтішного висновку: російське суспільство живе за кримінальною ментальністю, за хвилями кримінальних подій. Так, не за культурою, а саме за ментальністю, тобто за кримінальним досвідом, що спотворює моральний вигляд суспільства. І його частина пішла воювати в Україну, аби робити тут бізнес на смерті. Бо на житті робити бізнес не дозволено.
За російською демографією й історією, яка нам підказує, що смутний час тут почнеться, можливо, коли кількість загиблих на цій війні буде за півмільйона, тобто зникне ціле велике місто. Вони обв’язково відчуватимуть небезпеку втрати прошарку продуктивного населення. А нам усім потрібно просто вистояти, стиснувши зуби. Бо нам ще відбудовувати країну, народжувати дітей і просто жити. Вклонімося нашим захисникам і захисницям.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
