Чи вигідно для позивача прийняття заочного рішення в цивільному процесі? | LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Юридична практика

Чи вигідно для позивача прийняття заочного рішення в цивільному процесі?

Дата публікації:

Денис МОЛДОВАНОВ,
юрист

Якщо відверто, то багато правників заперечують проти розгляду справи за правилами заочного рішення. У зв’язку із зазначеним виникають багато питань, які ми й спробуємо дослідити у вказаній статті. 

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Як відомо, розгляд справи в рамках позовного провадження може проводитися за правилами загального або спрощеного позовного провадження (ст. 19 ЦПК). Суд для прискорення розгляду справи може ухвалити заочне рішення, яке ухвалюється за одночасним існуванням таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв’язку із цим у багатьох позивачів виникає питання: «Чи необхідно заперечувати проти вирішення справи за правилами заочного розгляду справи?» Отже…

Для чого існує заочний розгляд справи?

Заочний розгляд справи дозволяє суду без порушень процесуального законодавства прийняти рішення без участі та активних дій відповідача. В протилежному випадку це буде затягування розгляду справи, оскільки суд зможе ухвалити остаточне рішення за правилами загального або спрощеного позовного провадження в таких випадках: поява відповідача (представника) в судовому засіданні та викладення відповідачем (представником) своєї позиції у письмовому вигляді.

Це положення розроблено для задоволення вимог Європейського суду з прав людини. Воно орієнтовано на задоволення прав відповідача, а саме роз’яснення йому його прав та обов’язків, надання можливості висловити свою думку й власне ставлення до позовних вимог. Тобто це втілення принципу змагальності та нав’язування сторонам належної поведінки й дотримання основоположних принципів під час розгляду справи.

Дослідивши положення Цивільного процесуального кодексу України необхідно зазначити, що суд може ухвалити остаточне рішення за правилами спрощеного або загального позовного провадження лише після існування таких умов:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою.

Так, ЦПК надає можливість розгляду справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Водночас існує частина 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначається, що в разі належного повідомлення відповідача, однак його неявки, суд може розглядати справу за його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів, результатом такого розгляду є ухвалення заочного рішення.

Які є ризики для позивача при ухваленні заочного рішення?

По-перше, заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача судом, що його ухвалив. Тобто, якщо рішення ухвалюється Київським районним судом м. Харкова, переглядати це рішення за заявою відповідача буде саме цей райсуд. По-друге, перегляд заочного рішення проводиться протягом 30 днів з дня його проголошення або протягом 20 днів з моменту вручення йому повного заочного рішення, у випадку, якщо після проголошення рішення не було йому вручено. Крім того, поновлення строку на перегляд заочного рішення може бути з інших поважних причин. Тобто відновлення судового розгляду може бути в будь-який час за умови, якщо відповідач зможе знайти поважні причини пропуску строку на оскарження заочного рішення.

За результатами розгляду заяви відповідача на перегляд заочного рішення суд може:

– залишити заяву без задоволення;

– скасувати заочне рішення й призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Таким чином, перегляд заочного рішення не є гарантією скасування самого цього рішення. Перегляд заочного рішення це лише плюс одна інстанція.

Існує думка, що заочне рішення – негативна практика, тому багато правників подають заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Така думка побутує у зв’язку з тим, що вказане рішення може переглядатися в тому самому суді, крім того, воно може переглядатися вже після набрання рішенням законної сили.

Однак розглядаючи судові рішення, які були ухвалені на загальних підставах, без ухвалення заочного рішення, зазначимо, що воно також оскаржується. Так, рішення може бути оскаржене в апеляційній інстанції протягом 30 днів з моменту його проголошення. Крім того, строк на оскарження рішення суду першої інстанції також може бути поновлений у разі пропуску його з поважних причин.

Необхідно визнати, що навіть при набранні рішенням законної сили немає гарантії, що його не зможуть оскаржити. Так, наприклад, дане рішення можна оскаржити за нововиявленими або виключними обставинами.

Чи варто заперечувати проти заочного розгляду справи?

На мою думку. все залежить від предмета спору. Так, беручи розгляд справ про стягнення заборгованості, то у вказаному випадку є вигідним заочний розгляд справи. При винесенні заочного рішення кредитор зможе звернутися до суду для того, щоб він видав виконавчий лист та почати процедуру стягнення заборгованості через виконавчу службу. Для будь-якого кредитора важливим є час і затягування розгляду справи не в його інтересах. Крім того, чим раніше кошти будуть стягнуті з боржника тим раніше почнеться строк, з якого відповідач (боржник) дізнається про заочне рішення та зможе його оскаржити або погодитися з даним рішенням. У будь-якому разі позивач заощаджує свій час та час розгляду справи.

Відтак, заочне рішення значно скоротить час розгляду та вирішення справи по суті. В зв’язку з цим необхідно визнати заочний розгляд справи досить корисним процесуальним інструментом.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Олександр ОЛІЙНИК: «Мораторії на виконання судових рішень викривляють суть правової держави»

Опубліковано

on

Фактично мораторій — це легітимована законом можливість для боржника не виконувати свої зобов’язання повністю або частково. На сьогодні в Україні діє 13 мораторіїв у сфері примусового виконання рішень й 11 у процедурах банкрутства. Про це розповів директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Мін’юсту Олександр Олійник.

Мораторій на стягнення майна громадян, переданого в забезпечення за споживчими кредитами в іноземній валюті.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Читайте також: Скасовано мораторій на пені та штрафи за кредитними договорами з громадянами із зони АТО/ООС

Передбачено, що на нерухоме житлове майно/об’єкт незавершеного житлового будівництва, що є предметом іпотеки, не може бути примусово звернено стягнення, якщо таке майно виступає як забезпечення виконання зобов’язань позичальника або майнового поручителя за кредитами, наданими йому в іноземній валюті. При цьому умовою є, що це майно використовується як місце постійного проживання (навіть і без реєстрації), або є об’єктом незавершеного житлового будівництва. Загальна площа такого житла не повинна перевищувати 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів — для будинку. Також мораторій діє, якщо у зв’язку зі зміною курсу долара та вартості житла коштів, одержаних стягувачем від реалізації предмета застави/іпотеки, виявилося недостатньо для покриття боргу.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Скасовується мораторій на відкриття проваджень щодо банкрутства за заявою кредиторів

Мораторій на застосування заходів примусового виконання рішень щодо стягнення заборгованості з підприємств оборонно-промислового комплексу, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта. Цей мораторій було встановлено через те, що підприємства держави-агресора, які уклали ряд господарських договорів з підприємствами українського оборонно-промислового комплексу на поставку товарів військового призначення та подвійного використання, штучно зловживали своїми правами. У зв’язку з цим та незаконними судовими рішеннями на території держави-агресора українська сторона зобов’язана була виплачувати суми, що перевищують вартість самого договору на виготовлення оборонної продукції.

Мораторій на дію арештів та відчуження майна ДАТ «Чорноморнафтогаз» у виконавчих провадженнях.

Читайте також: Мораторій на стягнення майна, яким забезпечено валютні кредити, продовжено

Його було введено через те, що після анексії Криму та м. Севастополя товариство втратило доступ до більшості своїх активів і не мало змоги нормально провадити господарську діяльність та виконувати укладені до цього договори. Крім цих, на території України встановлювалися також мораторії на:

  • відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно всіх підприємств на період дії карантину;
  • застосування заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств;
  • звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на спеціальних рахунках, у тому числі для кредитних коштів суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, а також централізованого водопостачання та водовідведення, отриманих від міжнародних фінансових організацій на реалізацію інвестиційних проектів (заходів) в Україні тощо.

Усі вони впроваджувалися як тимчасовий захід для покращення становища окремих підприємств чи галузі в цілому. Разом із тим, як показав комплексний аналіз наслідків дії мораторіїв в Україні в більш ніж 62-х тисячах виконавчих документів примусове виконання було ускладнено чи унеможливлено у зв’язку з дією мораторіїв на суму близько 145 мільярдів гривень. «Сам факт наявності мораторію викривляє суть правової держави та підриває її основні принципи, порушує засади виконання судових рішень. Мораторії нівелюють права сторін та будь-які договірні відносини. Також вони не допомагають стягнути борги чи визначати пріоритетність їхнього погашення під час провадження у справах про неплатоспроможність. Вони скоріше обтяжують державу новими боргами та ускладнюють ситуацію, аніж забезпечують практично здійсненні рішення», — акцентував Олександр Олійник.

За його словами, щоб скасувати такі мораторії, треба ухвалити один загальний закон, який би визначав необхідні заходи для зняття кожного конкретного мораторію. Втім зняття мораторіїв не повинно означати одномоментного припинення дії всіх законодавчих актів, якими запроваджувалися обмеження/заборони на виконання судових рішень. Тож для поступового скасування деяких мораторіїв рекомендується встановити перехідний період. Для цього необхідно:

  • сформувати чіткий план заходів і конкретизувати дії на їх виконання для усунення проблем кожної конкретної сфери;
  • сформувати перелік стратегічно значимих підприємств, а також підприємств, майно яких (яке використовується в роботі) не може бути реалізоване;
  • визначити особливий порядок виконання такими підприємствами своїх зобов’язань.

P. S. Більш детальні рекомендації можна прочитати в Моніторинговому звіті, з яким можна ознайомитися на сайті Мін’юсту в рубриці «структура»/«центральний апарат Міністерства»/«структурні підрозділи Міністерства»/«Директорат правосуддя та кримінальної юстиції»/«моніторинг впровадження та аналіз ефективності НПА»), або ж передивившись презентацію та обговорення цього Моніторингового звіту, яке відбулося 29 липня (https://minjust.gov.ua/). Підготував Максим БОНДАР, спеціально для ЮВУ

Читати далі

Юридична практика

Покращення та не те: як армійцям хотіли підсунути «лажу»

Опубліковано

on

От

У Законі України «Про публічні закупівлі» є чимало моментів, які можуть бути використані плутягами для того, щоб нажитися на бюджетних коштах. Так, у його статті 36 зазначено, що умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадку покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Начебто, все зрозуміло, але іноді за привабливим словом «покращення» може ховатися зовсім інше, в чому, наприклад, можна переконатися, знайомлячись із матеріалами справи за позовом Фастівського заводу технічних масел «Аріан» до Міністерства оборони України, яка була остаточно вирішена постановою Верховного Суду від 6.07.2021 р.

Читайте також: Коли природний газ купуватимуть, минаючи публічні закупівлі?

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Історія з цим господарським спором почалася 21 листопада 2019 року, коли між військовим відомством і ТОВ «Аріан» було укладено договір про поставку мастильних засобів, а саме 40 тонн моторної універсальної оливи фірмового виробництва під назвою «Аріан дизель преміум» на загальну суму півтора мільйона гривень. Одержувачами були вказані чотири військові частини, а прийом товару мав проходити відповідно до двох нормативних актів, затверджених наказами МОУ: Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України та Інструкції з обліку військового майна у ЗСУ.

Мастило надійшло за адресою у визначені договором терміни, але там відмовилися його приймати, посилаючись на те, що «Аріан» привіз не той товар, який обіцяв: у специфікації було вказано, що олива має бути виготовлена за «Технічними умовами України № 20574128.002-98 зі змінами № 1–5», а на залізничні станції військових частин прибула олива, зроблена з тим же номером технічних умов, ось тільки зміни до них мали інший номер — заміть № 1–5 було 1–6. Саме це й стало причиною відмови прийняти поставлений товар. Якщо висловлюватися зовсім точно, то мастило все ж таки було розвантажено й розміщено на складах військових частин, але в режимі надання постачальнику платних послуг відповідального зберігання, а от Акти приймання-передачі товару підписані не були, а відтак не було й офіційної підстави для перерахунку грошей за нього. «Аріан» попервах пробував пояснити чиновникам МОУ, що насправді ним було поставлено товар вищої якості, аніж було обіцяно в договорі, та ще й без зміни ціни, але оскільки він так і не зумів достукатися до їхніх сердець, то подав до Господарського суду Києва позов, в якому просив зобов’язати міністерство прийняти товар.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Рішенням судді Сергія Балаца від 9 грудня 2020 року даний позов було задоволено. Позивач завбачливо прийшов до суду не з порожніми руками, а з двома експертними висновками — один з яких було зроблено приватним підприємством «Дісма», другий — фахівцями Київської торгово-промислової палати, в яких, зокрема, було написано, що поставлена олива має кращі фізико-хімічні характеристики, зокрема вищі значення щодо лужного числа, вмісту кальцію, цинку в порівнянні з оливою, прописаною в договорі, що свідчить про її покращену якість. Спираючись на ці докази, суддя вирішив, що даний випадок цілком підпадає під дію зазначеної вище статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак позовні вимоги «Аріану» є цілком обґрунтованими.

Інакше подивилися на цю ситуацію в Північному апеляційному господарському суді, де судді більш уважно вислухали аргументи іншої сторони. Як з’ясувалося, експертне дослідження було проведено, м’яко кажучи, однобоко: зосередившись на фізико-хімічних характеристиках, дослідники обійшли стороною експлуатаційні властивості оливи. Розхвалене у висновках експертів покращення показників спірної продукції відбулося за рахунок використання присадок моторної оливи, які збільшують її сульфатну зольність, надлишкова кількість якої збільшує нагароутворення, що, в свою чергу, негативно випливає на роботу автомобільно-військової техніки.

Виходячи з цього колегія суддів Північного АГС дійшли висновку, що дане порушення умов договору ніяк не підпадає під дію статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак рішення ГС Києва було скасоване й прийняте нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Завод технічних масел «Аріан» до Міністерства оборони було відмовлено. За результатами розгляду касаційної скарги позивача Верховний Суд залишив постанову ПАГС без змін.

Костянтин ЮРЧЕНКО,
ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Війна за «Житомирські ласощі»: серед тих, хто програв, — державний банк

Опубліковано

on

От

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Цього літа знову привернув до себе увагу корпоративний конфлікт за контроль над кондитерською фабрикою «Житомирські ласощі», в якому державі випала роль не лише нічного сторожа та арбітра, а й бути однією з його сторін, оскільки свого часу державний Укрексімбанк надав зазначеному підприємству позику в сумі 570 мільйонів гривень, яку не хочуть визнавати його нинішні господарі.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Читайте також: Право податкової застави виникає незалежно від наявності іпотеки?

«Житомирським ласощам» судилася нелегка доля, оскільки їх назва перш за все асоціюється з рейдерськими захопленнями. До 1993 ця фабрика була викуплена в держави трудовим колективом й почала нове життя в статусі закритого акціонерного товариства, але в реальності ним керувало вузьке коло осіб, наближених до директора Геннадія Плаксія. У 1999 році ці люди зрозуміли, що самотужки фабрика не зможе вижити в умовах капіталізму, й вирішили взяти в долю багатого інвестора. Ним виявився громадянин США Юрій Лещинський, який емігрував з СРСР за три роки до його розвалу. За сприяння залучених ним американських фірм на фабрику було завезене нове обладнання й вона, окрім звичних карамельок із цукру, стала з імпортного какао та арахісу випускати шоколадні цукерки. Завдяки цьому підприємство не лише вижило, а й вийшло на новий рівень, але розплачуватися за це довелося новими й новими додатковими емісіями акцій, внаслідок чого доля членів трудового колективу у власності зменшилася до 5 відсотків, а решта належала підконтрольним Лещинському закордонним фірмам. Більшість працівників із цим змирилися, проте лишилася й деяка кількість невдоволених, які були певні, що обладнання й сировина постачалися за завищеними цінами, а реальна вартість вкладень закордонного інвестора не була варта тих 95 відсотків акцій «Житомирських ласощів», якими він заволодів.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Переломним став 2010 рік, коли під час президентських виборів товариство активно підтримувало Юлію Тимошенко й навіть випустило спеціальну партію особливо високоякісних цукерок, упакованих в коробки з її зображенням. Після поразки зазначеної кандидатки певна частина її соратників перекочувала в табір переможців, а один із найближчих із них — Андрій Портнов навіть отримав посаду заступника глави Адміністрації Президента України, де курував правоохороні органи й судову систему. Саме тоді голова наглядової ради «Житомирських ласощів» Ігор Бойко вирішив, що настав зручний момент для «відновлення справедливості». За сприяння контрольованих Портновим представників Феміди він отримав судові рішення, які визнавали недійсними всі акції, емітовані товариством після 1999 року, і в такий спосіб викинув Лещинського за борт. Останній звернувся по допомогу до депутата Блоку Юлії Тимошенко Сергія Пашинського, але він у 2010 році міг допомогти хіба що прес-конференціями та публікаціями в ЗМІ, в той час, як в арсеналі його опонента Портнова був чималий адмінресурс. Зате через п’ять років «відлилися кішці мишачі сльози»: 27 листопада 2015 року на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 р., яке ще не набрало законної сили, ставленик Лещинського на прізвище Олександр Рогаль своїм наказом призначив себе виконуючим головою правління ЗАТ «Житомирські ласощі» й викинув за борт Бойка.

Саме цей наказ оскаржило в Господарському суді Житомирської області Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», яке ще в грудні 2013 року (не без сприяння з боку Портнова) надало житомирській фабриці кредит у сумі 570 млн грн, чотириста з яких зникли в невідомому напрямку. Про підозру в їх викраденні було повідомлено Ігорю Бойку, у зв’язку з чим той навіть потрапив за грати, але оскільки обвинувального вироку немає і навряд чи коли буде, розраховуватися за кредитом мають «Житомирські ласощі», які під його заставу віддали в іпотеку свою нерухомість.

В обґрунтування своїх позовних вимог Укрексімбанк написав, що О. Рогаль грубо порушує положення статті 10 Закону України «Про іпотеку», якими передбачені права банку як іпотекодержателя перевіряти наявність предмету іпотеки, його стан, а також умови зберігання й користування ним. Із метою проведення такої перевірки позивач, мовляв, неодноразово звертався до керівництва товариства з вимогою надати доступ до всіх адміністративних, виробничих, складських та допоміжних будівель фабрики, які перебувають у його заставі, але щоразу отримували безпідставну, на думку позивача, відмову. Саме тому він і просить скасувати наказ про призначення О. Рогаля керівником товариства.

Рішенням ГС Житомирської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду в задоволенні позову було відмовлено, оскільки Укрексімбанк обрав неправильний спосіб захисту своїх інтересів. Визнавши той факт, що в позовній заяві викладені доволі переконливі докази порушень чинного законодавства при виданні оскаржуваного наказу, суди зазначили, що банк — не та особа, яка може ставити під сумнів його законність. Таким правом наділені лише акціонери «Житомирських ласощів», або їх наглядова рада. Наказ товариства є внутрішнім розпорядчим документом, який діє лише для його працівників і не поширюється на інших осіб. Відповідно, такий наказ не може порушувати права третіх осіб і не може бути ними оскаржений. Що стосується порушень Закону «Про іпотеку», то банку треба було оскаржувати неправомірні дії товариства, а не наказ про призначення його керівника, оскільки навіть після звільнення останнього конфлікт між банком і фабрикою вичерпано не буде.

За результатами розгляду касаційної скарги Укрексімбанку Верховний Суд постановою від 30.06.2021 р. відмовив у її задоволенні й залишив зазначене рішення без змін.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link