Юридична практика
Грошові кошти на депозитному рахунку нотаріуса
Золтан РУСАНЮК,
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Як відбувається процедура внесення та прийняття нотаріусом у депозит грошових сум? Які саме деталі необхідно враховувати, щоб виконати нотаріальну дію? Про основні питання, які виникають у зв’язку з цим.
Внесення коштів на депозит нотаріусу – ефективний правовий інструмент, за допомогою якого можна безпечно здійснювати різноманітні фінансові операції, в тому числі на виконання боргових зобов’язань. Приватні та державні нотаріуси можуть приймати на депозитний рахунок як грошові кошти, так і цінні папери, визначивши загальну суму внесення на депозит.
Читайте також: Старі спеціальні бланки нотаріальних документів можна використовувати
Використання послуги з перерахування коштів на депозит може стати оптимальним варіантом вирішення різноманітних проблемних ситуацій, наприклад, боржник на момент виконання зобов’язання не може бути присутнім на вказаному місці, що перетворює нотаріуса на посередника, який виконує зобов’язання перед кредитором замість боржника. При цьому зобов’язання кредитора вважається виконаним з моменту передання коштів нотаріусу, що є прекрасним варіантом захиститися від нарахування пені та штрафів за можливе несвоєчасне виконання обов’язку. Довідка від нотаріуса про прийняття коштів на депозитний рахунок у цьому випадку може слугувати доказом у суді для підтвердження відсутності прострочення з боку боржника.
На практиці досить часто трапляються випадки, коли за договором займу боржник має виплатити певну суму кредитору, який до цього часу пішов із життя. Доки спадкоємці не отримали спадщину, боржнику фактично немає кому передавати кошти, але умови договору вимагають зробити це у встановлений строк. У цьому разі нотаріус після прийняття коштів до депозитного рахунку зобов’язаний їх зберегти до моменту встановлення кредитора, у даній ситуації спадкоємця, та виплатити йому відповідні кошти, в той час, як боржник вважається таким, що виконав своє зобов’язання за договором своєчасно.
Загалом статтею 537 Цивільного кодексу України визначено випадки, коли боржник має право внести на депозит нотаріуса кошти чи цінні папери для виконання зобов’язання перед кредитором:
1) у разі відсутності кредитора, уповноваженого представника на місці виконання зобов’язання;
2) у випадку прострочення кредитором прийняття виконання зобов’язання, наприклад, умисного ухилення від прийняття;
3) якщо відсутній законний представник недієздатного кредитора.
Читайте також: Мінімальний розмір ЄСВ для нотаріусів та адвокатів у 2022 р.
При цьому внесення у депозит цінних паперів має відбуватися шляхом передання нотаріусу сертифікатів до них у випадку, якщо цінні папери існують у паперовій формі. Порядок внесення цінних паперів в електронній формі визначається нормами законодавства щодо депозитарної системи України.
Алгоритм дій внесення депозиту нотаріусу. Загалом порядок внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса можливо представити у вигляді наступних кроків:
— подача та реєстрація заяви прийняття коштів у депозит; здійснюється реєстрація такої заяви на передачу коштів кредитору в книзі вхідної кореспонденції;
— зарахування коштів на депозитний рахунок; грошовий переказ може бути проведений на поточний рахунок нотаріуса через банк як готівкою, так і безготівковим перерахуванням;
— отримання підтвердження про переведення коштів на депозитний рахунок нотаріуса; при внесенні суми на підставі банківської виписки з рахунку особа отримує квитанцію за встановленим зразком, в якій обов’язково має міститися наступна інформація.
Для фізичної особи: прізвище, ім’я, по батькові; серія, номер паспорта, місце та дата видачі; дані про місце реєстрації; номер ідентифікаційного коду платника податків. Для юридичної особи: найменування; юридична адреса; ідентифікаційний номер ЄДРПОУ особи; реквізити банківського рахунку установи, підприємства чи організації.
У разі, якщо дані про місцеперебування особи, на користь якої вноситься депозит, невідоме, нотаріус має вказати останні відомості про її місце, отримані від особи, що звернулася. Також обов’язково вказується мета, з якою було внесено кошти особою у депозит; розмір коштів, переведений особою на депозитний рахунок; на корінці квитанції також має міститися підпис особи, яка внесла кошти у депозит або уповноваженої нею особи, і цей корінець зберігається нотаріусом в матеріалах справи.
Внесення запису про депозитну операцію відбувається в книзі обліку нотаріуса, а саме в прибутковій частині цієї книги, яка заповнюється у вигляді таблиці. Після внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса відповідні суми на особових рахунках осіб, для яких було внесено кошти на депозит, також мають бути записані в книгу обліку. Надалі відбувається реєстрація нотаріальної дії – прийняття на депозитний рахунок грошових коштів від особи.
Строки виконання процедури зарахування коштів на депозит. Грошова сума з депозиту нотаріуса може бути витребувана особою, яка внесла ці кошти на депозит, за її письмовою заявою. До того часу кошти залишаються на депозитному рахунку як такі, що підлягають передачі депоненту на виконання певного зобов’язання. Однак на практиці трапляються випадки, коли особу депонента не вдається встановити. В цьому випадку строк зберігання коштів на депозиті не перевищує трьох років. Якщо особа, яка внесла кошти, не звернулася з заявою про їх витребування, ця сума має бути перерахована до Державного бюджету України.
Як місце нотаріуса впливає на виконання нотаріальної дії. За загальною вимогою, передача коштів та цінних паперів, які було внесено на депозит нотаріуса, має здійснюватися за місцем виконання зобов’язання. Вибір місця виконання зобов’язання залежить від вимог законодавства та умов договору між сторонами. Зокрема, зобов’язання щодо нерухомого майна має бути виконано за місцеперебуванням такого майна. Тому при виборі нотаріуса для внесення коштів на депозит слід зважати на його місце задля того, щоб бути впевненим, що зобов’язання буде виконано у найбільш короткий строк.
Відмова особи від отримання коштів із депозиту нотаріуса. Інколи на практиці трапляються випадки, коли кредитор умисно відмовляється від прийняття виконання зобов’язання. Особливо це характерно для випадків, коли договір забезпечений нерухомим майном чи транспортним засобом. У цьому випадку боржник зацікавлений у своєчасному виконанні зобов’язання, а тому може звернутися до нотаріуса для внесення коштів на виконання договору у депозит. Отримавши квитанцію, боржник вважається таким, що вчасно виконав зобов’язання перед кредитором. Надалі саме нотаріус займається повідомленням кредитора про можливість отримання грошових коштів із депозиту на виконання зобов’язання. У разі, якщо кредитор не звертається з вимогою про повернення коштів з депозиту, нотаріус забезпечує їх зберігання до спливу строку позовної давності, після чого кошти перераховуються до Державного бюджету.
Встановлення особи депонента. Якщо ж у заяві до нотаріуса про внесення коштів у депозит боржник не вказав жодних відомостей про місцеперебування кредитора, а отже нотаріусу воно невідоме, то обов’язок повідомлення кредитора залишається за боржником, про що його має бути повідомлено нотаріусом. Досить часто боржник користується внесенням коштів на депозит у випадках, коли не може самостійно відшукати кредитора та виконати своє зобов’язання у встановлений договором строк. При цьому в заяві він має вказати останні дані, які йому відомо про місцеперебування кредитора. Така ситуація трапляється, наприклад, коли кредитор змінив місце проживання без належного повідомлення боржника, а тому всі повідомлення нотаріусом здійснюються за останньою адресою його проживання. Повідомлення кредитора може здійснюватися за допомогою засобів поштового зв’язку, в тому числі рекомендованим повідомленням.
Порядок оскарження нотаріальних дій. Інтереси громадян та юридичних осіб при зверненні до нотаріуса забезпечені можливістю оскарження його дій до суду. Досить часто предметом оскарження є безпідставна відмова нотаріуса в наданні такої нотаріальної дії, як прийняття коштів та цінних паперів на депозитний рахунок. Загалом порядок та перелік підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій визначено законодавством, зокрема у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Порядок) № 296/5 від 22.02.2012 р. Відповідно до вказаного Порядку особа, яка звернулася до нотаріуса, має право вимагати письмового викладення причин відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії та отримати роз’яснення щодо порядку оскарження цієї відмови. У цьому випадку нотаріус видає постанову про відмову, в якій обов’язково мають міститися наступні дані.
1. Дата винесення постанови (має бути видана упродовж 3-х робочих днів з дня звернення особи про роз’яснення причин відмови).
2. Дані нотаріуса, який виніс постанову: його прізвище, ім’я, по батькові, місце нотаріальної контори, адреса місця розташування робочого місця.
3. Дані особи, яка звернулась для внесення коштів на депозит нотаріуса: прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи чи найменування та адреса реєстрації юридичної особи.
4. Короткий виклад змісту прохання особи, яка звернулась до нотаріуса.
5. Причини відмови з обов’язковим нормативним обґрунтуванням такої відмови.
6. Порядок та строки оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії з обов’язковими посиланнями на цивільні процесуальні норми.
Подальше оскарження особою відмови нотаріуса в прийнятті коштів на депозитний рахунок можливе в судовому порядку. Таким чином, відповідне рішення суду може стати основою обґрунтування того, що боржником було зроблено все можливе задля виконання зобов’язань.
Ефективний правовий інструмент. Досить часто в цивільних правовідносинах сторони можуть зіткнутися з різноманітними проблемами, які перешкоджають виконанню боргових зобов’язань. У цьому випадку нотаріус може стати гарантом забезпечення своєчасного та належного виконання боржником зобов’язань навіть у разі, якщо кредитор відмовляється від прийняття виконання. Замість того, щоб звертатися до суду для доведення добросовісної поведінки та відсутності порушень з боку боржника, забезпечити можливість спадкоємцям прийняти виконання зобов’язань перед спадкодавцем, сторони можуть звернутися до послуг нотаріуса, рішення та дії якого мають обов’язкове юридичне значення.
Таким чином, внесення грошових коштів та цінних паперів у депозит нотаріусу на виконання зобов’язання – ефективний правовий інструмент оперативного виконання боргових зобов’язань за всіма вимогами чинного законодавства. Це ідеальний спосіб економії сил та часу, гарантія якісного результату від кваліфікованого спеціаліста у сфері права.
Джерело: Юридичний вісник України
