Юридична практика
Хто такий затриманий?
Віталий Пересвет, адвокат
Давайте розберемося, хто такий затриманий і чому найнебезпечніший момент — коли ви ще не розумієте свого статусу, а також як незнання власних прав може коштувати людині надто дорого.
Уявіть ситуацію: ви перебуваєте у відділенні поліції. Телефон забрали, додому не відпускають, ставлять запитання. Ви сидите й думаєте: «То я хто? Затриманий? Підозрюваний? Чи мене просто запросили поговорити?». Вам відповідають приблизно так: «Та нічого страшного. Треба просто дещо з’ясувати. Розкажете, як усе було, і підете додому».
Читайте також: Які дії затриманого не можна вважати опором поліції: позиція ВС
Звучить заспокійливо, правда? А тепер найважливіше: відсутність офіційно оголошеної підозри ще не означає, що ваші права не потребують захисту.
Людину можуть фактично позбавити можливості піти, розпитувати про обставини події, перевіряти її причетність до правопорушення. При цьому вона може навіть не розуміти, що відбувається насправді. І тут потрібно розрізняти дві речі: формальний статус людини та те, що відбувається з нею фактично.
«Бесіда», «перевірка» чи «з’ясування обставин»? За Кримінальним процесуальним кодексом України затримання — це не просто перебування у відділенні поліції. Якщо людину фактично позбавили свободи пересування, це має відповідати вимогам закону. Назвати таку ситуацію «бесідою», «перевіркою» чи «з’ясуванням обставин» недостатньо, щоб обійти встановлені законом гарантії.
Але є й інший бік ситуації. Людина може ще не мати статусу підозрюваного, проте її відповіді вже можуть стати матеріалом для подальшого кримінального провадження. Саме тому небезпечно вважати, що до офіційного оголошення підозри можна говорити все, що спадає на думку. Особливо коли ви втомлені, розгублені, нервуєте й хочете лише одного — повернутися додому.
Минає година, друга, третя. Людина запитує, коли її відпустять. А у відповідь чує: «Та давайте нормально поговоримо. Нам же треба розібратися. Ви все поясните — і підете». І людина починає пояснювати. Детально. Емоційно. Іноді плутається в обставинах, припускає те, чого не пам’ятає напевно, намагається вгадати, чого від неї хочуть почути. А згодом виявляється, що її слова вже мають зовсім інше значення, ніж вона сама їм надавала.
Ось чому найнебезпечніший момент — не обов’язково тоді, коли вам уже оголосили підозру. Іноді він настає значно раніше, коли ви ще не розумієте, що відбувається, а ваші слова вже можуть мати правові наслідки.
Що робити в ситуації, коли вас фактично не відпускають із відділення поліції? Не потрібно сваритися, погрожувати скаргами чи доводити свою невинуватість кожному, хто ставить запитання. Потрібно спокійно з’ясувати свій статус і правові підстави перебування у відділенні.
Запитайте прямо:
- Чи затриманий я?
- На якій правовій підставі мене утримують?
- Коли саме мене фактично позбавили можливості залишити це місце?
- Чи можу я вільно піти?
- Я хочу скористатися правовою допомогою адвоката.
І не забувайте: право не свідчити проти себе та близьких родичів гарантоване статтею 63 Конституції України. А якщо йдеться про кримінальне провадження, конкретні права залежать від вашого процесуального статусу та обставин ситуації.
Тому не варто плутати ввічливе спілкування з відсутністю ризиків, а відсутність підозри — з відсутністю небезпеки.
Запам’ятайте головне: ви не зобов’язані доводити свою невинуватість поспішними поясненнями лише тому, що хтось вирішив поставити вам запитання. Спочатку з’ясуйте, що відбувається, які у вас права і чи не потрібна вам допомога адвоката. Бо коли ви нарешті зрозумієте, що звичайна розмова перетворилася на серйозну проблему, повертати назад сказані слова може бути значно складніше, ніж вчасно скористатися своїми правами.
Джерело: Юридичний вісник України
