Connect with us

Юридична практика

Комп’ютери для НАЗК: суд вирішив, що орендар може не повертати орендодавцю його майно

Четвертого листопада завершився резонансний процес за позовом ТОВ «Алтаюр» до Національного агентства з питань запобігання корупції, в ході якого позивач просив зобов’язати відповідача повернути надане в оренду обладнання й стягнути 8,4 мільйона гривень за несвоєчасне його повернення та незаконне користування ним: нічого з переліченого вище товариство не отримало. Суди не дуже обтяжували себе дотриманням «формальностей», до числа яких були віднесені вимоги процесуальних кодексів щодо повного і всебічного з’ясування обставин справи, через що ця історія може бути подана як приклад свавілля чиновників по відношенню до бізнесу. Але цей недолік повністю покриває той факт, що в кінцевому підсумку судове рішення було прийняте на користь держави і платників податків.

Читайте також: Нові «швидкі» перевірки декларацій НАЗК: що зміниться?

Дешевше було купити

У широких колах громадськості ТОВ «Алтаюр» має репутацію малосимпатичної фірми, на чому детально зупинимося нижче, але в 2016 році, коли про неї було відомо лише вузькому колу бізнесменів, керівництво новоствореного НАЗК вирішило взяти в нього в оренду комп’ютерне обладнання, на якому протягом 2017–2020 років функціонувала (а може й нині функціонує) інформаційно-телекомунікаційна система «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі — ЄДРД). Закупівля послуг оренди проходила без тендерних процедур, договір укладався терміном на один рік, а коли його дія завершувався, укладався новий контракт на такий же термін. Так було на початку 2017-го і ще двох наступних років, очікувалося, що все повториться і в 2020-році. Зокрема, наприкінці грудня 2019-го НАЗК в письмовій формі повідомило «Алтаюр» про те, що по завершенні терміну дії укладеного в лютому 2019 року договору, воно збирається й надалі орендувати його обладнання й пропонує підписати новий контракт. Але перед його укладенням була виконана одна цікава процедура, наслідки якої гикнуться орендодавцю: 31 грудня 2019 р. сторони склали й підписали акт приймання-передачі майна, відповідно до якого НАЗК повертало «Алтаюр» належні йому комп’ютери, а наступного дня — 1 січня 2020 р. ті ж самі сторони склали акт приймання-передачі протилежного змісту, відповідно до якого вже навпаки «Алтаюр» передало НАЗК ці ж самі комп’ютери. Фізично техніка нікуди не переміщувалася — як стояла в кабінетах, так і залишилася там стояти, але на папері все виглядало так, ніби «пост здав, пост прийняв — потім знову здав і знову прийняв».

Поки клерки займалися цими малозрозумілими бухгалтерськими маніпуляціями, новопризначений глава НАЗК Олександр Новіков провів ревізію ввіреного йому господарства і виявив, що співробітництво з «Алтаюром» є дуже невигідним для агентства. Так, при вартості обладнання 3 млн грн, протягом трьох років за його оренду було сплачено 11 мільйонів. Перше, що має зробити державний чиновник такого рівня в подібній ситуації, це припинити договірні стосунки (принаймні на таких умовах) і запропонувати партнеру відшкодувати завдані відомству збитки. Якщо відмовиться, то другим кроком має стати запуск механізму повернення безпідставно набутих коштів, до якого залучаються слідчі органи. Новіков так і зробив: спочатку запропонував укласти договір на інших, більш вигідних НАЗК умовах й отримавши на початку лютого 2020 року відмову, заявив про припинення подальшого співробітництва з «Алтаюр». Потім, уже в березні, матеріали внутрішньої перевірки були передані до Національного антикорупційного бюро України, яке відкрило кримінальне провадження, а 22 квітня того ж року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду на вказане обладнання було накладено арешт із забороною його переміщення.

Читайте також: Корупційні ризики у земельній сфері усуватимуть Мінагрополітики разом із НАЗК

Таким чином, усе було начебто зроблено так як треба, але в цей невеличкий проміжок між відмовою підписання нового договору про оренду обладнання й накладенням на нього арешту «Алтаюр» встигло звернутися до НАЗК з вимогою повернути комп’ютери й отримати відмову без пояснення причини. Це й стало причиною для звернення в квітні 2020 р. до Господарського суду Києва з позовними вимогами про повернення майна й стягнення компенсації за незаконне користування ним.

Позиція місцевого господарського суду

Рішенням судді Тетяни Ващенко від 9.03.2021 р. позов по обох пунктах і було задоволено майже в повному обсязі, якщо не рахувати зменшення суми, що підлягала стягненню з 8,4 до 7,7 мільйонів гривень. На думку судді, з точки зору суто господарського судочинства, НАЗК не мало підстав утримувати в себе обладнання, договір на оренду якого не було укладено. Й тим більше воно зобов’язане заплатити за користування ним без згоди законного власника в розмірі, який обраховується виходячи із суми орендної плати, помноженої на коефіцієнт штрафних санкцій. Що ж стосується кримінального провадження, в рамках якого на спірну техніку було накладено арешт, то, мовляв, рішення господарського суду про задоволення позовної вимоги про її повернення не призведе до зняття арешту. Це слід розуміти так, що арешт майна — тимчасовий захід і рано чи пізно доля комп’ютерів вирішиться або їх конфіскацією (в разі ухвалення обвинувального вироку), або поверненням законному власнику (в разі закриття кримінального провадження). Тож якщо доля повернеться так, що арешт буде знято, НАЗК повинне буде негайно повернути обладнання.

Тут необхідно сказати кілька слів про згадане вище кримінальне провадження, відкрите 6 березня 2020 року за статтею 364 КК України — «Зловживання службовим становищем». За офіційною версією НАБУ службові особи Нацагентства у змові зі співробітниками ТОВ «Алтаюр» уклали з останнім договори оренди комп’ютерного обладнання за завищеними цінами, внаслідок чого було надмірно втрачено державних коштів на суму 9,4 млн грн. Відтоді минуло більш як півтора року, але після накладення арешту на спірне майно слідство не просунулося ні на крок і обвинувачення у вчиненні цього злочину так нікому пред’явлено не було. Фактично робота правоохоронців по цій справі звелася до відвідування Вищого антикорупційного суду, який адвокати «Алтаюр» невпинно бомбардують клопотаннями про зняття арешту. Складається враження, що провадження взагалі було відкрите виключно для того, аби нове керівництво НАЗК мало підставу не повертати майно.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Взаємозалік порушень закону

А тепер про те, чому ТОВ «Алтаюр» має погану репутацію в широких колах громадськості. Як відомо, 27 жовтня 2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення, якими, зокрема, визнав нечинними ті положення Закону «Про запобігання корупції», які стосувалися повноважень НАЗК щодо ведення Єдиного державного реєстру декларацій. Наступного дня керівник Нацагенства Олександр Новіков офіційно оприлюднив своє повідомлення, що він, як законослухняний громадянин, закриває доступ до ЄДРД. Варто зазначити, що сама по собі практика декларування статків держслужбовців мала несуттєвий вплив на роботу правоохоронних органів із виявлення й переслідування посадових злочинів, але закриття реєстру викликало величезне обурення в суспільстві через те, що позбавило народ задоволення зазирнути в кишені чиновників. Тому вже 29 жовтня відбулося екстрене засідання РНБО, на якому Президент України Володимир Зеленський дав профільним відомствам відповідні доручення, на виконання яких доступ до реєстру того ж дня було відновлено.

«Алтаюр» у цій історії прославилося тим, що в листопаді того ж року подало до Окружного адміністративного суду Києва позов, в якому вимагало заборонити НАЗК використання його обладнання для забезпечення функціонування ЄДРД, визнаного антиконституційним. Країна затамувала подих в очікуванні того, що цей скандально відомий суд ухвалою в забезпечення позову знову закриє популярний реєстр, але цього не сталося — ОАСК повернув заяву без розгляду, зазначивши що не вбачає наявності публічно-правового спору, оскільки між позивачем і НАЗК існують виключно господарські стосунки, які з’ясовувати треба в суді господарської юрисдикції. Підсумком же подачі цього позову стало те, що вся країна дізналася про існування ТОВ «Алтаюр» й одразу ж пройнялася до нього глибокою антипатією. Тож як би не волали тепер його власники про те, що їх «пограбували», цей крик душі співчуття в народі не знайде.

Можливо саме внаслідок такого ставлення до позивача Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.06.2021 р. скасував рішення ГС Києва й ухвалив нове, яким у задоволенні позову повністю відмовив, і саме цей вердикт було залишено без змін постановою Верховного Суду від 4.11.2021 р. Цікаво, що в текстах обох цих судових рішень жодним словом не було згадано про відкрите детективами кримінальне провадження і накладений в його рамках арешт на спірне майно — судді ніби підкреслювали, що розглядають спір суто в рамках господарських відносин, що виникли між орендодавцем і орендарем.

Щодо пункту, який стосується повернення майна, то аргументи ПАГС грунтувалися на тому, що потреби в задоволенні саме цієї позовної вимоги немає, оскільки, відповідно до підписаного обома учасниками спору акту приймання-передачі від 31.12.2019 р. НАЗК передало, а ТОВ «Алтаюр» отримало обладнання в повному обсязі й справному стані. Про те, що 1 січня 2020 року був підписаний ще один акт приймання-передачі, відповідно до якого ТОВ «Алтаюр» передало, а НАЗК отримало це обладнання, суди зайве не згадували й дану обставину не досліджували. Вийшов такий собі «баш на баш»: «Алтаюр» не пояснює, чому він підписав акт приймання-передачі обладнання на виконання ще не укладеного договору його оренди, а судді, в свою чергу, не пояснюють, чому вони взяли до уваги лише перший з двох підписаних з інтервалом в один день актів і повністю проігнорували другий. Однак і без цих пояснень можна здогадатися, що між «Алтаюр» і колишнім керівництвом НАЗК існували якісь корупційні домовленості, через існування яких судді дозволили собі не повне й не всебічне дослідження всіх обставин справи.

Особливий подив можуть викликати закиди суддів ПАГС і ВС на адресу керівництва «Алтаюр» у тому, що воно саме винне в тому, що не забрало свої комп’ютери, оскільки матеріали справи, мовляв, не містять доказів того, що воно зверталося з відповідними заявками до НАЗК. Проте в тексті рішення ГС Києва містяться відомості не лише про те, що воно зверталося з подібними вимогами, а й про те, коли й від кого була отримана відмова в наданні дозволу на демонтаж обладнання, причому в той період, коли на нього ще не був накладений арешт. Що ж стосується другої позовної вимоги щодо стягнення коштів за користування технікою, то суди пояснили свою відмову в її задоволенні тим фактом, що між сторонами не існувало договорів оренди, а раз так, то НАЗК не має обов’язків і платити за неї орендну плату разом зі штрафними санкціями за її несвоєчасне внесення.

Таким чином, рішення судів останніх інстанцій вийшли не дуже зрозумілими з точки зору верховенства закону, але цілком справедливими з точки зору інтересів держави. Було б добре, як би з цим погодився Європейський суд з прав людини, про свій намір звернутися до якого вже повідомило ТОВ «Алтаюр».

Костянтин ЮРЧЕНКО,
ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.