Юридична практика

Місія здійсненна: як виграти сімейний спір без висновку органу опіки та піклування

Опубліковано

04.05.2023

Юрій Бабенко,
СЕО, адвокат, медіатор,
керівник практики вирішення
цивільних спорів Mitrax

Як бути, коли органи опіки гальмують справу та відмовляються надавати висновок?

Призначення органів опіки та піклування (ООП) – захищати права та інтереси дітей, зокрема при вирішенні сімейних спорів. У деяких категоріях справ участь ООП обов’язкова. Вони надають письмовий висновок, де висловлюють своє бачення щодо розв’язання спору. Часто цей документ стає основою судового рішення.

Читайте також: Україна вийшла з Угоди СНД про гарантії прав громадян у галузі допомоги сім’ям з дітьми

Але як бути, коли органи опіки, навпаки, гальмують справу та відмовляються надавати висновок?

В яких спорах участь органів опіки та піклування обов’язкова?

Нагадаю, що ООП долучаються до судових спорів з метою захисту інтересів дитини. Тож їхня участь є обов’язковою у сімейних спорах, які впливають на подальшу долю дітей.

Такий перелік наведений у ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України. Туди входять спори щодо:

участі одного з батьків у вихованні дитини;
позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною батьків, що позбавлені прав;
визначення місця проживання дитини, її виселення, зняття з реєстрації, визнання такою, що втратила право користування житлом;
відібрання дитини від особи, яка неправомірно тримає її в себе;
управління майном дитини;
скасування чи визнання недійсним усиновлення.

Одна з форм участі ООП у справі – надання письмового висновку щодо розв’язання спору. Орган опіки спілкується з батьками, дитиною та іншими причетними особами, досліджує умови проживання дитини, вивчає документи та інші матеріали. Після цього формує висновок, де рекомендує суду найкраще вирішення спору стосовно дитячих інтересів.

Читайте також: У разі відмови органу опіки та піклування у наданні дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, виконавець має звернутися до суду

Натомість суд має право не погодитися з думкою ООП та прийняти протилежне рішення. Але на практиці висновок органів опіки та піклування часто має вирішальне значення. На чиєму боці ООП, той і виграє справу. Які можуть виникнути проблеми? До останнього часу вважалося, що висновок опіки є обов’язковим. Адже закон прямо не передбачає випадків, коли можна було б обійтися без цього документу. Проте війна й тут внесла корективи. Далі розглянемо ситуцію на свіжому прикладі з моєї практики. Клієнтка подала позов про позбавлення колишнього чоловіка батьківських прав. Суд відкрив провадження. До справи долучився орган опіки та піклування, щоб надати свій висновок. Для цього ООП потрібно було дослідити умови проживання дітей та поспілкуватися з учасниками спору.

Але з початком війни жінка разом із дітьми виїхала за кордон. Повертатися для участі в спорі вона не збиралася. За таких умов ООП відмовився надавати висновок.

Чи може суд закрити провадження в цьому випадку?

Підстав для закриття або зупинення провадження немає. Суд має розглянути справу в передбачені строки. Закриття чи зупинення справ, недотримання строків її розгляду є порушенням принципу доступу до справедливого суду, що, в свою чергу, тягне за собою порушення принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Як отримати рішення без висновку ООП?

Тепер про практичний алгоритм. Спочатку ми намагалися переконати ООП надати висновок на підставі документів, або хоча б направити заяву до суду про те, чому вони не можуть це зробити. І знову почули відмову. Тоді ми пішли іншим шляхом. Вирішили переконати суд прийняти рішення без письмового висновку ООП.

Читайте також: Спір щодо невиплати державної соціальної допомоги дитячому будинку сімейного типу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства

Крок 1: адвокатський запит. Спочатку направили адвокатський запит до органів опіки та піклування. Необхідно отримати та зафіксувати наступну інформацію: чи надавався висновок ООП по нашій справі; а якщо не надавався, то з яких підстав?

У своїй відповіді ООП повідомив, що питання про надання письмового висновку не розглядалося на засіданні комісії із захисту прав дитини. Адже їхній спеціаліст не зміг поспілкуватися зі сторонами та оглянути умови проживання дітей. Цю відповідь ми й надали суду як підтвердження неможливості отримати висновок ООП.

Крок 2: клопотання про витребування доказів. Надалі подали клопотання до суду про витребування доказів. Ми сподівалися, що суд зобов’яже ООП надати письмовий висновок по справі. Суд дійсно виніс таку ухвалу, але орган опіки та піклування її проігнорував. Повторне клопотання та ухвала також не дали результату. Це стало ще одним доказом того, що отримати письмовий висновок ООП у цих умовах вкрай проблематично.

Крок 3: додаткові пояснення для суду. Далі ми переконували суд прийняти рішення без висновку ООП. Якою була аргументація:

– у відповіді на адвокатський запит орган опіки вказав, що батько дітей не виходив на зв’язок з працівниками ООП – це доводило, що наш опонент не цікавиться життям дітей та не бере участі в їхньому вихованні;

– письмовий висновок ООП не є обов’язковим для суду. Він не має наперед встановленої сили чи переваги над іншими доказами. Сам по собі висновок не є достатнім доказом, тому рішення можна винести без нього. Зокрема, таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 р. у справі № 753/2025/19;

– бездіяльність органу опіки та піклування шкодить найкращим інтересам дітей. Адже справа безпідставно затягується. Хоча батько понад 6 років не з’являється в їхньому житті, а під час судового розгляду не виявив жодної позиції.

У результаті суд виніс рішення на користь нашої клієнтки. Він позбавив відповідача батьківських прав попри відсутність висновку органу опіки та піклування.

Наостанок зазначу, що Верховний Суд у своїй постанові від 6 травня 2020 року (справа № 753/2025/19) зазначив, що висновок органу опіки та піклування … не є обов`язковим для суду, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. А Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) доходить думки, що:

Державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
На державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.

Джерело: Юридичний вісник України