Юридична практика
Особливості договору про надання медичних послуг
Наталія Лісневська, адвокат
Останні законодавчі зміни у сфері медичного обслуговування вимагають нового підходу до визначення поняття та особливостей цивільноправового договору у сфері медичних послуг. На цю тему й спробуємо поміркувати.
Підстави виникнення зобов’язань
На сьогодні в науці цивільного права сформувалися три підстави виникнення зобов’язань з надання медичних послуг. Це:
1) договір про надання медичних послуг;
2) одностороння обіцянка;
3) дії в інтересах третьої особи без її доручення.
Найпоширенішою підставою виникнення правовідносин з надання медичних послуг є, звичайно, договір. Цей документ є основним правовим механізмом реалізації прав і законних інтересів його учасників (фізичних осіб, медичних закладів, лікарів) і саме на ньому основана подальша співпраця та на його підставі здійснюється вирішення конфліктів і спорів, які виникають між лікарем та пацієнтом, або закладом та пацієнтом.
У національному законодавстві відсутнє визначення терміну «договір про надання медичних послуг», а що стосується доктринального визначення поняття договору про надання медичних послуг, то серед науковців немає єдності стосовно вказаного терміну, що, в свою чергу, зумовлює труднощі в його використанні. Ряд науковці підтримує думку, що за договором про надання медичних послуг одна сторона (медична організація, лікар) зобов’язується надати, а інша сторона (пацієнт) – прийняти та оплатити послуги, спрямовані на зміцнення здоров’я, відповідно до умов договору. Дехто розглядає договір про надання медичних послуг як різновид договору про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець – медичний заклад, лікар фізична особа підприємець) зобов’язується надати, а інша сторона (замовник – пацієнт) – прийняти й оплатити медичні послуги відповідно до умов, викладених у договорі.
На основі вище зазначеного, договір про надання медичних послуг можна розглядати як домовленість між однією особою – виконавцем (закладом охорони здоров’я) та іншою особою – замовником (пацієнтом) відповідно до якої виконавець зобов’язується надати медичні послуги спрямовані на відновлення та підтримання його здоров’я, а виконавець – оплатити вартість наданих послуг відповідно до умов договору. Договір про надання медичних послуг є консенсуальним і вважається укладеним за умови досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов. Обов’язок надання платних медичних послуг виникає лише після укладення договору. Цей договір є оплатним, якщо інше не встановлено ним, законом або не випливає із суті цього договору. Так, за загальним правилом на замовника покладено обов’язок оплатити медичну послугу. Договір про надання медичних послуг є двостороннім або взаємним, адже праву замовника на своєчасне та належне отримання послуги відповідає обов’язок виконавця надати послугу належним чином; у свою чергу, праву замовника на оплату наданих послуг відповідає обов’язок замовника відшкодувати всі витрати, повязані з наданням послуги. Такий договір укладається на визначений або невизначений строк, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов’язки відповідно до договору.
Даний договір можна віднести до групи так званих ризикових (алеаторних) договорів, оскільки існує так заваний професійний ризик при наданні медичних послуг, зумовлених особливістю об’єкта, на який спрямована діяльність із надання медичних послуг – організму людини, та особливою метою – відновлення й підтримання здоров’я людини. Відповідно, ризик медичної діяльності пов’язується з невизначеністю та суперечливістю факторів, пов’язаних із неможливістю гарантування позитивного результату лікування, як внаслідок об’єктивних явищ, так і через властивості організму.
Казуальність договору
Договір про надання медичних послуг завжди є каузальним. Це обґрунтовано тим, що існування медичних відносин завжди залежить від мети. В широкому значенні метою є покращення стану здоров’я або задоволення медико-естетичних потреб пацієнта, а у вузькому – вирішення конкретної проблеми медичного характеру. Наприклад, коли особа звертається до окуліста через проблему погіршення зору, causa (мета) є однозначною.
Договір про надання медичних послуг також може бути договором на користь третіх осіб – застрахованих у частині надання медичних послуг та лікарських засобів постачальниками медичних послуг таким застрахованим особам. Зараз подібним способом діє НСЗУ. При цьому типова форма договору про медичне обслуговування населення, порядок його укладення, зміни та припинення, в тому числі порядок відбору суб’єктів господарювання для укладення договору та особливості фіксування вираження застрахованою особою наміру скористатися своїми правами за договором, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Публічний характер договору
Виходячи з суб’єктного складу договору про надання медичних послуг, цей договір відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України є публічним. Він може реалізовуватись через приєднання до публічної оферти. За предметом цей договір є договором про надання послуги (медичної послуги), яка споживається в процесі вчинення дій або провадження медичної діяльності. Залежно від порядку формування умов договору вказаний договір належить до договорів приєднання визначених ст. 634 ЦК України. Підтвердженням цього факту є те, що сьогодні при укладенні договорів про надання платних медичних послуг у більшості випадків пацієнтові (замовникові) пропонується підписати вже готову форму договору. Це фактично виключає можливість для однієї зі сторін формулювати свої умови, які відрізняються від викладених у формулярі або іншій стандартній формі. Проте варто зазначити, що така процедура прискорює та полегшує процес оформлення договірних відносин щодо надання медичних послуг. Договору про надання медичних послуг притаманні особливості зобов’язань: а) щодо безпеки; б) якості та гарантованості досягнення результатів медичного втручання; в) обов’язку виконавця послуги щодо ініціативного надання необхідної інформації споживачу.
Також слід констатувати, що особливість вказаного договору полягає в тому, що виконавець не може забезпечити 100% гарантію результату у зв’язку з об’єктивними явищами та індивідуальними особливостями організму, а також небажанням пацієнта виконувати свої зобов’язання за договором. На договір про надання медичних послуг поширюються загальні положення цивільного права про правочин і договір. Виходячи з цього, договір про надання медичних послуг є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Джерело: Юридичний вісник України
