Юридична практика
Про недобросовісне відчуження майна боржником
Упровадженні Оболонського районного суду міста Києва перебував спір щодо оскарження правомірності договору дарування частини житлового будинку.
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання правочину недійсним. Вона зазначала, що її мати за життя надала відповідачці в борг значну суму коштів. Після смерті матері позивачка стала єдиною спадкоємицею першої черги, яка прийняла спадщину.
Іншим рішенням суду у 2020 році з відповідачки на користь позивачки було стягнуто заборгованість за договорами позики, укладеними між матір’ю позивачки та відповідачкою. Однак під час примусового виконання цього рішення з’ясувалося, що у боржниці відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення. Водночас у 2019 році боржниця на підставі договору дарування відчужила частину житлового будинку на користь свого сина.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року позов задоволено частково. Суд визнав недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір дарування був укладений на шкоду позивачці як кредитору, тобто є фраудаторним. Суд зазначив, що відчуження відповідачкою єдиного належного їй нерухомого майна виключає її платоспроможність і унеможливлює звернення стягнення на це майно під час виконання рішення про стягнення боргу.
Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги про скасування рішення щодо державної реєстрації прав, оскільки визнання договору дарування недійсним є самостійною підставою для скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Київський апеляційний суд постановою від 16 грудня 2025 року залишив рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд погодився, що відповідачка, як боржниця, діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами.
Зокрема, вона відчужила своє єдине нерухоме майно на користь сина, знаючи про наявність боргових зобов’язань у сумі понад 30 тисяч доларів США. На думку суду, такий правочин порушував майнові інтереси стягувача і був спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
З висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодився Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду. Він залишив судові рішення без змін. У постанові від 30 липня 2026 року КЦС ВС зазначив, що до обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент, з яким боржник укладає оспорюваний договір.
Таким контрагентом може бути, наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина, чоловік чи колишній чоловік, пасинок боржника, а також пов’язана чи афілійована юридична особа.
Підготував Олександр Гарагонич
Джерело: Юридичний вісник України
