Юридична практика
Прощення кредитного боргу банком — порятунок чи «народження» нового боргу?
Оксана ДМИТРУК,
податковий адвокат
Практичні поради позбавлення від податкового боргу, що виник при прощенні (анулюванні) кредитної заборгованості банком.
Банк здійснив прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором, а саме списав суму основного боргу, відсотків, пені, штрафів. Які наслідки для позичальника? Це порятунок чи виникнення нових зобов’язань?
Якщо банк повідомляє тебе про таке списання шляхом підписання повідомлення, додаткової угоди або направлення таких документів поштою, ти повинен подати декларацію, вказавши в ній суму прощеної (анульованої) заборгованості, сплатити податок на доходи фізичних осіб 18% та військовий збір 1,5% із такої суми. Тут необхідно звернути увагу на пп.165.1.55 Податкового кодексу України, який вказує на те, що не сплачуються вказані податки з основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (наприклад, в 2020 році — 1 80,75 грн) та із суми процентів, комісії і/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Тобто податки нараховуються тільки на суму основного кредитного боргу за мінусом 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Якщо банк не повідомляє про анульовану суму боргу, то згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 Податкового кодексу України такий банк зобов’язаний виконати обов’язки податкового агента, тобто сплатити податки за тебе. Після прощення (анулювання) банк включає суму боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було прощено. Й саме з цього розрахунку податковий орган бачить, що ти маєш податкове зобов’язання.
Що відбувається далі, якщо ти не подав декларацію та не сплатив податки?
Податковий орган надсилає запит про надання документів та пояснень. Зразу ж вкажу, що для податкового органу неважливо, що ти будеш відповідати. Через деякий час щодо тебе буде проведена позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої складуть акт з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою. За актом перевірки винесуть податкові повідомлення-рішення, згідно з якими: нарахують податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військовий збір у зв’язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, а ще нарахують штраф за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи.
Якщо це буде невелика сума, то її ще можна якось сплатити, тим більш, що абз. «д» пп.164.2.17 Податкового кодексу України передбачено право розстрочити сплату на три роки. А якщо цифри в рахунку доходять до ста тисяч і більше?
До того ж, як усім зрозуміло, такі суми кредитної заборгованості виникли в основному через підвищення курсу валюти та штучного «роздуття» суми заборгованості у гривні. Не зовсім весело платити за таке «додаткове благо».
Як захистити себе від таких несподіваних витрат?
Адвокати, як правило, завжди виходять із позиції судів, аби прорахувати вірогідність виграшу справи. Тому скажу, на що вказує Верховний Суд в аналогічних ситуаціях, позицій якого повинні дотримуватися всі. Одразу хочу вказати на норми (про які мене часто запитують), які могли б бути використані, однак фактично є «мертвими» через те, що влада обожнює змінювати закони, аби показати, яка вона «добра до людей», однак має звичку не доводити свої «добрі» справи до кінця.
Пункт 8 підрозд. 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (який набрав чинності 07.05.2015 р.) «8. Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».
(Оскільки станом на 1 січня 2014 року курс гривні становив: 1 долар США — 7,9930 гривень, тому дохід, з якого вираховується податок за даною нормою, складає: … $ США * 7,9930 = … грн).
Однак суди говорять — ні, дана норма не підлягає застосуванню, бо банк не прощав різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті станом на момент прощення та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 р. Адже банки завжди вказують повну суму заборгованості в податковому розрахунку на момент її прощення (анулювання).
Саме тому позичальник (хоча й прощений) повинен сплатити податки з повної суми, а не із суми, переведеної в гривню за курсом 2014 року.
Інша норма, яка була проанонсована владою як «дуже добра». Пункт 165.1.59 Податкового кодексу України (набрав чинності 01.01.2016 р.), у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, отримали на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Суди знову кажуть ні, дана норма не підлягає застосуванню, бо не прийнятий відповідний закон.
Трохи позитиву
Однак все ж є справи, в яких, незважаючи на основну позицію, ця норма таки була використана суддями для позбавлення людей від податкового боргу. Це, наприклад, справа № 820/2600/16, в якій ВС у постанові від 20.12.2018 р. викладена правова позиція з посиланням на пп.165.1.59 ПКУ та задоволено позов позичальника. Особливими обставинами в такій справі є подальше відчуження житла позичальником третій особі за дозволом банку та часткове погашення заборгованості. Тож суд проявив лояльність до тих, хто, мало того, що позбавлений єдиного житла, однак ще й залишився винен державі.
Позбавляючи Позичальника податкового боргу, Верховний Суд вказав на наступне. Зміст норм ПКУ дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку — боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Тобто законодавець передбачає сплату податку у випадку саме отримання додаткового блага, яке залишилося в платника податку після списання боргу установою банку, у вигляді отриманих раніше коштів чи користування майном. Проте кошти, отримані за кредитним договором, були в повному обсязі направлені на придбання квартири, яка в подальшому передана банку в іпотеку, а потому відчужена, що підтверджується договором купівлі-продажу. Отримані за даною операцією кошти в повному обсязі повернуті банку, в рахунок часткового погашення боргу за вказаним кредитним договором.
Як адвокату, мені вдалось скористатися такою позицією ВС для захисту з позитивним закінченням справи.
Ще дещо на цю тему…
Як звичайно, податковий орган порушує порядок проведення позапланової невиїзної перевірки саме через те, що дані про суму прощеного боргу в нього є, адже підтвердження надає банк. Тобто для того, щоб винести рішення щодо податкових зобов’язань, більше нічого й не треба. Тому і документи та пояснення, які позичальник має право та бажає представити на свою користь податковому органу, його не цікавлять.
Однак саме на цій підставі і можливо позбавитися податкового боргу. У постанові від 15.05.2018 р. у справі № 809/1578/17 Верховний Суд виклав правову позицію, задовольнивши позовні вимоги фізичної особи—позичальника. В іншій постанові (від 19.02.2019 р.) у справі № 820/6323/17 ВС виклав позицію щодо наслідків порушень з боку податкового органу при проведенні невиїзної перевірки. Як вказує суд, ст. 79 ПКУ передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу, виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки й письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов’язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак із наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку й місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Тобто, якщо податковий орган не має доказів направлення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про дату початку та місце її проведення до моменту проведення такої перевірки (наголошую, саме до, а не в момент перевірки чи не після), або доказів отримання таких документів, податкові повідомлення рішення будуть скасовані.
Джерело: Юридичний вісник України
