Юридична практика
Процедура «взаємного узгодження»: якщо вже сперечатися з податковою, то за новими правилами
Ігор ЧУФАРОВ,
партнер податково-юридичної практики EY в Україні
Як пригадується, Закон України № 466-IX (усім відомий як законопроект № 1210) викликав побоювання бізнес-спільноти ще до його прийняття, в першу чергу через посилення боротьби з податковими ухиленнями, які передбачають «атаку» на традиційні й поширені механізми ухилення від сплати податків.
Але поряд із такими «фіскальними» заходами, бізнес може знайти в цьому законі й вигідні для себе норми. Наприклад, поліпшення правил адміністрування податків. Вони уточнюють та полегшують відповідальність платників податків і вводять нові адміністративні процедури, покликані краще захищати їх права.
Одна з найбільш важливих нових процедур — процедура так званого «взаємного узгодження». Вона передбачена практично кожною конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, стороною якого є Україна. Процедура дозволяє платнику податків вимагати від компетентного органу узгодити з компетентним органом іншої сторони спірне питання, що стосується застосування конвенції. Позиція, узгоджена обома сторонами, повинна стати обов’язковою, наприклад, для податкового органу, який проводить перевірку цього платника податків.
Під дію процедури взаємного узгодження можуть потрапляти важливі для платників податків категорії, в тому числі що стосуються:
— утримання податку на доходи нерезидентів: визначення виду доходу, ставки податку, наявності в одержувача доходу статусу бенефіціарного власника, виконання інших умов для застосування пониженої ставки;
— трансфертного ціноутворення (ТЦО): правильності коригування оподатковуваного прибутку з боку контрольованої операції відповідно до принципу «витягнутої руки»;
— постійного представництва: наявності підстав для його виникнення в іноземної компанії;
— визначення статусу податкового резидента: визначення того, в якій із договірних держав особа є податковим резидентом.
Саме транскордонні операції, на які поширюються норми конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, знаходяться у фокусі фіскальних новацій закону про BEPS: правил про «основну мету», конструктивні дивіденди, контрольовані іноземні компанії, ТЦО.
За такими операціями платники податків можуть побачити посилення тиску податкових органів. А можливість вдаватися до процедури взаємного узгодження може забезпечити сумлінним платникам податків додатковий ефективний механізм відстоювання своїх прав.
Основні переваги процедури «взаємного узгодження» в порівнянні з існуючою зараз процедурою адміністративного оскарження: залучення до процесу «конкурента» української податкової — компетентного органу іноземної держави, який повинен буде висловити думку про дотримання українськими податковими органами принципів, передбачених конвенцією. Далеко не в усіх випадках думки іноземного та українського компетентного органів збігатимуться, що може бути успішно використано платником податків.
Можна очікувати, що більший відсоток випадків порушення норм конвенцій буде «відсіюватися» новою процедурою. В таких умовах податкові органи України можуть стати більш обережними й будуть утримуватися від підходів, що очевидно суперечать духу і принципам конвенцій.
Своєчасний початок процедури взаємного узгодження буде зупиняти виконання рішення, винесеного за результатами перевірки.
Після завершення перевірки, платник податків зможе спочатку вдатися до процедури взаємного узгодження, і в разі неуспіху — звернутися до суду. При цьому навіть неуспішне завершення процедури може дати платнику податків додаткові аргументи для використання в суді, наприклад, у вигляді письмової позиції у справі, висловленої іноземним компетентним органом.
Впровадження процедури «взаємного узгодження» в Україні назріло й було затребувано вже давно, незалежно від змін, передбачених законом № 466. При цьому не можна не скористатися прогресивними нормами цього закону, до яких відносяться норми про процедуру «взаємного узгодження», що збільшують шанси платників податків на об’єктивний розгляд спору і на його розумне дозвіл.
Джерело: Юридичний вісник України
