Connect with us

Юридична практика

Штраф за пост у Facebook. За які порушення заплатять українці під час виборів?

Єлизавета КУЗЬМЕНКО, правозахисник

Через зростаючу роль соціальних мереж у повсякденному житті виборчий процес також став предметом публікацій. Що є порушеннями при цьому та як реагує на це суд?

Згадуються вибори в Україні, коли Володимир Зеленський та Олег Ляшко стали учасниками скандалу, показавши журналістам свої виборчі бюлетені під час президентських перегонів.

Дійсно, відповідно до законодавства про вибори голосування є таємним, а контроль за волевиявленням виборців забороняється. Це означає, що фотографування або відеофіксація в будь-який спосіб результатів голосування, а також демонстрація виборцем бюлетеня в приміщенні для голосування забороняються і є порушенням таємниці голосування.

Однак через зростаючу роль соціальних мереж у повсякденному житті виборчий процес також став предметом публікацій. Зокрема, українці почали демонструвати у «Фейсбуці» свої бюлетені з позначкою навпроти того чи іншого кандидата. Чи є це порушенням та як реагує на це суд?

Судові штрафи за публікацію бюлетеня в соцмережах

Як пригадується, щойно закінчилася президентська виборча кампанія в Україні, як з’явилися судові рішення стосовно порушень правил агітації в мережі інтернет. Так, за даними моніторингу порушення цифрових прав в Україні, що проводився Коаліцією «За вільний Інтернет» за підтримки Counterpart International у травні цього року, в реєстрі судових рішень опубліковано аж сім таких справ. Дві з них закінчилися для порушників штрафами. Зокрема, в своєму судовому рішенні суддя Жовтневого районного суду м. Дніпро встановив, що 21 квітня 2019 року о 13 годині 40 хвилин громадянин опублікував на своїй сторінці у Facebook фото, де зображено виборчий бюлетень, чим здійснив агітацію в день виборів. Ймовірно, у рішенні йшлося про голову Дніпропетровської обласної ради Гліба Пригунова, який сфотографувався із бюлетенем та виклав його у Facebook. Згодом він видалив світлину зі своєї сторінки, про що повідомляв місцевий сайт Depo.Дніпро.

За рішенням суду від 26 квітня 2019 року порушник, проголосувавши в кабіні, вийшов та направився до виборчої скриньки, однак зупинився, оскільки на його шляху було багато представників преси, які його фотографували. Пізніше йому в месенджер надіслали одне із зазначених вище фото, і він виклав його у Fecebook на своїй сторінці, однак згодом видалив через тиск громадських активістів, які у коментарях повідомляли, що такими діями він порушує виборче законодавство.

Попри невизнання своєї провини головою Дніпропетровської облради суд визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення та наклав штраф 850 гривень на користь держави, а також 384 гривні судового збору. Разом — 1 234 гривні.

І цей випадок непоодинокий – у травні було ще щонайменше одне судове рішення про притягнення до відповідальності й стягнення штрафу в розмірі 510 гривень у Дніпровському районному суді м. Києва за публікацію фото виборчого бюлетеня в соціальній мережі Facebook.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Водночас аналіз Коаліції «За вільний Інтернет» дає змогу зробити висновок про відсутність сталої судової практики в цій сфері. Зокрема, провадження в аналогічних справах закривалися в Лубнах Полтавської області через відсутність необхідних відомостей у матеріалах, які передавалися до суду поліцією. У Херсоні суд повернув матеріали органам поліції на доопрацювання, хоча Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає такої процедури. А в Запоріжжі суд взагалі дійшов висновків, що подібна демонстрація бюлетенів не є правопорушенням.

Що думають з цього приводу медіаюристи?

Коаліція «За вільний Інтернет» звертає увагу, що в держави є позитивні обов’язки врегульовувати правовідносини таким чином, щоб запобігати порушенням будь-яких цифрових прав з боку приватних осіб. «Законодавство та практика його застосування мають дати більш чітку відповідь щодо демонстрації в мережі Інтернет результатів власного волевиявлення. Чи це просто демонстрація волевиявлення, чи все ж таки протиправна поведінка у сфері виборчого законодавства, — коментує медіаюрист, виконавчий директор ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін. — Якщо це є правопорушення, то вони повинні припинитися, а практика притягнення до відповідальності має бути більш сталою й однозначною».

Натомість Віта Володовська, юристка ГО «Лабораторія цифрової безпеки» звертає увагу на те, що українське виборче законодавство на сьогодні не містить спеціальних правил щодо висвітлення виборів чи агітації в Інтернеті. «Дійсно, є загальні правила, що стосуються заборони агітувати в день виборів, які діють незалежно від способу поширення інформації (ТБ, радіо, онлайн, зовнішня реклама тощо). Проте не всяка публікація результатів власного волевиявлення може вважатися такою агітацією. До прикладу, якщо особа публікує фото зіпсованого бюлетеня («проти всіх») чи коли і без публікації зрозуміло, що кандидат голосуватиме сам за себе», — говорить експерт.

Таким чином, до уваги мають братися як особа «агітатора» та його вплив, так і текст, який супроводжує фото бюлетеня, та ще низка факторів, які дозволяють виключити малозначність порушення. Інакше, на думку юристів, формальне застосування такої норми лише створить зайве навантаження на суди та правоохоронців.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Особливості автоматичного поновлення договорів оренди землі приватної власності

Ян БІЛОГОЛОВИЙ,
адвокат, практика в галузі
корпоративного, господарського,
адміністративного, земельного,
трудового, сімейного
та кримінального права

Сьогодні на теренах Фейсбуку ведеться багато дискусій щодо поновлення договорів оренди землі сільськогосподарського призначення за Законом № 2145-IX, який набрав чинності 7 квітня 2022 року. Які ж саме проблеми порушуються, про це й піде мова далі в цій статті.

Один із пунктів закону вважає поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися в колективній власності й були передані в оренду органами місцевого самоврядування;

б) приватної власності.

Читайте також: Розірвання договору оренди землі у зв’язку із затримкою орендної плати

У зв’язку з цим деякими правниками зроблено висновок, що дія Закону № 2145-IX, начебто, розповсюджується на договори, які закінчились у період з 24 лютого цього року. Проте таке припущення не відповідає ані вимогам Конституції України, ані Цивільному кодексу України. Згідно зі ст. 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Саме так тлумачить зміст цієї статті й Конституційний Суд України (див.: Рішення КСУ у справі за конституційним зверненням Національного банку щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 справа № 1-7/99).

Також це відображено й у п. 2 ст. 5 Цивільного кодексу, відповідно до якого акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи

Отже, дія вищевказаного Закону № 2145-IX розповсюджується на ті договори, які хоча й припинили дію під час воєнного стану (24.02.2022 року), але таке припинення відбулося саме з 7 квітня цього року (тобто з моменту набрання його чинності). На період з 24 лютого по 6 квітня 2022 року дія Закону № 2145-IX не розповсюджується! То яким чином тоді поновлюються договори оренди землі приватної власності, дія яких закінчилася у вказаний період (з 24.02.2022 року по 06.04.2022 року)?

Якщо договір оренди приватної землі сільськогосподарського призначення містить умову про поновлення договору і його було укладено до 16.07.2020 року (і в нього не вносилися зміни згідно ст. 126-1 ЗКУ з 16.07.2020 року про автоматичне поновлення), таке поновлення може відбуватися в разі направлення орендарем листа про поновлення з проектом додаткової угоди за місяць до закінчення договору оренди (або більший строк, який передбачено сторонами в договорі).

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Якщо договір оренди приватної землі сільськогосподарського призначення було укладено з 16.07.2020 року (або в діючі договори оренди з указаного періоду було внесено зміни про це) та в ньому існує пункт про автоматичне поновлення, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення його сторонами письмового правочину про факт поновлення в разі відсутності заяви однієї зі сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Примітка: зрозуміло, що в разі закінчення такого договору в період з 07.04.2022 року такий договір автоматично поновиться і дія Закону № 2145-IX на нього не буде розповсюджуватися.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Купівля-продаж нерухомості під час війни: можливо, але чи варто

Роман РУБАНИК,
юрист юридичної фірми
ETERNA LAW

Які ризики можуть бути при купівлі нерухомості в умовах воєнного часу?

Із початком повномасштабного вторгнення рф на територію України близько шести мільйонів українців були змушені покинути свої домівки та перебратися за кордон або до більш безпечних областей центральної та західної України. Не стали винятком і представники бізнесу. Так, зважаючи на те, що сьогодні надзвичайно важливо зберегти виробничий потенціал та продовжувати ефективно функціонувати для забезпечення потреб держави та громадян, а також підтримувати економіку країни, незважаючи на обставини часу, значна частина представників бізнесу почала процедуру релокації або пошуку нових офісних чи складських приміщень. Відповідно, абсолютно природнім у цьому випадку стало збільшення попиту на нерухомість, в тому числі комерційну.

Читайте також: Нова форма скарги у сфері держреєстрації прав на нерухомість і бізнесу

Утім в частині здійснення операцій на ринку нерухомості є багато але.

Як відомо, з першого дня війни Міністерство юстиції України закрило доступ до більшої частини державних реєстрів.

Так, зокрема, Реєстр речових прав на нерухоме майно було закрито для збереження інформації та недопущення несанкціонованого втручання.

Таке рішення, безумовно, виправдане. Водночас на сьогодні без повноцінного функціонування реєстрів проведення операцій купівлі-продажу нерухомого майна на території України з дотриманням усіх законодавчо визначених вимог неможливе.

В цьому контексті важливою є постанова Кабінету Міністрів № 209 від 6 березня 2022 року, яка з-поміж іншого уточнює процедуру державної реєстрації прав на нерухоме майно. Документ змінює коло суб’єктів, яким надано право проводити державну реєстрацію. Відтепер такі функції можуть здійснювати виключно державні реєстратори та посадові особи Мін’юсту, його територіальних органів, які включені до затвердженого Міністерством юстиції переліку державних реєстраторів та посадових осіб (далі – Перелік), яким в умовах воєнного стану надається доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Крім того, передбачається, що вказаний Перелік може містити обмеження (умови) проведення (прийняття) державними реєстраторами, посадовими особами реєстраційних дій (рішень про державну реєстрацію прав). Та головне – незважаючи на те, що вказаною постановою КМУ передбачено створення Переліку, він наразі знаходиться на етапі розробки та поки не опублікований у публічних джерелах.

По-друге, на період воєнного часу державна реєстрація проводиться без прив’язки до територіальної приналежності нерухомого майна, крім випадків, якщо відповідні обмеження (умови) не передбачено Переліком. Тобто, державна реєстрація нерухомого майна наразі не залежить від місцезнаходження такого майна, а отже, його реєстрацію можливо буде здійснити з будь-якої точки України. При цьому, відповідно до згаданої постанови КМУ, Мін’юст має розробити відповідні нормативно-правові акти та забезпечити технічні питання реалізації цього документа.

А що в реальності?

А в реальності, незважаючи на складнощі, операції у сфері нерухомості, хоча й не масово, але все ж проводяться. Так, сьогодні для цього використовують різноманітні механізми, такі, як: видача довіреності, складання заповіту, укладання довгострокової оренди з правом викупу, або попередніх договорів купівлі-продажу тощо. Однак, відсутність доступу до реєстрів робить використання усіх згаданих механізмів надзвичайно ризикованими, адже за таких обставин контрагенти не мають можливості перевірити, кому на момент продажу належить право власності, чи має право особа розпоряджатися майном, чи існують обтяження на нерухоме майно, чи є відкриті судові справи, виконавчі провадження тощо.

Недодержання законодавчо визначених умов щодо нотаріального посвідчення договорів та їх державної реєстрації тягне за собою визнання їх неукладеними (стаття 210 та 640 Цивільного кодексу (ЦК)). Так, наприклад, укладання попереднього договору без відповідної державної реєстрації (яка наразі неможлива) створює ризик того, що недобросовісний продавець може укласти подібні договори з іншими покупцями на одне й те саме майно. При нотаріальному посвідченні таких договорів, нотаріуси не мають змоги та не повинні перевіряти наявність вищезгаданих обмежень та обтяжень, адже попередній договір – це лише намір сторін укласти договір у певний строк або в разі настання визначених подій (відкладальна обставина).

Той самий ризик щодо множинності видачі документів відноситься й до видачі так званої Генеральної довіреності. Важливо зазначити, що відповідно до чинного законодавства, довіреність може бути в будь-який момент відкликана, що також є суттєвим ризиком. У випадку складання заповіту, заповідач також має право змінити заповіт у будь-який момент, і саме його остання версія буде вважатися чинною.

Окрім того, при розгляді питання щодо складання заповіту варто звернути увагу на законодавчо визначену обов’язкову частку спадку родичів першої черги. Тобто, умовно кажучи, у випадку, якщо нерухомість була єдиним об‘єктом нерухомого майна і вона за заповітом передається третій особі, суд має право прийняти рішення щодо недійсності такого заповіту або перерозподілу часток спадщини з урахуванням обов’язкових часток. Враховуючи вищенаведене, ми не рекомендуємо використовувати жоден з описаних вище механізмів купівлі-продажу нерухомості через відсутність належних юридичних гарантій та, більше того, наявність неабияких високих ризиків.

Не варто забувати й про статтю 233 ЦК, відповідно до якої, правочин, який вчинено особою під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. В результаті визнання такого правочину недійсним, винна сторона має відшкодувати збитки та моральну шкоду. Доведення тяжких обставин в умовах воєнних дій може значно спроститися і недобросовісні продавці можуть скористатися такими правами.

Відповідно, якщо є нагальна потреба в придбанні нерухомості, треба обов’язково користуватися допомогою фахівців, які зможуть мінімізувати ризики купівлі-продажу такої нерухомості. Проте, якщо немає гострої необхідності, варто дочекатися відновлення роботи реєстрів, які, відповідно до висловлювань представників влади, найближчим часом мають відновити свою діяльність на територіях, де відсутні активні бойових дії, задля проведення максимально безпечних угод на ринку нерухомості.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Оренда нерухомості в умовах воєнного часу

Микола МАКСИМОВ, адвокат

В умовах воєнного стану виникає значна кількість спорів у сфері орендних відносин. Зокрема, орендарі дуже часто не в змозі платити орендну плату. У порядку ч. 4 та 6 ст. 762 ЦК України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, важливо розуміти, чи існують обставини, які призводять до зменшення можливості використання орендованого майна чи взагалі до неможливості його використання за призначенням. При цьому страх орендаря перед війною, який змусив його виїхати в інше місто чи взагалі за кордон, або втрата доходів, не є достатніми підставами для зменшення або звільнення від сплати оренди. У такому випадку слід розглянути варіант дострокового припинення дії договору.

Читайте також: Умови оренди держмайна змінено на час воєнного стану

Для розуміння існування обставин, які впливають на зменшення чи звільнення від орендної плати, необхідно розрізняти статус населених пунктів, в яких знаходиться орендоване майно. У містах, які перебувають під окупацією, або щільним вогнем ворожої артилерії (наприклад, Авдіївка, Сєвєродонецьк, Слов’янськ та ін.) використання орендованого майна неможливе. У таких містах, як Харків або Краматорськ залишається певна та досить обмежена можливість використання орендованого майна.

Доказами часткової або повної неможливості використання орендованого майна можуть бути:

  • наявність щільних обстрілів;
  • відсутність працюючих комунікацій (світло, вода та ін.);
  • наявність рішень органів місцевої влади або військових адміністрацій щодо обов’язкової або рекомендованої евакуації населення;
  • руйнування будівлі, в якій знаходяться орендовані приміщення, через ракетні чи артилерійські обстріли.
  • незабезпечення орендодавцем захисту орендованих приміщень від мародерів та злочинців.
  • тривалість повітряної тривоги.

Після того, як буде встановлено наявність вказаних обставин, орендар має право письмово звернутися до орендодавця з вимогою зменшити розмір орендної плати або взагалі звільнити від неї. В разі відмови орендодавця, орендар має право звернутися з позовом до суду. При цьому 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії Російської Федерації проти України та визнала її в якості форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили). Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб’єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Тим не менш, суб’єкт господарювання, який об’єктивно не має змоги платити орендну плату, має звернутися до Торгово-промислової палати свого регіону з метою отримання Сертифікату про настання форс-мажорних обставин. Без отримання такого Сертифікату вважається, що форс-мажорні обставини не настали відносно конкретного суб’єкта господарювання. Інакше кажучи, ТПП України проголосила військову агресію форс-мажорною обставиною, але тільки щодо певного кола суб’єктів, які дійсно мають до неї відношення (наприклад, ресторан у Маріуполі, а не ресторан в Ужгороді). Такі обставини настали у більшості випадків тільки щодо об’єктів оренди, які перебувають на окупованих територіях, адже орендар не має змоги платити оренду через припинення роботи банківської системи.

Крім цього, отримання Сертифікату про настання форс-мажорних обставин звільняє орендаря від штрафних санкцій за порушення строків сплати оренди, але не звільняє від необхідності сплачувати власне орендну плату. Орендар із Сертифікатом може сам обирати варіант своєї поведінки: чи шукати гроші та сплачувати оренду, чи дочекатися закінчення дії форс-мажорних обставин та сплатити борг з оренди після припинення військової агресії. Розмір такого боргу, або взагалі його наявність, залежатиме від існування реальної можливості використання орендованого майна під час дії форс-мажорних обставин.

Як було зазначено вище, якщо орендар через страх війни виїхав на постійне або тривале тимчасове проживання в інший населений пункт, то доречніше не вступати в спори щодо розміру орендної плати, а достроково припинити дію договору оренди. В такому випадку можна скористатися пунктами договору оренди про односторонню відмову від договору. Зазвичай у договорах оренди передбачено місячний строк повідомлення про дострокове розірвання договору та припинення відносин.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

У разі, якщо такі пункти відсутні, слід провести з орендодавцем зважені перемовини з метою розірвання договору оренди на взаємовигідних умовах. Важливо при цьому пам’ятати, що орендар має право в односторонньому порядку розірвати договір оренди нерухомого майна у випадку, якщо орендоване майно було пошкоджене в результаті обстрілів, а орендодавець відмовляється провести капітальний ремонт нерухомості (п. 2 ч. 1 ст. 784 ЦК України). В разі відмови орендодавця розірвати договір добровільно, орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду. При цьому він має довести, що істотним чином змінилися обставини, а договір оренди для нього відтепер є вкрай невигідним. У такому випадку даний договір буде вважатися розірваним з моменту набрання законної сили рішенням суду. При цьому, якщо орендодавцем будуть заявлені вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, суд визначить наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору з огляду, в тому числі, на ч. 4 та 6 ст. 762 ЦК України.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.