Connect with us

Юридична практика

Спадщина: що варто знати?

Дата публікації:

Олександр МАЛИК,
адвокат, керуючий партнер Адвокатського бюро
«Малик і партнери»

LEX.НОТАРІУС

Робочий простір для нотаріусів та реєстраторів з усіма документами.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Прийняти спадщину мають право особи, на яких складено заповіт. Якщо заповіту немає, в дію вступає закон і спадкоємці успадковують майно відповідно до черги.

Існує п’ять черг спадкування за законом: 1 черга — діти, другий з подружжя та батьки; 2 черга — рідні брати та сестри, баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; 3 черга — рідні дядько та тітка спадкодавця; 4 черга — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років та утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї і 5 черга — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Правда, черговість спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором. Прийняти спадщину потрібно протягом шести місяців з дня її відкриття, зробити це можна звернувшись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. З чотирнадцятирічного віку особа самостійно може подати заяву на прийняття спадку. До 14 років заяву подають батьки (опікуни) малолітньої особи. Звернення за допомогою представника не допускається. Можливе відправлення заяви поштою, але в такому випадку вона повинна бути нотаріально посвідчена. Окрім заяви, вам необхідно мати свій паспорт, а також реєстраційний номер платника податків; свідоцтво про смерть спадкодавця, заповіт (за наявності); документ, який підтверджує родинні зв’язки (свідоцтво про народження, шлюб). Заяву про прийняття спадщини спадкоємець має право відкликати.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку він не заявив про відмову від неї. Особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві.

Спадкоємці за взаємною згодою можуть між собою укласти договір про поділ спадкового майна та самостійно визначити розмір часток. Поділ спадкового майна проводиться за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину. Договір про поділ спадкового майна дозволяє визначити між спадкоємцями, наприклад, до кого зі спадкоємців переходитиме житловий будинок та пай, а до кого — грошові вклади та земельна ділянка, що дозволить значно заощадити на оформленні прав, оскільки не потрібно оформляти частки на кожного спадкоємця. У разі недосягнення згоди, поділ провадиться в судовому порядку.

Захистити своє право можна в судовому порядку: визнати заповіт недійсним; визнати право власності на спадкове майно; визнати право на обов’язкову частку в спадщині; стягнути моральну шкоду, заподіяну спадкодавцеві; усунути від права на спадкування; стягнути зі спадкоємця майнову шкоду, заподіяну спадкодавцем; визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини; стягнути незадоволені вимоги кредитора спадкодавця зі спадкоємців; визначити частку в спільному сумісному майні; встановити факт проживання однією сім’єю / без реєстрації шлюбу; встановити факти, що мають юридичне значення; визнати спадкоємцем відповідної черги за законом; змінити черговість одержання права на спадкування; визнати заяву про відмову від прийняття спадщини; відшкодувати витрати на поховання / лікування спадкодавця тощо.

Нотаріус самостійно перевіряє всі отримані дані, при необхідності вимагає додаткові документи. Після закінчення 6 місяців нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину, яка є правовстановлюючим документом. Кожен спадкоємець окремо оплачує послуги нотаріуса (наприклад, за оформлення частки квартири, земельної ділянки).

При тому кожна спадкова справа певною мірою є індивідуальною.

Джерело: Адвокатське бюро «Малик і партнери»

Юридична практика

Дев’ять мільярдів із Миколаївського глиноземного: примха судді чи багатоходова комбінація?

Опубліковано

on

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Наприкінці травня суддя Заводського районного суду Миколаєва Ірина Боброва ухвалила рішення, яким задовольнила позов Громадської організації «Стоп Шлам» до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про стягнення 9, 2 мільярда гривень за моральну шкоду, заподіяну забрудненням навколишнього середовища кожному з 1 279 її асоційованих членів — по 7, 2 млн грн на брата. Звичайно, реальний власник зазначеного підприємства — російський олігарх Олег Дерипаска є персоною малосимпатичною, так й сам завод завдав своїми діями чимало прикрощів місцевій екології, проте фантастичність присудженої до стягнення суми змушує сумніватися в серйозності того, що сталося. 

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Що таке толінг?

Миколаївський глиноземний завод (далі — МГЗ) було збудовано в 1980 році для потреб алюмінієвої промисловості СРСР, а саме для переробки імпортованої з Африки бокситової сировини, оскільки радянські боксити були важкодоступні й гіршої якості. Отриману на виході більш збагачену сировину у вигляді оксиду алюмінію, або глинозему, везли переважно в Сибір, де були розташовані найбільші алюмінієві заводи. Оминаючи при цьому Запорізький алюмінієвий комбінат, який напередодні Другої світової війни був найбільшим не те що в СРСР, а й у Європі підприємством даної галузі, але станом на 1980-й рік перетворився на порівняно скромного гравця.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Після здобуття Україною незалежності МГЗ було приватизовано за стандартною схемою: спочатку віддали в оренду трудовому колективу, потім акціонували, порівну розподіливши акції між усіма працівниками, по тому директор заводу своїм «правильним» керівництвом сформував штучну кредиторську заборгованість підприємства, для погашення якої дрібні акціонери під загрозою лишитися без роботи врешті-решт продали свою долю власності, нібито, іноземному інвестору, за яким стирчали вуха того ж самого директора. Завершилося це тим, що всі акції відкритого акціонерного товариства «Миколаївський глиноземний завод» перейшов до рук Об’єднаної компанії «Руський алюміній» або РусАл, яка й реорганізувала його в товариство з обмеженою відповідальністю.

Протягом останніх двох десятиліть МГЗ працює за давальницькою схемою, яку ще називають іноземним словом толінг. Вона полягає в тому, що РусАл з належних їй шахт у Гвінеї везе боксити на належний їй же завод у Миколаєві, звідки вироблений на ньому глинозем везе, в свою чергу, на теж належні компанії алюмінієві заводи в Росії. При цьому сам МГЗ не купує сировину й не продає готову продукцію — він лише надає послуги з переробки матеріальних ресурсів, входячи, до речі, до першої двадцятки експортерів України. Йому пощастило набагато більше, аніж Запорізькому алюмінієвому комбінату, який теж придбала РусАл і який нині фактично знищено — як кажуть місцеві жителі, там навіть паркан розібрали на металобрухт.

Росіяни стверджують, що для цього були об’єктивні причини, оскільки при такій вартості електроенергії виробництво алюмінію в Запоріжжі було нерентабельним, натомість СБУ в 2015 році відкрила кримінальне провадження у зв’язку з навмисним знищенням українського підприємства в інтересах іноземних конкурентів. Цікаво, що ці події ніяк не зачепили Миколаївський глиноземний, хоча в нього, як і в Запорізького алюмінієвого та й, зрештою, самої РусАл, один і той же власник — особистий друг президента Росії Олег Дерипаска. Спецслужба навіть не стала ініціювати накладення арешту на МГЗ — з метою недопущення його знищення або в заставу відшкодування вже заподіяних збитків. Доречно буде нагадати, що у випадку з китайськими інвесторами заводу «Мотор Січ» українські чекісти діяли більш рішучо, хоча там з приводу диверсії з метою знищення підприємства були лише нічим не підтверджені припущення й ніким не доведені факти.

Коли проти Дерипаски було запроваджено персональні санкції — Україною в жовтні 2016-го, а США — у квітні 2018-го, Миколаївському глиноземному від цього теж не стало ні холодно, ні жарко. В принципі тодішнє керівництво України чудово розуміло, що вироблений з нашого глинозему алюміній використовується для потреб російського військово-промислового комплексу й підсилює країну-агресора, але воно розуміло й інше — припинення цієї схеми автоматично викреслить зі статистики півроти тисячі робочих місць на МГЗ, на кожному з яких тримається ще по три робочі місця суміжних галузей, підрядних підприємств й об’єктів малого й середнього бізнесу, де отоварюють свою зарплату ці півтори тисячі працівників. Справа в тому, що обладнання заводу налаштоване на виробництво глинозему лише борошнистого типу, який використовується тільки в Росії, в той час як в інших країнах на переробку йде глинозем піщаного типу, тож знайти іншого замовника, окрім РусАлу МГЗ фізично не зможе.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Скороспечений позивач

Таким чином, від 2014 року Миколаївський глиноземний жив за принципом «Війна війною, а бізнес бізнесом», однак позаминулої весни і в нього теж почалися проблеми. Першим дзвіночком було те, що в травні 2020 р. Чорноморська митниця несподівано не дала дозволу на розвантаження десяти кораблів, завантажених бокситами. А в листопаді того ж року ГО «Стоп шлам» звернулася до суду з указаним вище позовом. Варто зазначити, що дана громадська організація була створена за 11 місяців до того і, як стверджують її опоненти, спеціально під цей позов. Вона доволі швидко мобілізувала до своїх лав 1 279 асоційованих членів. Вже під час розгляду справи сторона відповідача замовила товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ» проведення журналістського розслідування, в якому люди, занесені до реєстру членів ГО «Стоп шлам» розповідали, що нічого про неї не знають, однак суддя Ірина Боброва не взяла до уваги його результати, оскільки переглянуті відеоматеріали не давали можливості встановити, яких саме осіб опитували журналісти та за якими адресами.

Попри те порушена в позові проблема була доволі актуальною для мешканців Миколаєва. МГЗ щороку завозив морським транспортом близько чотирьох мільйонів тонн бокситів, з яких вироблялося від півтора до двох мільйонів тонн глинозему, а решта (теж від півтора до двох мільйонів тонн) йшла у відходи під назвою червоний шлам, які зберігалися в двох належних заводу шламосховищах. За даними управління екології Миколаївської облдержадміністрації станом на 1.01.2019 р. їх там накопичилося 43 мільйони тонн. Ще було б нічого, якби вони там лежали й нікого не зачіпали, але під час сильного вітру з цих сховищ здіймався червони пил, який покривав доволі велику частину прилеглої території. Особливо сильне запилення сталося в лютому-березні 2011 року — тоді прокуратура навіть порушила кримінальну справу за статтями 239 і 367 ККУ (Забруднення або псування земель і службова недбалість) Державна екологічна інспекція оштрафувала завод на 51 тисячу гривень. Попри це щось подібне, хоча в набагато менших масштабах, повторилося у 2012 та 2019 роках, тож сам факт звернення до суду з таким позовом був цілком логічним.

Чотири питання для суду

Розглядаючи дану справу, суд мав з’ясувати чотири питання, на важливості яких особливо наполягали адвокати відповідача: перше — чи мала право громадська організація ініціювати таку от судово-цивільну справу, друге — чи були в діях МГЗ порушення закону під час поводження з відходами, третє — чи завдали його дії кому-небудь шкоди, й, нарешті, найцікавіше, четверте — в якій грошовій сумі обчислюється компенсація завданої шкоди.

З першим із них розібралися швидко: в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» є стаття 21 — «Повноваження громадських організацій у галузі охорони навколишнього природного середовища», в пункті «ж» якого написано, що вони мають право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров’ю громадян і майну громадських організацій.

Друге питання було набагато складнішим. Відповідно до толінгової схеми, завезені боксити та продукти її переробки у вигляді глинозему та червоного шламу не були власністю заводу — як перший, так і другий належали компанії-замовнику, проте якщо глинозем вивозився нею одразу, то шлам, відповідно до умов укладеного контракту, на невизначений термін передавався на зберігання переробнику з відповідною оплатою послуг зберігання. Проаналізувавши положення статті 159 Митного кодексу, суддя Ірина Боброва зробила висновок, що ці відходи перебувають на митній території України в режимі транскордонного перевезення товарів. Такий юридичний статус червоного шламу цілком узгоджувався з вимогами Закону «Про відходи», положення статті 34-1 якого забороняють ввезення в Україну будь-яких відходів з метою їх зберігання, за винятком транзитного перевезення.

Отже, теоретично зберігати цей червоний шлам було можна, аби лишень малося офіційне підтвердження, що тимчасово, а скільки саме — чи десять років, чи сто — то вже діло десяте. Але подорож нетрями нормативно-правових актів ще не завершена. Справа в тому, що існує таке собі Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. № 1120. Для нашої ситуації цікаві два його моменти. Перший — те, що залишки бокситів, вони ж червоні шлами, віднесене до Зеленого переліку й підпадають під дію зазначеного Положення. Другий — ввезення в Україну цих відходів або товарів, після переробки яких на території України можуть утворитися дані відходи, можливо лише після дозволу відповідного компетентного державного органу, яким є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Проте ні відповідач не звертався до нього з таким проханням, ні воно не давало йому такого дозволу, а отже, дії Миколаївського глиноземного заводу зі зберігання відходів були незаконними.

На третьому питанні — щодо факту завдання шкоди мешканцям — докладно зупинятися не варто, з огляду його очевидності, а от висновки з приводу визначення суми відшкодування в даній ситуації здаються найбільш сумнівними. Разом із позовною заявою ГО «Стоп шлам» подала суду два складених на її замовлення висновки: один від 4.06.20120 р. — за підсумками дослідження Асоціації психологів України, другий — від 15.10.2020 р. — вийшов з-під пера комісійної судово-психологічної експертизи Київського науково-дослідного інститут судових експертиз Міністерства юстиції України. В останньому якраз і було написано, що вчинене заводом забруднення навколишнього середовища завдало кожному з членів громадської організації страждання, які оцінюються в розмірі 1 440 мінімальних заробітних зарплат на момент розгляду справи. Тобто 7,2 млн грн, які прийняла за основу своїх розрахунків суддя Ірина Боброва. Об’єктивність даної експертизи під великим питанням, про ще слушно було заявлено адвокатами МГЗ, але з цим нехай розбирається Миколаївський апеляційний суд, в якому завод збирається оскаржити рішення суду першої інстанції.

А там позивач може зустріти далеко не такий теплий прийом, який він зустрів в особі судді Ірини Бобрової. Про це можна судити з того, що постановою Миколаївського АС від 22.01.2021 р. було скасовано ухвалу зазначеної судді від 23.11.2020 р., якою в забезпечення позову було накладено арешт на все рухоме майно та майнові права МГЗ в межах 9,2 млрд гривень.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Запити слідчих про надання документів. Чи варто відповідати?

Опубліковано

on

Дмитро НИКИФОРОВ,
адвокат, партнер ЮФ «Bargen»

Останнім часом бізнес отримує більше запитів від правоохоронців, ніж зазвичай. Як на них реагувати? 

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Під час розслідування у кримінальних провадженнях щодо економічних злочинів та злочинів проти власності слідчі люблять надсилати на підприємства запити, в яких просять надати копії чи оригінали різних документів. Буває, коли така інформація дійсно потрібна для проведення розслідування, але значно частіше слідчим просто потрібно «потрусити» бізнес. Сьогодні, коли прийнято закон про створення Бюро економічної безпеки, правоохоронці ведуть себе дуже активно й намагаються провести більше обшуків, допитів, направити більше запитів про надання документів. Адже цілком можливо, що слідчим поліції, СБУ та податкової лишилося працювати півроку, може, трохи більше.

Саме тому зараз бізнес отримує більше запитів від правоохоронців, ніж зазвичай, тож потрібно розібратися, як на них реагувати.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Наприклад, у запитах слідчі просять установчі документи юрособи, а ще надіслати кілька томів документів, щоб підтвердити взаємовідносини з певними компаніями (договори, видаткові накладні, рахунки тощо). Чи надавати документи? Як обрати правильне рішення, щоб не наражати бізнес на небезпеку?

Спершу потрібно розібратися, чи обов’язкові такі запити до виконання. Слідчий представляє сторону обвинувачення й має право збирати докази.

В запитах слідчі завжди посилаються на статтю 93 Кримінального процесуального кодексу України, в якій ідеться про можливість витребування та отримання документів від підприємств, установ та організацій. Але слідчі ігнорують те, що Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює порядок отримання доказів, і таку інформацію вони можуть отримати лише після дозволу суду на доступ до запитуваних документів (див. Глава 15 КПК «Тимчасовий доступ до речей і документів»). Чи відомо це слідчим? Звичайно, вони в курсі. То чому вони направляють такі запити? Слідчі знають, що багато компаній не будуть вдаватися в деталі і направлять усю запитувану інформацію, щоб не наражати себе на ризики й не «сваритися зі слідаками». І не важливо, що надану інформацію пізніше точно використають для чергової порції викликів на допити керівників компанії та її контрагентів. А тому одразу надати документи на запит – значить нашкодити собі і здатися без бою. Як краще зробити, якщо вам надійшов запит слідчого? Найкраще підготувати відповідь про те, що компанія надає будь-які документи тільки на виконання рішення суду. Таку відповідь не можна розцінювати як відмову у наданні документів, адже йдеться лише про виконання процедури, встановленої законом. Також у відповіді слідчому можна зазначити, що запитувана інформація відноситься до комерційної таємниці. У цьому випадку слідчий не має права вимагати такі документи і направляти запит без судового рішення.

Але попередньо рекомендую затвердити положення про конфіденційну інформацію та комерційну таємницю на підприємстві й віднести до неї всю запитувану інформацію. Така відповідь змусить слідчого звертатися в суд. І йому потрібно буде обґрунтувати, для чого йому документи, які містять комерційну таємницю, чому саме за певний період, що він збирається підтвердити ними, чому він вважає, що документи знаходяться на підприємстві. А це додаткові витрати зусиль і часу.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

У будь-якому випадку, якщо суд надасть дозвіл на отримання документів, підприємство вже з судового рішення матиме змогу отримати більше цінної інформації, знати суть справи, розуміти ризики для себе в разі ненадання документів.

А ще таке судове рішення можна оскаржити в разі, якщо суд дав дозвіл вилучити оригінали документів, надання яких перешкоджає господарській діяльності. Тобто в разі відмови надати документи на запит слідчого з’являються додаткові варіанти й можна планувати свій захист. Про наших клієнтів після таких відповідей слідчі часто забували і з рішеннями суду про дозвіл на отримання документів не приходили. Тому навіть проста відповідь-роз’яснення на запит може стримати від намагань отримати інформацію в не передбачений законом спосіб.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Які виправлення допускаються в борговій розписці?

Опубліковано

on

Владислав ШТИКА,
юрист, помічник адвоката

Боргова розписка — доказ укладення договору позики, відтак вона завжди залишалася об’єктом підроблення. 

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Істотні виправлення

Суди критично ставляться до виправлень у сумі позики, дати укладення та строку повернення коштів, оскільки такі виправлення суттєво змінюють зміст розписки. Суттєвість зміни — головна підстава для неприйняття розписки як доказу. Виправлення суми позики — суттєва зміна, яка впливає на розгляд справи (рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 01.04.2021 р., справа № 713/2627/20; ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28.10.2009 р., справа № 2-Н-243/09; ВССУ від 17.09.2014 р., справа № 6-22644св14.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Інколи виправлена розписка береться до уваги, проте враховується нижча сума при відсутності застереження про виправлення (постанова Харківського апеляційного суду від 08.04.2021 р., справа № 638/18538/16-ц). Виправлення валюти відчайдушний крок, який вважається істотним порушенням (рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.01.2018 р., справа № 146/1326/17).

Спотворення змісту для надання розписці форми боргової — суттєва зміна: «В розписці … зроблено виправлення, а саме: «за 2017 год» вправлено на «до 2017 год», літера «з» виправлена на літеру «д», … . Текст розписки виглядав наступним чином: «ОСОБА_5, ОСОБА_6, занял у ОСОБА_7 4000 (четыре тысячи) долларов в счет оплаты за аренду земли за 2017 год», однак після виправлення розписка мала такий вигляд: «ОСОБА_8, занял у ОСОБА_7 4000 (четыре тысячи долларов в счет оплаты за аренду земли до 2017 год».

У цій справі існували орендні правовідносини, які позивач спробував перетворити на боргові (рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26.02.2020 р., справа № 636/3770/19). При істотних виправленнях у борговій розписці має міститися застереження про виправлення (постанови Верховного Суду від 22.11.2018 р., справа № 724/124/17; Харківського апеляційного суду від 08.04.2021, справа № 638/18538/16-ц; рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.03.2018 р., справа № 221/4407/16- ц; Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.07.2014 р., справа № 442/1798/14-ц; Снятинський районний суд Івано-Франківської області від 12.06.2012, справа № 914/1080/2012 р.; Овруцького районного суду Житомирської області від 16.11.2010, справа № 2-5012/10; ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28.10.2009 р., справа № 2-Н-243/09; Апеляційного суду Миколаївської області від 29.06.2016 р., справа № 471/331/16-ц).

Малозначні виправлення

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Разом із тим, несуттєві зміни в розписці допустимі.

Водночас саме по собі виправлення не дає підстав вважати боргову розписку недійсною та не звільняє позичальника від взятих на себе зобов’язань (рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10.01.2020 р., справа № 328/810/19; Апеляційного суду міста Севастополя від 09.02.2012 р., справа № 2-77/2/2011; Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2015 р., справа № 703/1008/15-ц; Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2015 р., справа № 333/759/15-ц; постанова Запорізького апеляційного суду від 29.04.2020 р., справа № 328/810/19). Виправлення не впливає на належність розписки як письмового доказу на підтвердження факту укладення договору позики (ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 10.12.2014 р., справа № 713/2- 1621/14). Разом із тим допускається й виправлення даних кредитора, оскільки не впливає на укладення договору позики (ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 р., справа № 320/13323/13).

Ніким не обумовлене виправлення в першій цифрі дати складання розписки (порядковий номер числа місяця) не має суттєвого значення й не спотворює зміст цього документа, при доведеності факту отримання коштів (постанова Кропивницького апеляційного суду від 22.02.2019 р., справа № 385/706/18).

Застережені боржником та кредитором виправлення в борговій розписці щодо місяця отримання коштів сам по собі не може бути підставою для оспорювання договору позики (постанова Апеляційного суду Тернопільської області від 21.02.2013, справа №1915/14255/2012).

Недопустимість будь-яких виправлень

У постанові від 01.04.2020 р. по справі № 757/43285/16-ц, ЄДРСР: 88739452 Верховний Суд підтримав висновок апеляційного суду, який вважав за можливе прийняти як докази лише розписки, які не містили будь-яких виправлень. Які виправлення містилися в самих розписках у цій справі — невідомо.

Дії при помилці

Письмове застереження в розписці про виправлення, яке засвідчується підписом позичальника, або знищення розписки — єдині дії при будь-якій помилці в борговій розписці. Розписку знищує позичальник, оскільки в майбутньому розписка може стати підставою для стягнення боргу. Так, Київський районний суд м. Харкова 08.02.2021 р. по справі № 953/10208/20 стягнув заборгованість за двома ідентичними розписками, одна з яких має виправлення: «… на руках у позивача залишилось дві розписки за однією датою, однією сумою позики та повністю ідентичним текстом.

Відповідач та представник відповідача позов визнали частково, посилаючись на отримання лише 3 000 доларів США. Також відверто вказав, що підписи в обох розписках поставлені ним власноручно, проте оскільки в першій розписці були виправлення, він написав другу розписку. Обидві ці розписки залишилися у позивача.

І суд постановив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача загалом 6000 доларів США.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram