Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Юридична практика

Сподівайся на краще, розраховуй на гірше: як вести себе в разі ДТП за кордоном?

Опубліковано

on

Сподівайся на краще, розраховуй на гірше: цей афоризм відмінно описує життєву позицію розумного і завбачливого мандрівника. Усі ми сподіваємося, що наші поїздки будуть безпечними, проходити без інцидентів на дорогах, але кожен відповідальний автомобіліст повинен бути готовий правильно й відповідально повестися, якщо ДТП все-таки відбудеться. Саме грамотна поведінка всіх учасників допомагає мінімізувати наслідки ДТП, максимально швидко отримати компенсацію постраждалим.

Не всі українські автовласники знають абсолютно точно, як оформити документи на отримання страхового відшкодування, якщо навіть ДТП сталося в Україні, в тому числі використовуючи європротокол. А як же бути тим водіям, хто їздить у справах або подорожує на автомобілі за кордон? На гарячу лінію МТСБУ надходить чимало запитань про те, як вести себе в разі ДТП за кордоном. Тож ми спробуємо дати на них відповіді.

Найперше й головне — у вас має бути страховий захист, тобто міжнародний страховий сертифікат «Зелена карта» української страхової компанії, яка є повноправним членом МТСБУ, а значить, має право укладати договори міжнародного страхування. Цей сертифікат повинен діяти на території тієї країни або країн, які ви плануєте відвідати на автомобілі на весь період поїздки.

Нагадаю, що з лютого цього року на всіх пунктах перетину кордону ведеться автоматизована перевірка наявності та дійсності сертифіката «Зелена картка», так що виїхати за кордон без страхового сертифіката зараз просто неможливо. Важливо розуміти, що поліс ОСАГО захищає фінансові інтереси не лише винуватця ДТП, а й автовласника. Відсутність «Зеленої карти» або ознаки того, що страховий сертифікат фальшивий або фальсифікований, призводить до дуже неприємних наслідків. Якщо такого водія за кордоном зупиняє місцева поліція, перевіряє поліс і виявляє, що він фальшивий/фальсифікований, із вичерпаним терміном дії тощо, то такого водія чекає чималий штраф, автомобіль же, швидше за все, відправиться на штрафмайданчик. У певних випадках можливий навіть сценарій, коли водій буде затриманий і відправлений до в’язниці до з’ясування всіх обставин справи.

Ключове, що потрібно знати українському автовласникові на випадок потрапляння в ДТП за кордоном: згідно з принципами роботи міжнародної системи «Зелена карта» врегульовуються страхові випадки й робляться виплати згідно з нормами законодавства тієї країни, в якій сталося ДТП, тобто якщо аварія трапилася в Польщі — буде урегульовуватися згідно з польським законодавством, в Німеччині — за німецьким тощо.

Алгоритм дій у разі ДТП за кордоном наступний.

1. Викличте поліцію або заповніть європротокол. Ви можете використовувати український бланк європротоколу (можна взяти в поїздку бланк європротоколу, який виданий разом з внутрішнім полісом ОСЦПВ, або при укладанні договору страхування «Зелена карта» попросити бланк у страховика). Однак навіть якщо ви заповнюєте бланк європротоколу іноземної компанії, то треба пам’ятати, що бланки повністю ідентичні за структурою й текстом, тому вони або інтуїтивно зрозумілі, або можна подивитися зразок українського бланка, наприклад, на сайті бюро і, звіряючись з ним, визначити, де які дані треба заповнити.

Заповнюйте бланки власноруч тією мовою, якою ви володієте. Не підписуйте документи, зміст яких ви не розумієте. Тому не зайвим буде підготуватися до поїздки, встановивши на смартфон, планшет або інший гаджет програми, які допомагають з перекладом текстів. Також, як і в разі ДТП в Україні, бажано зробити фотографії з місця події і пошкоджень автомобіля, за можливості позначити GPS-координати місця ДТП, взяти контакти свідків, тобто документально зафіксувати всі деталі страхової події.

2. Дати іншим учасникам ДТП дані свого страхового сертифіката «Зелена картка», надати його копію або дати можливість скопіювати, сфотографувати страховий сертифікат. Оригінал страхового сертифіката завжди залишається у вас.

3. Не забудьте отримати копію документів, якими оформляється ДТП (європротокол, довідка поліції тощо).

Якщо ви стали винуватцем ДТП — після оформлення документів, виплата потерпілому здійснюватиметься відповідно до умов системи «Зелена карта». Тобто виплату потерпілому зробить національне бюро «Зелена карта» винуватця, а потім будуть проведені взаєморозрахунки з МТСБУ. В такому випадку фактично завдання автовласника зводиться до правильної фіксації обставин ДТП і заповнення документів.

Ще раз хочу звернути увагу на важливий момент: компенсація збитку потерпілому буде зроблена в будь-якому випадку — є у винуватця діючий страховий сертифікат «Зелена карта», чи ні. Але якщо в українського автовласника, який потрапив у ДТП за кордоном, немає «Зеленої карти», то згідно з нормами закону «Про ОСАЦВ» (п. 42 ст. 40), МТСБУ пред’явить регресний позов винуватцю. Щорічно бюро стягує регреси на десятки мільйонів гривень, так що безвідповідальному водію уникнути фінансової відповідальності не вдасться.

Якщо український водій виявився потерпілим, а у винуватця ДТП є поліс ОСАГО місцевої СК, то для отримання виплати треба буде звернутися в ту страхову компанію, де застрахована відповідальність винуватця ДТП. Так, це створює певні складності, якщо офіс компанії знаходиться, наприклад, в іншому місті, але в багатьох європейських страховиків передбачена можливість відправки документів і заяви на виплату в електронному вигляді або звичайною поштою. Інформація про це розміщена на сайті страховика.

Якщо у винуватця ДТП немає поліса ОСАЦВ (таке буває і за кордоном, де проникнення страхування ОСАЦВ досить широке, але не у всіх країнах досягає 100%), то за компенсацією збитків треба звернутися в місцеве бюро «Зелена карта» або до розпорядника гарантійних фондів у тій країні, де сталося ДТП.

Не можу не нагадати, що для подорожі за кордон, крім сертифікату «Зелена карта», в кожного повинен бути поліс страхування медичних витрат виїжджаючих за кордон, а наявність поліса КАСКО спростить і прискорить отримання страхової виплати, якщо ви є постраждалим у ДТП. Перевірте перед поїздкою, чи є у вашого поліса КАСКО покриття для інших країн, крім України, або слід «докупити» таку опцію.

Найголовніша рекомендація й побажання: будьте відповідальні та уважні на дорогах, контролюйте технічний стан автомобіля і своє самопочуття, поважайте всіх учасників дорожнього руху, й нехай з вами ніколи не трапляються ДТП.

Володимир ШЕВЧЕНКО,
генеральний директор
Моторного (транспортного)
страхового бюро України

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Позовом по ямах, або Як виграти суд у дорожніх служб?

Опубліковано

on

Тисячі водіїв зазнають матеріальних та моральних збитків через поганий стан доріг. Як боротися з халатністю шляховиків і як виграти справу в суді?

Як свідчить статистика, перемогою водіїв завершується близько 70% судових історій про стягнення з дорожніх служб компенсації за ДТП через погані дороги. Це показує аналіз практики українських судів протягом останніх чотирьох місяців.

Так, 41-річна киянка проїжджала село Радулин на Житомирщині, коли колесо автомобіля потрапило у вибоїну і жінка втратила керування. Авто з’їхало у кювет, зіткнулося з деревом та перевернулося. Водій відбулася забоєм суглоба, проте її матері, яка сиділа поруч, пощастило менше: перелом лівої лопатки, струс головного мозку та розрив правої легені. Невдовзі суд підтвердив, що аварія трапилась не з вини водія. До адміністративної відповідальності притягнули начальника філії Новоград-Волинської дільниці «Житомирського облавтодору» за те, що «не вжив заходів щодо ліквідації вибоїни, в результаті наявності якої сталася ДТП».

Опісля постраждала подала до суду на балансоутримувача дороги, аби стягнути кошти за завдані матеріальну та моральну шкоди. Їй вдалося відстояти свої вимоги сповна в суді першої інстанції та частково — в апеляції.

Це не єдиний випадок, коли водії успішно відстоювали свої права в судах після подібних інцидентів на дорогах. Які справи вигравали постраждалі, на яку компенсацію вони можуть розраховувати, як боротися з халатністю «дорожніх» чиновників і що треба робити, або виграти справу?

Зазначимо, що описаний вище випадок — не унікальний. Мовою статистики такий вид ДТП називається «наїздом на перешкоду з подальшим перекиданням» і є класичним прикладом того, як пошкоджене дорожнє полотно може призвести до аварії. До цієї категорії дорожньо-транспортних пригод відносять аварії через потрапляння у вибоїну, наїзд на пошкоджену кришку люка або на люк без покриття, наїзд на дерево, якщо воно впало на дорогу, зіткнення з обірваною електромережею. За останні два роки, за підрахунками патрульних, трапилося 5 038 таких ДТП з постраждалими.

Хоча те, скільки дорожніх пригод спровоковано дефектами покриття доріг, точно не відомо. По-перше, нерідко зв’язок між погано залатаними ямами та аварійним зіткненням вдається довести лише за підсумками багаторічного розгляду справи в судах. По-друге, далеко не всі водії, які «влетіли» в яму і при цьому загубили колесо та набили ґулю, викликають патрульних, адже цей процес довгий і виснажливий.

За фактом ДТП викликані працівники патрульної поліції повинні оглянути місце події, взяти пояснення у водія та свідків, скласти детальну схему ДТП та протокол на ймовірного винуватця аварії. Якщо в результаті транспортної пригоди постраждали люди, патрульна поліція залучає слідчо-оперативну групу, якій вона надає допомогу із збереження доказів, отримання пояснень, виклику швидкої, а слідчий із ДТП складає протокол, після чого або скеровує матеріали до поліції (при легких ушкодженнях постраждалих), або залишає їх у себе для подальшого аналізу (при середніх та значних ушкодженнях).

У підсумку матеріали потрапляють до суду — причина аварії та відповідальна за неї особа з’ясовуються лише в судовому порядку. Після притягнення винуватця до адміністративної або кримінальної відповідальності може йтися про судовий процес щодо стягнення компенсації з обвинуваченого органу або його керівника. Як правило, компенсацію стягують з балансоутримувача дороги. Це може бути будь-яка організація, до функцій якої належать ремонт та утримання дороги, де трапилася ДТП — облавтодор, комунальне або приватне підприємство.

Огляд судової практики у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій протягом першої третини 2019 року свідчить, що 70% потерпілих у ДТП через незадовільний стан доріг відсуджують кошти за завдану матеріальну шкоду, а в деяких випадках — і за моральну. Йдеться про аналіз 58 судових рішень, 48 з яких стосуються позовів про стягнення компенсації за ДТП, ще 10 — про притягнення винних до відповідальності. В 55 випадках суди встановили першопричини аварій. Ними стали вибоїни — 60% справ, пошкоджені кришки люків — 13%, ожеледиця — 13%, падіння дерева або обрив мережі — 9%, відсутність дорожнього знака — 5%.

При тому лише чотири справи про стягнення компенсації з числа розглянутих дійшли до касації та були проаналізовані Верховним Судом. Ці справи в кожному випадку ухвалені на користь потерпілих. Водночас, касація задовольнила їх частково.

Так, справа за позовом про стягнення 54 тисяч грн матеріальної і 10 тисяч грн моральної шкоди завершилася рішенням про відшкодування 18 тисяч гривень та 1 тисячу відповідно. Вимога про компенсацію 259 тис. грн матеріальних та 15 тис. грн моральних збитків вилилася в рішення про стягнення з винуватців ДТП повної суми матеріальної шкоди та 1 тис. грн — моральної шкоди.

Загалом із початком 2019 року суди не задовольнили повністю лише чотири позови. Вони становлять особливий інтерес, позаяк включають майже повний перелік типових помилок у доведенні таких скарг.

Як не припуститися помилок?

Візьмемо конкретний приклад: 62-річний водій із смт Велика Олександрівка Херсонської області щоденно кілька разів проїжджав місцевою вулицею Свободи, яка славиться своєю ямковістю. Рік тому невдалий лівий поворот з потраплянням у вибоїну завершився для його автомобіля пробитою передньою правою шиною, деформованим диском, пошкодженими стійками амортизатора і навіть тріснутим лобовим склом.

Чоловік заявив позовні вимоги до Великоолександрівської селищної ради — 12 тисяч майнової і 10 тисяч гривень моральної шкоди. Дану справу невдовзі розгляне апеляційний суд, а наразі є висновки суду першої інстанції і вони не на користь позивача. По-перше, суду забракло доказів, що саме Великоолександрівська селищна рада є балансоутримувачем дороги, де трапилася ДТП. По-друге, суд не побачив доказів обставин самої пригоди, не отримав від позивача ні довідки з поліції про ДТП, ні доказів поганої якості дороги, ні деталей аварії, зафіксованих у протоколі та схемі аварії. При цьому старший інспектор Великоолександрівського відділу поліції фотографував місце ДТП й оглядав транспортний засіб. Усі ці документи були використані у справі про притягнення до відповідальності винуватців. Далі «фото були скинуті на службовий комп’ютер, але з технічних причин були знищені».

По-третє, суд не отримав експертної оцінки збитку автомобіля, тож позивач не міг підтвердити адекватність заявленої суми матеріальної компенсації.

По-четверте, суд звернув увагу, що в постанові про притягнення до відповідальності місцевого техніка з благоустрою не були відображені висновки щодо причин виникнення ДТП. Отже, немає доказів того, що саме незадовільний стан дороги з вини техніка призвів до дорожньої пригоди.

Інший негативний приклад. Водій з Добропілля на Донеччині прийшла до суду з позовом проти Донецького облавтодору про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої їй під час ДТП на автошляху Знам’янка — Луганськ — Ізварине восени 2017 року. За її свідченнями, аварія трапилася через нерівне покриття дороги та насип гранітного щебеню, який довелося об’їжджати. Як наслідок, автомобіль вилетів за межі проїзної частини та перевернувся. Сімдесят вісім тисяч грн на ремонт та 15 тисяч моральної компенсації — жодну з цих вимог суд першої інстанції не підтримав.

В основу такого рішення лягли кілька обставин. По-перше, позивачка не надала доказів притягнення службових осіб Донецького облавтодору до відповідальності за наслідками розслідування обставин ДТП.

По-друге, вона не довела, що внаслідок цієї пригоди отримала тілесні ушкодження. Жінка не пройшла повне медичне обстеження одразу після аварії, а медичні довідки на підтвердження «моральних страждань» склала через півроку після інциденту. По-третє, так само пізно відбулося дослідження стану авто. Позивачка підписала заяву на його проведення через півроку. «Немає доказів, що автомобіль у березні 2018 року перебував у тому ж стані, що і внаслідок ДТП», — констатував суд. Позивачка також не довела, що шкода спричинена саме працівниками дорожньої служби.

Останні ж надали журнали періодичного огляду за 2017 рік, де зазначено: «Виявлені недоліки дороги, що мали місце до та після ДТП, усунені працівниками».

Які ще моменти можуть бути підставами для відмови в задоволенні позову?

Серед них — неналежним чином оформлена схема наслідків ДТП, відсутність звіту про оцінку майнової шкоди, запізніле складення протоколу про адміністративне правопорушення, неправильне встановлення відповідача у справі.

Про моральну шкоду

Якщо з доведенням розміру матеріальної шкоди ситуація більшменш зрозуміла, адже свідченнями слугують акт експертизи та кошторис ремонтних робіт, то з доведенням розміру моральної шкоди все набагато складніше.

Рішення в частині стягнення моральної шкоди судді ухвалюють, «виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості». Тож не дивно, що вони здебільшого не доходять згоди з позивачами.

Так, із 27 справ за позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди комплексно жодна не завершилася задоволенням позовних вимог у повному обсязі. Суди частково задовольнили 23 позови, щоразу або викидаючи з позову частину про стягнення за «моральне страждання», або суттєво урізаючи затребувану суму. Вирішуючи питання моральної компенсації, судді шукають поєднання чотирьох умов: підтвердження моральної шкоди, протиправні дії чи бездіяльність, зв’язок між шкодою та протиправною дією, а також вина того, хто заподіяв шкоду.

У судових справах з початку 2019 року на користь позивачів-водіїв спрацьовували такі аргументи щодо завдання моральної шкоди, як душевні та фізичні страждання в результаті тривалого оформлення обставин ДТП на сильному морозі, ускладнення життя через дорожньо-транспортну пригоду, нераціональне витрачання часу, необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, порушення усталеного ритму життя.

Загалом, справи про відшкодування і притягнення до відповідальності винних у ДТП через погані дороги вимагають невеликого обсягу матеріалів, але вивчаються детально. Позбавити позивача шансів на виграш може відсутність лише одного підпису.

Підготувала
Юлія КОСТЮК

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Податкова знижка на освіту дитини: як отримати і на кого оформити?

Опубліковано

on

Вадим ГУЦУЛ, начальник Головного територіального
управління юстиції у Кіровоградській області

Не шкодуєте коштів на розвиток своєї дитини й постійно інвестуєте в її освіту? А чи знали ви про те, що можете повернути собі частину грошей, скориставшись так званою податковою знижкою? Щоправда, це не стосується українців, які займаються підприємницькою діяльністю.

Ще рік тому отримати соціальну пільгу на навчання могли лише студенти-контрактники вищих навчальних закладів або ж їх батьки. Та після внесення змін до Податкового кодексу України, ініційованих Мін’юстом у рамках проекту #ЧужихДітейНеБуває, цільова аудиторія значно розширилася. Тепер цим правом можуть скористатися й ті, хто сплачує кошти за своїх дітей у закладах дошкільної або позашкільної освіти. Йдеться про дитячі садки, спортивні та музичні школи.

Важливо, що повернути гроші можна й за додаткові заняття. Єдиний момент: приватні заклади, до яких ваша дитина ходить на гуртки, повинні мати відповідну акредитацію від Міносвіти.

Як отримати податкову знижку?

Щоб повернути собі гроші, потрібно буде зібрати пакет документів, до якого входять: копія паспорта; копія ідентифікаційного номеру; копія про доходи за формою № 3; копія договору із закладом освіти; копія квитанцій (чеків, платіжних доручень) про оплату навчання; оригінали документів, що підтверджують ступінь споріднення (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб); податкова декларацію про майновий стан і доходи; заява, у якій зазначено реквізити рахунку для перерахування відшкодування.

Пакет документів готовий? Тепер залишилось не так багато. Потрібно лише звернутися до відділення фіскальної служби за місцем проживання. Кошти повернуться впродовж 60 днів із моменту подачі всіх необхідних документів.

На кого вигідніше оформлювати таку знижку?

Оформленням податкової знижки краще займатися тому, хто офіційно працює й отримує найбільшу зарплату. Це логічно, оскільки розмір соціальної пільги безпосередньо залежить від суми сплачених податків, але разом із цим не може перевищувати 18% від них.

Особливості розрахунку поясню на прикладі. Припустимо, що офіційна зарплата в чоловіка склала 200 тисяч гривень за рік. Із цієї суми установа, в якій він працює, утримала з нього податок на доходи фізичних осіб у розмірі 36 тисяч гривень. А за навчання своєї доньки він сплатив 40 тисяч гривень.

Отже, формула розрахунку така: 200 000 — 36 000 = 164 000. Із отриманої суми слід відняти податок на доходи фізичних осіб, тобто 164 000 × 18% = 29 520. 36 000 — 29 520 = 6 480. Це й буде та сама сума, на яку можна розраховувати під час оформлення пільги на навчання.

Важливо. Повернути кошти вдасться лише за здобуття освіти у вітчизняних закладах. При цьому обов’язково слідкуйте за тим, щоб у квитанції про сплату за навчання були вказані дані саме тієї особи, яка укладала договір із закладом освіти й буде отримувати податкову пільгу. Якщо ж ваша дитина здобуває освіту за кордоном, доведеться розраховувати на власні сили. Це також стосується і тих студентів, які вступили на військові кафедри.

У кожного розмір податкової пільги, на яку він претендує, буде різнитися. Однак, незалежно від суми, не варто ігнорувати свої права. Звичайно, щоб зібрати всі документи, доведеться витратити трохи часу.

На заході ця процедура доведена до автоматизму. Наприклад, у Канаді всі працівники отримують звіти з інформацією про зароблені кошти на власні електронні пошти, а в їх податкових деклараціях навіть зазначена спеціальна графа під назвою «спортивні й художні заняття».

В нашій країні поки що реалізація права на податкову пільгу буде тривалішою, але найважливіше, що така перспектива існує, а тому нею обов’язково слід скористатися.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Як захистити себе, коли поліція тебе не захищає?

Опубліковано

on

Ніка МІЛЬШИНА, юрист

Жодна людина не знає, що на неї чекає в майбутньому. Ось так і київська патрульна, що мешкає в смт Бородянка, не чекала, що серед білого дня колишній чоловік вискочить зі своєї автівки та вдарить її по обличчю. Насильство в сім’ї та його наслідки. Як поліція має захищати громадян, коли себе захистити не в змозі?

Теорія та практика

Тема насильства в сім’ї дуже активно обговорюється в суспільстві. Навіть випуск освітньої програми від 10.04.2019 р. «Pro право з Оленою Сукмановою» був присвячений юридичним аспектам домашнього насилля. Проте на практиці все виявляється не так гарно й ново, як на папері. Будь-який загальнодоступний ресурс у мережі Інтернет про допомогу і захист, спираючись на законодавство, направить вас до однієї з нижчеперерахованих організацій:

  1.  до дільничного інспектора поліції;
  2.  до кримінальної поліції у справах дітей;
  3.  до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  4. до управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;
  5. до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

Тобто ця інформація загальновідома і доступна широкому колу громадян, кожному, хто має доступ до глобальної мережі Інтернет. Звісно, за необхідності можна завжди викликати службу 102, якщо ситуація вийшла з-під контролю. Проте надії на допомогу виявляються іноді марними. Звичайно, інспектору патрульної поліції в місті Києві відомо, що в таких випадках необхідно звернутися до Управління поліції або відділку поліції за місцем скоєння або набрати 102. Що ж із цього вийшло?

1. За номером 102 ніхто так і не відповів, номер телефона Бородянського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУНП у Київській області довелося дізнаватися через чергову частину міста Києва. Міський номер стаціонарного телефона, який з мобільного безкоштовним бути не може.

2. Після довгого ланцюга телефонних дзвінків довелося йти до місцевого відділку для написання заяви.

3. Як буває досить часто у таких установах, черговий довго шукав підстави не приймати заяву: «наче ж і не так вдарив», «ви ж швидку не викликали», «цим все рівно ніхто займатися не буде». Дівчина була наполеглива і зрештою вмовила чергового відібрати в неї заяву.

4. З цього місця почався етап умовлянь, що тілесних ушкоджень немає, бо «ви швидку не викликали». Тому в протоколі опитування в графі «Тілесні ушкодження» значилося: «Відсутні».

5. Патрульна намагалася зауважити, що також працює в системі МВС, добре знає законодавство і саме зараз їде на другу нічну зміну. У відповідь лише прозоро натякнули, що матеріал буде списано, мовляв, сама все розумієш, раз колега.

Звісно, порушник чомусь не захотів чекати патруль на місці. І просто піти до відділку, хоча там недалеко, він теж відмовився. Я так і не змогла розібратися до кінця, яким чином викликають поліцію мешканці Бородянки, якщо лінія 102 не працює. Кожен бородянець повинен мати номер відділення та знати його напам’ять?

Простий пересічний громадянин, що звернувся по допомогу, напевно, і перший level провалив би і відмовився щось писати, тільки-но почувши «мотивуючу» промову чергового. Та навіть якщо заява вже написана, попереду багато цікавого. Якщо хтось ще вважає, що з цього момента держструктура почне займатися розв’язанням проблеми і допомагати постраждалій, то йому варто зняти свої рожеві окуляри, бо вони завжди б’ються склом усередину.

Після відібрання заяви турботливо повідомили ЄО, сказали, що направлять дільничного інспектора за місцем проживання. Втім, у нашій країні порятунок потопельників — справа рук самих потопельників. Очікування, на жаль, результату не дають. Тому необхідна досить буденна процедура навідатися до райвідділку (нині названі Управліннями поліції, хоча вивіска підходу до справи не міняє) через кілька днів та дізнатися, як там справи із заявою. Спілкування з дільничним інспектором Бородянського відділку поліції ще більше надихає попрощатися з думками про власний порятунок. Аргументи були такі:

1) так ви ж не одружені! Колишні чоловік і дружина. Яка ж тут «сімейка»?

2) так це ж сталося на вулиці, то ніяка не сімейна сварка — хуліганство: просто вибіг з авто, просто вдарив;

3) взагалі ви ж самі казали, що у вас тілесні ушкодження є, так цим прокуратура займатися повинна. Тільки ви їх не зафіксували, тому це просто дрібне хуліганство, а оскільки свідки події відсутні, то матеріал ми «спишемо».

Оце підхід правоохоронної системи! Якщо виходити з таких міркувань, то людину можна гамселити просто неба, аби ніхто не бачив?

Спробуємо все ж таки звернутися до законодавчої бази. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 р. домашнє насильство — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи в шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» сфера дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на таких осіб: подружжя, колишнє подружжя, наречені, мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя), особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти, особи, які мають спільну дитину (дітей), батьки (мати, батько) і дитина (діти), дід (баба) та онук (онука), прадід (прабаба) та правнук (правнучка), вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка), рідні брати і сестри, інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука), діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими, опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

Стаття 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дає перелік суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. До інших органів та установ, на які покладаються функції зі здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать: служби у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України, органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти, органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я, центри з надання без оплатної вторинної правової допомоги, суди, прокуратура, уповноважені органи з питань пробації. До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, в тому числі, надають допомогу постраждалим особам: центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка), центри соціально-психологічної допомоги, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам. До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Номери телефонів та адреси центрів та притулків можна знайти на сайтах відповідних інтернет-ресурсів і в кожному місті вони свої.

Порядок та строки розгляду заяв урегульовано Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» № 658 від 22 серпня 2018 р. Відповідно до п. 36 у разі звернення до уповноваженого підрозділу органу Національної поліції особи, яка заявляє, що постраждала від насильства, посадова особа такого органу:

1) приймає заяву від постраждалої особи та реєструє її в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події;

2) для організації надання медичної допомоги постраждалій особі (у разі потреби) залежно від її стану викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги або інформує відповідний заклад охорони здоров’я;

3) для невідкладного надання психологічної допомоги інформує відповідний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центр соціально-психологічної допомоги, притулок для постраждалих осіб або мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги постраждалим особам (у тому числі шляхом виклику психолога), у разі потреби направляє її до притулку для постраждалих осіб або іншого закладу, що надає послуги притулку;

4) у випадку, якщо постраждалою від насильства або кривдника є дитина або постраждала особа звернулася разом із дитиною не пізніше однієї доби, інформує відповідну службу у справах дітей за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти;

5) інформує постраждалу особу та/або її законного представника (у разі коли такий представник не є кривдником) про її права та соціальні послуги, якими вона може скористатися, можливість відшкодування кривдником завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, винесення щодо кривдника термінового заборонного припису, можливі процесуальні рішення, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї насильства, в тому числі пов’язані із затриманням, арештом кривдника або його звільненням.

Саме на термінових приписах акцентує увагу у своїй освітній програмі, згаданій на початку статті, пані Олена Сукманова. Та в нас деякі співробітники не знають, що на колишнє подружжя поширюється дія Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тут аж цілий припис. Щось мені підказує: не слідкує поліція за новинами на сайті Мін’юсту зовсім.

Відповідальність за вчинення насильства в сім’ї

Статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КупАП) передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.

Умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, — тягнуть за собою накладення штрафу або адміністративний арешт на строк до семи діб.

Вчинення аналогічного правопорушення повторно протягом року — тягнуть за собою накладення штрафу або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Але реальне життя, як завжди, сильно відрізняється від життя на сторінках кодексів та законів. Саме тому дільничний кваліфікує правопорушення як вчинення хуліганства, ст. 173 КупАП — дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, бо тілесні ушкодження не зафіксовані. Звісно, що людина перебувала у шоковому стані та розгубилася, а замість отримання допомоги має відстоювати свої права. Найбільша помилка усіх, хто потерпає від насильницьких дій — це сором і страх осуду суспільства. Тому потрібна велика відвага, щоб звернутися по допомогу, тим паче, коли працюєш у правоохоронній системі, і до стандартного страху перед осудом суспільства додається ще страх, що в тебе тикатимуть пальцем, бо ти поліцейська і повинна вміти постояти за себе. Попри всі ці фактори вороття вже немає, все рівно довелося доповісти керівництву про цей випадок, оскільки неминучим виявилося спізнення на зміну. Звісно, колеги і керівництво зацікавилися ходом справи і тим, чи притягнуто винуваться до відповідальності. Ще декілька днів тяганини та передзвонів між керівниками і, врешті-решт, складено протокол за ст. 173-2 КупАП.

Кримінальна відповідальність

На початку року набрав чинності Закон України № 2341-III від 26.02.2019 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який дозволив відбутися криміналізації домашнього насильства. Ця подія викликала велику радість багатьох правників, адже тепер норма кримінального законодавства прямо вказує на те, що домашнє насильство так само є кримінальним злочином, як і будь-який інший злочин, що наносить шкоду здоров’ю людини.

Стаття 126-1 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Ще одна зміна, що викликала неабиякий бум у соціальній мережі — згода на секс. Обговорень та спорів було дуже багато. Особливо хвилювалися чоловіки, тому що інформацію було подано під таким соусом, наче будь-який статевий акт тепер можна легко кваліфікувати як зґвалтування, варто тільки жінці написати заяву. Звісно, що ні! Мета законодавця захистити всі верстви населення, а не підставити під удар чоловічу половину населення. Будь-який кримінальний злочин повинен мати доказове підґрунтя і лише згодою на секс воно не обмежується. Як і раніше, повинні бути висновки експертизи, синці та пошкодження тканин тощо.

Згода не обов’язково має бути письмовою. Вона може бути й усною, головна думка полягає в тому, що статевий акт відбувається зі згоди кожного з партнерів. Можливо, в когось і виникають думки сфальсифікувати докази або повідомити неправдиву інформацію про злочин, тільки ст. 383 ККУ — завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ніхто не відміняв.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ККУ завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Дії, вказані в ч. 1 ст. 383 ККУ, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. Тому, шановні чоловіки, можете спати спокійно, ніхто не зможе звинуватити вас безпідставно. А як спробує, то може бути сам притягнутий до відповідальності.

Один у полі не воїн

А тепер давайте будемо відверті: це гарна історія з красивим фіналом, де відбувся суд. І хоча на перший раз порушника звільнили від відповідальності і обмежилися лише усним зауваженням, все одно він усвідомив усю невиграшність свого становища. Суд популярно розтлумачив, що наступного разу для нього такого оптимістичного кінця чекати не варто, і може бути застосовано припис або адмінарешт. Для людини, що працевлаштована, адмінарешт — неприпустима міра, тому що пояснювати своєму работодавцю, чому два тижні ти не зможеш з’являтися на роботі, — зовсім не комільфо. І ось бачимо, як у незручному становищі вже перебуває кривдник, а не жертва. Один простий протокол, рішенням якого є усне зауваження, змінює повністю всю ситуацію і відчуття кожного з її учасників себе в суспільстві. У колишнього подружжя двоє спільних дітей, і така поведінка батька неприпустима. Але яким би був фінал, якби не було кому зателефонувати і заступитися? Навряд чи мало б це звернення взагалі хоч якийсь сенс і результат.

Усі факти проведеного дослідження вказують на те, що матеріал списали б, і ніхто нікого не притягав би до відповідальності. Найстрашніше у такій ситуації те, що все починається з банальних сварок, образ, психологічного насильства. Спочатку це лише приниження честі та гідності, нецензурна лайка, інші образи, які дедалі стають більшими. Потім перший ляпас, а за ним і до перших синців недалеко, після — побої, а там невідомо, чим це все може скінчитися, якщо людина вчасно не звернулася по допомогу або хтось не втрутився в ці «сімейні стосунки». На жаль, рівень правосвідомості в нашому суспільстві досить низький, і повідомлення про злочин або правопорушення може розцінюватися як стукацтво. Хоча відповідно до п. 37 Постанови «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» у разі звернення до уповноваженого підрозділу органу Національної поліції особи, яка заявляє про факт насильства стосовно іншої особи, або надходження інформації від інших суб’єктів щодо отримання заяви чи повідомлення про вчинення насильства, посадова особа цього органу: приймає письмове повідомлення, вживає заходів для належного реагування уповноваженого підрозділу органу Національної поліції на факт насильства та його припинення. До відвідування місця події можуть залучатися представники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, мобільних бригад соціально-психологічної допомоги постраждалим особам, фахівці із соціальної роботи.

У законодавстві чітко прописані ролі, і жодного слова немає щодо стукацтва. До речі, тему стукацтва обговорювали телеведучі програми «Сніданок з 1+1» ТСН та помічник Голови Національної поліції України Андрій Ткачов. Тому складається враження, що глобально поліція робить упевниний крок уперед до народу. Та ось такі ситуації, що виникають на периферії, роблять свою чорну справу та паплюжать загальне враження від правоохоронної системи в цілому.

Втім, доволі часто ми забуваємо, що як громадяни України несемо відповідальність за суспільство, в якому живемо. Іноді почати треба з себе. Побачив злочин чи правопорушення — повідом. Став свідком події — не кажи, що нічого не бачив та не чув, допоможи правоохоронцям сформувати всебічну уяву про подію. Коли випадок набуває резонансу і про нього починають говорити в суспільстві, прийняти неправомірне рішення набагато складніше.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.