Юридична практика
Справа «Укрхімтрансаміак»: дванадцять років ув’язнення, але поки що заочно
Двадцять четвертого квітня Вищий антикорупційний суд засудив до 12 років Ігора Ігнатова – одного з учасників злочинної схеми заволодіння коштами Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» у сумі 43,5 мільйона гривень. Сам засуджений нині перебуває в місті Дубай Об’єднаних арабських еміратів і з власної волі повертатися в Україну не збирається. Певною втіхою для правоохоронних органів стане звернення в дохід держави півтора мільйона гривень застави – таким був запобіжний захід, призначений на стадії досудового розслідування ухвалою Солом’янського районного суду Києва від 9.09.2017 р.
Сорок мільйонів корова язиком злизала
У 2014 році, коли вчинявся даний злочин, ДП «Укрхімтрансаміак» входило до сфери управління Міністерства промислової політики України, а головним видом його діяльності була експлуатація української ділянки магістрального аміакопроводу «Тольяті–Одеса», офіційно визнаного об’єктом підвищеної небезпеки. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1734 підприємство було включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. А в 2013-му йому привалило навіть трохи щастя – в порядку виконання затвердженої за чотири роки до того програми розвитку ДП підкинули 47 мільйонів гривень на переоснащення локальних систем оповіщення населення, яке проживає в 2,5-кілометровій зоні від осі зазначеного трубопроводу. Згідно з первісним задумом, певна (але ніяк не більша) їх частина мала бути розкраденою, але вийшло так, що повсталий народ прогнав Януковича, до влади прийшли нові люди, тож розкрадена була майже вся зазначена вище сума.
Читайте також: Застава як захід потрапляння в СІЗО
Поштовхом до розслідування цієї справи стало адресоване в січні 2016-го Кабміну повідомлення Державної фінансової інспекції України про результати ревізії ДП «Укрхімтрансаміак», в якому, зокрема, йшлося про те, що воно уклало з ТОВ «Вастел» надто багато договорів купівлі-продажу товарів, робіт і послуг, причому гроші були сплачені, а товари не поставлені, роботи не виконані, послуги не надані. Тодішній Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк направив матеріали з цього приводу до щойно створеного Національного антикорупційного бюро України, а воно вже 13 лютого того ж року відкрило кримінальне провадження за ознаками статті 364 ККУ – зловживання службовим становищем. У рамках даної справи була призначена судово-економічна експертиза, яка 20 березня 2017 року надала висновок про те, що втрата активів ДП «Укрхімтрансаміак» внаслідок його взаємовідносин із ТОВ «Вастел» складає 43,5 млн грн.
У вересні того ж року детективи НАБУ затримали трьох зловмисників: заступника директора держпідприємства, який на момент вчинення злочину виконував обов’язки його керівника, директора ТОВ «Вастел» і засновника цього товариства Ігора Ігнатова. Усім їм Солом’янський суд обрав запобіжні заходи, не пов’язані з триманням під вартою. Доля розпорядилася так, що на момент ухвалення обвинувального вироку перші двоє померли, тож перед судом постав лише останній з них, та й то не в залі засідань на лаві підсудних, а через відеозв’язок.
Позиція захисту
У відповідь на пред’явлене обвинувачення сторона захисту визнавала, що держава в цій ситуації дійсно зазнала збитків, але злого умислу на це з жодного боку не було. Мовляв, ТОВ «Вастел» виграла конкурс на державні закупівлі в чесних конкурентних умовах, запропонувавши найнижчу ціну. Дійсно, в штатному розкладі даного товариства було тільки два працівники – директор і бухгалтер, а саме воно не мало ліцензії на проведення будівельних робіт. Але це зовсім не значить, що ТОВ не могло їх виконати, оскільки в подібних випадках залучаються інші підприємства, які мають і ліцензії, і штат кваліфікованих працівників. На підтвердження цього доводу були надані укладені товариством договори на поставку світлових сигналізаторів, гучномовців, акумуляторних блоків у зборі з комплектом монтажних кронштейнів, друкованих плат пристроїв керування кінцевими засобами оповіщення й багато чого іншого, а також договори щодо запуску в роботу всього переліченого вище. Все це, на думку адвокатів, мало переконати колегію суддів ВАКС у тому, що ТОВ «Вастел» зробило все від нього залежне для того, щоби виконати всі взяті на себе зобов’язання, а те, що вони не були виконані – ну таке воно вже примхливе комерційне щастя. Але їх невиконання, мовляв, має тягти за собою цивільно-господарську, але аж ніяк не кримінальну відповідальність.
Тут варто взяти невеличку паузу й зазначити, що нове керівництво ДП «Укрхімтрансаміак» намагалося притягнути зазначене товариство до цивільно-господарської відповідальності й навіть виграло в Господарському суді Києва низку процесів про стягнення сорока мільйонів гривень, але органи юстиції повернули стягувачу виконавчі документи у зв’язку з відсутністю в ТОВ «Вастел» коштів та майна, на яке можна було б звернути стягнення. Ну а ключовим аргументом сторони захисту був той факт, що їхній підзахисний Ігор Ігнатов був усього-на-всього засновником товариства, функція якого обмежується призначенням директора, а вже той займається поточною господарсько-договірною діяльністю й несе за неї повну відповідальність.
Аргументи суду
Викладення позиції суддів ВАКС почнемо саме з цієї останньої тези. Відповідно до матеріалів, отриманих від оператора телекомунікації – АТ «Київстар», між Ігнатовим, як засновником ТОВ «Вастел», і директором цього товариства в період часу з грудня 2013-го по травень 2017-го відбулося 1 768 розмов загальною тривалістю 2 045 хвилин, і це повністю спростовує версію про те, що він не цікавився діяльністю заснованого ним підприємства й не був у курсі його справ. Також знайшлися факти, які спростовували твердження про те, що до стосунків ТОВ «Вастел» і ДП «Укрхімтрансаміак» підсудний уже точно не мав стосунку: аналогічним чином здобуті докази свідчили, що в період із грудня 2013-го по грудень 2014-го Ігнатов із керівником держпідприємства мав 31 розмову загальною тривалістю 62 хвилини. Окрім того, суд не виключає конспірацію з боку співрозмовників, можливість здійснення телефонних дзвінків із інших мобільних номерів, які лишилися невідомими детективам – на цю думку наштовхує зміст їхнього листування в програмі «Вайбер», з якого можна дізнатися, що один із них радить іншому зателефонувати з нейтрального номера телефону й домовитися про зустріч.
Читайте також: «Замкнуте коло», або Що можуть означати критичні нападки на НАБУ і САП у справі за підозрою А. Коболєва?
Тепер щодо чесного прозорого конкурентного конкурсу на держзакупівлю. В ньому приймали участь два товариства з обмеженою відповідальністю: уже відомий нам «Вастел» і «Компанія Ітекс». Ні до цього конкурсу, ні до укладених за його підсумками в квітні 2014-го договорів купівлі-продажу в детективів претензій не було – там дійсно все було бездоганно. Зате були питання до укладених уже в червні того ж року додаткових угод до цих договорів, бо там уже було не все чисто, оскільки за їх умовами реальна вартість предмету закупівлі зростала на 15 відсотків і ставала значно вищою ніж та, яку пропонувало конкуруюче ТОВ «Компанія Ітекс».
Але хай там як із цими завідомо невигідними для держпідприємства договорами й угодами, але суть у тому, що переможець конкурсу їх не виконав та й, судячи з усього, не збирався виконувати. Так, у матеріалах є договори, укладені між ТОВ «Вастел» і підприємствами, в яких воно, нібито, закупляло товари та послуги, необхідні для виконання укладених із ДП «Укрхімтрансаміак» договорів. Проте, на переконання суду, ці договори були лише імітацією виконання договорів, оскільки результату їх укладення не було. Й тут доречно буде трохи зануритись у свіжу судову практику. Верховний Суд у постанові від 4 серпня 2021 року у справі № 390/934/13-к зазначив, що формальне дотримання вимог цивільного (господарського) законодавства при укладенні певних правочинів не виключає злочинного умислу або злочинності дій. Навпаки, в деяких випадках укладення господарських чи цивільних договорів може бути проявом об’єктивної сторони злочину або мати на меті надання тим чи іншим протиправним діям вигляду законності. А розмежування кримінально-караного діяння від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. До прикладу, якщо одна сторона за договором, приймаючи на себе зобов`язання, не має жодних реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова може йти про злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном. Водночас, наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, може бути способом, за допомогою якого суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, спрямований, серед іншого, на незаконне заволодіння чужим майном.
Доволі цікавим було питання про те, куди ТОВ «Вастел» дівало кошти, отримані від «Укрхімтрансаміаку» як передоплату. Воно їх клало на депозит в «Укрбудінвестбанку», в якому потім Ігнатов брав кредит, а заставою його повернення були ті самі кошти, які клало на депозит ТОВ «Вастел», засновником якого він був. Кредит позичальник, звісно, не повертав, а банк списував кошти з рахунку заставодавця. Саме ці махінації лягли в основу другого пункту пред’явленого зловмиснику звинувачення, а саме легалізація (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, – стаття 209 Кримінального кодексу України. Ну а першим пунктом стало пособництво в розтраті коштів шляхом зловживання службовим становищем – ст. 27 ст. 191 ККУ: основною фігурою в ньому був нині вже покійний колишній керівник «Укрхімтрансаміак», а другорядною наш герой. За першим пунктом судді визначили йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років, за другим – 11, а остаточне покарання шляхом часткового складання – дванадцять з конфіскацією всього майна.
Ухваливши обвинувальний вирок, суд, до набрання ним законнї сили, змінив запобіжний захід – замість застави призначив тримання під вартою, обгрунтувавши це тим, що підсудний не виконував покладені на нього обов’язки, зокрема ігнорував виклики на судові засідання, хоча при цьому дуже часто, уже після початку великої війни, перетинав кордон України з Польщею. Окремим пунктом резолютивної частини вердикту була вимога негайно його затримати.
Костянтин Юрченко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
