Юридична практика
Справа Запорізького ТМК: директора комбінату було засуджено лише з другої спроби
Юрій КОТНЮК, ЮВУ
Наприкінці грудня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила обвинувальний вирок колишньому директору ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» Володимиру Сиваку, якого Спеціалізована антикорупційна прокуратура обвинувачувала в розтраті коштів цього підприємства в сумі 492 мільйони гривень. Три роки тому вироком Заводського суду Запоріжжя від 29.05.2019 р. зловмисника було виправдано, але нині колегія суддів АП ВАКС дещо відредагувала даний вердикт. Погодившись із тим, що зловмисного заволодіння коштами дійсно не було, вона при цьому вирішила, що певний склад злочину в діях обвинуваченого все ж таки існував, і пов’язаний він зі зловживанням службовим становищем під час витрачання 19 мільйонів гривень. Саме за це його й було засуджено до трьох з половиною років реального позбавлення волі.
Рука Фірташа
Герой цієї історії Володимир Сивак був призначений директором Запорізького титано-магнієвого комбінату ще в 2010 році за протекцією Дмитра Фірташа. В той момент ЗТМК перебував у статусі державного підприємства, але фактичним його господарем був зазначений олігарх, який належав до числа найбільш наближених до тодішнього президента Януковича осіб. В засобах масової інформації згадувалися численні факти того, як Сивак придбавав сировину для комбінату за штучно завищеними цінами, а готову продукцію продавав за неймовірно заниженими, але офіційне обвинувачення йому було пред’явлено у зв’язку з подіями, що відбувалися вже після перемоги Революції Гідності в 2014 році.
Читайте також: Позитивні небаланси. Зразкове вирішення спору про їх вартість на прикладі справи ПрАТ «Укрнафтобуріння»
Пов’язані вони з тим, що у 2013 році на базі ДП «ЗТМК» було створено товариство з обмеженою відповідальністю із такою ж назвою, в якому 51 відсоток належав державі в особі Фонду держмайна, а решта 49% – корпорації Фірташа в особі кіпрської компанії «Толексіс Трейдинг Лімітед». Держава вносила до статутного фонду новоствореного ТОВ «ЗТМК» майновий комплекс даного держпідприємства, а до «Толексіс» – кошти в сумі 110 мільйонів доларів США, які відповідно до умов договору про заснування товариства планувалося витратити на придбання нового обладнання і проведення модернізації виробництва комбінату. Іншою важливою умовою цього інвестиційного договору було те, що кіпрський інвестор за рахунок своїх коштів повинен був повністю погасити заборгованість державного підприємства з виплати зарплати, сплати податків, оплати електроенергії та інших боргів, які накопичилися в період керівництва Сивака і загальна сума яких становила близько півмільярда гривень. При цьому сам Сивак продовжив очолювати комбінат, але вже в статусі директора ТОВ «ЗТМК», а не ДП «ЗТМК».
Першу з названих вище умов «Толексіс» виконав і гроші на рахунок підприємства поклав, а от заборгованість погасити не встиг, оскільки Фірташ неочікувано для себе опинився у віденській в’язниці, тож гроші йому знадобилися для інших потреб. За таких обставин Сивак потратив інвестовані 110 мільйонів доларів на виплату боргів та поточну діяльність комбінату, а проведення модернізації було відкладене на дуже невизначений час.
У цій ситуації Спеціалізована антикорупційна прокуратура, майже одразу після свого створення, ініціювала два судові процеси: один господарський – про розірвання договору про створення ТОВ «ЗТМК» й повернення державі інвестованої в нього нерухомості (справа № 910/1245/17), другий – щодо притягнення Сивака до кримінальної відповідальності за розтрату коштів, призначених на оновлення виробничих потужностей комбінату (справа № 757/55923/16-к). Обидва вони проходили доволі драматично.
Зигзаги господарського судочинства
У господарській справі відповідачем була компанія «Толексіс», адвокати якої обрали доволі хитрий спосіб захисту. На першу претензію з боку прокуратури щодо провалу модернізації вони відповідали, що свою частину обов’язку інвестор виконав і 110 мільйонів доларів на «бочку» поклав, а з приводу другої претензії – щодо непогашення заборгованості казали, що в цьому не було потреби, оскільки всі борги підприємства були погашені. Проте цей фокус не спрацював, і рішенням Господарського суду Запорізької області від 9.07.2018 р., був залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р., позов САП до компанії «Толексіс» було задоволено, інвестиційний договір розірвано, а інвестора зобов’язано повернути до сфери управління Фонду ДМУ все майно, внесене державою до статутного фонду ТОВ «ЗТМК».
Однак у подальшому прокурорів чекав неприємний сюрприз від Верховного Суду, який своєю постановою від 22.03.2019 р. скасував зазначені вердикти, а справу направив на новий розгляд до місцевого господарського суду. В цій ситуації судді Ганна Вронська, Людмила Стратієнко й Володимир Студенець явно вирішили підіграти Фірташу й затягнути «страшний час розплати». Своє рішення вони пояснили тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання про те, які саме дії «Толексіс» міг вчинити, але не вчинив для того, аби провести модернізацію комбінату. Правильна відповідь на це провокаційне питання могла бути лише одною – зробив усе, що міг зробити, тобто вніс кошти в сумі 110 мільйонів доларів, але ж прокуратура закидала йому зовсім інше, а саме: непогашену півмільярдну заборгованість.
Читайте також: Справа «Електроважмашу»: або Навіщо ВАКС переполовинив розмір завданої державі шкоди?
У подальшому господарські суди всіх трьох інстанцій одностайно задовольнили позов САП, але держава повернула цей комбінат під свій контроль ще до того, як судді почали друге коло розгляду справи. Й сталося це без допомоги судових рішень: справа в тому, що після обрання нового президента країни новий уряд призначив нового керівника Фонду держмайна, який, на відміну від попередника, уже не грав на боці корпорації Фірташа, як це було в період президентства Порошенка. Внаслідок цього весною 2020 року Володимира Сивака було звільнено з посади директора Запорізького титано-магнієвого комбінату, а на його місце призначено іншу людину, тож судові рішення про задоволення позову прокуратури й повернення майна підприємства державі лише формально легалізували те, що вже було зроблено політичною волею керівництва країни.
ВС вирішив, що Даниїла Чорненька мала рацію
Кримінальний процес також не обійшовся без конфлікту інстанцій. Згідно обвинувального акту, Сивак розтратив на користь компанії «Толексіс» 492 мільйони гривень, чим скоїв злочин, передбачений частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України. Вина його полягала в тому, що він погасив заборгованість очолюваного ним підприємства, хоча відповідно до умов договору про заснування товариства, це мав зробити кіпрський інвестор. Заводський районний суд Запоріжжя ці звинувачення відкинув, оскільки, на його думку, Сивак зробив усе правильно, бо якби він цього не зробив, підприємству загрожувала б зупинка, а місту – екологічна катастрофа. Так, партія сировини, потрібної для нормальної роботи комбінату, перебувала в заставі банку «Надра», який відмовлявся її віддавати без виплати боргів. Несвоєчасне погашення заборгованості по зарплатах і податках тягло за собою перспективу штрафних санкцій за рішеннями судів. А затримка зі сплатою боргів за електроенергію могла призвести до знеструмлення підприємства, що робило неможливим надійне зберігання небезпечних для навколишнього середовища речовин.
САП оскаржила виправдувальний вирок зазначеного суду в Апеляційній палаті новоствореного Вищого антикорупційного суду, думки суддів якої розділилися. Так, судді Інна Калугіна та Олександр Семенников повністю погодилися з висновками Заводського суду, однак третій член колегії – Даниїла Чорненька – висловила з цього приводу окрему думку. Передивившись перелік того, кому й скільки були погашені борги, вона дійшла висновку, що в одному з перелічених пунктів зовсім не обов’язково було поспішати з перерахуванням грошей. Йдеться про 19 мільйонів гривень, виплачених Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» за спожитий струм. Взагалі-то ці кошти мали бути сплачені за рішенням господарського суду про стягнення заборгованості, проте ухвалою цього ж суду вона була розстрочена. Таким чином, якби Сивак не заплатив ці гроші, нічого страшного б не сталося й комбінат без світла б не залишився. Саме тому, мовляв, його директор у цій ситуацій міг би й почекати, поки борг не заплатить інвестор, оскільки саме він зобов’язаний був це зробити відповідно до умов інвестиційного договору.
Попри цю окрему думку, два голоси переважили один, тож ухвалою АП ВАКС від 28.01.2021 р. виправдувальний вирок Заводського суду було залишено без змін. САП оскаржила дану ухвалу в Касаційному кримінальному суді, який, на превеликий подив, задовольнив касаційну скаргу прокуратури й оскаржувану ухвалу скасував, а справу направив на новий розгляд до цього ж суду. В мотивувальній частині постанови ККС від 5.11.2021 року були викладені доводи, аналогічні тим, якими оперувала й Даниїла Чорненька в своїй окремій думці.
У ході повторного розгляду справи Апеляційна палата ВАКС підтвердила правильність висновків щодо невинуватості Сивака в заволодінні коштами комбінату на суму півмільярда гривень, але, разом із тим, визнала його винним у злочині, передбаченому статтею 364 ККУ – зловживанні службовим становищем, яке полягало в неправильному використанні 19 мільйонів гривень ЗТМК, внаслідок чого компанія «Толексіс» отримала неправомірну вигоду на цю ж суму. Обираючи покарання, судді врахували, зокрема, той факт, що в даний момент обвинувачений працює на посаді голови правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», яке теж входить до корпорації Фірташа, й призначили покарання у вигляді трьох з половиною років позбавлення волі і штрафу в розмірі 17 тисяч гривень.
Джерело: Юридичний вісник України
