Силовикам хочуть «закрутити гайки». Чи допоможе це при незаконних обшуках?

Юрій РАДЗІЄВСЬКИЙ, керівний партнер АБ «Радзієвський та партнери»

Обшуки в IT-компаніях — один з найяскравіших образів, що описують інвестиційний клімат у країні. Причини цього назве кожен підприємець: бажання силовиків заробити на поверненні вилученої техніки, закритті кримінальних справ та інших «супутніх» послуг. Відтак, незважаючи на всі ініціативи типу «маски-шоу стоп», темпи правоохоронці не зменшують. Чи можна їх приструнити, збільшуючи відповідальність?

«Антирейдерський велосипед»

У середині 2000-х в Україні буйним цвітом розквітло нове й «досі небачене» явище — рейдерство. Досвідчені юристи великих промислових груп переписували через підставних нотаріусів підроблені судові рішення на підконтрольні собі офшори цілі заводи. Штучні інформаційні скандали допомагали збити пиху з незговірливих партнерів. І ті за копійки погоджувалися переписати вже і так по факту неналежне їм майно на наполегливих міноритарних акціонерів, які ще вчора володіли лише 0,01% акцій.

Законодавчі ініціативи, які висувалися і народними депутатами, і урядом в той час, були простими і прямолінійними: до Кримінального кодексу потрібно ввести статтю «за рейдерство». Природно, з великим тюремним терміном і конфіскацією мало не всього майна на користь держави.

Тільки ось ефективність такого популістського підходу практично відразу визнали мінімальною. Адже в КК вже були (і є) досить прості й зрозумілі статті «шахрайство», «підробка документів», «зловживання службовим становищем», «протидія законній господарській діяльності» тощо. Залишалося лише застосовувати їх «за призначенням» і не вигадувати «антирейдерський велосипед».

На мою думку, за відсутності політичної волі ефективно розслідувати справи й карати реальних злочинців наявність додаткової статті в Кримінальному кодексі проблеми не вирішує.

Чому заборона не спрацює

У кінці 2010-х схоже рішення пропонується застосувати до проблеми незаконних обшуків бізнесу. Автори законопроекту № 9484 хочуть обмежити права силовиків під час обшуків, а за порушення «бар’єрів» — призначити покарання до 12 років в’язниці. Для порівняння — це нижній поріг відповідальності за державну зраду, планка для покарання за застосування зброї масового ураження, за умисні тяжкі каліцтва, завдані адвокату та інші тяжкі злочини такого штибу. В цілому документ вирішує досить нагальну проблему: практично повністю забороняє силовикам вилучати комп’ютери, крім випадків, якщо вони є знаряддям, засобом або предметом злочину.

Як було раніше? До прийняття пакета «маски-шоу стоп» правоохоронці просто приходили на обшук, забирали всю техніку, паралізували роботу офісів і до безкінечності чекали на «викуп».

Завдяки закону «маски-шоу стоп» у 2017 році в Кримінально-процесуальному кодексі з’явилася норма, яка дозволяла вилучення комп’ютерів лише, коли це необхідно для проведення експертизи, якщо вони безпосередньо пов’язані із вчиненням злочину, або якщо доступ до них запаролено. Таким чином, як тільки співробітник повідомляє силовику пароль — і той налаштований на конструктив, а не на корупцію, — «комп» не вилучають, а оглядають на місці. Якщо ж силовик все ж має бажання забрати комп’ютер із метою обговорити в майбутньому умови «викупу», то він вилучає його під виглядом необхідності експертизи (якщо на комп’ютері знайшлася інформація, що цікавить) — і знову все по-старому.

Арешт на комп’ютерну техніку може бути накладено лише для забезпечення конфіскації або ж спецконфіскації. Загалом, суцільні позитиви для IT-сектора і всіх, хто використовує комп’ютери в повсякденній роботі.

Однак ініціатива щодо «покарання» силовиків за порушення правил обшуку може зробити цей документ маргінальним і абсолютно непрохідним у парламенті. До 12 років в’язниці — це очевидне перевищення розумних норм для такого роду злочинів. Все-таки йдеться про економічний збиток, яким би великим він не був, а не про людські жертви. І якщо гіпотетично припустити впровадження цієї норми, вона призведе лише до підвищення вартості «послуг» корумпованих силовиків з урахуванням зростаючих ризиків. Чесні ж або обачні і зовсім можуть відмовитися від проведення будь-яких обшуків, бо їм скрізь будуть ввижатися ці 12 років в’язниці. При цьому ми не повинні забувати, що арешти й вилучення майна — це, в першу чергу, заходи, головною метою яких є ефективне розслідування кримінальних справ.

Але чи потрібна в принципі окрема стаття для того, щоб приструнити силовиків-порушників, які порушують права бізнесу? У Кримінальному кодексі є норма ст. 364 — зловживання службовим становищем, фабула якої відмінно підходить, у тому числі і для силовиків, які порушують правила обшуку й вилучення майна заради «викупу». Її санкція — до шести років — цілком достатньо «загрозлива».

Однак вона не працює виключно через відсутність політичної волі прикрити для силовиків такий ефективний спосіб додаткового заробітку. Виконавців не карають лише тому, що «здобуте» йде вгору по вертикалі. І вирішення саме цієї проблеми, а не черговий пакет «спеціальних» покарань, має поліпшити ситуацію з незаконними обшуками, і, відповідно, з інвестиційним кліматом. Утім законопроектами такі речі, на жаль, не вирішуються.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути