Connect with us

Юридична практика

Трансфертне ціноутворення: перші питання податкової до ІТ-галузі

Валерій ОМЕЛЬЧЕНКО,
голова комітету з інформатизації та інформаційних технологій у Верховній Раді VII скликання (2012—2014 рр.)

Аналіз однієї з найскладніших документальної позапланової виїзної перевірки із питань дотримання принципу «витягнутої руки»

Серед усіх видів податкових перевірок чи не найскладнішою за тривалістю (до 30 місяців!) та сумами потенційних донарахувань податків є документальні позапланові виїзні перевірки із питань дотримання принципу «витягнутої руки» (дотримання правил трансфертного ціноутворення (далі – ТЦ)). Із моменту набрання чинності правилами ТЦ, тобто з 1 вересня 2013 року, Державна податкова служба заявляє, що не досягнула ще позначки в 100 розпочатих перевірок із трансфертного ціноутворення. Даних по тому, скільки точно ІТ-компаній потрапили в перевірки по ТЦ за період 2013—2020 рр., ще немає.

Проте аналіз іншого ресурсу – Єдиного державного реєстру судових рішень, підтверджує, що була перевірена, як мінімум, одна компанія та її операції з пов’язаною особою за період 2013—2015 рр. Ідеться про адміністративну справу, розглянуту в суді першої інстанції (№ 804/1483/18). Апеляційного розгляду в ній не було через банальну причину – податкова не змогла вчасно оплатити судовий збір за апеляційну скаргу. Отож рішення першої інстанції набрало законної сили. Гадаю, висновки суду будуть цікавими для інших ІТ-компаній.

Які ризики перевірок із ТЦ в ІТ-секторі?

Оскільки українські ІТ-компанії, зазвичай, є «продуктовими», тобто розробляють технологічне рішення або технологічний продукт для нерезидентів, вони генерують, як правило, високу долю додаткової вартості. А висока рентабельність – це якраз те, що податковий орган шукає під час перевірок із ТЦ цих компаній, аналізуючи, чи немає фактів штучного виведення прибутку в інші країни. І якщо така обставина виявлена, то акт перевірки й податкові повідомлення-рішення мають на меті «повернути точку прибутку в Україну». Такі ж підходи по пошуку «додаткового доходу» стосуються й «аутсорсних» ІТ-компаній, на жаль.

ТЦ в ІТ-секторі: перші апробації донарахувань

Податковий спір, який пропонуємо розглянути, стосується оскарження показника чистої рентабельності витрат за 2014 рік. Українська компанія надавала послуги з розробки та вдосконалення модулів програмного забезпечення, супроводження й технічної підтримки нерезиденту – пов’язаній особі. Оскільки операції були контрольованими (досягнуто відповідних вартісних показників), платник податків подав відповідний звіт за 2014 рік й отримав запит на інформацію.

На підприємстві була призначена перевірка з ТЦ, за результатами якої контролюючий орган дійшов висновку про відхилення ціни застосованої позивачем у контрольованих операціях за 2014 рік від рівня звичайної ціни, яка відповідає мінімальному значенню ринкового діапазону чистої рентабельності витрат, внаслідок чого було занижено обсяги доходів для цілей податку на прибуток на суму близько 6,5 млн гривень.

Такий підхід обґрунтовувався декількома методологічними, на думку податкового органу, помилками компанії. По-перше, під час визначення ринкового діапазону рентабельності компанія використала інформацію за декілька попередніх податкових періодів (років), що передують податковому періоду (року) здійснення контрольованої операції. Додатково, компанія не використала під час визначення ринкового діапазону рентабельності інформацію безпосердньо за 2014 фінансовий рік та ще й не оновила документацію з ТЦ за 2014 рік після отримання запитів податкової на надання документації вже в 2016 році. Суд не погодився із таким підходом, вказавши, зокрема, що платник правомірно використовував інформацію за три роки, що передують звітному, оскільки це право вибору одного року, чи декількох періодів, прямо закріплене в пп. 39.3.2.9 ст.39 ПК України та узгоджується з п. 3.78 Настанов ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб (далі — Настанови ОЕСР).

До того ж, на думку суду, в компанії був відсутній обов’язок проводити коригування цін у контрольованих операціях після подання документації з ТЦ на запит податкового органу. Такий висновок ґрунтується також і на вимогах пп. 39.5.4.1 ст. 39 ПК України, відповідно до якого в разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій цін товарів (робіт, послуг), що не відповідають звичайним цінам, платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції й сум податкових зобов’язань. Приписи вказаної норми, на думку суду, визначають право, а не обов’язок платника податків щодо коригування ціни контрольованої операції на підставі інформації, що наявна на момент отримання запиту від контролюючого органу про надання документації з ТЦ.

По-друге, під час визначення ринкового діапазону рентабельності компанією використано значення показників рентабельності по підприємствах, по яких наявні ризики здійснення операцій з особами, які є пов’язаними та які здійснюють незіставні операції. Фактично, під сумнів була поставлена вибірка, сформована компанією для порівняльного дослідження. При цьому контролюючий орган запропонував в акті перевірки свою вибірку й суттєво змінив розрахунок діапазону рентабельності.

Суд вказав щодо цього аргументу, що податковий орган не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували зіставність тих компаній, які компанія відібрала у вибірку для цілей порівняльного дослідження. Додатково було звернуто увагу, що метою порівняльного дослідження для цілей застосування методу чистого прибутку в розрізі ТЦ є не пошук ідентичних компаній, яких на практиці не існує, а компаній, що максимально зіставні відповідно до функцій, ризиків та активів, характерних для їх діяльності, з особливостями діяльності в контрольованих операціях. Суд підтримав позицію компанії в цьому спорі і вказав на недостовірну доказову базу і на факт непідтвердження аргументів контролюючого органу.

Ще декілька цікавих думок із судового рішення

Складно передбачити всі можливі спірні моменти щодо операцій в розрізі ТЦ для ІТ-компаній і проаналізоване рішення – це лише вершина айсбергу. Тобто вищенаведені висновки проливають світло лише на частину проблемних питань. Серед позитивних підходів у цьому рішенні можна назвати такі: суд використовує посилання на Настанови ОЕСР і вказує, вони є узагальненням найкращих сучасних практик застосування принципу «витягнутої руки» для оцінки трансфертного ціноутворення під час здійснення підприємствами контрольованих операцій, вони можуть використовуватися платниками податків та контролюючими органами як рекомендаційно-методологічні матеріали під час практичного застосування ст. 39 ПК України (лист ДФС України від 15.08.2017 р. № 1615/6/99-99-15-02-02- 15/ІПК). Застосування Настанов ОЕСР надалі дає надію, що неврегулювані в ПК України моменти з питань ТЦ будуть аналізуватися судом з точки зору філософії вказаного документа.

Ще одним цікавим моментом є те, що суд вказує на принцип недискримінації платників податків. І нагадує про те, що обов’язок доказування в адміністративних спорах покладається саме на податковий орган: «суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню».

Висновки для ІТ-компаній

З урахуванням проаналізованого судового рішення та підходу податкового органу за результатами проведеної перевірки можна визначитися із шорт-лістом, на що доцільно звернути увагу вже зараз у питаннях трансфертного цінового регулювання. Насамперед, визначитися з методологією ТЦ із фактичними правовідносинами між пов’язаними особами в межах групи, проаналізувати чи документація, розроблена для української компанії відповідає підходам і методології майстер-файлу групи. Не зайве напрацювати й політику трансфертного ціноутворення.

Проте доки немає усталеної судової практики із цієї категорії спорів, визначити всі болючі точки неможливо. Є надія, що у випадку реформування податкового органу в аналітичний контролюючий орган, перевірок стане менше. Але й ті, що будуть, очевидно, стануть серйозним викликом. А до нього варто готуватися вже зараз.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Оскарження рішення МСЕК особою з інвалідністю

Відмову медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) у визнанні особою з інвалідністю або особою, стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності може бути оскаржено в адміністративному порядку і в суді.

Протягом одного місяця рішення можна оскаржити до самої комісії, центральної комісії  чи управління охорони здоров’я, після чого буде проведено повторний огляд заявника і винесене нове рішення.

Якщо воно знову негативне – можна оскаржити до МОЗ згідно з п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317.

Рішення комісій усіх рівнів можна оскаржити до адміністративного суду у строк 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення ними свого права, чи у строк 3 місяці з для отримання рішення за скаргою до комісії, управління охорони здоров’я чи МОЗ, якщо заявник скористався досудовим порядком оскарження.

В разі якщо заявник не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за подання позову доведеться сплатити судовий збір.

Послідовність кроків та посилання на норми законодавства, якими вони врегульовані – в новій процедурі Як особі з інвалідністю оскаржити рішення МСЕК на ресурсі Lex.

Леонід Лазебний

Читати далі

Юридична практика

Ви не сплатили штраф, авто в розшуку й ви навіть про це не знаєте. Що робити?

Всеволод НЕКРАСОВ,
ЕП

В Україні відсутня ефективна система інформування порушників правил дорожнього руху про невчасну сплату штрафів. Які ризики це створює для громадян та яких збитків зазнає держава?

На сьогодні порушники правил дорожнього руху (ПДР) заборгували майже 638 млн грн. Звісно, стосовно всіх, хто невчасно сплатив штрафи, відкриті виконавчі провадження, але через відсутність ефективної системи їх сповіщення рівень погашення заборгованості становить лише 6 відсотків. Між тим, водіям, проти яких відкриті виконавчі провадження, держава може в будь-який момент заблокувати банківські рахунки, заборонити виїзд за кордон або навіть конфіскувати автомобіль. З такими санкціями щомісяця стикаються близько 2 тисячі користувачів сервісу «Штрафи UA».

Чому тисячі людей навіть не здогадуються, що проти них відкрите виконавче провадження? Наскільки складно його закрити й скільки часу це вимагає? Що повинно зробити Міністерство юстиції, аби держава отримала сотні мільйонів гривень від порушників ПДР? На ці та інші запитання відповідають директор сервісу «Штрафи UA» Денис Дмитров та журналіст ЕП, який на власному досвіді переконався в неефективності взаємодії держави з водіями.

У чому проблема?

Статистика свідчить про низький рівень сплати порушниками ПДР прострочених штрафів. Із 336 тисяч відкритих відповідних виконавчих проваджень до 18 серпня закрито лише 45 тис., або 13% від усіх справ з початку 2020 року.

Така статистика є наслідком складної процедури сплати заборгованостей порушниками. «Водії, які мають смартфони з додатком для сплати штрафів ПДР, можуть дізнатися про відкриття виконавчого провадження, але це тільки інформація про наявність боргу без суми, типу штрафу, реквізитів. Щоб дізнатися більше, потрібно шукати місцеве відділення виконавчої служби, іти в установу та шукати в базі свою справу, іти в банк для сплати, а потім відмічати погашення в інспектора», — розповідає Денис Дмитров.

Скільки днів дається на сплату штрафу за порушення ПДР:

— штрафи за порушення ПДР, які накладають патрульні на місці, — 15 діб;

— штрафи за порушення правил паркування, які можуть накладати інспектори з паркування і патрульні, — 30 діб.

— штрафи за порушення ПДР, зафіксовані засобами автоматичної фіксації, — 30 діб.

Сума їх може бути вдвічі меншою, якщо порушник сплатив штраф протягом перших десяти днів з дати оформлення протоколу. Мова йде про штрафи, накладені за фотофіксацією, або за паркування (для автоматичних штрафів).

Під час дії карантину ця процедура ускладнилася. Більшість водіїв не користуються сервісами, а тому сплачують штрафи ПДР у відділеннях банків, які через карантин працюють з обмеженнями. Крім того, з технічних причин або через людський чинник іноді «проскакують» помилки. У людини виникає борг, дізнатися про наявність якого можна лише тоді, коли вже накладений арешт на карткові рахунки або застосовані інші санкції.

Які санкції накладає Державна виконавча служба до осіб, які вчасно не сплатили штраф за порушення ПДР? Це: арешт банківських рахунків; арешт транспортного засобу та заборона на виїзд за кордон.

Як це працює: власний досвід

Восьмого жовтня 2019 року на одній із вулиць Києва автора цього матеріалу зупинили працівники патрульної поліції й склали протоколом про адмінпорушення (порушення ПДР). Оскільки правоохоронці не навели жодних доказів вчиненого, на їх думку, правопорушення, автор вирішив оскаржити санкцію в судовому порядку. Відповідна позовна заява за допомогою електронно-цифрового підпису через особистий кабінет «Електронного суду» була подана у встановлені законодавством строки — десять днів. Через півроку, в березні 2020 р., автор поштою отримав письмову копію ухвали Подільського районного суду. В ній було сказано, що Вища рада правосуддя 28 лютого 2020 року скасувала створення «Електронного суду», тому суд запропонував протягом десяти днів з дати винесення ухвали — 14 жовтня 2019 року — подати скаргу в письмовому вигляді.

Зрозуміло, що всі строки для оскарження минули, тому 12 березня 2020 року вказану в постанові суму, — 255 грн, — було сплачено. Утім, було запізно. Наступного місяця Дарницький відділ виконавчої служби письмово повідомив автору про те, що в рамках відкритого виконавчого провадження постановами від 5 лютого 2020 року накладено арешт на його банківські рахунки в Приватбанку, «Райффайзен банку аваль», Ощадбанку та «Універсал банку». У половині з цих установ автор не мав рахунків.

Як виявилося, рахунки в згаданих банках не були заблоковані. Виконавці навіть не повідомили фінансовим установам про це. А в постанові про відкриття виконавчого провадження був вказаний номер мобільного телефону державного виконавця. Саме ця інформація й спростила закриття провадження. Під час розмови державний виконавець вказала точний розмір суми, яку потрібно доплатити для закриття провадження з урахуванням сплачених 255 грн. Вона також пояснила, як через Єдиний реєстр боржників знайти необхідні реквізити для сплати боргу.

Через інтернет-сервіс UAPAY 21 квітня 2020 року автор сплатив додаткові 589,38 грн, а ще за два дні виконавець винесла постанову про закінчення провадження. Відповідна відмітка й сама постанова з’явилися в реєстрі боржників.

Цей кейс доводить, що інформування громадян про рішення суду й постанови виконавчої служби через паперову пошту неефективне і порушує фундаментальне право громадянина на юридичний захист.

Як Мін’юст може вирішити проблему?

Вирішити проблему несвоєчасного інформування про відкриття виконавчого провадження й погашення провадження в режимі онлайн має Міністерство юстиції. Чиновники повинні так удосконалити базу даних виконавчої служби, щоб будь-який зовнішній сервіс (банк, сторонній розробник, платіжний сервіс) міг підключитися до API цієї бази і в режимі онлайн отримати інформацію про тип виконавчого провадження, структуру його суми, банківські реквізити для сплати боргу й підстави для винесення провадження, щоб зовнішній сервіс міг отримати підтвердження, що дане провадження відкрите саме за цим штрафом. Крім того, Міністерство юстиції повинне створити для бази даних виконавчої служби додатковий інформаційний модуль, який фіксуватиме сплату боргу й автоматично в режимі реального часу повідомлятиме банкам і підрозділам, які конфіскують транспортні засоби, про зняття арешту з рахунків та транспортних засобів.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Допомога на догляд одиноким літнім особам. Алгоритм оформлення

Допомогу на догляд одиноким особам, яким виповнилося 80 років, уведено Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб» від 2 червня 2020 р. № 646-IX, який набрав чинності 1 липня 2020 р.,

Ним до ст. 8 Закону «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» додано новий п. 6. , згідно з яким державна соціальна допомога на догляд призначається одиноким особам, які досягли 80-річного віку та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” або Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Алгоритм оформлення допомоги нескладний:

  • треба подати заяву до органу соціального захисту,
  • додати до неї декларацію про доходи та майновий стан, за затвердженою Мінсоцполітики формою, медичний висновок лікарсько-консультативної комісії, документи, що підтверджують недієздатність особи та призначення опікуна (якщо особа недієздатна).

Орган соціального захисту має розглянути заяву і документи впродовж 10-ти днів, а допомога призначається з дня звернення за нею. Якщо ж надійде відмова – рішення можна оскаржити.

Докладніше – у процедурі Як отримати допомогу на догляд одиноким особам, які досягли 80-річного віку на аналітичному ресурсі Lex.

Леонід Лазебний

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram