Юридична практика
Віддавати борги — ні, не чули…
Анатолій Телявський,
заступник голови Асоціації
приватних виконавців України
Українські суди фактично є захисниками недобросовісних позичальників і контрагентів. Як це впливає на інвестиційний клімат і що можна змінити?
Трохи статистики
Згідно офіційної статистики, в 2022 році кредиторам за виконавчими документами повернулися лише 1,6% з належних коштів. Відповідно, більше 98% боргів не повертаються законним власникам. У довоєнний 2021 рік ця цифра також не виглядала обнадійливо – лише 2,6%. Тож повоєнне відновлення країни однозначно потребує іншого підходу до правосуддя. Інакше на українську економіку може чекати справжній колапс.
Читайте також: На компенсацію заборгованості надавачів комунальних послуг виділять 36 млрд грн
Повномасштабна агресія з боку Росії в лютому 2022 року внесла вагомі корективи до і без того проблемної системи правосуддя в Україні. Влада запровадила суттєві обмеження щодо списання коштів з рахунків за боргами, фактично «пробачила» величезну кількість заборгованості перед кредиторами.
Судова практика продовжує бути незбалансованою й фактично виконувати роль захисту сторони боржника. Ці соціально орієнтовані кроки можна було зрозуміти, оскільки в умовах війни останнє, що було необхідно Україні, це внутрішні соціальні негаразди.
Коли суди красномовніші за заклики інвестувати в Україну
Проте в стратегічній перспективі такий стан судової системи може коштувати країні дуже дорого. На превеликий жаль, фактор війни так і не вплинув на судову систему в Україні у співвідношенні справедливо/несправедливо. Дедалі частішими стають випадки протидії судів, котрі фактично блокують виконання рішень, які ними ж і ухвалені. Дедалі більше судова практика спрямована на захист боржника, який є недобросовісним контрагентом, що дозволяє йому роками не виконувати свої зобов’язання, навіть не зважаючи на судове рішення. Це точно не сприятливий інвестиційний клімат для країни, яка вкрай потребує фінансових вливань.
Сьогодні Україна живе з парадоксальною системою правосуддя. Судова практика у сфері виконавчого провадження демонструє те, що судова влада в Україні або свідомо, або через корупцію, або примітивне незнання нормативної бази виступає фактичним захисником недобросовісних позичальників і контрагентів.
На практиці приватні виконавці й сторони стягувача сьогодні в Україні стикаються з ситуацією, за якої той самий суддя, який раніше ухвалив рішення суду про примусове стягнення боргу, через деякий час змінює свою позицію й задовольняє скарги за абсолютно формальними причинами, чим блокує виконання рішення своєї ж судової інстанції. Типовий приклад – справа про заборгованість розміром у мільйони доларів відомого українського виробника курятини «Гаврилівські курчата». Суди продовжують захищати компанію, парадоксально змінюючи свою позицію, чим порушують принцип обов’язковості виконання рішення. Можливо справа в особистих настроях людей у мантії в конкретний проміжок часу, а можливо застосовуються інші важелі впливу ззовні.
Нікуди не поділися й інші давні проблеми. В країні досі відсутній повноцінний електронний автоматизований арешт коштів. Станом на початок 2023 року залишається в середньому лише одна банківська установа з п’яти, які постійно працюють в Україні. У законодавстві досі відсутній обов’язок підключення банків до системи і санкційний механізм за відповідне непідключення. У результаті, недобросовісні боржники продовжують успішно переховувати статки, які мають передати за законом іншій стороні.
Систему правосуддя також розбалансовують інші обмеження на примусове виконання рішень в умовах воєнного стану. Заборона виконавчих написів нотаріусів заблокувала цілі сфери у правовідносинах в країні. Постраждали й соціально чутливі категорії стягнення. Наприклад, відтепер в Україні неможливо стягнути з боржника аліментні платежі за нотаріальним написом. Фактично припинено примусове виконання зобов’язань у сфері лізингу – довгостроковій оренді машин й обладнання, видачі обладнання напрокат тощо.
Так само повністю заблоковано стягнення заборгованості за аграрними розписками – отримання кредиту під заставу врожаю. До початку великої війни така форма позичання давала суттєвий поштовх для інвестицій в сільське господарство країни, тепер вона заблокована.
Читайте також: Вчинення нотаріусом виконавчого напису не перериває та не зупиняє перебіг позовної давності для стягнення заборгованості
Парадокс полягає в тому, що такі обмеження навряд чи захищають сторону боржників, адже величезна кількість з них можуть так само стати стороною стягувача. Європейська бізнес-асоціація стверджує, що інтегральний показник Індексу інвестиційної привабливості України в першій половині 2022 року через війну впав на пів пункта і становив 2,17 балу з 5-ти можливих.
У дослідженні зазначається, що негативну динаміку спостерігають 79% інвесторів. На превеликий жаль, з поточною практикою неповернення коштів кредиторам ці показники можуть тільки погіршитися. Українська влада в гонитві за соціальними рейтингами значно захопилася з наданням сторонам боржників максимального захисту й можливості уникнення зобов’язань. При тому, що оптимальні рішення у сфері примусового виконання рішень в Україні вже давно напрацьовані. Вони навіть схвалені закордонними партнерами з країн Європейського Союзу. Так, юридична спільнота досі сподівається на остаточне ухвалення Верховною Радою проекту закону № 5660 «Про примусове виконання рішень», який парламент підтримав у липні 2021 року. Але його підготовка до другого читання застопорилася, хоча проекту закону в парламенті офіційно й надано статус євроінтеграційного.
Влада, очевидно, вирішила, що не готова до таких рішучих, проте вельми необхідних країні кроків у сфері правосуддя.
Указаний законопроект передбачає розширення повноважень приватних виконавців, які з року в рік демонструють набагато більшу ефективність за працівників Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вдосконалює процедури виконавчого провадження, запроваджує автоматизацію арешту й списання коштів. Передбачаються також чіткі правила роботи і правового захисту бізнесу для залучення інвестицій, стимулюється виконання міжнародних зобов’язань України й наближення нашої правової системи до стандартів Європейського Союзу. За оцінками експертів, прийняття цього документа має повернути 800 мільярдів гривень заборгованості до економічного обороту в країні. Наскільки ці кошти потрібні економіці країни зараз в умовах війни – питання, на яке може бути лише одна логічна відповідь.
Стягнення коштів із держпідприємств
Проте далеко не завжди влада керується принципами найкращих умов для економіки країни.
Вагомою проблемою є й стягнення коштів з державних підприємств. Зрозумілими є поточні обмеження на примусове стягнення з критично важливих для обороноздатності підприємств. За результатами 2022 року борг щодо судових рішень, виконання яких гарантовано державою, зріс до 6,7 мільярда гривень. У 2023 році, очевидно, ця цифра тільки зростатиме.
Найменш ефективним виконавцем відповідних рішень видається Міністерство юстиції. Саме держава продовжує бути монополістом у цій категорії рішень, не підпускаючи до їх виконання професію приватних виконавців. Проте саме надання доступу приватним виконавцям до роботи з відповідною категорією може стати ефективним кроком для повернення величезної заборгованості.
Обов’язковість виконання судових рішень
Українська влада сьогодні має зрозуміти просту й прагматичну істину – тільки вчасне виконання рішень суду в повному обсязі – це чи не один із найголовніших показників правової, справедливої держави, яка є рівноправним суб’єктом світової спільноти та володіє повноцінним суверенітетом. Однією з головних умов підвищення привабливості інвестиційного клімату в Україні є обов’язковість виконання зобов’язань, а в разі порушення умов домовленості однією зі сторін – невідворотність відповідальності та неминуче відновлення порушеного права.
Впевненість підприємця в обов’язковості та повноті повернення втрачених коштів в разі недобросовісної поведінки контрагента відіграє чи не провідну роль в бажанні інвестувати в Україну і працювати в ній. У країну, в якій не можна повернути свої кошти навіть за рішенням суду, не бажатиме інвестувати жоден бізнес.
Україні не варто чекати завершення війни для запровадження ефективних реформ. Принаймні частину з них можна запроваджувати вже сьогодні, наближуючи нас таким чином до ЄС. Економіка країни вже в кризі, яка з часом буде лише поглиблюватися. Якщо українська влада не вживатиме рішучих кроків для підвищення рівня інвестиційного клімату в країні, їй не варто розраховувати на жодні інвестиції. Саме ефективна система правосуддя – один з ключів до їх залучення.
Джерело: Юридичний вісник України
