Як боротися з незаконними поборами у школах?

Станіслав КУЦЕНКО, начальник Головного територіального управління юстиції в м. Києві

До кінця літніх канікул залишилися лічені тижні. Й батьки уже зараз активно комунікують у чатах щодо різних навчальних та організаційних питань. Зокрема, і щодо шкільної форми, яку скасував Президент із цього року, ремонту класів та збору коштів на нагальні потреби учнів. Зазвичай більшість батьків навіть не задумуються про те, а чи мають вони це робити? Просто треба — і все. Адже всі здають, а якщо я не здам, то мою дитину зацькують.

На жаль, навіть гучні прецеденти з булінгом дітей в Україні, чиї батьки не здали кошти у фонд класу, не особливо змінили ситуацію з внесками. Батьки все одно готові віддати останнє, аби тільки не виділятися із маси. Скільки є відкритої інформації щодо незаконності примусових поборів у школах, статей, сюжетів, але незнання закону, звичка «бути, як усі», боязнь цькування призводять до того, що батьки починають відкладати на «безкоштовне» навчання дитини ще задовго до її вступу до школи. Більше того, ще й засуджують таких батьків, які відмовляються брати участь в «оновленні штор». Мовляв, «знали ж куди йшли», або «це ж усе заради дітей».

Згідно із законодавством України, ніхто не має права вимагати здавати кошти для ремонту чи інших потреб. Це може бути винятково у вигляді добровільних пожертв. Щороку порушується тема поборів у навчальних закладах, проте проблема не зникає. І перш за все тому, що батьки самі заохочують такий вид корупції, вважаючи, що завдяки цьому ставлення до їхньої дитини буде кращим.

Ось, наприклад, батьки в групах у соцмережах розповідають про вимоги здавати кошти на охорону навчального закладу, на купівлю техніки для школи, хоча цього року уряд інвестує 1 млрд грн в інтернетизацію та комп’ютеризацію українських шкіл: 700 млн грн буде спрямовано на забезпечення доступу до інтернету, а ще 300 — на закупівлю комп’ютерів.

Так, нещодавно в Краматорську на Донеччині на хабарі затримано керівника міського управління освіти, який «наживався» на дітях. Чиновник вимагав та отримав від підрядника, який здійснював ремонт однієї з міських шкіл, хабар у розмірі 10% від вартості робіт. Не здивуюсь, якщо саме на ремонт цієї школи батьки роками здавали кошти, тоді як державні кошти, які виділялися на це, були просто присвоєні посадовцем.

Нещодавно закінчилося досудове слідство у справі посадовців, які на ремонті дитячого садка розікрали понад 2 млн гривень. На підставі затверджених актів виконаних робіт Управління житлово-комунального господарства та будівництва перерахувало на рахунки приватного підприємства понад 10 млн грн, проте виконавцем не здійснені роботи на загальну суму понад 2 млн грн, що підтверджується висновками експертиз. Тож батьки, задумайтесь, можливо, кошти, які вимагають на додаткові витрати, вже є в бюджеті?

Як перевірити «гаманець» навчального закладу?

Щоб не платити за вже куплене, будь-якій із зацікавлених сторін можна подати запит на інформацію та дізнатися про фінансування та потреби в українських школах. Що зазначити в заяві? На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатися із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, слід просити надати наступну інформацію:

1. Загальний обсяг коштів (у грн), направлених з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти (згідно з постановою Кабміну від 4 квітня 2018 р. № 237).

2. В якому обсязі міський/районний бюджет дофінансовує забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти (згідно з постановою Кабміну від 4 квітня 2018 р. № 237)?

3. Копію інформації, подання, заяви, потреби, бюджетного запиту або будь-який інший запит директора школи на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти (згідно з постановою Кабміну від 4 квітня 2018 р. № 237).

4. Обсяг державних коштів, які фактично виділені (будуть виділені) з державного бюджету та бюджету міста/району в цьому році даній школі за програмою «Нова українська школа» загалом та окремо по кожній статті: меблі, обладнання (в тому числі мультимедійне), підручники, зошити, дидактичні матеріали. Якщо кошти досі не виділені, то коли вони будуть виділені?

5. Визначений перелік необхідних меблів, обладнання, підручників, зошитів тощо для учнів першого класу «Нової української школи».

6. На які суми і за якими пунктами вже проведено закупівлі, в які терміни плануються подальші закупівлі? Що саме і в якому обсязі від необхідного в термін до 1 вересня 2019 року буде закуплено для першого класу, який навчатиметься за програмою «Нова українська школа». Хто саме відповідає за закупівлю?

7. Чи очікується органами місцевої влади дофінансування закупівлі необхідних меблів, обладнання, підручників, зошитів за рахунок батьків? Якщо так, вкажіть, на що саме, яка сума, в який спосіб (готівка, рахунок школи тощо) та терміни.

Якщо «батьківський комітет» у вас вимагає кошти за уже придбані меблі чи профінансовані послуги, звертайтеся до адміністрації школи.

Багато хто вважає, що краще писати одразу до найвищих органів, проте це помилка. Для вивчення та з’ясування ситуації ваша скарга повернеться спочатку до Управління освіти місцевої держ адміністрації, а потім і до адміністрації навчального закладу. Тому це буде просто марна трата часу. За статистикою, до Офісу Президента щодня надходить близько 170 звернень. Зважаю чи на те, що це не основна їхня робота, то ефективність можете собі уявити. Найбільше, на що ви можете розраховувати — скаргу перешлють нижче. Врешті вона опиниться у найнижчій ланці — в тієї людини, до якої ви й мали звернутися із самого початку. Тому краще відразу пишіть скаргу до найближчого відповідального за ситуацію — наприклад, керівника школи та в поліцію. Якщо він не вирішив проблему, то наступна скарга вже має бути на дії керівника закладу до його начальства — управління/департаменту освіти. І так далі.

Відповідно до статті 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Окрім того, є рішення з цього приводу Конституційного Суду, Закон України «Про освіту».

Платити чи не платити на «потреби» школи — це ваша добровільна особиста справа. Якщо кошти вимагають у примусовому порядку — це вже справа Кримінального кодексу України.

Моя позиція незмінна: побори в навчальних закладах — незаконні. За те, щоб у школі були нормальні умови (ремонт і все обладнання), відповідає її адміністрація і місцева влада, а не батьки і вчителі. І найгірше — в жодному разі не варто цькувати і гнобити дитину, чиї батьки не здали 100 грн на нову ручку для дверей. Це — злочин.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути