Connect with us

Юридична практика

Законопроект № 2314: чому суддям «дають по руках»?

Антоніна СЛАВІЦЬКА,
адвокат

Цікавий «кейс» розгортається нині довкола херсонського порту. І навіть не так довкола самого порту, як довкола вже ухваленого президентського законопроекту № 2314. Як пов’язаний порт та законодавче дітище гаранта? Дуже просто. Адже законопроект знадобився, щоб унеможливити ситуації, коли суд зупиняє рішення щодо результатів торгів, аукціонів чи конкурсних процедур, які ініціює держава. Тобто, як у випадку із херсонським портом. Але — про все по порядку.

Отже, жив-був Херсонський морський торгівельний порт. Його було вирішено передати в концесію, для чого й проведено відповідний конкурс. Конкурс виграла компанія ТОВ «Рисоіл-Херсон», яка запропонувала найкращі умови — так в усякому разі стверджують в уряді. Прем’єр-міністр Олексій Гончарук заанонсував, що компанія-інвестор вкладе понад 18 мільйонів гривень в місцеву інфраструктуру.

Оскільки прем’єр усе схвалив, міністерство інфраструктури затвердило результати конкурсу. З чим, однак, не погодилося ТОВ «Спеціальна компанія морський порт Херсон». Як це заведено в цивілізованих країнах, товариство звернулося до суду — розібрати цю суперечку. Вивчивши питання, Шостий апеляційний адмінсуд Києва забезпечив позов за зверненням товариства й зупинив дію наказу міністерства.

Поки що все — у правових рамках. Як і бажання міністерства інфраструктури оскаржити судове рішення. В уряді мають таке право й можуть звертатися до наступної судової інстанції. Але тут якраз у сюжет і втручається законопроект № 2314.

Про що він? Про «незначні» зміни до Кодексу адміністративного судочинства, як, власне, і до Господарського процесуального кодексу. Пропонується позбавити можливості позивача в забезпеченні позову, якщо у справі йдеться про тендер, аукціон, торги, конкурси та інші публічні процедури, проведені державою. Ось така от опція — вимикати Феміду тоді, коли державі це невигідно.

А тепер наступне запитання: чому чинити так із правосуддям — погана ідея? Тому, що в цьому випадку анулюються задекларовані в Конституції гарантії людини і громадянина на поновлення порушених прав. Після підписання законопроекту Президентом, вочевидь, учасники судового процесу стануть нерівними перед законом і судом. Один із них, тобто держава, отримає преференції, яких не буде в іншої сторони. Держава опиниться недоторканою, які б дії не вчинялися з її благословення.

А між тим у 129-тій статті Конституції сказано, що однією з основних засад судочинства є «рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом». Власне, саме цю норму фактично й перекреслює вказаний закон Зеленського.

Окремо варто зазначити, що є й рішення КСУ від 19 жовтня 2009 року, яким визнана неконституційною заборона суду здійснювати забезпечення позову. Якщо вся ця казуїстика є заскладною для випускників «трускавецької школи життя», скажімо простіше: так робити не можна.

Але чому все саме так? А тому, що на кону не лише Херсонський морський торгівельний порт, а й інші ласі об’єкти. Як відомо, ще з часів Порошенка-Яценюка- Гройсмана Кабмін марить так званою великою приватизацією. Ці марення — як китайський коронавірус — передалися і нинішньому уряду. В нього є свій перелік об’єктів, які хочуть продати або в інакший спосіб змінити їхню форму власності.

Але й це ще не все. Не забуваймо, що головна новація, яку Зе-команда прагне привнести в наше сьогодення — це продаж землі. Ось де ключ до розуміння всіх останніх процесів, включно із протиправними законодавчими ініціативами Президента. Тільки уявімо собі, скільки роботи додасться адміністративному та господарському судочинству в тому випадку, якщо законопроект про продаж землі таки буде ухвалено. Уявімо, скількома позовами будуть завалені суди, коли землю почнуть продавати й купувати. Конфлікту інтересів тут не уникнути, правових суперечок — так само. Аби вирішити все одним махом, влада й лобіює нові норми, котрі дозволять поставити державу над законом.

Забезпечення судом позову досі було можливістю оперативно зреагувати на правопорушення. Нині ж така можливість може зникнути. Бо навіть якщо суд із часом прийме рішення на користь особи, виконати його буде неможливо. Зрозуміло, що влада, яка з усіх сил штовхає крізь парламент закон про землю, не зупиниться ні перед чим. Для неї шляху назад уже немає. Продаж землі — це й шанс наповнити діряву скарбницю, і реверанс у бік західних кредиторів, від яких залежить надходження нових позик.

Без грошей надто скоро стане очевидним, що дефіцит бюджету в нас величезний, а падіння промислового виробництва — загрозливе. Що біля керма — команда не зовсім професіоналів, і що соціальні виплати можуть призупинитися або, щонайменше, стати нерегулярними та несвоєчасними.

Політологи справедливо зауважують, що рейтинг «Слуги народу» стрімко обвалиться тоді, коли його помилки боляче вдарять по кишені середньостатистичних громадян. Поки що всі секс-скандали, всі телеграм-канали з їхніми розвінчаннями, всі секретні бесіди недолугих чиновників, викладені в мережу, не справляють належного враження на обивателя, бо це не стосується його напряму. Зовсім іншою стане ситуація, коли населенню буде бракувати коштів на найнеобхідніше.

В цьому випадку влада попрощається з владою — даруйте за таку тавтологію.

І на завершення кілька слів про українські суди. Так, вони далеко неідеальні. Так, вони бувають фігурантами корупційних скандалів. Але це поки що — наш єдиний шанс на справедливість, особливо за умов, коли владі глибоко байдуже до своїх громадян.

До речі, влада заборгувала дещо і самим судам. Було обіцяно не заморожувати заробітні плати. Є борги і перед громадянами. Так само було обіцяно зменшити ставки судових зборів, але обіцянки лишилися обіцянками. Судитися в Україні дорого й довго. Все робиться для того, щоб відібрати у людей можливість звернутися до суду. А із законопроектом № 2314, який вже фактично закон, бо направлений на підпис гаранту — ця можливість взагалі множиться на нуль.

Черчіль колись сказав: «Демократія — це найгірша форма правління, якщо не рахувати решту». Суд як місце, де вирішуються спори, також, можливо, в сучасних реаліях — не найкращий інструмент для досягнення справедливості (надто багато залежить тут від особистісного фактору), але альтернативи йому людство ще не вигадало.

Тож правосуддя варто не добивати, а вдосконалювати. Хоча б тому, що, цілком імовірно, колись його послугами доведеться скористатися й нинішній владі.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Ви не сплатили штраф, авто в розшуку й ви навіть про це не знаєте. Що робити?

Всеволод НЕКРАСОВ,
ЕП

В Україні відсутня ефективна система інформування порушників правил дорожнього руху про невчасну сплату штрафів. Які ризики це створює для громадян та яких збитків зазнає держава?

На сьогодні порушники правил дорожнього руху (ПДР) заборгували майже 638 млн грн. Звісно, стосовно всіх, хто невчасно сплатив штрафи, відкриті виконавчі провадження, але через відсутність ефективної системи їх сповіщення рівень погашення заборгованості становить лише 6 відсотків. Між тим, водіям, проти яких відкриті виконавчі провадження, держава може в будь-який момент заблокувати банківські рахунки, заборонити виїзд за кордон або навіть конфіскувати автомобіль. З такими санкціями щомісяця стикаються близько 2 тисячі користувачів сервісу «Штрафи UA».

Чому тисячі людей навіть не здогадуються, що проти них відкрите виконавче провадження? Наскільки складно його закрити й скільки часу це вимагає? Що повинно зробити Міністерство юстиції, аби держава отримала сотні мільйонів гривень від порушників ПДР? На ці та інші запитання відповідають директор сервісу «Штрафи UA» Денис Дмитров та журналіст ЕП, який на власному досвіді переконався в неефективності взаємодії держави з водіями.

У чому проблема?

Статистика свідчить про низький рівень сплати порушниками ПДР прострочених штрафів. Із 336 тисяч відкритих відповідних виконавчих проваджень до 18 серпня закрито лише 45 тис., або 13% від усіх справ з початку 2020 року.

Така статистика є наслідком складної процедури сплати заборгованостей порушниками. «Водії, які мають смартфони з додатком для сплати штрафів ПДР, можуть дізнатися про відкриття виконавчого провадження, але це тільки інформація про наявність боргу без суми, типу штрафу, реквізитів. Щоб дізнатися більше, потрібно шукати місцеве відділення виконавчої служби, іти в установу та шукати в базі свою справу, іти в банк для сплати, а потім відмічати погашення в інспектора», — розповідає Денис Дмитров.

Скільки днів дається на сплату штрафу за порушення ПДР:

— штрафи за порушення ПДР, які накладають патрульні на місці, — 15 діб;

— штрафи за порушення правил паркування, які можуть накладати інспектори з паркування і патрульні, — 30 діб.

— штрафи за порушення ПДР, зафіксовані засобами автоматичної фіксації, — 30 діб.

Сума їх може бути вдвічі меншою, якщо порушник сплатив штраф протягом перших десяти днів з дати оформлення протоколу. Мова йде про штрафи, накладені за фотофіксацією, або за паркування (для автоматичних штрафів).

Під час дії карантину ця процедура ускладнилася. Більшість водіїв не користуються сервісами, а тому сплачують штрафи ПДР у відділеннях банків, які через карантин працюють з обмеженнями. Крім того, з технічних причин або через людський чинник іноді «проскакують» помилки. У людини виникає борг, дізнатися про наявність якого можна лише тоді, коли вже накладений арешт на карткові рахунки або застосовані інші санкції.

Які санкції накладає Державна виконавча служба до осіб, які вчасно не сплатили штраф за порушення ПДР? Це: арешт банківських рахунків; арешт транспортного засобу та заборона на виїзд за кордон.

Як це працює: власний досвід

Восьмого жовтня 2019 року на одній із вулиць Києва автора цього матеріалу зупинили працівники патрульної поліції й склали протоколом про адмінпорушення (порушення ПДР). Оскільки правоохоронці не навели жодних доказів вчиненого, на їх думку, правопорушення, автор вирішив оскаржити санкцію в судовому порядку. Відповідна позовна заява за допомогою електронно-цифрового підпису через особистий кабінет «Електронного суду» була подана у встановлені законодавством строки — десять днів. Через півроку, в березні 2020 р., автор поштою отримав письмову копію ухвали Подільського районного суду. В ній було сказано, що Вища рада правосуддя 28 лютого 2020 року скасувала створення «Електронного суду», тому суд запропонував протягом десяти днів з дати винесення ухвали — 14 жовтня 2019 року — подати скаргу в письмовому вигляді.

Зрозуміло, що всі строки для оскарження минули, тому 12 березня 2020 року вказану в постанові суму, — 255 грн, — було сплачено. Утім, було запізно. Наступного місяця Дарницький відділ виконавчої служби письмово повідомив автору про те, що в рамках відкритого виконавчого провадження постановами від 5 лютого 2020 року накладено арешт на його банківські рахунки в Приватбанку, «Райффайзен банку аваль», Ощадбанку та «Універсал банку». У половині з цих установ автор не мав рахунків.

Як виявилося, рахунки в згаданих банках не були заблоковані. Виконавці навіть не повідомили фінансовим установам про це. А в постанові про відкриття виконавчого провадження був вказаний номер мобільного телефону державного виконавця. Саме ця інформація й спростила закриття провадження. Під час розмови державний виконавець вказала точний розмір суми, яку потрібно доплатити для закриття провадження з урахуванням сплачених 255 грн. Вона також пояснила, як через Єдиний реєстр боржників знайти необхідні реквізити для сплати боргу.

Через інтернет-сервіс UAPAY 21 квітня 2020 року автор сплатив додаткові 589,38 грн, а ще за два дні виконавець винесла постанову про закінчення провадження. Відповідна відмітка й сама постанова з’явилися в реєстрі боржників.

Цей кейс доводить, що інформування громадян про рішення суду й постанови виконавчої служби через паперову пошту неефективне і порушує фундаментальне право громадянина на юридичний захист.

Як Мін’юст може вирішити проблему?

Вирішити проблему несвоєчасного інформування про відкриття виконавчого провадження й погашення провадження в режимі онлайн має Міністерство юстиції. Чиновники повинні так удосконалити базу даних виконавчої служби, щоб будь-який зовнішній сервіс (банк, сторонній розробник, платіжний сервіс) міг підключитися до API цієї бази і в режимі онлайн отримати інформацію про тип виконавчого провадження, структуру його суми, банківські реквізити для сплати боргу й підстави для винесення провадження, щоб зовнішній сервіс міг отримати підтвердження, що дане провадження відкрите саме за цим штрафом. Крім того, Міністерство юстиції повинне створити для бази даних виконавчої служби додатковий інформаційний модуль, який фіксуватиме сплату боргу й автоматично в режимі реального часу повідомлятиме банкам і підрозділам, які конфіскують транспортні засоби, про зняття арешту з рахунків та транспортних засобів.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Допомога на догляд одиноким літнім особам. Алгоритм оформлення

Допомогу на догляд одиноким особам, яким виповнилося 80 років, уведено Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб» від 2 червня 2020 р. № 646-IX, який набрав чинності 1 липня 2020 р.,

Ним до ст. 8 Закону «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» додано новий п. 6. , згідно з яким державна соціальна допомога на догляд призначається одиноким особам, які досягли 80-річного віку та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” або Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Алгоритм оформлення допомоги нескладний:

  • треба подати заяву до органу соціального захисту,
  • додати до неї декларацію про доходи та майновий стан, за затвердженою Мінсоцполітики формою, медичний висновок лікарсько-консультативної комісії, документи, що підтверджують недієздатність особи та призначення опікуна (якщо особа недієздатна).

Орган соціального захисту має розглянути заяву і документи впродовж 10-ти днів, а допомога призначається з дня звернення за нею. Якщо ж надійде відмова – рішення можна оскаржити.

Докладніше – у процедурі Як отримати допомогу на догляд одиноким особам, які досягли 80-річного віку на аналітичному ресурсі Lex.

Леонід Лазебний

Читати далі

Юридична практика

За неякісний ремонт квартири відшкодовується й моральна шкода

Навіть безпроблемний ремонт у квартирі (якщо такі бувають) є доволі стресовою подією, а виявлення істотних недоліків після його завершення може завдати таких душевних страждань, які цілком підлягають відшкодуванню як моральна шкода.

Приміром, як у рішенні Херсонського міського суду (набрало законної сили).

Захищаючи свої права, порушені неналежним наданням послуг з ремонту, замовнику, між тим, слід звернути увагу на деякі важливі обставини:

  • домогтися відшкодування можна навіть якщо не було складено письмового договору, оскільки ремонт у квартирі є побутовим підрядом і договір може бути усними. Однак, як мінімум має бути розписка виконавця про отримання грошей: у якій сумі і за які роботи,
  • вимоги можна пред’явити у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи або під час її виконання, впродовж гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом 2 років з дня прийняття виконаної роботи,
  • для доведення неналежного виконання ремонтних робіт або безпідставного завищення ціни робіт напевно знадобиться будівельно-товарознавча експертиза.

Докладніше – у процедурі Повернення коштів, сплачених за ремонт квартири неналежної якості на аналітично-правовій платформі Lex.

Леонід Лазебний

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram