Юридична практика
Запорізький титано-магнієвий комбінат: реверс Верховного Суду і його наслідки
Юрій Котнюк,
ЮВУ
На початку поточного місяця з легкої руки Спеціалізованої антикорупційної прокуратури інформаційні стрічки запістрявіли заголовками про те, що Господарський суд Запорізької області відібрав у Фірташа Запорізький титано-магнієвий комбінат. Таке тлумачення події виглядає спрощеним і передчасним, оскільки насправді рішенням зазначеного суду від 4.08.2021 р. було задоволено лише позов прокуратури про розірвання укладеного в лютому 2013 року договору між Фондом державного майна України і кіпрською компанією «Толексіс Трейдінг Лімітед» про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», в якому частка в 51 відсоток належить першій із названих сторін, а решта 49% — іноземному інвестору. Три роки тому тим самим судом вже приймалося таке саме рішення, яке навіть успішно пройшло через сито апеляційної інстанції, але Верховний Суд назвав його недостатньо обґрунтованим і постановою від 22.03.2019 р. скасував, відправивши справу на новий розгляд. Цього ж разу є вагомі підстави сподіватися, що воно залишиться без змін. І не тому, що цього разу текст вердикту значно змістовніший, а тому, що суттєво змінився політичний клімат країни.
Читайте також: Металургійний комбінат «Криворіжсталь»: як іноземний інвестор наштрикнувся на профкоми і страйкоми
Як державне підприємство стало приватною фірмою
У ділових колах Дмитра Фірташа вважають неофіційним дистриб’ютором російського «Газпрому», оскільки він в його інтересах та за сприяння місцевих можновладців під час президентства Ющенка й особливо Януковича взяв під контроль значну частину промислових підприємств України, які використовують у виробництві велику кількість природного газу. Той факт, що за сім років віденського ув’язнення його бізнес-імперія не розвалилася, свідчить про те, що в корпорації, названій його ім’ям (Група ДФ), Фірташ грає далеко не головну роль.
Вжите вище словосполучення «взяв під контроль» зовсім не означає, що придбав у приватну власність. Наприклад, Запорізький титано-магнієвий комбінат до 2013 року формально мав статус державного підприємства, але з 2010 року ним керував делегований Фірташем менеджер на ім’я Володимир Сивак, який до того був комерційним директором належного Фірташу акціонерного товариства «Кримський содовий завод». Із його керуванням пов’язаний цікавий момент — у 2012 році парламентська газета «Голос України» опублікувала критичну статтю про те, як директор ДП «ЗТМК» продає вироблену ним готову продукцію з великою знижкою підконтрольним Фірташу посередницьким фірмам, які потім продають її на світовому ринку вже за реальними ринковими цінами, внаслідок чого Фірташ має з цього прибуток у десятки мільйонів доларів, а комбінат — сотні мільйонів боргів перед постачальниками електроенергії і податковими органами. Те, що матеріал подібного змісту видав на публіку не будь-хто, а офіційний орган Верховної Ради України, очолюваної Володимиром Литвином, наводить на думку про те, що Фірташ ділився не з усіма.
Читайте також: Східний гірничо-збагачувальний комбінат: кому дістається «навар» від мирного атому?
У 2013 році підприємство вирішено було віддати приватному інвестору, у зв’язку з чим Кабмін видав постанову про те, що ДП «ЗТМК» передається з відання Міністерства промислової політики до сфери управління Фонду держмайна, а в подальшому на його базі буде створене товариство з обмеженою відповідальністю, в якому 51% буде належати державі, а решта — приватному інвестору. При цьому вкладом держави в статутний капітал майбутнього ТОВ буде майновий комплекс комбінату, оцінений у 90 мільйонів доларів США, а вкладом приватного інвестора — живі гроші на ту ж суму. Крім того, цей інвестор повинен був окремо за власний кошт погасити всі борги ДП «ЗТМК» по зарплаті, податках та енергоносіях, а також здійснити додатковий вклад на суму 20 млн доларів. Таким чином, загальний обсяг грошових коштів, внесених інвестором на банківський рахунок майбутнього ТОВ повинен був дорівнювати 110 мільйонам доларів і всі вони мали бути витрачені на модернізацію виробництва.
Хто буде майбутнім інвестором — повинен був визначити конкурс, але його умови були прописані так, що перемогти на ньому міг тільки Фірташ, який делегував на цю роль згадану вище Компанію «Толексіс Трейдінг Лімітед», яка формально була дислокована в місті Лімасол Республіки Кіпр, однак люди, які реально керували нею, сиділи в офісі добре відомого киянам бізнес-центру «Парус» на вулиці Мечникова, де розташовані й інші фірми Групи ДФ. Договір про заснування ТОВ з такою ж, як і в ДП, назвою — «Запорізький титано-магнієвий комбінат» був підписаний 22.02.2013 р. і відповідно до його умов заборгованість мала бути погашена до 1.04.2014 р., інвестиційні кошти надійти на банківський рахунок новоутвореного товариства — не пізніше 1.10.2014 р., а крайній термін завершення запланованої модернізації — 1.04.2015 р. Ну а директором товариства було призначено вже знайомого нам колишнього директора держпідприємства Володимира Сивака.
Провал інвестиційної програми
Аби не заплутатися, заздалегідь попередимо, що з подіями навколо ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» пов’язані три найбільш розрекламовані засобами масової інформації судові процеси. Перший — це почате у вересні 2015 року кримінальне провадження, в рамках якого детективи НАБУ пред’явили В. Сиваку обвинувачення в розтраті на користь «Толексісу» 492 мільйонів гривень, і яке закінчилося 28 січня цього року виправдувальним вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Другий — господарська справа за позовом Спеціальної антикорупційної прокуратури, поданим у лютому 2017 р. з вимогою розірвання договору й повернення майнового комплексу комбінату Фонду держмайна — про нього докладно і йтиметься нижче. Третій — теж господарська справа, але вже за позовом «Толексісу» про поновлення звільненого у травні 2020 року з посади директора ТОВ «ЗТМК» Володимира Сивака: рішенням судів першої і другої інстанцій цей позов було задоволено, але Верховний Суд ухвалою від 26.07.2021 р. зупинив виконання прийнятого ними рішення до завершення касаційного перегляду, тож фактично комбінат уже більше року не перебуває під контролем Фірташа.
Підставою для порушення другої з трьох названих вище справ стали висновки аудиторського звіту від 20.07.2015 р. про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЗТМК» за період з листопада 2013 р. по травень 2015 р., з якого витікало, що з перелічених вище зобов’язань, взятих відповідно до умов договору, «Толексіс» виконав лише одне — переказав на банківський рахунок новоствореного товариства 110 млн доларів. Саме з цих коштів, частину яких відповідно до вимог закону було продано державі в обмін на гривні, ТОВ «ЗТМК» покрило борги свого попередника, ДП «ЗТМК», перед його працівниками, податковою інспекцією та «Запоріжжяобленерго», в той час як це мав зробити «Толексіс» за рахунок власних коштів. Що ж стосується модернізації, то там взагалі вийшов повний завал: відповідно до умов договору й затвердженого рішенням загальних зборів ТОВ «ЗТМК», згадані вище 110 мільйонів доларів мали бути витрачені на будівництво сучасних рудотермічних печей, ректифікаційних колон, електролізних ванн та іншого обладнання, необхідного для збільшення кількості та якості продукції та зменшення її собівартості — і все це мало бути завершене до кінця першого кварталу 2015 року. Але станом на травень того року на потреби модернізації виробництва було витрачено лише 20 мільйонів гривень, як написано у звіті, більшість пунктів інвестиційної програми знаходиться тільки на стадії розробки технічних завдань і проектної документації, а ті будівельні та монтажні роботи, які виконані по деяких ділянках виробництва, становлять незначну частину заходів з її реалізації і стосуються не основного виробництва, а його інфраструктури.
Фонд держмайна прокинувся від сплячки лише після зміни влади
Усе це й стало приводом для позову прокуратури до ГС Києва, згодом переспрямованого до Запоріжжя, оскільки столичні судді вирішили, що даний позов має розглядатися за нормами не договірного, а корпоративного права, тобто за місцезнаходженням ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.07.2018 р., яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р., позов було задоволено повністю, тобто вирішено договір розірвати, майно повернути. Проте Верховний Суд в особі Ганни Вронської, Людмили Стратієнко і Володимира Студенця вирішив частково задовольнити касаційну скаргу «Толексісу» і відправив справу на нове коло розгляду. Зазначеним служителям Феміди здалися переконливими запевняння фірташевських адвокатів про те, що в провалі виконання інвестиційної програми їхньої вини немає. Інвестор, мовляв, зобов’язався внести 110 мільйонів доларів і своє зобов’язання виконав, а в тому, що ці кошти не були належним чином освоєні, відповідальність має нести ТОВ «ЗТМК», якому вони були довірені.
Дану логіку, звичайно, можна вважати лицемірною, хоча з формальної точки зору вона може бути розцінена як правильна, оскільки дійсно, інвестиційні кошти надійшли на банківський рахунок ТОВ «ЗТМК», в якому 51% належали Фонду держмайна, від якого й залежало призначення керівника товариства. Але ж не варто випускати з поля зору той факт, що насправді комбінатом керував менеджер Фірташа Володимир Сивак, який освоював кошти ввіреного підприємства у повній взаємодії з іншими структурами Групи ДФ, в тому числі й «Толексісом», у той час як тодішнє керівництво Фонду держмайна чи то самоусунулося від контролю за процесом, чи то пустило його на самоплив, чи то було в долі з Фірташем. Як би там не було, але 22 березня 2019 року всі досягнення прокуратури з повернення державі майна комбінату були помножені на нуль, а процес повернутий на старт.
Ситуація змінилася після президентських і парламентських виборів, коли новий уряд у вересні 2019 року оновив керівництво Фонду держмайна, яке, в свою чергу, навесні 2020 року повело загальні збори учасників ТОВ «ЗТМК» і вказало Сиваку на двері. А Господарський суд Запорізької області в ході повторного розгляду справи про розірвання договору врахував зауваження Верховного Суду і як міг обґрунтував, у чому була вина інвестора «Толексіса» — в тому, що не були належним чином освоєні інвестовані ним кошти. На думку суддів, «Толексіс», будучи учасником товариства, мав можливість систематично ініціювати проведення його загальних зборів і ставити на них питання руба про те, що інвестиційна програма не виконується так як треба, що керівник комбінату неналежним чином виконує свої обов’язки і що його треба замінити іншим, більш відповідальним управлінцем. А оскільки він нічого з переліченого не робив, значить повністю схвалював дії та бездіяльність Сивака, за що й має нести відповідальність, оскільки, приймаючи на себе зобов’язання з виконання умов договору, компанія «Толексіс Трейдінг Лімітед» узяла на себе й увесь пов’язаний із цим комерційний ризик.
Джерело: Юридичний вісник України
