Connect with us

Юридична практика

Зміни в публічних закупівлях: які новації очікують учасників процесу?

Олексій КОТ,
керуючий партнер ЮФ «Антіка»,
доктор юридичних наук, адвокат

Чи стане процедура публічних закупівель прозорішою та контрольованішою?

Дев’ятнадцятого квітня набули чинності зміни до Закону України «Про публічні закупівлі», які Верховна Рада прийняла у вересні 2019 року. Які новації очікують учасників та замовників процедур закупівлі? В новій редакції Закону «Про публічні закупівлі» урядовці передбачили низку нововведень, що суттєво вплинуть на звичні для всіх учасників публічних закупівель процедури. Розглянемо ключові зміни та новели.

Зменшено допорогові закупівлі з 200 до 50 тисяч гривень. Окрім цього, віднині замовник має публікувати на сайті ProZorro інформацію про укладені договори, незалежно від їх суми. Раніше, якщо сума угоди становила менше 50 тисяч грн, цього не вимагали.

Спрощено процедуру для закупівель вартістю від 50 до 200 тисяч гривень. Її ключовою особливістю є зменшений строк закупівлі: оголошення публікується за 6 робочих днів до дати подачі пропозицій. А для закупівель до 50 тисяч грн створюється система електронного каталогу — фактичних цінових пропозицій компаній на різні товари, які замовник може використовувати при закупівлі.

Торги з обмеженою кількістю учасників. Це нова процедура. Вона фактично дублює двоетапну процедуру закупівлі міжнародних донорів. На першому етапі здійснюється кваліфікаційний відбір учасників закупівлі. Щоб процедура відбулася, мають надійти пропозиції від щонайменше чотирьох учасників. До другого етапу має бути допущено не менше трьох учасників, які пройшли кваліфікацію на першому етапі. Й лише після цього може проводитися власне закупівля за процедурою відкритих торгів. Важливі нововведення стосуються також і самої процедури відкритих торгів. Віднині замовники можуть використовувати новий додатковий критерій — фінансову спроможність учасників. При цьому мінімальний розмір не може бути більшим очікуваної вартості самої закупівлі.

Можливість усунення незначних недоліків у тендерній пропозиції переможця закупівлі. Це надзвичайно важлива новація, оскільки тепер у переможця є 24 години з дати оголошення результатів, щоб виправити незначні недоліки. А це означає, що замовник більше не зможе відхиляти учасників з формальними підставами, на зразок відсутності окремих сторінок документів чи наявності помилок у поданій пропозиції.

Введено новий термін — «аномально низька ціна закупівлі». У випадку, якщо ціна найбільш економічно вигідної пропозиції за результатами аукціону є меншою на 40% і більше від середньоарифметичного значення ціни тендерних пропозицій інших учасників на початковому етапі аукціону, та/або є меншою на 30% і більше від наступної ціни/приведеної ціни тендерної пропозиції за результатами проведеного електронного аукціону, система автоматично позначає ціну учасника як аномально низьку. У такому разі учасник обов’язково повинен надати обґрунтування своєї ціни, а замовник — відхилити пропозицію переможця, якщо таке обґрунтування не зможе підтвердити реальність наданої цінової пропозиції.

Введені додаткові умови для відхилення пропозиції учасника. Підставами для відхилення пропозиції учаснику може стати наявність заборгованості зі сплати податків та зборів, а також негативний досвід роботи з ним протягом останніх трьох років. Загалом зміни до Закону України «Про публічні закупівлі» є позитивними, оскільки спрямовані на підвищення рівня контролю й прозорості процедури закупівель та усунення низки існуючих критичних проблем, які широко використовувалися раніше для зловживань. Та щоб з упевненістю говорити про доцільність та ефективність нових процедур, має пройти певний час, який дасть можливість перевірити їх дієвість на практиці.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Атаки рейдерів відбито, інтереси іноземного інвестора захищені, або Хроніки судового протистояння з новітніми ординцями — мисливцями за чужою власністю

Багато хто з підприємців і навіть політиків мали змогу стежити за епопеєю довкола закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь». Тим більше, що перебіг протистояння власників «Радосині» з різноманітними рейдерами висвітлювався в газеті Верховної Ради «Голос України». Й от ми підійшли до фіналу.

Два роки керівництво ЗАТ намагалося владнати проблему заборгованості, яка виникла в товариства перед АТ «Укрсоцбанк», відбиваючи набіги новоявлених ординців чи то пак сучасних рейдерів. Залишався єдиний варіант — оголосити товариство банкрутом і розпочати процедуру його ліквідації. Й от у січні 2008 року Господарський суд міста Києва порушив справу про банкрутство ЗАТ «ВТФ «Радосинь». При цьому одразу наголосимо: АТ «Укрсоцбанк» був визнаний забезпеченим кредитором у справі № 43/75-15/7-б на суму 295 тисяч гривень. Інших заяв щодо визнання кредиторських вимог акціонерне товариство «Укрсоцбанк» не подавало. Це суттєве уточнення потрібне для того, аби зрозуміти й дати оцінку подіям, які мали місце трохи більше, аніж через десять років від початку процедури ліквідації боржника.

Коли не можна, але дуже хочеться, можна забути про закон

Бо в листопаді 2018 року АТ «Укрсоцбанк» через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Інну Леонтіївну Шевченко здійснив цікаву й протизаконну оборудку. На підставі виготовлених дублікатів договорів іпотеки, виданих 31 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О. М. Чернокур, вніс відомості про державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак акціонерне товариство «Укрсоцбанк» наклало обтяження на нежитлову будівлю загальною площею 2911,6 квадратних метрів за адресою: місто Київ, проспект Маяковського, 6, яка належить ЗАТ «ВТФ «Радосинь» на правах власності. Крім того, 20 лютого 2019 року АТ «Укрсоцбанк» звернулося до закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь» з вимогами, вмотивовуючи їх тим, що АТ «ВТФ «Радосинь» не виконав свої зобов’язання за кредитним договором № 02-23/182 від 23 квітня 2004 року. На думку АТ «Укрсоцбанк», його вимоги забезпечені заставою майна боржника за договором іпотеки.

Ліквідатор повністю відхилив грошові вимоги АТ «Укрсоцбанк» до боржника в сумі 14 816 795,94 гривень. Проте це не зупинило АТ «Укрсоцбанк». П’ятого червня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» відступає товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» право вимоги ЗАТ «ВТФ «Радосинь» на підставі договорів факторингу № 002-F/19-USB, № 003-F/19-USB за кредитним договором і договорами іпотеки.

Фігаро тут, Фігаро там…

Десятого червня 2019 року ТОВ «ФК Єврокредит» звертається до суду із заявою про правонаступництво, яка була підписана адвокатом Ігорем Олексійовичем Дячком. Що цікаво, цей адвокат у попередні роки представляв інтереси як боржника, так і кредитора ТОВ «Європа Електронікс», відповідно, оформляв документи, якими визнавалися борги ЗАТ «ВТФ «Радосинь». Зауважимо, врешті-решт грошові вимоги так званого кредитора на суму 19 505 429, 99 гривень ґрунтувалися на договорах, які були визнані судами всіх інстанцій недійсними…

Але повернімося до наших баранів, як кажуть французи. Дванадцятого червня 2019 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким заяви ТОВ «ФК Єврокредит» були залишені без задоволення. Однак всупереч здоровому глузду, сторона, яка програла господарський спір, продовжила свою не зовсім, а точніше, зовсім нечесну боротьбу. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» звертається до Північного апеляційного господарського суду одразу із шістьма апеляційними скаргами на ухвали Господарського суду міста Києва від 12 червня 2019 року.

Звернемо увагу на таку деталь: усі заяви знову були підписані адвокатом Ігорем Дячком. Вбачаючи в діях вказаного адвоката наявність конфлікту інтересів, ліквідатор подав скаргу щодо поведінки (дій) Ігоря Олексійовича Дячка до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області. Відтак двадцять шостого лютого цього року за рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області до нього було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права заняття адвокатською діяльністю на термін 3 місяці.

Спектакль триває — від втрати свідомості до «мінування» приміщення суду

Після розгляду першої апеляційної скарги та ухвалення 7 листопада 2019 року постанови Північного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без задоволення, представник скаржника — адвокат О. В. Матвійчук, нібито, втратив свідомість, а тому була викликана невідкладна медична допомога. Відтак розгляд інших скарг перенесли на більш пізній термін. Однак спектакль на цьому не закінчився. А до справи взялася адвокат М. О. Верес, яка на кожному судовому засіданні стала подавати все нові й нові клопотання: то справу треба вивчити, то не з’явиться до суду, то через оголошення карантину вона не може взяти участь у засіданні і так далі, і тому подібне.

Не буду нічого категорично стверджувати, але за випадковим збігом обставин саме в той день, коли суд мав розглядати апеляційні скарги, було заявлено про «мінування» приміщення суду. Напевне, «жартівник» хотів, щоб у той день не відбулося нічого. Але все одно цікаво було б довідатися, хто напоумив його на такий крок — «мінування» приміщення Північного апеляційного господарського суду.

Врешті 16 березня цього року, заслухавши пояснення сторін, Північний апеляційний господарський суд ухвалює інші 5 постанов, якими апеляційні скарги ТОВ «ФК Єврокредит» були залишені без задоволення або задоволені частково.

І справедливість торжествує

У квітні згадане ТОВ «ФК Єврокредит» подає касаційні скарги до Верховного Суду, а 16 червня Верховний Суд ухвалює постанову про залишення касаційної скарги ТОВ «ФК Єврокредит» без задоволення. Далі, 14 липня 2020 року, ВС ухвалив постанову про залишення касаційної скарги ТОВ «ФК Єврокредит» (щодо відмови у визнанні забезпечених іпотекою вимог АТ «Укрсоцбанк») без задоволення.

Ось такі в короткому викладі судові хроніки боротьби ЗАТ «ВТФ «Радосинь» із намаганнями рейдерів увірвати ласий шматок нерухомості, яка належить на правах власності закритому акціонерному товариству. Будемо сподіватися, що завдяки принциповій позиції суддів, справедливість нарешті перемогла і від цього моменту вона восторжествує і в Україні, загалом.

Володимир КОРОЛЮК,
заслужений журналіст України

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Чи спроможна держава виконати рішення суду?

Віталій КУЛАКОВ, адвокат

Христина Римець, юрист

Відповідно до Конституції України судові рішення, які набрали законної сили, обов’язкові для виконання по всій території України для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств і звичайних громадян. Винятків немає й не повинно бути ні для кого. Чи діє цей принцип у реальності?

У практиці нашої компанії був кейс, де ми захищали інтереси клієнта в спорі з податковим органом. Суть спору полягала в наступному. На адресу підприємства надійшов наказ про проведення виїзної документальної перевірки органами державної податкової служби. Звичайно, ми ретельно дослідили як підстави винесення такого наказу, так і виявили інші порушення, в тому числі щодо процедури його направлення тощо. Тож маючи стійку правову позицію та докази порушення норм Податкового кодексу України з боку фіскалів, звернулися до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним даного наказу.

Розгляд справи відбувався за правилами спрощеного провадження, що фактично дозволяло суду розглядати справу в невизначений строк (так найчастіше відбувається в судах адміністративної юрисдикції). Однак, маючи на меті отримання рішення в найкоротший строк, шляхом подання відповідних клопотань та скарг ми змусили суд прийняти рішення протягом 3 місяців (хоча законом визначений 60-тиденний термін). При цьому нам вдалося довести протиправність дій податкового органу та отримати рішення про скасування наказу про проведення виїзної документальної перевірки органами державної податкової служби.

Податковий орган, не погоджуючись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, однак не сплачуючи судового збору. У подальшому він ще й подавав клопотання про надання додаткового часу для його сплати. Звичайно, такий спосіб затягування процедури оскарження не був на користь платника податків, оскільки рішення не вступало в законну силу. Враховуючи дані обставини, нами було прийнято принципове рішення щодо прискорення розгляду апеляційної скарги податкового органу. Шляхом численних заяв та скарг ми фактично змусили апеляційну інстанцію прийняти рішення по суті апеляційної скарги. Так, останній повернув апеляційну скаргу податковому органу, а саме підприємство отримало рішення суду, яке набрало законної сили. Начебто, все добре вийшло.

Однак наш принцип діяти до повного завершення захисту прав нашого клієнта змусив нас повернути сплачений судовий збір за рахунок податкового органу. Звернувшись до суду, останнім було видано виконавчий лист. Здавалося б, усе добре, але за час розгляду справи назва податкового органу змінилася з «Державна фіскальна служба» на «Державна податкова служба». Це стало перепоною у виконанні самого рішення щодо відшкодування судових витрат. Однак ми звикли до непередбачуваних обставин, тож пішли шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні й отримали додаткове рішення суду. Звертаємо увагу, що дуже важливим є наявність на виконавчому листі чи ухвалі гербової печатки суду, а не печатки його канцелярії.

Отримавши ухвалу суду про заміну сторони та виконавчий лист, ми звернулися до Державної казначейської служби з метою стягнення відповідної суми коштів. Однак знову виникли непередбачувані обставини. Суть їх полягає в тому, що відповідно до абз. 8 ст. 2 ч. 2 Прикінцевих положень Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ установлено, що тимчасово, з дня набрання чинності цим законом і до 1 січня 2021 року, не застосовується норми частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу, якими передбачено здійснення Казначейством безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким чином, виплати, в яких держава — боржник, зупинені. І це при тому, що Європейський суд з прав людини неодноразово (пілотне рішення «Іванов проти України», «Бурміч та інші проти України») наголошував на гострій проблемі невиконання рішень в нашій країні, відсутність ефективних засобів захисту в разі невиконання рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою ЄСПЛ.

І тут постає питання якості роботи законодавчого органу, який замість спрощення робить ускладнення. Шановні депутати, припиніть безвідповідальне прийняття рішень, не провокуйте знищення принципу «невідворотності виконання рішення суду». Залишається сподіватися, що ця ситуація буде виправлена найближчим часом. І ми нарешті почнемо не лише прописувати на папері правові стандарти, але й реально втілювати їх у життя. Ми все одно зробимо все, аби рішення суду було виконано, а посадовці податкового органу відчули відповідальність за свої протиправні дії.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Як не стати відповідачем у суді в справі про захист авторського права на твір?

Володимир Коноваленко, консультант з авторського права, підприємець

У справах, які розглядаються в судах про захист авторського права на твір, класично є позивачі, особи, які захищають своє порушене авторське право на твір, і відповідачі, ті, що притягаються до відповідальності за порушення авторського права

Позивачі, а саме автори творів, спадкоємці та інші особи, яким належать майнові права на такий твір, можуть отримати поради про захист авторського права у статті «Як стягнути компенсацію за порушення авторського права на твір в інтернеті. Оновлений алгоритм дій». Настав час звернути увагу на другу сторону судового процесу – на відповідача, з якого стягують компенсацію за порушення авторського права на твір.

Зазвичай усе починається з претензії, яку отримує особа, котра, на думку людини, якій належать майнові права на твір, використовує цей твір з порушенням авторського права. Отримавши претензію, перш за все слід з’ясувати, чи мало місце порушення прав та/або законних інтересів саме особи, яка погрожує звернутися до суду за захистом авторського права на твір. Варто зазначити, що позивачем у справі може бути (1) особа, якій належать майнові права на твір, або (2) особа, яка отримала виключну ліцензію на використання твору.

Для того, щоб дізнатися про склад майнових прав на твір, відкриємо частину 1 ст. 440 ЦКУ, відповідно до якої: «Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом».

Автор твору для підтвердження наявності майнових прав на нього може надати свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір (презумпція авторства) або авторський договір (ліцензійний договір чи договір замовлення), в яких є запис про те, що майнові права на твір належать автору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). В цьому випадку додатком до претензії є ці матеріальні докази.

Спадкоємець автора для підтвердження наявності майнових прав на твір надає свідоцтво про спадщину, в якому є запис про те, що він успадкував майнові права на твір, права на який порушуються. Інші особи для підтвердження наявності майнових прав на твір надають договір про розпорядження майновими правами, а саме:

1) договір про передачу (відчуження) майнових прав на твір;

2) договір замовлення, за яким позивачу належать майнові права інтелектуальної власності на твір або виключні права на використання твору;

3) ліцензійний договір, за яким надана виключна ліцензія на використання твору.

Якщо претензія не містить доказів, що підтверджують порушення прав та/або законних інтересів позивача, то в задоволенні претензії слід відмовити, повідомивши його про це відповідним листом. Якщо ж докази вказують на те, що позивач є особою, права та/або законні інтереси якої порушуються, то слід залагодити спір до подачі позову, оскільки судовий процес – це додаткові витрати на адвоката, судовий збір, експертизу тощо.

Слід зазначити, що особа, яка надала виключну ліцензію на використання твору, не може бути належним позивачем у справі про стягнення компенсації за порушення авторського права з наступних причин. Відповідно до ч. 3 ст. 1108 ЦКУ: «Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта в зазначеній сфері».

Слід зазначити, що відповідно до пункту г) ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» компенсація стягується судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу. У зв’язку з тим, що позивач не має права надати ліцензію відповідачу, то в позивача відсутні збитки у вигляді неотримання суми ліцензійних платежів, а тому предметом позову не може бути захист авторського права на твір шляхом стягнення компенсації замість відшкодування збитків.

У судовій практиці нерідкі випадки, коли позивачем у справі про стягнення компенсації є особа, яка на момент порушень майнових прав на твір передала іншій особі виключні права на його використання. На жаль, на це не звертають увагу деякі представники відповідача й судді. Прикладом такої справи може бути справа № 916/807/19 за позовом ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» (Російська Федерація) до ТОВ «Золота Іграшка» (Україна) про стягнення компенсації в розмірі 300 000 гривень за неправомірне використання персонажу «Лунтік» мультиплікаційного серіалу «Лунтік та його друзі».

Слід зазначити, що Господарським судом Одеської області та Південно-Західним апеляційним господарським судом було встановлено факт укладення ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» і ТОВ «Той-Хауз» ліцензійного договору, за умовами якого останньому надано виключну ліцензію на використання фільму «Лунтик и его друзья», в тому числі персонажу «Лунтік». Однак судові інстанції, стягнувши компенсацію, не дослідили та не з’ясували, чи могло ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» виступати позивачем у даній справі, і зокрема, чи мало місце порушення саме його прав та/або законних інтересів, за захистом яких воно звернулося до господарського суду. На це звернув увагу Верховний суд у постанові від 2 червня 2020 р. по справі № 916/807/19 і скасував рішення попередніх судових інстанцій.

Зупинимося на запобіжних заходах, які треба виконувати власникам вебсайту, щоб не стати відповідачем у суді.

Перш за все на вебсайті треба використовувати твори без порушень авторського права. Але як це зробити? Адже більшість власників вебсайтів слабо розбираються в авторському праві. Для перевірки законності використання на вебсайті літературних, художніх і фотографічних творів слід скористатись онлайн-тестом, який дозволяє виявити порушення авторського права на твори. Результати тестування виводяться на дисплей у вигляді рекомендацій з усунення наявних проблем з авторським правом.

Слід зазначити, що на деяких художніх і фотографічних творах є зображення скульптур, пам’ятників та інших об’єктів авторського права, які можуть використовуватися з порушенням авторського права. Прикладом порушення авторського права на зображення художнього твору є використання без дозволу автора картини «Битва під Берестечком» у заставці до всіх серій телесеріалу «Слуга народу 2. Від любові до імпічменту». Автор картини звернувся до суду з позовом до ТОВ «Студія Квартал 95», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» і ТОВ «Кіностолиця» про захист авторських прав і виплату компенсації (справа №757/4995/19-ц).

Печерський районний суд Києва затвердив мирову угоду між ТОВ «Кіностолиця», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та автором картини «Битва під Берестечком».

Для перевірки правомірності використання зображення об’єктів авторського права на художніх і фотографічних творах слід скористатись онлайн-тестом з юридичного «очищення» фотографій (малюнків) від прав третіх осіб, який дозволяє виявити й усунути проблеми з авторським правом. Не слід забувати й те, що на деяких художніх і фотографічних творах є зображення фізичних осіб, використання яких має свої обмеження. Слід зазначити, що за деякими винятками використання зображення фізичної особи має здійснюватися тільки з його дозволу. Для того, щоб не порушити немайнові права фізичних осіб при використанні художніх і фотографічних творів, треба скористатися онлайн-тестом з перевірки законності використання зображення фізичної особи на вебсайті, який дозволяє виявити й усунути наявні проблеми з використанням зображення фізичної особи.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram