Законодавство
Чому звільнення директора НАБУ парламентом — це гол у власні ворота (Юридичні аспекти)
Анастасія КРАСНОСІЛЬСЬКА,
народний депутат,
голова комітету ВРУ з питань антикорупційної політики
Сьомого лютого у Верховній Раді був зареєстрований проект постанови про звільнення директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника. Її ініціатори обґрунтовують необхідність такого рішення тим, що очільника НАБУ притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією. Свого часу Сарненський районний суд Рівненської області, який ухвалив таку постанову, присудив директору НАБУ штраф.
Розгляд даного документа доручено комітету ВРУ з питань регламенту, хоча питання діяльності антикорупційного бюро належать до відання комітету з питань антикорупційної політики. Додамо і те, що вже 19 лютого комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності фактично рекомендував винести проект постанови на розгляд парламенту. А оскільки комітет з питань антикорупційної політики попередньо також має розглянути вказаний документ, то я звернулася за роз’ясненням щодо юридичних підстав такого звільнення до Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції та незалежного правознавця Миколи Хавронюка. Якщо коротко, то у всіх випадках відповідь отримала схожу. Для того щоб звільнити директора НАБУ рішенням парламенту, недостатньо ініціювати постанову за підписами 150 народних депутатів. Право на таку ініціативу народні депутати мають не автоматично, а виключно за наявності чітко передбачених законом підстав.
Наразі жодної із визначених законом підстав для звільнення директора НАБУ немає, а отже, і права ініціювати питання звільнення Артема Ситника з посади в народних депутатів також наразі немає.
Притягнення директора НАБУ до адмінвідповідальності не є підставою для його звільнення
Закон передбачає звільнення очільника НАБУ в разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, тобто в разі притягнення його до кримінальної, а не адміністративної відповідальності. Так, наявність прізвища директора НАБУ в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення або пов’язані з корупцією, може викликати справедливе обурення. Проте закон не передбачає можливості звільнення на цій підставі.
Як чітко вказано в листі Мін’юсту, наявність судового рішення про притягнення до адмінвідповідальності осіб, яким накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, не є підставою для звільнення директора Національного антикорупційного бюро, оскільки така обставина не передбачена частиною четвертою статті 6 закону про НАБУ як підстава для звільнення. Більше того, наразі законодавство про запобігання корупції не передбачає звільнення держслужбовців у результаті притягнення до адмінвідповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, якщо суд не застосував санкцію у вигляді заборони обіймати певні посади.
Натомість ініціатори парламентської постанови також переконують, що звільння А. Ситника, начебто, передбачено законом про державну службу та Кодексом законів про працю. Однак це не відповідає дійсності. По-перше, закон про НАБУ є спеціальним і виключно він регулює призначення та звільнення директора, на що також вказують експерти у своїх висновках. По-друге, у проекті постанови йдеться про звільнення директора НАБУ Верховною Радою, а не президентом, який його призначав. По-третє, поширюючи такі чутки, самі ж автори цієї постанови посилаються лише на закон про Національне антикорупційне бюро, а не закон про держслужбу або Кодекс законів про працю.
У справі директора НАБУ суд прямо вказав на неможливість застосування санкції у вигляді позбавлення права обіймати певні посади. Адже така санкція не передбачена статтею Кодексу про адмінправопорушення, за якою кваліфіковано дії А. Ситника. Внесення зараз змін до закону про НАБУ щодо звільнення директора органу після притягнення до адміністративної відповідальності також не дозволить звільнити його з посади на підставі уже наявного рішення суду. До того ж, це прямо суперечило б статті 58 Конституції України, відповідно до якої закон не має зворотної дії в часі. Конституційний Суд у своїх рішеннях неодноразово фіксував: дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності та не поширюється на правовідносини, які виникли й закінчилися до набуття такої чинності (рішення КСУ від 13 березня 2012 року № 6-рн/2012 та 13-рп/2002 від 2 липня 2002 року).
НАЗК, як і Мін’юст, посилається на статтю 6 закону про Національне антикорупційне бюро, перелічуючи виключні підстави звільнення директора НАБУ. Відтак, наразі відсутні юридичні факти чи обставини, які б дозволили застосувати будь-яку із перелічених підстав звільнення директора НАБУ. Простіше кажучи, наразі немає, за що законно звільнити Ситника.
Коментар науковця
Доктор юридичних наук Микола Хавронюк також буквально по пунктах розібрав кожну можливу підставу звільнення директора НАБУ.
Як було заявлено, Верховна Рада може прийняти рішення про таке звільнення лише за наявності вищеперерахованих підстав і за пропозицією не менше як третини народних депутатів від конституційного складу парламенту. Ці дві умови повинні існувати одночасно. Тобто, якщо є пропозиція 150, 226 чи навіть 300 народних депутатів, але немає передбаченої законом підстави звільнення директора НАБУ, або якщо є така підстава, але не внесена вказана пропозиція, звільнити директора Національного антикорупційного бюро з посади неможливо. Як і НАЗК та Мін’юст, Микола Хавронюк робить висновок, що підстав наразі для звільнення директора НАБУ немає.
Складається враження, що ініціатори вказаної постанови й самі розуміли відсутність прямо передбачених законом підстав для звільнення директора НАБУ. Тому й пропонують звільнити Артема Ситника на підставі норми, яка забороняє призначення на посаду директора Національного антикорупційного бюро особи, яка притягалася до адмінвідповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення. Проте даний підхід також не відповідає закону. Обмеження щодо призначення директора НАБУ діють виключно на стадії призначення. Закон не
передбачає звільнення в разі виникнення обставин, які перешкоджають призначенню. Більше того, закон про НАБУ не лише встановлює чіткий і закритий перелік підстав для звільнення, а й окремо передбачає, що заільнення з інших, ніж визначено, підстав не допускається.
Безумовно, народні депутати мають право на політичну позицію щодо необхідності звільнення директора Національного антикорупційного бюро. Проте така позиція може мати форму заяв, медіа-активностей, ініціювання законопроєктів тощо. Бо якою б обґрунтованою не була політична позиція, вона не може реалізоватися у вигляді незаконного рішення. Інакше від побудови правової держави ми повернемося до судів Лінча чи судів-«трійок», за яких жодне право не є захищеним.
Яким може бути рішення регламентного комітету парламенту щодо незаконного проекту постанови? Відповідь на це запитання дає стаття 94 Закону України «Про регламент Верховної Ради України». Комітет з питань регламенту має оцінити, чи проект постанови зареєстрований відповідно до вимог закону, а не тільки регламенту ВРУ. Як свідчать висновки компетентних органів, законних підстав для ініціювання постанови щодо звільнення директора НАБУ наразі немає. Отже, комітет Верховної Ради з питань регламенту може (і, на мою думку, повинен) зафіксувати у своєму рішенні, що проект постанови зареєстрований без дотримання вимог закону.
На підставі такого рішення комітету, відповідно до регламенту Ради, голова ВРУ повертає проект постанови депутатам без його включення до порядку денного сесії та розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради. У разі якщо незаконна постанова про звільнення директора НАБУ все ж буде винесена на розгляд парламенту і підтримана, вона може увійти в історію як перше скасоване в суді рішення парламенту ІХ скликання.
Наостанок. Може скластися враження, що директор Національного антикорупційного бюро є недоторканним за будь-яких умов. Але це далеко не так. Закон передбачає можливість звільнення очільника НАБУ, якщо за результатами аудиту буде зроблено висновок про неефективність діяльності бюро та неналежне виконання обов’язків його директором. І такий аудит має бути проведений. Більше того, необхідно поширити аудит також на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, яка здійснює поцесуальне керівництво розслідуваннями НАБУ і погоджує найважливіші рішення слідства. Адже оцінити діяльність Національного антикорупційного бюро без оцінки діяльності САП неможливо.
Джерело: Юридичний вісник України
