Connect with us

Законодавство

Конституційний суд України постановив, що не можна звільнити працівника, який перебуває у відпустці

Особу, яка працює за трудовим договором (контрактом) не можна звільнити на законних підставах під час перебування її у відпустці. Не можна проводити процедуру звільнення відносно особи, яка тимчасово втратила працездатність. Рішення №6-р (2) 2019 було прийнято Конституційним судом України 4 вересня 2019 року в рамках розгляду скарги Жабо Тетяни Максимівни щодо відповідності Конституції України відображуваним в ч.3 ст. 40 Кодексу законів про працю положенням.

Працівник на законодавчому рівні захищений від звільнення, ініційованого роботодавцем (або органом ним уповноваженим) під час втрати ним працездатності (тимчасово). Це ж стосується і періоду, коли працівник перебуває у відпустці. Такі норми містяться в положеннях ч.3. ст.40 КЗпП і є гарантією права на захист працівника. Винятком є ​​неявка на роботу в період часу, що перевищує 4 місяці (безперервно) через тимчасову непрацездатність. Законодавчо можуть визначатися хвороби, при яких термін відсутності на робочому місці особи, яка працює за договором або контрактом збільшується. Декретна відпустка, вагітність і пологи також є законною підставою для збереження робочого місця на термін понад 4 місяці.

Матеріали вищевказаної конституційної скарги були досліджені Конституційним судом України з подальшим винесенням рішення про визнання положення ч.3 ст.40 КЗпП таким, що не суперечить пунктам Основного закону. Рішення прийнято з урахуванням наступних ключових норм.

Існує ряд умов при укладенні контракту які носять характер істотних. До числа таких можна віднести зазначення терміну дії трудового контракту, умови, при яких він, може бути розірваний або припинений. Це означає, що укладається на встановлюваний в ході домовленостей сторін термін, контракт повинен містити термін початку дії і дати закінчення.

Але ці умови не актуальні для тих працівників, які тимчасово втратили працездатність або ж перебувають у відпустці. Недотримання цієї норми є неприпустимим, так як порушуються гарантії трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України. Крім того, неправомірні дії роботодавця або уповноваженого ним органу, спрямовані на звільнення особи, яка перебуває у відпустці або працівника, який тимчасово втратив працездатність, розцінюються як прояв дискримінації і правової нерівності.

Конституційний суд України пояснює неможливість допущення дискримінації в рамках реалізації трудових прав працівниками. Рівність в трудових правах і гарантіях є ключовим фактором законності. Обмеження в трудовому праві має бути аргументовано, а порядок здійснення таких обмежень має регулюватися нормами положень Конституції України та міжнародного трудового права.

Законодавство

Звільняти суддю, засудженого за злочин чи за правопорушення? ВРП проти законопроекту № 2484

На офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оприлюднено текст рішення Вищої ради правосуддя № 51/0/15-20 про надання консультативного висновку до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2484.

Про зміни запропоновані цим законопроектом ми вже писали.

Вища рада правосуддя не підтримує зазначений законопроект з огляду на те, що за законодавством України, у разі виникнення колізії між нормами Конституції України та будь-яких інших нормативно-правових актів, мають застосовуватися саме норми Конституції.

Водночас Законом № 2617-VIII запроваджено поняття «кримінальне правопорушення», яким є суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення. Воно включає такі поняття, як «злочин» і «кримінальний проступок».

У зв’язку із цим законопроектом № 2484 пропонується внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», замінивши слово «злочин» словами «кримінальне правопорушення», що, на думку суб’єкта законодавчої ініціативи, відповідає термінології, яка вживається у Законі № 2617-VIII. Зокрема, законопроектом № 2484 пропонується внести зміни до ст. 124 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чинною редакцією якого передбачено припинення повноважень судді у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

При цьому, згідно із ч. 7 ст. 126 Конституції України однією з підстав для звільнення судді є набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Наявність двох або більше норм права, які спрямовані на регулювання тих самих суспільних відносин, але по-різному їх регламентують, є досить поширеним явищем у правовій дійсності і створює колізію права.

Запропоновані зміни можуть спричинити виникнення ієрархічної колізії (колізія між нормативними актами різної юридичної сили), а саме призвести до невідповідності змін, запропонованих законопроектом № 2484, Конституції України в частині припинення повноважень судді за вчинення злочину.

Ознайомитись з повним текстом рішення ВРП № 51/0/15-20 можна за цим посиланням.

Читати далі

Законодавство

Будови, що не відповідають вимогам доступності для осіб з інвалідністю, не прийматимуть в експлуатацію

Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (щодо посилення захисту осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення при здійсненні містобудівної діяльності)» (законопроект № 0863).

Законом доповнено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пунктами 15 і 16, якими визначено такі терміни:

  • засоби безперешкодного доступу до об’єктів – інженерно-технічні, функціональні частини (елементи, конструкції) будинків, споруд будь-якого призначення, що відповідають нормативним вимогам щодо забезпечення доступності і безпеки об’єктів для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема пандуси, підйомники та платформи для осіб з інвалідністю, звукові системи тощо;
  • маломобільні групи населення – особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні у просторі, зокрема особи з інвалідністю, особи з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, громадяни похилого віку, особи з дитячими візками.

Змінами до ч. 4 ст. 34 Закону встановлено, що влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури може здійснюватися без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм та правил.

Порядок влаштування засобів безперешкодного доступу до об’єктів або їх розумного пристосування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, Законом розширено підстави для відмови органом державного архітектурно-будівельного контролю у видачі сертифіката, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – невідповідність об’єкта будівництва вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (абз. 4 ч. 7 ст. 39).

Читати далі

Законодавство

Експерти з питань права тепер і в кримінальному процесі

У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо проведення експертизи з питань права» № 2741.

Пропонується внести зміни до п. 25 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України, якими до учасників кримінального провадження віднести експерта з питань права.

Змінами також пропонується доповнити КПК статтею 242-1, якою визначити, що експертом з питань права може бути особа, яка має науковий ступінь доктора юридичних наук або атестат професора та є визнаним фахівцем у галузі права, а рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

Експерт з питань права зобов’язаний:

  • з’явитися до суду за його викликом;
  • дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання;
  • роз’яснити свій висновок і відповідати на поставлені судом запитання.

Експерт з питань права має право:

  • знати мету свого виклику до суду;
  • відмовитися від участі у судовому провадженні, якщо він не володіє відповідними знаннями;
  • на оплату послуг та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду.

За відсутності заперечень учасників кримінального провадження експерт з питань права може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Крім цього, аналогічні зміни пропонується внести і до Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнивши його статтею 273-1.

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.