Connect with us

Законодавство

Перенесення невикористаних днів відпустки під час війни визнано неконституційним

Опубліковано

⚡ LEXINFORM AI | ОГЛЯД СТАТТІ
КСУ визнав частково неконституційними положення Закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", які обмежують право на щорічну відпустку понад 24 дні для осіб до 18 років та осіб з інвалідністю, а також положення щодо пролонгації цих обмежень до використання перенесених відпусток. Конституційними визнано положення щодо можливості обмеження тривалості та порядку надання відпусток у воєнний час.

Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення № 3-р/2026 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (щодо права на відпустки) – предметом конституційного контролю були приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього ч. 1 ст. 12, абзацу другого п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Читайте також: Додаткові відпустки військових: тривалість та грошове забезпечення залежать від статусу

Суд наголосив, що законодавець, унормовуючи умови здійснення конституційного права на відпочинок, має гарантувати мінімальну тривалість оплачуваної щорічної відпустки для всіх осіб, які працюють, і забезпечувати посилені мінімальні гарантії реалізації цього права, які охоплюють збільшену тривалість оплачуваного часу відпочинку для уразливих категорій осіб, зокрема дітей та осіб з інвалідністю, що сприяє забезпеченню принципів балансу між працею та відпочинком, рівності та недискримінації працівників, що набуває в умовах воєнного стану особливої ваги.

Обмеження конституційного права на відпочинок може бути запроваджене лише домірно, із визначенням чітких строків. У період дії воєнного стану держава має забезпечити принаймні мінімальні гарантії відпочинку для відновлення сил працівників, щоб повністю не позбавити їх відпочинку.

Читайте також: Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов’язаності нещасного випадку з виробництвом

Проаналізувавши приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього ч. 1 ст. 12, абзацу другого п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону, Суд дійшов висновку, що ці приписи зберігають сутність права на відпочинок, що полягає в гарантуванні кожному працівникові оплачуваної щорічної основної відпустки, тривалість якої становить 24 календарних дні, а також встановлюють потрібні заходи, які раціонально пов’язані з досягненням легітимної мети цих приписів Закону.

Водночас приписи другого речення абзацу другого ч. 1 ст. 12 Закону не забезпечують у сфері праці та зайнятості для осіб віком до вісімнадцяти років та осіб з інвалідністю мінімальних гарантій права на відпочинок у вигляді щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів, що порушує принципи рівності, домірності та людську гідність, нівелюючи сутність конституційного права на відпочинок.

До того ж приписи абзацу другого п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону не лише нівелюють вказані мінімальні гарантії права на відпочинок, оскільки пролонгують чинність приписів другого речення абзацу другого ч. 1 ст. 12 Закону до моменту, поки працівники фактично не використають днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а й порушують принцип юридичної визначеності та засадничу вимогу чіткості строків обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану.

Читайте також: Річний строк для звернення роботодавця з позовом про стягнення майнової шкоди з працівника обчислюється з дня її виявлення, зокрема з дня підписання акта перевірки чи ревізії

Такі обмеження права на відпустку для кожного працівника відбуваються в різний час і залежать від використання днів відпусток та їх надання, що фактично індивідуалізує строк дії вказаних обмежень і ставить його у залежність від обставин реалізації права на відпустку, уможливлюючи довільність та неоднаковість перебігу такого строку для працівників. Тобто перебіг вказаного строку не відбувається для всіх працівників за універсальними правилами, що зумовлює непевність у тривалості зазначених обмежень права на відпочинок, їх фактичних та юридичних наслідків.

Таким чином, Суд визнав неконституційними приписи:

другого речення абзацу другого ч. 1 ст. 12 Закону в тім, що вони не забезпечують надання особам віком до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів;

абзацу другого п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону.

При цьому Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи абзацу третього ч. 1 ст. 12 Закону.

Приписи Закону, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Також зверніть увагу на Правові позиції Верховного Суду щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною, та збірник Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси.

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2025
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.