Законодавство
Позовні вимоги третьої особи, не пов’язані з первісним позовом, оскільки виникли з інших правовідносин, не можуть розглядатися в одному провадженні із первісним позовом
Вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
12 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 916/542/18 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути майно.
У березні 2018 р. заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Яхт-клуб «Одеса-2009» (правонаступник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ») про стягнення заборгованості з орендної плати та пені в розмірі 1 438 952,58 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути майно.
Також у серпні 2018 р. учасник ТОВ «Морський клуб ТЦФ» як третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цій справі, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства, Фонду та Прокуратури Одеської області про: встановлення нікчемності договору щодо внесення змін до договору оренди, укладеного в усній формі між Фондом та Товариством, на виконання якого 1 березня 2013 р. Фонд і ТОВ підписали акт приймання-передачі до договору про внесення змін до укладеного договору оренди, з підстав недотримання сторонами вимог закону про письмову форму та нотаріальне посвідчення договору; застосування до договору про внесення змін до договору оренди наслідків недійсності нікчемного правочину в порядку ст. 1213 Цивільного кодексу України.
Господарський суд Одеської області своєю ухвалою, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського, відмовив у відкритті провадження за позовною заявою учасника ТОВ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, з посиланням на те, що вказана позовна заява підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Третя особа – учасник ТОВ звернувся з касаційною скаргою, яку мотивував порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що визначають перелік справ, розгляд спорів у яких відноситься до юрисдикції господарських судів, та невідповідністю висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи щодо реалізації учасником його корпоративних прав шляхом звернення з позовними вимогами про встановлення нікчемності вчиненого Товариством (відповідачем) правочину.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення ч. 5 ст. 49 та ч. 4 ст. 180 ГПК України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення ст. 180 цього Кодексу.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами за первісним позовом виник із зобов`язальних відносин щодо сплати Товариством орендних платежів на підставі договору оренди, тобто щодо виконання господарських зобов`язань, і не стосується прав і обов`язків учасник Товариства як учасника.
Водночас, позов учасника Товариства як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору щодо встановлення нікчемності договору обґрунтовано порушенням корпоративних прав фізичної особи, тобто спір виник не із зобов`язальних, а з корпоративних правовідносин, учасниками яких є Товариство та фізична особа, і щодо різних предметів спору: за первісним позовом – щодо заборгованості за договором, а за позовом третьої особи із самостійними вимогами – щодо законності самого договору.
Оскільки заявлений фізичною особою – учасником позов не взаємопов`язаний з первісним позовом, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, які відповідно врегульовані нормами зобов`язального права, його спільний розгляд з первісним позовом є неможливим. Позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Таким чином, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Підготував Леонід Лазебний
