Про що законопроект Зеленського щодо імпічменту?

Мартина БОГУСЛАВЕЦЬ, виконавчий директор АЦ «Інститут законодавчих ідей», експерт з питань правової політики і правосуддя та антикорупційної експертизи нормативних актів

Президент, як і обіцяв, подав до Верховної Ради проект закону про імпічмент. Це вже третій за рахунком законопроект Зеленського. Перші два — про скасування мажоритарки та зміну закупівель ЦВК — Рада провалила, не внісши навіть їх у порядок денний. Така ж доля чекала і наступні законопроекти: про імпічмент президенту та про внесення змін до закону про вибори народних депутатів щодо забезпечення прав військовослужбовців, ініційованих Президентом Володимиром Зеленським.

Відповідні голосування відбулися 4 червня. Так, за проекти закону про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент) (№ 10340, № 10340-1) проголосували лише 110 депутатів. Також не вистачило голосів за включення до порядку денного сесії парламенту законопроекту про внесення змін до закону про вибори народних депутатів України щодо забезпечення виборчих прав військовослужбовців (№ 10356). За це рішення проголосували лише 109 парламентарів.

Разом із тим, народні депутати приступили до розгляду в другому читанні законопроекту № 1098 «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», в якому передбачені положення щодо запровадження процедури імпічменту президенту. При цьому парламентарі мають розглянути майже 800 правок.

Як процедура імпічменту виглядала б уже сьогодні?

Уже сьогодні, за чинним українським законодавством, навіть без ухвалення окремого закону про імпічмент, процедура імпічменту Президенту виглядала б так:

не менш ніж 226 народних депутатів вносять до Ради письмове подання про ініціювання питання імпічменту;

не менш ніж 226 народними депутатами ініціюється питання про усунення Президента;

спеціальна слідча комісія ВРУ проводить розслідування;

не менш як 300 народних депутатів за результатами цього розслідування та наявності підстав приймають рішення про звинувачення Президента.

не менш як 338 народних депутатів приймають остаточне рішення про дострокове припинення повноважень Президента, але лише за наявності:

• висновку Конституційного Суду (про відповідність розслідування вимогам Конституції);
• висновку Верховного Суду (про наявність у діях Президента ознак злочину).

Сьогодні така складна процедура детальніше розписана нормами регламенту Верховної Ради, однак майже нереальна для виконання. Адже можливість збору такої кількості підписів та голосів депутатів, особливо в умовах президентської більшості в Раді, дорівнює нулю.

Що пропонував Зеленський?

Статті проекту на 90% все ж таки дублюють чинні норми регламенту Верховної Ради, однак є й деякі новації. Їх варто було б поділити як на неоднозначні, так і на відверто позитивні.

Деякі пропозиції законопроекту насторожують.

Викликають сумніви положення про те, що спеціальний прокурор — член спеціальної тимчасової слідчої комісії (далі – комісія) наділений всіма повноваженнями прокурора, закріпленими Кримінальним процесуальним кодексом (далі – КПК), а також, що спеціальні слідчі — члени комісії при проведенні розслідування факту вчинення Президентом державної зради чи іншого злочину наділені всіма повноваженнями слідчого органу досудового розслідування, закріпленими КПК. Вищенаведені пропозиції не відповідають статті 111 Конституції та суперечать рішенню Конституційного Суду від 10 грудня 2003 року № 19-рп/2003 у справі щодо недоторканності та імпічменту Президенту України. В останньому Конституційний Суд дійшов висновку, що «встановлена Конституцією України процедура імпічменту є єдиним способом притягнення Президента України до конституційної відповідальності і за своєю правовою природою не є аналогічною обвинуваченню особи відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України. Тому немає підстав вважати досудовим слідством проведення розслідування тимчасовою слідчою комісією, яка створюється парламентом». Окрім того, повноваження прокурора та слідчих і так уже визначені проектом: слідчі та прокурор комісії здійснюють свої повноваження лише відповідно до наданих їм на законних підставах доручень від комісії.

Незрозуміло все-таки, про яку процедуру йдеться: про спеціальну процедуру імпічменту чи все ж таки про кримінальне провадження?

Неоднозначною виглядає й відсутність норми про те, що захисник Президента теж наділений всіма правами відповідно до КПК. Така пропозиція була б цілком логічною з огляду на те, що всіма повноваженнями відповідно до КПК наділяють слідчих та прокурора.

Відсутні чіткі положення про те, що права свідків, службових осіб, експертів, які запрошені комісією, гарантуватимуться КПК, натомість цих же ж осіб за законопроектом попереджатимуть про визначену Кримінальним кодексом відповідальність за відмову від давання свідчень чи від виконання покладених на них обов’язків під час розслідування, а також надання завідомо неправдивих свідчень, висновку тощо.

Разом із тим, деякі пропозиції законопроекту заслуговують на підтримку.

Пропонується у склад комісії вводити не 3-х слідчих (як це передбачає чинний закон), а в залежності від кількості депутатських фракцій, аби кандидатури спеціальних слідчих до складу комісії вносили депутатські фракції (депутатські групи). Таке формулювання враховуватиме принцип пропорційного представництва депутатських фракцій та груп, є більш зрозумілим та чітким стосовно існуючої процедури.

Пропонується, аби кандидатуру спеціального прокурора до складу комісії вносили ініціатори розгляду питання про імпічмент. Така позиція дозволить уникнути можливого звинувачення від ініціаторів імпічменту у заангажованості відбору кандидатури прокурора.

У разі виникнення сумнівів щодо наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів у кандидатів до складу комісії народні депутати мають право заявити про їх відвід, а також комісія на своєму засіданні обирає голову, заступника голови та секретаря, які не можуть бути членами однієї депутатської фракції (депутатської групи). Такі норми сприятимуть неупередженому розслідуванню.

Пропозиції, які сприятимуть прозорості усього процесу і яких немає в чинному законі: комісія буде зобов’язана вести протоколи та стенограми засідань, вести облік вхідних й вихідних документів, а також звітувати перед Радою про хід розслідування відповідно до термінів, визначених самою ВРУ.

До речі, існують думки, що чинна процедура імпічменту, яку взяв за основу Президент, недіє- здатна із самого початку. Головні етапи імпічменту, про які йшло- ся на початку цієї статті, вже прописані в Конституції. Законопроектом Президента зміни до Основного Закону не вносяться, хоча саме норми Конституції роблять процедуру імпічменту майже нереальною для виконання. Тому, якщо майбутнім депутатам, Президенту справді хочеться зробити процедуру імпічменту можливою, а не лише обіцяною на рівні заяв і красиво виписаною на рівні юридичних норм, то варто почати зі змін до Конституції.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути