Connect with us

Законодавство

Про що законопроект Зеленського щодо імпічменту?

Мартина БОГУСЛАВЕЦЬ, виконавчий директор АЦ «Інститут законодавчих ідей», експерт з питань правової політики і правосуддя та антикорупційної експертизи нормативних актів

Президент, як і обіцяв, подав до Верховної Ради проект закону про імпічмент. Це вже третій за рахунком законопроект Зеленського. Перші два — про скасування мажоритарки та зміну закупівель ЦВК — Рада провалила, не внісши навіть їх у порядок денний. Така ж доля чекала і наступні законопроекти: про імпічмент президенту та про внесення змін до закону про вибори народних депутатів щодо забезпечення прав військовослужбовців, ініційованих Президентом Володимиром Зеленським.

Відповідні голосування відбулися 4 червня. Так, за проекти закону про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент) (№ 10340, № 10340-1) проголосували лише 110 депутатів. Також не вистачило голосів за включення до порядку денного сесії парламенту законопроекту про внесення змін до закону про вибори народних депутатів України щодо забезпечення виборчих прав військовослужбовців (№ 10356). За це рішення проголосували лише 109 парламентарів.

Разом із тим, народні депутати приступили до розгляду в другому читанні законопроекту № 1098 «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», в якому передбачені положення щодо запровадження процедури імпічменту президенту. При цьому парламентарі мають розглянути майже 800 правок.

Як процедура імпічменту виглядала б уже сьогодні?

Уже сьогодні, за чинним українським законодавством, навіть без ухвалення окремого закону про імпічмент, процедура імпічменту Президенту виглядала б так:

не менш ніж 226 народних депутатів вносять до Ради письмове подання про ініціювання питання імпічменту;

не менш ніж 226 народними депутатами ініціюється питання про усунення Президента;

спеціальна слідча комісія ВРУ проводить розслідування;

не менш як 300 народних депутатів за результатами цього розслідування та наявності підстав приймають рішення про звинувачення Президента.

не менш як 338 народних депутатів приймають остаточне рішення про дострокове припинення повноважень Президента, але лише за наявності:

  • висновку Конституційного Суду (про відповідність розслідування вимогам Конституції);
  • висновку Верховного Суду (про наявність у діях Президента ознак злочину).

Сьогодні така складна процедура детальніше розписана нормами регламенту Верховної Ради, однак майже нереальна для виконання. Адже можливість збору такої кількості підписів та голосів депутатів, особливо в умовах президентської більшості в Раді, дорівнює нулю.

Що пропонував Зеленський?

Статті проекту на 90% все ж таки дублюють чинні норми регламенту Верховної Ради, однак є й деякі новації. Їх варто було б поділити як на неоднозначні, так і на відверто позитивні.

Деякі пропозиції законопроекту насторожують.

Викликають сумніви положення про те, що спеціальний прокурор — член спеціальної тимчасової слідчої комісії (далі – комісія) наділений всіма повноваженнями прокурора, закріпленими Кримінальним процесуальним кодексом (далі – КПК), а також, що спеціальні слідчі — члени комісії при проведенні розслідування факту вчинення Президентом державної зради чи іншого злочину наділені всіма повноваженнями слідчого органу досудового розслідування, закріпленими КПК. Вищенаведені пропозиції не відповідають статті 111 Конституції та суперечать рішенню Конституційного Суду від 10 грудня 2003 року № 19-рп/2003 у справі щодо недоторканності та імпічменту Президенту України. В останньому Конституційний Суд дійшов висновку, що «встановлена Конституцією України процедура імпічменту є єдиним способом притягнення Президента України до конституційної відповідальності і за своєю правовою природою не є аналогічною обвинуваченню особи відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України. Тому немає підстав вважати досудовим слідством проведення розслідування тимчасовою слідчою комісією, яка створюється парламентом». Окрім того, повноваження прокурора та слідчих і так уже визначені проектом: слідчі та прокурор комісії здійснюють свої повноваження лише відповідно до наданих їм на законних підставах доручень від комісії.

Незрозуміло все-таки, про яку процедуру йдеться: про спеціальну процедуру імпічменту чи все ж таки про кримінальне провадження?

Неоднозначною виглядає й відсутність норми про те, що захисник Президента теж наділений всіма правами відповідно до КПК. Така пропозиція була б цілком логічною з огляду на те, що всіма повноваженнями відповідно до КПК наділяють слідчих та прокурора.

Відсутні чіткі положення про те, що права свідків, службових осіб, експертів, які запрошені комісією, гарантуватимуться КПК, натомість цих же ж осіб за законопроектом попереджатимуть про визначену Кримінальним кодексом відповідальність за відмову від давання свідчень чи від виконання покладених на них обов’язків під час розслідування, а також надання завідомо неправдивих свідчень, висновку тощо.

Разом із тим, деякі пропозиції законопроекту заслуговують на підтримку.

Пропонується у склад комісії вводити не 3-х слідчих (як це передбачає чинний закон), а в залежності від кількості депутатських фракцій, аби кандидатури спеціальних слідчих до складу комісії вносили депутатські фракції (депутатські групи). Таке формулювання враховуватиме принцип пропорційного представництва депутатських фракцій та груп, є більш зрозумілим та чітким стосовно існуючої процедури.

Пропонується, аби кандидатуру спеціального прокурора до складу комісії вносили ініціатори розгляду питання про імпічмент. Така позиція дозволить уникнути можливого звинувачення від ініціаторів імпічменту у заангажованості відбору кандидатури прокурора.

У разі виникнення сумнівів щодо наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів у кандидатів до складу комісії народні депутати мають право заявити про їх відвід, а також комісія на своєму засіданні обирає голову, заступника голови та секретаря, які не можуть бути членами однієї депутатської фракції (депутатської групи). Такі норми сприятимуть неупередженому розслідуванню.

Пропозиції, які сприятимуть прозорості усього процесу і яких немає в чинному законі: комісія буде зобов’язана вести протоколи та стенограми засідань, вести облік вхідних й вихідних документів, а також звітувати перед Радою про хід розслідування відповідно до термінів, визначених самою ВРУ.

До речі, існують думки, що чинна процедура імпічменту, яку взяв за основу Президент, недіє- здатна із самого початку. Головні етапи імпічменту, про які йшло- ся на початку цієї статті, вже прописані в Конституції. Законопроектом Президента зміни до Основного Закону не вносяться, хоча саме норми Конституції роблять процедуру імпічменту майже нереальною для виконання. Тому, якщо майбутнім депутатам, Президенту справді хочеться зробити процедуру імпічменту можливою, а не лише обіцяною на рівні заяв і красиво виписаною на рівні юридичних норм, то варто почати зі змін до Конституції.

Джерело: Юридичний вісник України

Законодавство

Міжнародне усиновлення – через постійно діючу комісію

Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 10 липня 2019 р. № 603.

Постановою, з метою забезпечення максимальної відкритості та прозорості процедури усиновлення, введено обов’язкову підготовку (раніше за бажанням або за рекомендацією служби у справах дітей) для громадян України, які виявили бажання усиновити дитину-сироту, дитину, позбавлену батьківського піклування з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за програмою, затвердженою Мінсоцполітики, крім випадків, коли заявники є родичами дитини, її опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями  (п. 25 Порядку).

Передбачено створення постійно діючої комісії з питань міжнародного усиновлення (положення та склад якої затверджується Мінсоцполітики), яка забезпечуватиме розгляд заяв щодо перегляду рішення про відмову у взятті громадян України, які проживають за межами України, та іноземців на облік кандидатів в усиновлювачі, питання щодо доцільності надання згоди (дозволу) на усиновлення дитини громадянами України, які проживають за межами України, та іноземцями (Порядок доповнено п. 2-1).

Регламентовано роботу служб у справах дітей з кандидатами в усиновлювачі в частині ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені (п.п. 48-50, 53-55 Порядку).

Читати далі

Законодавство

Гральний бізнес – тільки в готелях не нижче 3-х зірок

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект «Про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор». № 2285.

Законопроектом  передбачається обмеження кількості ліцензій, гральних закладів та грального обладнання.

Гральні заклади можуть розміщуватись винятково на території готелів (класу 3-5 зірки – для залів гральних автоматів і класу 5 зірок – для казино).

Уводиться обов’язкова верифікація гравців при прийомі ставок/виплати виграшів та реєстрації виграшів у «Системі онлайн-моніторингу», яка адмініструватиметься податковою службою.

Обов’язковою буде сертифікація грального обладнання для проведення азартних ігор відповідно до міжнародних стандартів.

Посилено фінансову і кримінальну відповідальності за діяльність у сфері азартних ігор без ліцензії.

Платежі за ліцензії в сфері азартних ігор спрямовуватимуться на розвиток спорту, медицини та культури в Україні.

Читати далі

Законодавство

Членство в саморегулівних організаціях буде добровільним

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України опублікувало для обговорення проект Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності».

Законопроект стане законодавчою основою для створення саморегулівних організацій і надасть можливість делегувати таким організаціям відповідні повноваження.

Згідно з проектом саморегулівна організація є недержавною неприбутковою організацією, що об’єднує суб’єктів господарювання та/або суб’єктів професійної діяльності для саморегулювання у межах здійснюваної ними господарської або професійної діяльності, яка відповідно до цього Закону набула такого статусу.

Членство суб’єктів господарської або професійної діяльності в саморегулівній організації є добровільним (обов’язковість членства хоча б у одній саморегулівній організації може бути встановлено виключно законом, що регулює господарську або професійну діяльність у певній сфері (галузі)).

Контролю саморегулівної організації за дотриманням її членами статуту, правил саморегулівної організації та відповідальність за їх порушення, здійснюється, зокрема шляхом здійснення моніторингу та перевірки діяльності.

Саморегулівним організаціям делегуватимуться повноваження органів державної влади, Національного банку України з контролю та/або регулювання господарської або професійної діяльності відповідно до вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Для захисту прав та законних інтересів саморегулівних організацій та координація її взаємодії з органами державної влади, Національним банком України діє Координаційна рада з питань саморегулювання.

Також законопроектом передбачено, що саморегулівні організації, які діють на день введення цього Закону в дію не потребують повторного набуття статусу відповідно до вимог цього Закону та зобов’язані протягом трьох років привести свою діяльність у відповідність до його вимог.

Долучитись до обговорення проекту Закону «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» можна на сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.