Connect with us

Законодавство

Про що законопроект Зеленського щодо імпічменту?

Мартина БОГУСЛАВЕЦЬ, виконавчий директор АЦ «Інститут законодавчих ідей», експерт з питань правової політики і правосуддя та антикорупційної експертизи нормативних актів

Президент, як і обіцяв, подав до Верховної Ради проект закону про імпічмент. Це вже третій за рахунком законопроект Зеленського. Перші два — про скасування мажоритарки та зміну закупівель ЦВК — Рада провалила, не внісши навіть їх у порядок денний. Така ж доля чекала і наступні законопроекти: про імпічмент президенту та про внесення змін до закону про вибори народних депутатів щодо забезпечення прав військовослужбовців, ініційованих Президентом Володимиром Зеленським.

Відповідні голосування відбулися 4 червня. Так, за проекти закону про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент) (№ 10340, № 10340-1) проголосували лише 110 депутатів. Також не вистачило голосів за включення до порядку денного сесії парламенту законопроекту про внесення змін до закону про вибори народних депутатів України щодо забезпечення виборчих прав військовослужбовців (№ 10356). За це рішення проголосували лише 109 парламентарів.

Разом із тим, народні депутати приступили до розгляду в другому читанні законопроекту № 1098 «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», в якому передбачені положення щодо запровадження процедури імпічменту президенту. При цьому парламентарі мають розглянути майже 800 правок.

Як процедура імпічменту виглядала б уже сьогодні?

Уже сьогодні, за чинним українським законодавством, навіть без ухвалення окремого закону про імпічмент, процедура імпічменту Президенту виглядала б так:

не менш ніж 226 народних депутатів вносять до Ради письмове подання про ініціювання питання імпічменту;

не менш ніж 226 народними депутатами ініціюється питання про усунення Президента;

спеціальна слідча комісія ВРУ проводить розслідування;

не менш як 300 народних депутатів за результатами цього розслідування та наявності підстав приймають рішення про звинувачення Президента.

не менш як 338 народних депутатів приймають остаточне рішення про дострокове припинення повноважень Президента, але лише за наявності:

  • висновку Конституційного Суду (про відповідність розслідування вимогам Конституції);
  • висновку Верховного Суду (про наявність у діях Президента ознак злочину).

Сьогодні така складна процедура детальніше розписана нормами регламенту Верховної Ради, однак майже нереальна для виконання. Адже можливість збору такої кількості підписів та голосів депутатів, особливо в умовах президентської більшості в Раді, дорівнює нулю.

Що пропонував Зеленський?

Статті проекту на 90% все ж таки дублюють чинні норми регламенту Верховної Ради, однак є й деякі новації. Їх варто було б поділити як на неоднозначні, так і на відверто позитивні.

Деякі пропозиції законопроекту насторожують.

Викликають сумніви положення про те, що спеціальний прокурор — член спеціальної тимчасової слідчої комісії (далі – комісія) наділений всіма повноваженнями прокурора, закріпленими Кримінальним процесуальним кодексом (далі – КПК), а також, що спеціальні слідчі — члени комісії при проведенні розслідування факту вчинення Президентом державної зради чи іншого злочину наділені всіма повноваженнями слідчого органу досудового розслідування, закріпленими КПК. Вищенаведені пропозиції не відповідають статті 111 Конституції та суперечать рішенню Конституційного Суду від 10 грудня 2003 року № 19-рп/2003 у справі щодо недоторканності та імпічменту Президенту України. В останньому Конституційний Суд дійшов висновку, що «встановлена Конституцією України процедура імпічменту є єдиним способом притягнення Президента України до конституційної відповідальності і за своєю правовою природою не є аналогічною обвинуваченню особи відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України. Тому немає підстав вважати досудовим слідством проведення розслідування тимчасовою слідчою комісією, яка створюється парламентом». Окрім того, повноваження прокурора та слідчих і так уже визначені проектом: слідчі та прокурор комісії здійснюють свої повноваження лише відповідно до наданих їм на законних підставах доручень від комісії.

Незрозуміло все-таки, про яку процедуру йдеться: про спеціальну процедуру імпічменту чи все ж таки про кримінальне провадження?

Неоднозначною виглядає й відсутність норми про те, що захисник Президента теж наділений всіма правами відповідно до КПК. Така пропозиція була б цілком логічною з огляду на те, що всіма повноваженнями відповідно до КПК наділяють слідчих та прокурора.

Відсутні чіткі положення про те, що права свідків, службових осіб, експертів, які запрошені комісією, гарантуватимуться КПК, натомість цих же ж осіб за законопроектом попереджатимуть про визначену Кримінальним кодексом відповідальність за відмову від давання свідчень чи від виконання покладених на них обов’язків під час розслідування, а також надання завідомо неправдивих свідчень, висновку тощо.

Разом із тим, деякі пропозиції законопроекту заслуговують на підтримку.

Пропонується у склад комісії вводити не 3-х слідчих (як це передбачає чинний закон), а в залежності від кількості депутатських фракцій, аби кандидатури спеціальних слідчих до складу комісії вносили депутатські фракції (депутатські групи). Таке формулювання враховуватиме принцип пропорційного представництва депутатських фракцій та груп, є більш зрозумілим та чітким стосовно існуючої процедури.

Пропонується, аби кандидатуру спеціального прокурора до складу комісії вносили ініціатори розгляду питання про імпічмент. Така позиція дозволить уникнути можливого звинувачення від ініціаторів імпічменту у заангажованості відбору кандидатури прокурора.

У разі виникнення сумнівів щодо наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів у кандидатів до складу комісії народні депутати мають право заявити про їх відвід, а також комісія на своєму засіданні обирає голову, заступника голови та секретаря, які не можуть бути членами однієї депутатської фракції (депутатської групи). Такі норми сприятимуть неупередженому розслідуванню.

Пропозиції, які сприятимуть прозорості усього процесу і яких немає в чинному законі: комісія буде зобов’язана вести протоколи та стенограми засідань, вести облік вхідних й вихідних документів, а також звітувати перед Радою про хід розслідування відповідно до термінів, визначених самою ВРУ.

До речі, існують думки, що чинна процедура імпічменту, яку взяв за основу Президент, недіє- здатна із самого початку. Головні етапи імпічменту, про які йшло- ся на початку цієї статті, вже прописані в Конституції. Законопроектом Президента зміни до Основного Закону не вносяться, хоча саме норми Конституції роблять процедуру імпічменту майже нереальною для виконання. Тому, якщо майбутнім депутатам, Президенту справді хочеться зробити процедуру імпічменту можливою, а не лише обіцяною на рівні заяв і красиво виписаною на рівні юридичних норм, то варто почати зі змін до Конституції.

Джерело: Юридичний вісник України

Законодавство

Утворення і ліквідація районів – тільки за законопроектами, поданими КМУ

Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону «Про внесення змін до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”» № 2653.

Ним внесено зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» – визначено терміни:

  • адміністративний центр територіальної громади – населений пункт (село, селище, місто), який має розвинуту інфраструктуру та в якому розташовані органи місцевого самоврядування територіальної громади;
  • території територіальної громади (громада) – територія, в межах якої територіальна громада здійснює свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Також доповнено розд. V Прикінцевих та перехідних положень Закону пунктом 7-1 – уповноважити Кабінет Міністрів України, до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій, визначати адміністративні центри територіальних громад та територій територіальних громад, а також подавати до Верховної Ради України проекти законодавчих актів щодо утворення і ліквідації районів.

Читати далі

Законодавство

ФОПам більше не потрібно платити усі податки та збори аби перерахувати кошти на власний рахунок

Набрала чинності постанова Правління Національного банку України «Про внесення зміни до Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів» від 15 січня 2020 р. № 7.

Варто нагадати, що нещодавнім роз’ясненням з питань дотримання вимог цієї Інструкції НБУ радше заплутав підприємців і самозайнятих осіб, а не прояснив зміст її найбільш суперечливого положення.

Тепер постановою №7 скасовано норму щодо порядку використання поточних рахунків фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, закріплену постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2019 № 162.

Так, виключено абз. 3 п. 14 розд. I Інструкції, відповідно до якого «за поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб – підприємців / фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та законодавства України, крім операцій, пов’язаних із власними потребами. Ці особи після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, мають право перерахувати кошти з таких рахунків на власні поточні рахунки, відкриті для власних потреб».

Читати далі

Законодавство

Кредитних посередників зобов’язали дотримуватися вимог захисту прав споживачів фінпослуг

Набрала чинності постанова Правління Національного банку України «Про внесення змін до Положення про встановлення вимог до кредитних посередників банків та їх діяльності у сфері споживчого кредитування» від 15 січня 2020 р. № 6.

Згідно зі змінами тепер банки повинні враховувати законодавство про захист прав споживачів фінансових послуг під час встановлення посередницьких відносин у сфері споживчого кредитування з кредитними посередниками та укладанні відповідних договорів.

Змінами до пп. 2 п. 9 та пп. 2 п. 9-1 розд. III для кредитних посередників та їхніх працівників встановлено вимогу щодо достатнього рівня знань законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

Також врегульовано, що під час перевірки і визначення ділової репутації кредитних посередників та їхніх працівників, банки мають враховувати випадки порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг (пп. 4 п. 11, розд. III)

Крім цього, банки зобов’язані формувати запит до Національного банку про виключення з Переліку відомостей про кредитного посередника та про укладений з ним посередницький договір у зв’язку із припиненням підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця – кредитного посередника (пп. 3 п. 16 розд. IV).

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.