Законодавство
Ще одна підстава для відстрочки від мобілізації
У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 15530 про внесення змін до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо надання відстрочки військовозобов’язаним, які мають рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з військовозобов’язаним.
Змінами до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пропонується визначити, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані щодо яких є рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з військовозобов’язаним.
Читайте також: Заяви про встановлення факту постійного догляду за особою задля отримання відстрочки від мобілізації не підлягають судовому розгляду
Попри те, що Сімейний кодекс України чітко закріплює рівність прав та обов’язків батьків, на практиці військовозобов’язані чоловіки стикаються із надмірним формалізмом з боку органів ТЦК та СП. Навіть наявність судового рішення, яким визначено місце проживання дитини з батьком, далеко не завжди гарантує реалізацію права на відстрочку, – зазначається у пояснювальній записці до законопроекту.
Затверджений Урядом Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (Постанова КМУ № 560 від 16.05.2024) вимагає для підтвердження цього права подати один із визначених документів: свідоцтво про смерть матері дитини; рішення суду про позбавлення матері батьківських прав; рішення суду про визнання матері безвісно відсутньою або оголошення її померлою; рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Виникає правова прогалина. Хоча у сімейному праві України під час розлучення або вирішення спорів між батьками суди найчастіше ухвалюють рішення саме про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір’ю. Однак часто об’єктивно досліджуючи докази, суд встановлює, що саме батько забезпечує належні умови проживання, догляд, виховання та утримання дитини, тоді як матір усунулася від виконання своїх обов’язків (або проживає окремо і не бере участі у щоденному житті дитини) і видає рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком.
Проте чинна редакція Постанови КМУ № 560 не містить прямої згадки про рішення суду щодо визначення місця проживання дитини як підстави для відстрочки. Через це ТЦК та СП під час розгляду заява зазвичай дотримуються суворого формалізму: якщо у рішенні суду немає дослівної формулювання «встановити факт самостійного виховання» або якщо матір формально не позбавлена батьківських прав, військовозобов’язаному відмовляють у наданні відстрочки.
Також зверніть увагу на Правові позиції Верховного Суду щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною, та збірник Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси.
