Судова практика
Особа, виключена з військового обліку за станом здоров’я, не є суб’єктом ухилення від мобілізації і не зобов’язана повторно проходити військово-лікарську комісію
30 червня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 138/36/24 частково задовольнив касаційну скаргу захисника засудженого за ухилення від призову.
Фігуранта було визнано винним у тому, що він, перебуваючи на військовому обліку, відмовився від отримання повістки та не прибув до збірного пункту для мобілізації, що суди кваліфікували як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Захист наполягав, що засуджений не є суб’єктом цього злочину, оскільки ще 13 жовтня 1999 р. його було визнано непридатним до військової служби за станом здоров’я та знято з військового обліку.
Верховний Суд зазначив, що диспозиція ст. 336 КК є бланкетною і відсилає до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст. 22 Закон № 3543) та «Про військовий обов’язок і військову службу» (ст.ст. 1 і 33 Закон № 2232), аналіз яких свідчить, що обов’язок з’явитися за призовом під час мобілізації покладається лише на осіб, які мають статус військовозобов’язаних або резервістів і перебувають на військовому обліку.
Водночас злочин, передбачений ст. 336 КК, може бути вчинений лише спеціальним суб’єктом – військовозобов’язаною особою. Особа, яку закон звільнив від військового обов’язку, не може нести кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації, а в особи, законно виключеної з військового обліку, відсутній юридичний обов’язок проходити процедуру призову, у тому числі повторно проходити військово-лікарську комісію (ВЛК).
Читайте також: Факт перебування особи на утриманні військовослужбовця, який загинув, може встановлюватися в порядку окремого провадження
Суди попередніх інстанцій вирішили, що засуджений залишався військовозобов’язаним, оскільки в документах 1999 р. вжито термін «знято» з обліку, а не «виключено». Верховний Суд визнав цей підхід помилковим, адже поняття «виключення з військового обліку» з’явилося в законодавстві лише з 31 липня 1999 р., тоді як на момент прийняття рішення щодо засудженого (13 жовтня 1999 р.) підзаконні акти Міністерства оборони ще не відображали цієї термінологічної зміни і використовували формулювання «зняття з обліку» для випадків повної непридатності до служби.
Суд наголосив, що недоліки в належному врядуванні і підтриманні термінології нормативних актів в актуальному стані не можуть тлумачитися проти інтересів особи і призводити до порушення її прав, зокрема прав, передбачених ст. 58 Конституції України та ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а правозастосовна практика повинна керуватися принципом пріоритету суті над формою, оцінюючи зміст рішення про звільнення від військового обов’язку, а не технічне оформлення цього рішення.
Крім того, відповідно до ст. 5 КК України закон, який погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Розширення у 2024 рці повноважень органів військового управління щодо повторного медичного огляду не може ретроспективно криміналізувати бездіяльність особи, яка на момент вчинення діяння була правомірною.
Отже, Верховний Суд скасував вирок міськрайонного суду і ухвалу апеляційного суду та закрив кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК та звільнив засудженого з-під варти.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
