Connect with us

Законодавство

Скасування адвокатської монополії не суперечить Конституції

Конституційний Суд України надав Висновок у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України щодо відповідності законопроекту «Про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)» № 1013 вимогам ст.ст. 157 і 158 Конституції України.

Зазначеним законопроектом було запропоновано внести до Конституції України такі зміни:

  • викласти у новій редакції ч. 4 ст. 131-2 Конституції України, згідно з якою захист особи від кримінального обвинувачення здійснює виключно адвокат;
  • виключити ч. 5 ст. 131-2 Конституції України, за якою законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, визнаних судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
  • виключити пп. 11 п. 16-1 Розділу ХV «Перехідні положення», згідно з яким із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.

Перевіривши законопроект № 1013 на предмет його відповідності вимогам ст.ст. 157 і 158 Конституції України, Конституційний Суд України виходив із того, що запропоновані ним зміни до Конституції України розширюють можливості здійснення представництва в суді.

У Висновку зазначено, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб’єктом.

Конституційний Суд України також констатував, що запропоновані Законопроектом зміни до ст. 131-2, пп. 11 п. 16-1 розд. ХV «Перехідні положення» Конституції України не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, а отже, відповідають вимогам ч. 1 ст. 157 Конституції України.

У Висновку зазначається, що Верховна Рада України дев’ятого скликання протягом року не розглядала вказаний Законопроект та протягом строку своїх повноважень не змінювала положень ст. 131-2, пп. 11 п. 16-1 розд. ХV «Перехідні положення» Конституції України, а отже, Законопроект відповідає вимогам ст. 158 Конституції України.

З огляду на наведене Конституційний Суд України постановив, що Законопроект № 1013 відповідає вимогам ст.ст. 157 і 158 Конституції України.

Висновок Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржений.

З повним текстом висновку можна ознайомитися за цим посиланням.

Законодавство

Виборчий кодекс буде доопрацьовано

Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування рекомендував Верховній Раді врахувати всі пропозиції Президента до Виборчого кодексу України шляхом голосування по кожній із сімнадцяти пропозицій та прийняти Виборчий кодекс України в редакції Комітету в цілому як Закон.

Президент України не підписав Виборчий кодекс, який був прийнятий 11 липня 2019 р. і повернув до Верховної Ради для повторного розгляду зі своїми Пропозиціями, в яких зокрема, зазначено, що Кодекс, містить положення, які не відповідають Конституції України, не враховують останні позитивні зміни до виборчого законодавства, спрямовані на його удосконалення, не узгоджуються із законодавчими актами, які є базовими у відповідній сфері, не забезпечують належної регламентації й організації виборчого процесу, ефективного контролю за здійсненням виборчих процедур.

Зокрема, Кодексом запроваджується новий підхід до формування складу окружних та дільничних виборчих комісій на виборах Президента України, який передбачає надання права на формування окружних та дільничних виборчих комісій не лише кандидатам на пост Президента України, а й політичним партіям, представленим депутатськими фракціями в поточному скликанні Верховної Ради України. До того ж включення представників від таких політичних партій до складу окружних виборчих комісій є обов’язковим (ст.ст. 89, 90 та 266). Такий підхід не забезпечує рівного доступу всіх кандидатів і суб’єктів їх висування до представництва у складі виборчих комісій, а відтак не сприяє проведенню чесних і прозорих виборів.

За Кодексом виборча комісія Автономної Республіки Крим, територіальні виборчі комісії є постійними органами (ч. 4 ст. 53). Однак джерела фінансового забезпечення діяльності зазначених комісій у період після закінчення виборчого процесу не визначені. До того ж положення ч. 4 ст. 105 Кодексу, за якими голова, заступник голови, секретар виборчої комісії Автономної Республіки Крим мають статус державних службовців, з огляду на визначений Кодексом статус виборчих комісій як спеціальних державних колегіальних органів (ч. 1 ст. 53), не узгоджуються із Законом України «Про державну службу», дія якого не поширюється на голів та членів державних колегіальних органів (п. 4 ч. 3 ст. 3).

Також, Президент зазначив, що у Кодексі не повною мірою враховані рекомендації, надані міжнародними експертами за результатами спостереження за виборчими кампаніями. Так, зокрема, в Остаточному звіті Місії зі спостереження за виборами народних депутатів України від 28 жовтня 2012 р. ОБСЄ/БДІПЛ є рекомендації щодо запровадження помірних обмежень витрат у рамках проведення кампаній. Водночас згідно з Кодексом гранична сума витрат виборчого фонду суб’єкта виборчого процесу загальнодержавних виборів не обмежується (ч. 2 ст. 170), тоді як, наприклад, за чинним Законом України «Про вибори народних депутатів України» передбачено відповідні обмеження розміру виборчого фонду політичних партій, кандидатів у народні депутати України.

Читати далі

Законодавство

«Урядовий кур’єр» не публікуватиме рішень суддівських самоврядних органів

На офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оприлюднено текст рішення ВРП № 2999/0/15-19 «Про надання консультативного висновку до законопроекту «Про внесення зміни до статті 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 24 жовтня 2019 р. реєстраційний № 2309).

Законопроектом, з метою зменшення кількості друкованих видань у яких необхідно публікувати офіційну інформацію, пропонується внести зміни до ч. 5 ст. 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими газета «Урядовий кур’єр» виключається з переліку видань, де обов’язково публікується інформація про утворення організаційного комітету із скликання з’їзду суддів, а також оголошення про скликання з’їзду суддів України і питань, що виносяться на його розгляд.

Обов’язковість публікації зазначеної інформації залишається лише в газеті «Голос України».

Своїм висновком Вища рада правосуддя вирішила підтримати законопроект № 2309 та зазначила, що загалом його слід оцінювати як позитивну ініціативу Уряду, оскільки друк і розповсюдження періодичного видання у вигляді газети на папері потребують значних фінансових, матеріальних і людських ресурсів.

Інформація про прийняті органами влади рішення може дублюватися на веб-порталі «Судова влада України» (www.court.gov.ua), де у розділі «Інше» у рубриці «З’їзди суддів» поміщаються повідомлення з організаційних питань, а також про рішення, прийняті з’їздами, проведеними у 2017–2019 роках.

Ознайомитися з повним текстом рішення ВРП «Про надання консультативного висновку до законопроекту № 2309» № 2999/0/15-19 можна перейшовши за цим посиланням.

Читати далі

Законодавство

ВРП проти притягнення суддів до відповідальності за скасовані рішення

На офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оприлюднено текст рішення Вищої ради правосуддя № 2997/0/15-19 про надання консультативного висновку до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо вдосконалення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів» (від 16 жовтня 2019 р. реєстраційний № 2271).

Зазначеним законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо вдосконалення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, встановивши, що скасування або зміна судового рішення має наслідком притягнення судді, який брав участь у його ухваленні, до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення дисциплінарного стягнення.

Вища рада правосуддя вважає, що законопроект № 2271 може завдати шкоди авторитету правосуддя та є загрозою незалежності суддів.

Зокрема, ВРП зазначає, що ст. 126 Конституції України визначено підстави для звільнення судді, перелік яких є вичерпним. При цьому, ч. 2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вже врегульовано питання притягнення до дисциплінарної відповідальності судді у разі, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

У консультативному висновку ВРП також наголошується, що використання факту скасування рішення нижчої інстанції судом вищої інстанції як основи для встановлення незаконності цього рішення не відповідає європейським стандартам.

Вища рада правосуддя на обґрунтування свого висновку згадала низку документів європейських інституцій, у тому числі Європейську хартію про статус суддів, висновки Консультативної ради європейських суддів, висновки Венеційської комісії тощо.

Зокрема, у Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Ознайомитись з повним текстом рішення ВРП «Про надання консультативного висновку до законопроекту № 2271» № 2997/0/15-19 можна перейшовши за цим посиланням.

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.