Connect with us

Законодавство

Як одним законом можна знищити доступну іпотеку в Україні

Олена КОРОБКОВА,
голова Ради Незалежної асоціації банків України

Автори законопроекту № 5883 хочуть дозволити користувачам іпотеки не повертати борги банкам. Які наслідки це може мати для банківської системи?

Читайте також: Звернення стягнення на предмет іпотеки з одночасним стягненням суми боргу не є подвійним стягненням

Ситуація, якою вона є

Середньостатистичному користувачу іпотечного кредитування в Україні 38 років. За минулий рік було видано 5,5 тисячі кредитів українським сім’ям, і лише 25% цих кредитів отримали сім’ї з доходом менше ніж 20 тисяч гривень. Про що говорять ці цифри? Щонайменше про те, що доступна іпотека в Україні — це швидше мета, а не реальність. І ми мали б і далі докладати максимум зусиль, аби ця мета була реалізована, адже власне житло — це якість життя українських сімей. Приміром, у тій самій Литві середня ставка за іпотечним кредитом становить 3%, а в нашій країні — 14% річних.

Водночас в Україні за останній рік спостерігаються якісні покращення в контексті видачі кредитів на купівлю житла. За другу половину 2020 року темпи кредитування прискорилися, на відміну від 2019 року. Загальний приріст іпотечного кредитування в річному вимірі становить 11,5 відсотки.

Паралельно в нас доволі результативно працює державна програма «Іпотека під 7%». І ми бачимо подальші можливості для покращення ситуації з іпотекою.

Однак наразі перед нами може виникнути одна перешкода, що не лише завадить рухатися далі, але й знищить усі нинішні результати.

Безглузда ініціатива

У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 5883, який згідно зі змістом пояснювальної записки має на меті «усунення прогалин законодавства та встановлення правової визначеності в питаннях, пов’язаних із закінченням строку давності в іпотечних договорах», але фактично дозволяє не повертати борги банкам. Так, пропонується встановити додаткову підставу для припинення іпотеки — закінчення строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості та вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також визначається, що кредитор не має права на звернення стягнення на заставлене майно в позасудовому порядку після спливу строку позовної давності, встановленого для судового захисту такого права.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Право податкової застави виникає незалежно від наявності іпотеки?

Для кращого розуміння суті цього документа наведемо простий приклад. У 2014 році сусід 1 (кредитор) позичив грошові кошти сусіду 2 (позичальник) у розмірі 5 тисяч доларів. Погашення боргу між сторонами було забезпечено іпотекою, відповідно до якої сусід 1 (кредитор) має безстрокове право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та може реалізувати це право будь-коли на власний розсуд (хоча зазвичай це право застосовується як крайній захід у разі неповернення боргу). А в 2021 році законопроект № 5883 фактично пропонує узаконити прощення всього боргу в розмірі $5 тисяч лише тому, що минуло три роки від дня несплати сусідом 2 (позичальником) коштів на користь сусіда 1 (кредитор). Запитання — хто поверне цей борг людині?

На мою думку, цей приклад яскраво демонструє, як законопроект № 5883 грубо порушує майнові права учасників інвестиційно-фінансового ринку. Особливо тих інвесторів, які придбали портфелі проблемних кредитів у банках, що перебувають у стані ліквідації, та які втрачають право на отримання коштів за кредитами, забезпеченими іпотекою. По суті, нівелюється сенс іпотеки як способу забезпечення виконання зобов’язання. Також проект імперативно позбавляє кредитора можливості повернути борг, адже скасовує право звертати стягнення на заставлене майно в позасудовому порядку, без будьяких заяв чи заперечень боржника (останньому лише достатньо дочекатися спливу строку позовної давності).

Водночас ініціатори законопроекту не враховують, що звернення стягнення на заставлене майно в позасудовому порядку (за винятком вчинення виконавчого напису нотаріуса) здійснюється на підставі договору про задоволення вимог кредитора (іпотекодержателя) або відповідного застереження в іпотечному чи іншому договорі, які укладаються між кредитором і боржником / заставодавцем (іпотекодавцем). Тобто обома сторонами правочину заздалегідь визначається й погоджується порядок звернення стягнення на заставлене майно. Відповідно, боржник / заставодавець (іпотекодавець) від самого початку надає кредитору згоду на застосування позасудових способів звернення стягнення на заставлене майно за настання певних обставин. Кредитор реалiзує свої законні права, визначенi договором та узгодженi обома сторонами правочину.

Читайте також: Недоведення направлення вимоги іпотекодавцю є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Окрім того, новації законопроекту колізійні і з юридичного погляду. Адже позовна давність — це визначений законом строк, упродовж якого особа має право звернутися до суду по захист своїх порушених прав та інтересів. Водночас сплив цього строку не є та не може бути підставою для припинення зобов’язання чи припинення іпотеки, яка забезпечує виконання цього зобов’язання. Зокрема, пропоновані в проекті закону зміни до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» суперечать іншій нормі цього ж закону — ч. 5 ст. 3, якою передбачено, що іпотека є дійсною до припинення основного зобов’язання.

Також чинними нормами Цивільного кодексу України не передбачено припинення зобов’язання у зв’язку зі спливом позовної давності. А стаття 267 ЦК України пов’язує сплив позовної давностi лише з вiдмовою в позовi, а не припиненням зобов’язання.

Чого очікувати в разі прийняття цього законопроекту?

Документ не враховує катастрофічних наслідків для всієї банківської системи України. Тільки проаналізувавши та побудувавши ланцюжок наслідків, можливих через прийняття цього законопроєкту, можна усвідомити вплив, який він матиме на банківський сектор й економіку країни загалом. З огляду на пропоновані новації, іпотека «житиме» три роки, відколи боржник перестав платити? А після цього непогашений кредит залишиться незабезпеченим до кінця терміну кредитування? Якщо банки втратять право звертати стягнення на предмет іпотеки за наслідками спливу строку позовної давності, відповідно, будуть відсутні й джерела для погашення великих сум боргів за іпотечними кредитами, якщо ці борги позичальники не повертатимуть.

Читайте також: Якщо після передання в іпотеку будівлю було реконструйовано, то всі нові площі входять до предмета іпотеки

Дана законодавча ініціатива не враховує, що випадки чинності застави/іпотеки після спливу строку позовної давності спричинені не зловживанням чи бездіяльністю кредиторів, а пов’язані з проблемами в реалізації прав заставодержателя в межах строків позовної давності (зокрема з причин невиконання іпотекодавцями своїх зобов’язань за договором іпотеки). Отже, треба боротися не з наслідками цієї проблеми (обмеження прав заставодавця після спливу строку позовної давності), а з причинами — необхідно забезпечити реальну можливість звернути стягнення на іпотеку в межах строків позовної давності. Результатом такої ініціативи буде обмеження прав кредиторів та збільшення навантаження на суди, бо чинність зобов’язання пропонується поставити виключно в залежність від факту звернення кредитора до суду.

У свою чергу, всі іпотечні кредити ризикують стати незабезпеченими. Для банку це означатиме формування 100% резерву на всю суму кредиту, що призведе до погіршення якості загального кредитного портфеля, зростання збитків (унаслідок формування страхового резерву) та кредитних ризиків.

Ба більше, прийняття цього законопроекту вплине на загальний стан іпотечного кредитування в Україні, адже спровокує зростання ставок за іпотечними кредитами для пересічних громадян. Відтак очевидно, що це призведе до зменшення обсягів кредитування. Зачепить воно й державну програму іпотечного кредитування під 7% та інвестиційну активність у будівництво. Адже вказана програма працює за принципом компенсації державою різниці між ставкою банку (яка в середньому становить 14%) і 7%, які сплачують позичальники. Відповідно, зросте розмір грошової компенсації, що має бути сплачена з Державного бюджету тому чи іншому банку. А намагання держави зміцнити інвестиційний клімат і захистити інвесторів на ринку будівництва шляхом прийняття законопроекту № 5091 «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухового майна, які будуть спорудженні в майбутньому» не призведе до збільшення інвестиційної активності, оскільки не буде дотримано економічної основи — активного кредитування.

Підсумовуючи, зі сторони банківської спільноти зазначаємо про абсолютну неприйнятність і необхідність відхилення даного законопроекту з огляду на його концептуальну хибність, юридично невиважені норми, що створюють правові колізії, а також деструктивність ініціативи для функціонування банківської системи України та реалізації державних пріоритетів і програм із розвитку іпотечного кредитування.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.