Законодавство
Захист лісу чи урізання прав громад?
Про що насправді законопроект № 5650.
Іван СЛОБОДЯНИК,
виконавчий директор Всеукраїнської асоціації громад
Благими намірами, як говориться, мостять дорогу до пекла. І це про нову законодавчу ініціативу № 5650. За фасадним захистом українського лісу заховали відкат реформи децентралізації і порушення прав громад. Бо поки розробники даного законопроекту обіцяють з трибуни Верховної Ради збільшення площі лісів на 300 тисяч га, громади отримають дискримінацію і порушення Конституції. Про що насправді цей законопроект: про захист довкілля чи відкат децентралізації?
Читайте також: Україна приєдналась до Конвенції про Європейський інститут лісу
Зміни до ст. 5 Лісового кодексу України, які пропонують народні депутати, передбачають обмеження ведення лісового господарства комунальними підприємствами площею не більше 100 га. На практиці це означає, що громади, в яких вже зараз площа лісів понад 100 га (а таких — сотні), не можуть передати їх комунальним підприємствам для обслуговування та належного догляду за ними. А в країні повно громад, які мають і по кілька тисяч гектарів лісу — Миляцька сільська рада на Рівненщині, Щирецька громада на Львівщині, Пирятинська громада, Фастівська та інші. Що буде з лісами, якими громади не зможуть опікуватися? Чи справді безхазяйні ліси — це те, за що боролися екологи?
Рада підтримала національну інвентаризацію лісів
Також цей законопроект передбачає обов’язок заліснювати території. А як? Неможливо висадити дерева на площі 300 тисяч га і не перевищити ліміт в 100 гектарів? На місцях кажуть, що законопроект № 5650 гальмуватиме ініціативу Президента щодо заліснення територій: громади просто не будуть зацікавлені в залісненні додаткових ділянок, якщо ці ділянки завтра перйдуть в підпорядкування невідомо кому.
Читайте також: Реформування лісової галузі не призведе до приватизації лісів, – Голова Держлісагентства Болоховець
Крім того, ОТГ скаржаться й на незрозумілі «рухи» Агентства лісових ресурсів, а саме: ліквідація підприємств, які не є збитковими, які не беруть із держави жодних коштів, а ведуть ефективне лісове господарство. Наприклад, Цуманське лісове господарство на Волині. Це потужне прибуткове підприємство, з якісним фондом та історією. До нього мали доєднувати інші, це обговорили й погодили з колективом та громадою. Але раптом «згори» все переграли й вирішили вже Цуманський лісгосп розформувати і приєднати до іншого, нікого при цьому не спитавши — ні громаду, ні робітників лісгоспу.
Такі факти непоодинокі. Є ризики, що завтра Агентство лісових ресурсів ліквідує всі підприємства і зробить за прикладом російської концесії з центральним підприємством у Києві і з ручним керуванням. Уже зараз громади втрачають чималі гроші лісового доходу від рубок головного користування, від секвестру деревини, вилученої за незаконні порубки чи інші дії. Втрачають ПДФО від скорочення робочих місць. І ніхто в них знову нічого не питає.
Також у згаданому законопроекті містяться різні обмеження на землях природно-заповідного фонду. Ніхто не сперечається із захистом заповідних територій, але є важлива деталь. В кожному природнозаповідному парку є господарська частина. Там громада веде своє лісове і сільське господарство, це їх територія. І якщо не відділити в законопроекті господарські частини заповідників від території самого заповідника, то де громадам вести господарство?
Автори проекту закону хочуть забрати в громад базове право користуватися й розпоряджатися землею. Наприклад, вводиться в ч. 2 ст. 57 Земельного кодексу України вимога для громад погоджувати передачу в постійне користування комунальним підприємствам лісогосподарських ділянок із держадміністрацією та органами лісового господарства. Тобто, що громаді робити зі своєю землею треба питати в чиновників у Києві? Де в цьому рівнянні децентралізація?
Земельний кодекс України визначає, що постійне користування — це право володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку. Тобто з власності держави чи громад землі не виходитимуть, але саме користування для громад обмежується. Право постійного користування мають, зокрема, державні та комунальні установи й підприємства.
Збереження лісу і захист довкілля — це потрібне завдання держави. Але реалізовувати його треба не ціною повноважень місцевого самоврядування та відкатом реформи децентралізації назад. Всеукраїнська Асоціація громад уже звернулася з офіційним листом до профільного комітету ВРУ. Сподіваємося, що позиція громад там буде не просто почута і «взята до уваги», а й врахована в доопрацюванні законопроекту № 5650 до другого читання.
Уявіть, що у вашої громади немає повноважень розпоряджатися понад сотнею гектарів лісу та ще й передачу в комунальне підприємство має знову погоджувати якийсь чиновник у Києві. Чи так виглядає децентралізація?
Джерело: Юридичний вісник України
