Connect with us

Законодавство

Захист від насильства

Надія КОШЕЛЬ, адвокат

Сучасна правова доктрина, міжнародне право та європейське конвенційне законодавство, яке базується на практиці ЄСПЛ, проголошують основоположними правами кожної людини невід’ємне право на життя, свободу та особисту недоторканність, повагу до її честі, гідності.

Мається на увазі, що будь-яка особа, незалежно від статі, віку, стану здоров’я чи будь-яких інших чинників, має право на ефективний захист від усіх форм та проявів насильства, причому наголошується, що захист від насильства, що вчиняється з боку членів сім’ї або інших близьких родичів, має бути не меншим, ніж від вчинення насильницьких дій з боку сторонніх осіб. Такий правовий підхід, а також підписання Україною положень Стамбульської конвенції, поклали на нашу державу зобов’язання створити ефективну систему запобігання та протидії насильству в сім’ї, спрямовану на захист прав та інтересів жертв такого насильства та недопущення ревіктимітизації.

Відтак 6 грудня 2017 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». Метою ухвалення цього закону стала імплементація положень Стамбульської конвенції в національне кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України для боротьби з насильством щодо жінок та домашнім насильством, яка, як відомо, була розроблена та прийнята для боротьби із гендерною нерівністю та проявами домашнього насильства. Положення вказаного закону набули чинності в січні цього року. Також, 7 грудня 2017 р. був прийнятий Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який набрав чинності 7 січня 2018 р. Зазначений Закон був прийнятий у рамках реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 25.08.2015 р. № 501/2015 з метою імплементації міжнародних стандартів протидії насильству, забезпечення комплексного підходу до запобігання будь-яким формам насильства стосовно жінок та дітей, узгодження політики та профілактики насильства, а також запровадження додаткових заходів, спрямованих на створення запобіжних і захисних механізмів боротьби з усіма формами гендерно зумовленого та домашнього насильства.

Зазначимо, Закон від 7.12.2017 р. надає поняття «домашнє насильство» та визначає його форми. Так, під домашнім насильством Закон визначає діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи в шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, в тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

До фізичного насильства належать — ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Інакше кажучи, до фізичного насилля належать всі дії, спрямовані на завдання фізичної шкоди, обмеження свободи чи завдання будь-якої іншої шкоди на фізичному ґрунті.

Джерело: Юридичний вісник України

Законодавство

Визначено ступені ризику діяльності з проведення повірки засобів вимірювальної техніки

Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження уповноваженими науковими метрологічними центрами, державними підприємствами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, та провадять метрологічну діяльність, повірочними лабораторіями господарської діяльності з проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства» від 12 лютого 2020 р. № 82.

Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження уповноваженими науковими метрологічними центрами, державними підприємствами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, та провадять метрологічну діяльність, повірочними лабораторіями господарської діяльності з проведення повірки засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, що перебувають в експлуатації, є:

  • строк провадження уповноваженими організаціями господарської діяльності з проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації;
  • наявність виявлених протягом строку дії свідоцтва про уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі – свідоцтво про уповноваження) порушень уповноваженими організаціями вимог законодавства про метрологію та метрологічну діяльність та/або щодо їх невідповідності встановленим критеріям.

Ризики настання негативних наслідків від провадження уповноваженими організаціями господарської діяльності з проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, визначено в додатку 1.

Перелік критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження уповноваженими організаціями діяльності з проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, їх показники та кількість балів за кожним показником – в додатку 2.

Читати далі

Законодавство

Новий порядок надання допомоги по безробіттю

Набрав чинності наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» від 6 квітня 2020 р. № 624.

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку.

У період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій допомога по безробіттю призначається з першого дня після надання статусу безробітного.

Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а в разі відсутності цих відомостей – довідок про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором), виданих особі роботодавцем, військовим комісаріатом, де така особа перебувала на обліку, військовою частиною, органом, де особа проходила службу.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку – не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.

Допомога по безробіттю за календарний місяць не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на відповідний рік, і не може бути меншою від мінімального розміру, установленого правлінням Фонду.

Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного – один раз на місяць.

Також визначено умови відкладення та скорочення, припинення та поновлення виплати допомоги по безробіттю, умови та порядок виплати одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності.

Читати далі

Законодавство

Як засудженому здобути повну загальну середню освіту?

Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту» від 25 червня 2020 р. № 526.

Організацію здобуття освіти засудженими та неповнолітніми особами, взятими під варту, забезпечують комунальні заклади загальної середньої освіти, за якими закріплені виправні та виховні колонії, слідчі ізолятори, або державні заклади загальної середньої освіти, що створені при колоніях і належать до сфери управління Мін’юсту.

Здобуття освіти засудженими та неповнолітніми особами, взятими під варту, може організовуватися за інституційною або індивідуальною формою, визначеною законодавством, відповідно до чисельності осіб, які потребують отримання освітніх послуг.

Для організації здобуття освіти за інституційною формою створюються класи з наповнюваністю від 5 до 30 осіб.

Зарахування засудженого або неповнолітньої особи, взятої під варту, до закладу освіти здійснюється на підставі його заяви або заяви одного з його батьків чи інших законних представників. До заяви додається документ про освіту, що підтверджує відповідний рівень загальної середньої освіти. У разі відсутності у засудженого або неповнолітньої особи, взятої під варту, такого документа він проходить підсумкове (річне) оцінювання навчальних досягнень та/або державну підсумкову атестацію екстерном, після чого зараховується до закладу освіти на обрану ним (одним з його батьків чи іншим законним представником) форму здобуття освіти.

Зарахування засуджених і неповнолітніх осіб, взятих під варту, до закладу освіти здійснюється наказом керівника закладу освіти за погодженням з начальником колонії (слідчого ізолятору).

Структура навчального року (тривалість навчальних занять, поділ на чверті, семестри (триместри) встановлюється закладом освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою.

Розклад навчальних занять складається відповідно до освітньої програми з дотриманням педагогічних, санітарно-гігієнічних правил і норм, вимог режиму відбування покарання або тримання осіб, взятих під варту, і затверджується керівником закладу освіти за погодженням з начальником колонії (слідчого ізолятору).

Засудженим і неповнолітнім особам, взятим під варту, які здобули початкову, базову або профільну середню освіту, видається відповідний документ про освіту за зразком, затвердженим наказом МОН.

Читати далі

В тренді