Законопроект про ринок землі, або Новий корупційний монстр

Олександр ПОЛІВОДСЬКИЙ,
партнер юридичної фірми «Софія»

Дуже хотілося б, щоб законопроект № 2178-10 про ринок землі став прологом до справжньої земельної реформи, а не черговою поразкою.

Вказаний проект закону до другого читання вже готовий і навіть оприлюднений на сайті Верховної Ради. Про важливість цього документа говорить той факт, що на сьогодні вже минула дата, яка асоціювалася зі строком дії «мораторію». Чи означає це його завершення? Однозначної відповіді на дане запитання серед юристів немає. Така ситуація, звичайно, не на користь справі, довго так тривати не повинно.

Однак, ніхто не візьметься гарантувати, коли точно приймуть цей законопроект, строки вступу його в силу та зміст остаточної редакції. Причин тут декілька. По-перше, є учасники процесу, які принципово виступають проти прийняття даного законопроекту. І слід сказати, що деякі їх аргументи варті уваги. Інші ж — явно популістські, бо пропонують категоричні й прості рішення складних питань на зразок «нє пущать».

По-друге, обсяг законопроекту занадто великий. На сьогодні порівняльна таблиця, підготовлена до другого читання, налічує понад 2 500 сторінок. Опрацювати такий обсяг і проголосувати по більшості з понад 4 тисяч запропонованих депутатами поправок, як цього вимагає регламент ВРУ, навряд чи вийде в короткий час.

По-третє, проблема в самому проекті: в початковій редакції він містив положення про саме лише скасування заборони на продаж землі й викладений був на кількох аркушах. Однак тепер він розрісся до небачених розмірів.

Як і передбачали фахівці, скасування заборони тягне за собою цілу низку проблем земельного законодавства — зміну цільового призначення землі, відповідальність за порушення правил охорони землі, громадянство, правовий статус іноземців, статус прикордонних територій України, застосування законодавства про захист економічної конкуренції, про реєстрацію прав, про пов’язаних осіб та кінцевих бенефіціарів, про повноваження державних органів і ще багато чого. Такі питання мають ретельно описувати всі правові механізми. При цьому важливими є окремі деталі законодавчого регулювання.

Прикладом таких деталей є норма про переважне право при продажі землі. Переважне право — це виправданий засіб стабілізації землекористування та спосіб консолідації земель у межах земельних масивів. Однак проект передбачає купівлю-продаж цього права, лишаючи при цьому поза увагою запитання: яка легітимна мета запровадження таких операцій? Якщо особа не має наміру консолідувати землю, для чого такі можливості? Адже без відповіді на ці запитання правильна початкова ідея консолідації перетвориться на протилежну та може стати причиною зловживань, нести загрозу для інтересів власників і користувачів.

Наявність цієї та багатьох інших пропозицій у запропонованому проекті наштовхує на думку, що ініціатори навмисне подають ідеї лише з однією метою — затягнути час для розгляду проекту й занурити суспільство в обговорення нікому не потрібних і завідомо хибних пропозицій. Хоча такі дії також можуть бути й проявом елементарного юридичного невігластва.

Законопроект № 2178-10 — зрада чи перемога?

Я вважав би перемогою створення такого земельного законодавства, яке відповідало б критеріям системності, взаємоузгодженості, передбачуваності, прозорості, належної організації функцій держави, запровадження вищого рівня справедливості. Законодавство має стимулювати економічний розвиток, мінімізувати рейдерські загрози та ризики, вирішувати проблеми, які накопичилися в аграрній сфері (охорона земель, захист довкілля, недопущення зловживань із державними та комунальними землями, узгоджена робота державних контролюючих та інших органів). Закон має містити також правові механізми, що забезпечують проголошену мету.

Чи відповідає цим критеріям запропонований проект закону, чи є він системним? Ні. Його прийняття, очевидно, не стане віхою створення чіткого й зрозумілого, логічного та передбачуваного в застосуванні земельного законодавства.

Це не земельна реформа, яка мала б привести до досягнення більшого суспільного та приватного блага. Це, скоріше, нагадує латання дірок у старому міху та намагання вирішити інші короткострокові проблеми, на кшталт отримання допомоги міжнародних фінансових організацій на найближчий бюджетний період.

Хочу сподіватися, що інколи зрада обертається удачею. Наприклад, зусилля популістів щодо неприйняття жодного закону з цієї теми приводять до протилежного результату. Як у нашому випадку — є підстави вважати, що на цей день мораторій уже не діє. Чи перемога це для них тепер?

З іншого боку, спільною поразкою є бездіяльність законодавця та неспроможність вирішувати важливі для крани питання на належному рівні. Хотілося б, щоб робота над цим проектом стала лише етапом до підготовки справжніх продуманих і системних змін земельного законодавства й прологом до справжньої земельної реформи.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути