Законодавство
Засуджених, які оголошують голодування, не звільнятимуть від праці та інших обов’язків
Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 385, якою визначено організаційні засади застосування до осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, осіб, засуджених до арешту, які тримаються на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, та осіб, взятих під варту, які тримаються в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції, спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізолятори тимчасового тримання) СБУ і заявили про відмову від прийняття їжі, заходів примусового годування, а також умови тримання таких осіб.
Читайте також: Практика примусового годування в контексті реалізації статті 3 Конституції України
Зокрема передбачено, що начальник установи протягом доби з моменту встановлення факту відмови особи від прийняття їжі повинен:
1) особисто провести з особою, яка відмовляється від прийняття їжі, бесіду та розглянути наявні письмові пояснення, скарги, пропозиції, заяви такої особи, що пов’язані з відмовою від прийняття їжі;
2) за результатами вказаних дій скласти акт про відмову від прийняття їжі, у якому зазначаються конкретна причина такого вчинку, стислий виклад обставин, що передували відмові від прийняття їжі, вжиті заходи щодо задоволення законних вимог такої особи або причини неможливості їх задоволення.
До акта про відмову від прийняття їжі додаються пояснення, скарги, пропозиції, заяви такої особи, що пов’язані з відмовою від прийняття їжі;
3) письмово повідомити керівнику закладу охорони здоров’я, що забезпечує медичне обслуговування осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, або осіб, взятих під варту, які тримаються в установах, а у випадку відсутності такого закладу – керівнику іншого закладу охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності, перелік яких визначається та переглядається у разі потреби Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та установами з урахуванням спеціалізації таких закладів та наявності умов, що дають змогу забезпечити ізоляцію осіб, які відмовляються від прийняття їжі, їх належну охорону та безпеку інших громадян;
Читайте далі: Про відмову засудженого від прийняття їжі має бути невідкладно поінформовано Уповноваженого ВР України з прав людини
4) письмово повідомити прокурору, який здійснює на відповідній території нагляд за додержанням вимог законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу досудового розслідування, суду, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (справа), а також прокурору, який здійснює нагляд за додержанням вимог законів під час проведення досудового розслідування, захиснику;
5) письмово повідомити членам сім’ї (за наявності) особи, яка відмовляється від прийняття їжі, крім випадків, якщо таке повідомлення заборонила зазначена особа, про що вона у письмовій формі повідомляє начальнику установи;
6) у разі відмови від прийняття їжі неповнолітньою особою – додатково письмово повідомити законному представнику та відповідним службам у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього.
Особа, яка відмовляється від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту повинна перебувати під постійним наглядом лікаря.
За відсутності медичних показань особа, яка відмовляється від прийняття їжі, залишається в камері (жилому приміщенні), де тримається на загальних підставах.
Звільнення особи, яка відмовляється від прийняття їжі, від праці або виконання нею інших обов’язків, установлених згідно з умовами режиму тримання в установах, можливе лише на підставі медичних показань. У разі відсутності зазначених показань на таку особу поширюються передбачені законодавством заходи дисциплінарного впливу в повному обсязі.
У передбачений розкладом дня час особі, яка відмовляється від прийняття їжі, доставляються сніданок, обід та вечеря за установленими для зазначених осіб нормами харчування. У випадку відмови від прийняття їжі через дві години їжа забирається, про що робиться відмітка в картці обліку прийняття їжі особою, яка відмовляється від прийняття їжі, що долучається до її медичної документації.
У разі наявності загрози значного погіршення стану здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, та очевидної загрози її життю лікар закладу охорони здоров’я готує висновок, що підтверджується відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень. Під час підготовки висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, визначає вид примусового годування з урахуванням поточного та прогнозованого стану здоров’я такої особи відповідно до видів примусового годування, визначених законом. Лікар несе персональну відповідальність за правильність та своєчасність визначення виду примусового годування.
Читайте також: Практика примусового годування в контексті реалізації статті 3 Конституції України
Після складення висновку начальник відповідної установи у той самий день надсилає у паперовій формі прокурору матеріали, якими обґрунтовується необхідність примусового годування, у тому числі висновок, акт про відмову з копіями документів, що додаються до нього, а також копію направлення на госпіталізацію (за наявності).
З метою забезпечення оперативної передачі матеріали можуть бути передані з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою).
Клопотання про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, подається прокурором та розглядається слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому ст. 206-1 і 539 Кримінального процесуального кодексу України.
У разі прийняття слідчим суддею, судом рішення про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, начальник установи невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо такого рішення. Копії повідомлення та рішення слідчого судді, суду про примусове годування або про відмову від такого годування, долучаються до особової справи особи, яка відмовляється від прийняття їжі.
Примусове годування здійснюється з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, проводиться виключно у присутності лікаря, який здійснює нагляд за такою особою, та має на меті гуманне ставлення до особи, яка відмовляється від прийняття їжі, дотримання її прав, зокрема на повагу до честі і гідності, та не допускає будь-якого приниження чи тортур такої особи.
Міністерство охорони здоров’я у тримісячний строк з дня набрання чинності цією постановою має розробити і затвердити галузеві стандарти щодо процедури проведення примусового годування осіб, які відмовляються від прийняття їжі, а також процедури визначення лікарем видів такого годування.
